1

Хлопці запланували собі вечір кіно і вирішили приготувати деякі смаколики власноруч. От захотілось їм поекспериментувати. Якщо вийде класно, то, мабуть, такий експеримент повториться ще не раз.

– Чонвон! – почулося десь із кухні. Сону ругнувся собі під ніс, як тільки побачив потрібно йому фігуру в дверях. – Ти знущаєшся? Як мені піцу тепер робити?

– Ти думаєш я знаю? Я ж тобі казав, що не вмію її готувати, – протягнув хлопець, розводячи руками і всаджуючись на стілець за барною стійкою. Ну, вони цю штуку так називали, а як вона там по правильному фіг зна, та й не важливо це вже.

– Але ж не так! – заперечив Пак. – Я ж просив тебе купити гриби! Гри-би! А ти що купив? Правильно! Гриб! Один. Чортів. Гриб. Так ще й, блять, лисичку, а я печериці просив! І де ти її взагалі взяв?

– В магазині, помідорка ти моя, – Чонвон посміхнувся, підійшовши ближче і обійнявши молодшого на талію. Коли Сону злиться його щоки дійсно червоніють. – І не матюкайся. Тобі це не личить.

– Та пішов ти!

Сону відштовхнув від себе друга, розвернувшись до нарізаних помідорів та сиру. Він ще довго бурчав собі щось під ніс. І як можна було так затупити?

Він видихнув. Ну нічого, піца без грибів, так піца без грибів, подумаєш.

А Чонвон розсміявся. Сильно розсміявся. Ще б трохи і впав би на підлогу.

– Ти на мене образився?

– Так! Я хотів піцу з грибами зробити. А тепер, – Пак глянув на лисичку в своїх руках, – не знаю навіть що робити.

Ян вийшов з кімнати, але через декілька хвилин повернувся. Із сумкою в руках. І достав звідти пакет з печерицями.

– Не дуйся. Я просто прикольнувся, – він поклав гриби на стіл перед Сону, спостерігаючи за його реакцією.

– Придурок.

Але потім вони засміялись разом.

Через дві години піцца була повністю готова, всі смаколики розкладені по тарілках, а хлопці вже сиділи на дивані, обираючи фільм. І ніщо тепер не зупинить їх.