Фанфіки українською мовою
    Попередження щодо вмісту: Ч/Ч

    Азірафаель стояв посеред раю. Чомусь йому не видали робочого місця. У нього не було кабінету, чи чогось подібного, але він мав стояти в певному місці, де всі будуть знати, щоб звернутися за допомогою. Це було досить дивно. Невже в Гавриїла не було робочого місця, чи хоча б власного стола? Але зараз його це не так турбувало, як спогади про той самий день, коли він став Архангелом:

     

    Метатрон вийшов на вулицю і попрямував до найближчого кафе. Ангел йшов за ним, не розуміючи, про що буде розмова. Хотілося якнайшвидше повернутися в книгарню і, нарешті, провести з демоном час наодинці. Тільки вони вдвох і пляшка якісного спиртного. Азірафаель не пам’ятав, коли саме почав вживати алкоголь, але це точно була заслуга демона. Не дивлячись на невинні пропозиції випити, він однозначно колись його спокусив. Насправді спокушав Кроулі його вже багато і багато разів, навіть цього не усвідомлюючи, але хто був проти? Їм було добре разом напитися і провести час п’яними, за роздумами про всесвіт, китів, армагедон.. Азірафаель вже не міг не помічати, на скільки прив’язався до демона, але йому подобалося це відчуття поряд з Кроулі: коли серце починає битися частіше, голова – трохи паморочитися, а думки заповнював тільки він.

    Метатрон всівся за невеличкий столик, запрошуючи те саме зробити й ангела.

    – В мене для тебе пропозиція, від якої ти не зможеш відмовитися. – в тоні його голосу було щось, що насторожувало янгола. Очі зазирали прямо в душу, намагаючись прочитати думки, чи емоції. – Я зробив тобі велику послугу, відхиливши наказ, котрий стер би тебе з книги життя, але це не означає, що я зробив це безкорисливо.

    В душі захололо. Передчуття казало Азірафаелю, що наступні слова співбесідника розіб’ють йому серце.

    – Тепер, любий Азірафаелю, я хочу, щоб ти став головним Архангелом.

    Очі янгола покруглішали. В нього зроду не було лідерських рис, та й віддалятися від Кроулі він не хотів. Йому подобалося людське життя та компанія дорогого йому демона.

    – Я вибачаюся, але, я не змо..

    – Я ще не закінчив. Ти можеш взяти свого друга з собою. Він отримає прощення і ви зможете законно працювати разом.

    Пройшло не менше хвилини, як Азірафаель відповів:

    – Вибачте, але він не захоче.

    – В іншому разі, – він пильно дивився на ангела, а потім перевів погляд на каву, – я саморуч зітру тебе і твого друга з книги життя.

    Серце впало в п’ятки. Ні. Ні. Ні! Як тепер про це сказати Кроулі? Якщо він скаже правду, то він точно піде з ним. Будь-яка помилка в Раї буде фатальною. Не можна стерти когось з книги життя без його присутності, а отже, чим ближче до раю Кроулі, тим більший вплив має Метатрон на ситуацію. Серце швидко закалатало. Він тихо озвався:

    – Якщо я піду сам? Без Кроулі? Так можна?

    – Звісно. Якщо він не захоче йти з тобою, ти підеш сам. Я дам тобі трохи часу подумати. Йди. Скажи йому.

     

    А потім той діалог… Той поцілунок.. треба було швидко взяти себе в руки і не піддатися почуттям, щоб розбити демону серце. “Так буде краще. Так він буде в безпеці.” – думав ангел, а у самого наверталися сльози.

     

    Азірафаель поправив свій новенький сірий костюм. Він здогадався, навіщо потрібен Метатрону в якості головного Архангела. Звісно ж, щоб легко скеровувати його на те, що потрібно, а не на те, що ангел вважає правильним. В думках він не помітив, що до нього наблизився Архангел Уриїл:

    – Азірафаелю, всі чекають тебе на нараді. – вона не дивилася на нього, як на боса, але в її погляді не було й ненависті.

    Він чомусь спитав:

    – Уриїле, як ти вважаєш, чи повинен я бути на цій посаді?

    – Безперечно ні.

    – Тоді, чому Метатрон обрав мене?

    – Може бути, що це воля Божа. Я не знаю. – за місяць, проведений в раї, до Азірафаеля почали ставитися трошки краще. Можливо це так впливав його новий статус, а можливо всім було його просто шкода. В будь-якому випадку, треба було йти на нараду.

     

    Кроулі валявся в якомусь підвалі. Пахло щурами, зерном та різким перегаром. Скільки він вже спить? Могло пройти і пару століть, і пару місяців. Останнє, що демон пам’ятав, це те, як на великій швидкості він виїхав з міста в якесь занедбане село, зупинився під старим млином та влаштував собі п’янку. Так. Схоже він в підвалі того ж самого млина. В кармані нащупав телефон. Все-таки цікаво, скільки він спав.

    – Ох, я думав буде набагато більше, а тут всього місяць.. ну хоч не вік. – подумав Кроулі, після чого йому пригадалося, через що взагалі почалася п’янка. Серце затримтіло і захотілося знову випити.

    – Чорт. Краще б вже спав довше.

    Обережно підвівшись, він попрямував до хиткеньких сходів нагору, натикаючись на безліч скляних пляшок з-під віскі, вина, бренді, джину, рому і навіть горілки.

    – Я що, пограбував алкомагазин? – бурмотів він, похитуючись та намагаючись не підсковзнутися.

    Сяк так викарабкався з підвалу. Через невелике віконце пробивалося чи то вечірнє, чи то ранкове сонце. Очі сліпило, і довелося чекати, поки чутливі зіниці звикнуть.

    – А де…. мої окуляри? – він заозирався, а потім просто махнув рукою та вийшов надвір. Бентлі стояла трохи далі від млина. Від неї до дверей лежела стежка, вкрита уламками зеленого скла. – Схоже, я ще половину не доніс.

    Кроулі всівся за авто та дістав з бардачку нові окуляри.

    – Ну привітики. Сумувала? – любовно поцікавився демон, гладячи та протираючи від пилу кермо. Двигун ствердно загудів. – Я теж, мила моя, я теж. – хоч розмовляв він зараз з власним авто, думки всеодно тягнулися до іншого: до янгола, що так добре вміє прощати.

     

    Азірафаель давно так довго не спав. За шість тисяч років він вже звик, що люди сплять вночі, а вдень займаються своїми людськими справами, тому робив завжди, як люди. Принаймні, намагався робити. На відміну від Кроулі, багато ночей він витрачав на читання. Читання… Цікаво, як там його дорогоцінна бібліотека? Ангел з болем в серці підозрював, що, мабуть, те миле янголятко пороздавало всі його книжки, ще й задарма. Думки скакали то з книгарні на дівчат, яких вони хотіли звести, то з дівчат на Кроулі..

    Кожен раз. Коли янгол згадував його ім’я, на очі наверталися сльози.

     

    На нараді всі вже зібралися. Азірафаель ніяково тупцявся на місці. Озвався голос архангела Михаїла:

    – Колеги. Сьогодні той день, коли треба вже

    вирішувати, як створити новий армагедон.

     

     

    1 Коментар

    1. Aug 16, '23 at 21:14

      ааа, мені дуже подобається!!