1

Сигаретний дим сірою масою вилітає через відчинене вікно. Холодний вітер пробирає до кісток, освіжає, позбавляє від думок в голові. В одній з квартир чути крики і шум розбитих тарілок. Через декілька секунд двері відкриваються і звідти з’являється кучерява голова.

Мінхо впізнає у ньому сусідського хлопця – Хан Джісона. У нього проблемна сім’я, звідти постійно чути крики і плач. От і зараз Хан стоїть біля дверей, тіло закриває об’ємне худі, навіть через слабке світло коридору Лі вдається помітити синяк на скулі молодшого і доріжки від сліз на щоках.

Мінхо мовчки простягає молодшому сигарету з вишневим смаком, самостійно запалює її. Вони просто мовчки стоять біля відкритого вікна, видихаючи дим і думають про щось своє. Старший питати не ризикує, якщо Хан захоче то сам йому розкаже, не лізти ж йому в душу. Вони вже звикли до цього, не вперше вже.

Так було постійно, Хан приходив і тихо стояв біля нього, після таких сімейних сварок.Викурювання сигарет займає сім хвилин, після них вони завжди просто плетуться додому. Мінхо до своїх котів, а Джісон знову повертається до свого особистого пекла.

На дворі починає темніти, і десь загорілися перші ліхтарі, спів птахів руйнує тишу довкола додаючи цьому всьому краплю веселощів. Зовсім чуть чуть.

Мінхо тушить сигарету об підвіконня, і вже збирається йти, коли чує на своїй вітровці дотик руки. Хан Джісон стоїть опустивши голову, одною рукою стримуючи старшого, а в іншій ще тліє недокурена сигарета. Він наче про щось думає, а потім тихим голосом видає:

– Мінхо хьон, можна я з тобою?

Лі здається трохи губиться, дивлячись на нього. Поки Хан продовжує питати.

– Ти не хочеш йти додому? – Мінхо прокашлюється, голосові зв’язки не дуже раді великій кількості нікотинового диму але йому всеодно.

Молодший тільки киває головою в знак підтвердження. А старший не дурний, все розуміє, по синяках і криках, по тому який ходить Джісон постійно і чому не хоче додому. Домашнє насилля страшна штука, а він ще замалий, щоб залишати який не який дім.

– Сім хвилин занадто мало щоб покурити. Ходи.

Він бере Хана за руку і тягне в свою квартиру, в якій пахне корицею і чаєм. Йому всеодно що буде потім, на й вже що буде. Тому він просто ловить момент, і заварює якийсь новий ягідний чай і бере ті самі вишневі сигарети.

“Сім хвилин надто мало, щоб покурити. Але так багато, для того, щоб змінити чиєсь життя..”