1

         Індро буквально вивалився з купальні, весь розпарений і червонощокий, гарячі краплі від ще теплої ванни стікали по лобі, застилаючи примружені очі. Він так і не зміг стриматися від кількох кружок вина, які йому простягала симпатична дівчина в купальні. А можливо навіть пари пляшок: він вже не міг згадати нічого з цього вечора. Температура зіграла свою роль і сп’яніння швидше розійшлося його тілом. Коли процедура закінчилася і купальниця покинула кімнату, роздратувавши молодого юнака, Індро ледве натягнув на себе одяг, не витерши тіло від води.
       На вулиці було досить тепло для пізньої осені, вітру не було і згасле вогнище у дворі освітлювало ледь помітну доріжку до замку. Якраз на цій стежці він помітив шкутильгаючого молодого хлопця в знатному одязі, а, підійшовши ближче, зрозумів, що це шановний пане Птачек. Спочатку він подумав, що треба йти тихіше, щоб той не помітив його, бо не обійдеться без чергового глузування в його бік. Але потім він зрозумів, що пан теж п’яний, як і він, а по ногах, що спотикалися, взагалі можна було зробити висновок, що той навіть не бачить дороги під собою.
       Неторопливими кроками підійшовши до пана, Індро прокашлявся, щоб дати знати, що поруч. Птачек повернувся всім тілом, не в змозі зробити півоберта головою, яка шалено кружляла після парної ванни.
— А, це ти, — сказав пан, очима оглядаючи одяг Індро, — Теж розважався з банщицями? — але не встиг чоловік відповісти, як пан продовжив далі розповідати про свої душевні труднощі. — А я намагався з однією дівчиною побути разом, а вона відмовила мені, уявляєш, відмовила самому пану Птачеку! Ти взагалі можеш уявити таке? — язик заплітався.
       Двоє чоловіків стояли посеред дороги з двору і ніяк не могли зрушити з місця. Ноги немов ватяні не хотіли робити ні кроку, але голови в обох стрімко хилилися в бік, бажаючи знайти м’яку подушку. Зараз це була єдина мотивація для них, яка змушувала рухатися вперед до заповітної мети у вигляді просторого ліжка. Птачок грюкнув рукою по плечу Індро і вони пішли вгору стежкою.
— Як тобі взагалі живеться у статусі сина пана Радцига? — спитав Ян, ліниво рухаючи ногами невеликі камінці, розсипані на піщаній дорозі.
— Як і раніше, — стомлено відповів Індро, розглядаючи обличчя пана в місячному світлі. — Тільки ставлення до мене стало кращим, частіше запрошують на різні вечори. Та й годі.
       Пан Птачек хмикнув носом, а потім широко посміхнувся.
— Та й мені приємніше з тобою бути. Не те, що зі зброєносцем якимось, — пан як завжди виплескував словесну отруту куди не слід, просто тому що міг і все, інших причин ніхто не знаходив. — Досі пам’ятаю як ти біг за моїм конем із мечами за пазухою.
       Він придушив свій сміх у той момент, коли Індро глянув на нього з-під лоба, нарешті насмілившись протистояти пану. Птачок проковтнув смішок і просто дивився на підлогу, розглядаючи дорогу під собою.
— Ну ти й осел, Індро, — наостанок сказав пан і раптом відчув, як його тіло мчить до скелі.
          Індро пригвоздив худорлявого хлопця прямо до кам’янистих виступів біля замку, недалеко від якого світилося два яскравих язика полум’я. Очевидно, варта вмостилася біля багаття, зігріваючи долоні. Але до них ще було пристойно йти, а хлопці стояли за рогом скелі, так що їх ніхто не бачив. Може тому похмелений розум Індро став набагато сміливішим, та й розуміння того, що він син поважного пана, допомогли йому усвідомити, що тепер він може не бути рабом Птачека. Він притиснув його плечі до холодного каменю і глянув у перелякані очі Яна. Той затремтів, наче дівчина, затиснута ним у корчмі, губи підібгалися, і він інстинктивно заплющив очі. На кілька секунд Індро чомусь зупинив свій погляд на припухлих панах губах, які йому з багатьох незрозумілих причин здалися дуже симпатичними. Немов жіночі, як у однієї його знайомої дівчини з корчми.
— Не смійте так зі мною більше поводитися, — сказав Індро, вбираючи в себе холодне повітря. — Я не хотів би вас бити.

        Пан розплющив очі й дивився на Індро. З ним ще так не спілкувався цей брюнет, який вічно потурав його проханням. Птачек по-іншому задивився на захеканого Індро, який зім’яв його комір сорочку в своїх кулаках і ні на секунду не послаблював хватку.
— Ти чого? — промимрив Птачек. — Це був лише жарт.
       У цей момент Індро розтиснув кулаки, відпустивши сорочку. Груди часто здіймалися, ніс втягував повітря дуже швидко. Злість наповнювала його, розганяючи гарячу кров по тілу.
— Я перепив, — виправдовувався він, поправляючи складки пана сорочки.
       Птачек уважно стежив за рухами Індро, чомусь ніби заворожений, який не посмів зробити хоч якийсь зайвий рух.
       Індро теж з невідомих причин задивився на пана, ніби вперше побачивши його зніжене обличчя з правильними пропорціями, рівним носом і пасмами волосся, що спадають акуратно на кінчики вух.
Він простягнув до нього руку, двома пальцями обмацуючи кучеряве пасмо волосся Яна, яке прямо спадало на чоло чоловікові.
— Ти теж відчуваєш щось дивне? — Птачек важко задихав, відчуваючи, як близько до його щоки знаходиться гаряча рука Індро.
       Таке незвичайне відчуття, незаймане та дуже ніжне. Воно опустилося кудись униз, віддаючи жаром у самому паху. Причому це почуття переслідувало не тільки пана, а й Індро, який не отримав належної розрядки. Він намагається тепер наздогнати ту ейфорію, що була біля купальні. Обтягнуті сорочкою плоскі груди Птачека здалися йому напрочуд досить жіночними, соски від холоду затверділи і їх було добре видно, навіть не дивлячись на темряву навколо.
       А пан, який давно приховує за безліччю жінок своє невелике захоплення чоловіками, вперше відчув симпатію до п’яного брюнета. Може це алкоголь, а може щось інше, що він намагався замовчувати дуже довгий час.
       Рука Індро ніжно гладила прохолодну щоку пана. Птачек заплющив очі і припав до його руки, видавивши з себе важке зітхання.
— Мені здається, нам терміново треба повернутися в лазню і розбудити пару дівчат, — запропонував Індро, розуміючи, що ще хвилина і вони переступлять кордони. — Ви ж не мужолюб, пане? — ще один рух по щоці, — І я не мужолюб, — він намагався переконати сам себе. — До того ж, поряд сторожа, вони побачать, чи не так?
— Угу, — Птачек нічого не розумів зі слів Індро, лише відчував, як шоси здавлюють член, що встав. Він потерся їм об стегно хлопця навпроти і промовив дуже короткий стогін.
         Він безповоротно затьмарив його розум. Він штовхнув тіло пана до найближчого куща, схиляючись над його губами в поцілунку. Птачек спочатку стискав губи, намагаючись привести себе в норму, але настирливий язик та грубі руки Індро збуджували його. Він відкрив рота, впускаючи в себе шорсткий, мокрий язик. Вони вивчали один одного, немов два підлітки, які вперше пробують цілуватися. Індро стискав рукою стегна Птачека, намагаючись позбутися думки, що під ним лежить хлопець, а не гарна дівчина. Хоча пахло як від дівчини і стогін були такими ж миловидними. Волосся на дотик такі ж шовковисті як і у жінок. Він вдихав запах тіла пана, що явно віддає лавандою, і все сильніше відчував перед собою дівчину.
       Птачека немов звело судомою, і він не міг поворухнутися під вологими поцілунками Індро, який то цілував його обличчя, то цілував його шию, вилизуючи язиком кожну вінку, вдихаючи носом його запах. Ян хотів було торкнутися Індро, але чогось боявся, ніби той, прокинувшись зі свого дурману, відштовхне його.
          Не встигнувши якнайкраще обміркувати своє становище, пан відчув, як рука Індро тисне йому на плечі, змушуючи того опуститися на землю. Хлопець прослизнув пальцями по волоссю Птачека, стискаючи їх трохи в кулак, сильніше натискаючи на пана. Той повільно опустився навколішки, опинившись обличчям навпроти паху хлопця. Індро почував себе сильніше, важливіше і краще того, хто завжди принижував його.

— Я не змушую тебе, — з хрипотою в голосі промовив Індро, — Ми можемо закінчити прямо зараз.
       Він штовхнувся стегнами вперед, жадібно намагаючись змусити пана, який насправді був не проти, але він все одно боявся. Птачек лише кивнув головою і дістав з вільних шосів хлопця вже давно вставший взмокший член. Птачек  був незайманим у цьому плані. Колись у поїздці на північ він мав одного чоловіка, але це було так давно, що все забулося. Він ніяково доторкнувся долонею до члена, обхопивши його. Індро закинув голову назад, ойкнувши так голосно, що пан злякався, що їх почує вартовий. Він спробував подивитися убік, але стегна брюнета зробили різкий рух вперед і весь член увійшов до рта Птачека, поринув прямо по гланди. Місцями грубо, через що пан почував себе ніяково, але збудження нікуди не поділося, наростаючи в паху невеликим джгутом.
— Моя ти хорошо, — лагідно промовляв Індро, руками прогладжуючи волосся пана, що стоїть навколішки перед ним, повністю приймаючи його в себе, — Який у тебе гарячий ротик.
       Птачек крізь зітхання зрозумів, що до нього звертаються як до дівчини і, мабуть, Індро не зовсім розуміє у своєму алкогольному божевіллі, що він дає у рота хлопцю. Брюнет над ним погладжував його волосся, насаджував його на свій член, змушуючи давитися слиною, не даючи жодного шансу доторкнутися до себе. А пан намагався, ще й як намагався доторкнутися вільною рукою до свого збудженого члена, який без зупинки терся по грубій тканині шос. Йому теж була потрібна розрядка, але Індро тихо шепотів, дивлячись кудись у небо:
— Не відволікайся, моя солодка. Я зовсім скоро кінчу.
       А потім знову робив поступальні рухи вперед. Пан відчував, як коліна проїдає суха трава під ним, а рот уже онімів, лише міцно стискаюча долоня Індро приводила його до тями. У якомусь сенсі йому навіть хотілося розрядки, якої він не міг досягти через те, що Індро, що випив, не міг навіть зрозуміти, хто перед ним стоїть.
       Якихось кілька хвилин приголомшених зітхань брюнета, різких рухів, і він нарешті, на щастя пана, кінчив. Птачек випустив цівки білястої рідини на траву під собою, намагаючись відновити дихання. Індро теж намагався втягнути повітря у свої пропиті легені, відчуваючи запах поту та власної сперми. Він довго дивився в темне небо, а потім натяг на себе білизну з шосами, намагаючись якнайкраще відвести погляд від пана, що сидів у колінах.
— Спочатку виходжу я, а потім ти, за десять хвилин. Зрозумів? — грубо спитав Індро, виглядаючи з-за кущів.
       Птачек кивнув, сподіваючись зловити погляд Індро на собі, але той завзято, засоромившись ситуації, дивився кудись у бік, поки й зовсім не втік по дорозі. Почуття спустошеності наздогнало пана і він безвольно сперся на холодний твердий камінь, намагаючись прийти до тями і розуміючи, як йому далі бачитися з цим настирливим грубим брюнетом.