10.Лиш вона

#Кринжжовтень

День 10: Солодка парочка від якої крінжують всі

-Усім доброго ранку. Ви як ?—пробурмотіла Джіні наближаючись до Поттера і компанії за сніданком.

-Та нормально,—вимовив позіхаючи, Гаррі.

-Щось невидно, Рон чого не їмо?

-Та щось не нехочу.

-Я тобі, зараз дам “нехочу” Сьогодні тренування!

-Відчепись!

Джіні стрімко попрямувала до брата, та всілась, йому на коліна, так щоб їх обличчя опинились навпроти. У мить в її руці опинилась ложка, якою вона черпала кашу з найблищої тарілки.

-Злізь!

-Їж!

З хвилину вони намагались проштрикнути одне одного поглядом. І Рон різко вхопив її двома руками за сідниці. Джіні всунула йому ложку в рот, і та пройшла без жодного супротиву. Коли вона всунула йому другу він притягнув її до себе, стискаючи в руках її сідниці. Так само і треття пройшла без жодних труднощів, зблизчуючи їх тіла.  Попри свої жорсткі джинси вона добре, відчула ерекцію брата. І це допомогло їм налаштувати ритм “годування”. Ложка за ложкою, вона відчула, як її дихання збилося. Коли каша, скінчилась, вона згодувала йому, ще кілька пиріжків, але всеодно мусила відступити.

-Хочу пити!

-Неа, сам!

Джіні стояла над Роном і одну вічну мить вона дивилася, на нього. Поступово приходячи до тями. Відчуваючи жар, його тіла що згубився в її в’язаному светрі, і те, що вона мокра.

-Так, а що це було?— Лаванда вимовила це з такою притензією, що Рон на хвилину впав в ступор.

-Роне, я б сказала, що в неї недотрах, але не знайдеться в Гоґвортсі, того, хто б її не мав, то ж я думаю вона ніфмонка.

-НЕ КАЖИ ПРО НЕЇ ТАК!— і тут вже Рон пропалював поглядом.

-Вам слід серйозно поговорити це не нормально.

-ЗАМОВКНИ! ПРОСТО ЗАМОВКНИ!

А далі тиша, яку можна було майже відчути. Тиша і спокій до тренування з квідичу.  До ще однієї перемоги над собою. Він зміг! Він довів близнятам, довів капітанші, Герміоні всім всім. Що він гідний, гідний захищати ґрифіндор на полі для квідичу.

І після цього збудження знов тиша і спокій. Тиша і спокій в роздягальні в якій він усамітнитися, попри Джіні, яка надто повільно перевдягалась. Він думав, що не помічав її до поки та не лишилась в лівчику, трусиках та волоссям вплетеним в косу. А далі в голові порожньо. Він проживав момент, момент, коли притиснув її до стіни та поцілував. Розтягуючи цей поцілунок, як можна довше, притискаючи її наскільки це можливо.

Але бляха, це скінчилось. Вона стоїть перед ним обурена.

-Роне, йоп твою мать, я знов мокра. Не підходь до мене! Я не можу труси по 10 разів на день міняти.

-Ну ще трошки,—на видиху вимовив він.

Джіні, щось незадоволено пробурмотіла та зняла білі трусики, лишивши лиш на собі такий ж, лівчик. І стало краще, набагато. Вона сильніш тулилася до нього їх рухи стали меньше контрольованими, та більш імпульсивними. Ще мить і вона вже трахає його в позі “наїзниця”. Перед очами цей білий лівчик, і Рон шкодує, що не зняв його з неї. Тепер він мне її циці в ньому. Ще мить і двері відчиняються. Усе кінець задоволенню, бо на порозі Гаррі…

-Джіні у мене таке відчуття, що ти мені зраджуєш.

-Гаррі ти їбанувся? Це ж мій брат.

-Нууу, я просто прийшов, а ви тут голі. Проникнення і все таке.

-І що? Мені тепер, що з власним братом трахнутись не можна?… Що б такого не було, стукати треба Гаррі!

-А, ну, вибачте, Поттер знітився, та закрив двері з того боку.

Але момент вже було зіпсовано.

Бібліотечна тиша, вже не була такою розслабляючою, як та, що була в роздягальні ця навпаки напружувала.

У золотого тріо, знов столик окремо від усього світу.

-Ну то що Роне, коли почалось, повстання гоблінів?

-…

-Гаразд, хто придушив це повстання?

-…

Тепер Герміона вимовила з натиском:

– Назви 5 причин цього повстання.

-…

І вона гучно вдарила книгою по столу.

– Як же це мене дістало, замість, того щоб самій підвчати матеріал, я маю витрачати час на вас. А ти просто неможе прочитати, якийсь сраний параграф!

-Заспокойся!

-Що заспокойся, замість того, що б житти це життя. Я вічно витягаю вас, з якогось лайна.

-Тільки не кажи, що це тобі не подобається. Весь цей драйв. Всі ці емоції. Як би ти по-справжньому цього не хотіла, ти б цього не робила.

-Хотіла, але зараз бачу, що воно того не варте, як і наші стосунки. Бо біля тебе тепер треться ця сцикуха. Добре, я вже змирилась, що ти трахаєш Лаванду, але ДЖІНІ, що б знайти когось такого ж бісячого талант треба мать.

-Вона лиш, на рік молодша за тебе.

-А поводить себе, так ніби вона пів світу в рот єбала. Ти хоч бачив, що б це падло, нормально робило домашку, чи що б після відбою, одразу лягла спати, а не шлялась, як не прикаяна? А чого варто те, коли вона напилась та гола літала над полем для квідичу!

-Та заспокойся ти.

-Що заспокойся?! Для неї не існує правили, чи то моралі чи шкільного статуту!

-Це всеодно краще, ніж прикопати себе книжками. І світу білого не бачить.

-Та вона і бруду з під моїх нігтів не варта!

На цьому Рон різко підвівся та пішов. Настрій було зіпсовано. Навіть на прикінці дня в самому епіцентрі подій, біля, Хлопчика, що вижив настрій не підіймався. Хоча це до поки він не побачив руду голову з високим хвостом.

-Гей, Джині, погодуєш мене?— звернувся він до неї.

-Нє, я бачу ти і так нормально впорався.

– А може, мене? —гукнув, хтось з близнят.

-І ди до біса.

-Навіть не думаєте хлопці, улюбленець тут Рон. — вимовила Герміона крізь зуби.

-Що ти мелищ?! — здійнялась над Столом Джина. — До решти своїх братів, я відчуваю усе, те саме. Вони всі просто різні, як сніжинки, тому і ставлюсь я до них по різному. Чарлі, справжній лідер, Біл, найнеординарніший з нас, Персі, розумашка, Рон,  як квіточка, що просто не може розкритись, але те, що в нього всередині не менш прекрасніше ніж зовні.

– А ми що тобі, сусіди? — звернули близнята на себе увагу.

ПОЗИКРИВАЛИ ПИЗДАКИ! — огризнулась вона до них

-Ну дякую, — незадоволено протяг Фред.

-Так, цих довбойобів, я теж люблю.

Рон був, настільки зворушений, що мусив стримувати сльози.

Рон думав, що зможе заснути, але години минали, а він лиш перевертвся з одного боку на другий. Допоки не почув, як скриплять двері, чиїсь легкі кроки. Звісно він впізнав, це й силует у місячному сяйві. Вона вляглась поряд з ним.

-Роне, ти спиш?

-Ага

-А у мене не виходить, то ж, я прийшла до тебе.

-Ти ж, мокнеш.

-А я без трусиків.

-А я бачу, що ще й без лівчика теж.

-Ну, а що я зроблю, як він мені давить?

Рон вичекав паузу десь з хвилин 2 і знов почав.

-Треба поговорити. Знаєш, просто я зрозумів, що ти, мені подобаєшся, не як сестра, а як дівчина.

-Ні, Роне цього не буде. Ми ж рідня.

-Просто весь цей час… Я цього не розумів, тип я розвів собі весь цей гарем, шукаючи ту саму. А вона була завжди поряд. Це твій вибір, люба, але як би там не було, ти назавжди лишися моєю любою сестричкою.

І він поцілував її в лоб…