1-8 березня. день 6-13

1  березня

Обстріли посилюються кожен день. Я вже не знаю, що буде далі. Точніше, я боюсь про це думати. Сьогодні було голосніше, ніж в інші дні. Я чув від батька, який спілкувався з військовим, що росіяни хочуть оточити місто і створити блокаду.. я не знаю як я звідси зможу виїхати…

У нас закінчуються продукти. В магазин зараз не підеш. Я впевнений, що вони не працюють. Сьогодні я знову буду спати в підвалі. Знайомих тут вже майже немає, багато хто виїхав.

2 березня

Вже майже ніч. Нас обстрілювали з самого ранку і лише нещодавно припинили. Сьогодні зник повністю зв’язок, вода, газ, електроенергія. Я сподіваюсь, що це ненадовго, але вже мало у це віриться. Бабуся, яка з нами сидить в підвалі, казала про зелені коридори, але мені здається то пастка. Не може бути все так просто, коли цілий день йдуть обстріли. Я краще трохи перечекаю…

3 березня

Сьогодні батько ходив по місту і шукав магазини, які працюють. Нам з мамою доводилося готувати на вулиці на вогнищі, тому що газу досі не було. Було холодно, ми навіть спимо у курточках. Батько потрапив під обстріл, але залишився живим. Поблизу магазини всі були закриті, тому сьогодні ми майже не їли. Батьки досі не хочуть звідси виїхати…

4 березня

Сьогодні знову був масовий обстріл. Пожежники не встигали гасити будинки. На моїх очах сьогодні три людини вчинило самогубство. Вони стрибнули з дев’ятиповерхівки…

Їжа вже майже закінчилася, тому завтра батько знову спробує знайти магазин. Можливо, він поїде з сусідом на машині. Бо наша ще на початку згоріла..

Все, що я зараз хочу – нормально помитися, відновлення електроенергії та газ. Але через постійні обстріли служби не встигають відновлювати усе..

Від людей, з якими я готував на вулиці, я чув, що був зелений коридор. було 30 автобусів, але виїхати змогли лише вісім. Інші обстріляли і живих людей майже не залишилося. Може, мені пограти з удачею?…

5 березня

Цей день був схожим на вчорашній. Сьогодні мамі розповіли, що по місту почалися масові самогубства. Батько під обстрілами їздив з сусідом на інший кінець міста за продуктами. В цей раз пощастило і вони змогли купити трохи хлібу, гречки. Я з мамою ходив по воду. Нам зараз привозять у бутлях. Я чув, що готується ще один зелений коридор і думаю чи варто пробувати вибратися звідси.

6 березня

Ми ходили по воду і я дізнався, що всього два автобуси змогли виїхати.. інші знову обстріляли. Як добре, що я не вирішив поїхати зараз. Але тепер я навіть не знаю, чи зможу виїхати взагалі. Я не хочу тут залишатися, але і ризикувати життям не хочу…

7 березня

Вже сьогодні не було ніякої гуманітарної допомоги. Нас оточили. Повністю.

8 березня

Я бачив як на моїх очах люди вбили і приготували свою собаку. Мені огидно від них. Я теж хочу їсти, але я б ніколи такого не зробив.. мені було на стільки бридко, що сьогодні  я цілий день не виходив на вулицю. Я не хочу бачити її залишків. Якщо доведеться йти звідси пішки, якщо по дорозі мене не вб’ють, то я піду пішки.