Реквієм путіну

Здригнулось пекло, як почуло,
Що в край пекучий завітав,
Не будучи він Богу вірний,
Братом диявола той став.

Чорти розбіглись як ті кури,
Розкаляючи вогонь
На тих факелах настінних,
Вітали не гнучи голов.

Диявол гірко посміхнувся:
” Как же так праізашло?”.
Пошкірились рогаті, надули губи,
Прокричали в слід: “Да Біс би його!!”

Відкрились золоті ворота.
Аїда Царство, ось воно!
Чекало Вову 20 з хріном років
О як же світу повезло!

Без емоцій, без питань,
глянув вдалину ванючий біс.
Капуші, босорокані, здригнулись:
“Який щур тебе приніс!?”

Повели слуги “народу брата”..
О Боже! А посипалися вмить:
Павуки, гадюки, миші!
“Тю, хай в бані він кипить!”

Тай закинули до чану,
з водицею святою! З храму!
Що Бог сам йому налляв.
Нахмурив брови і сказав:

“Ти той, хто смів чинити розбрат
на Славній, на Святій Землі!?
Покараю тебе, душе,
за милу Україну й Світ!”

Закрив Бог кришкою каструлю,
Підкинув дров у піч зі зла
Та повернувся, як нічого,
Назад до себе в небеса.

З куточку Мінос подивився.
Заглянув в чан, а там таке..
Душа із часником вариться!
Покарання нелегке!

Записав у книгу грішну
Ім’я чортяки він цього.

Просичав Аїд крізь зуби:
“Тобі, ще, Вовочко наш милий, дуже сильно повезло.”