1.

Я заглядаю в твої очі — два ясних сапфіра

І моє серце стягує печаль,

Колись казав я тОбі:

«Тримай себе в руках, дівчИно!»

А тепер я плачу сам.

Фальшивість слів і змушена привітність —це все належало відбросам, але тільки не тобі.

І як же боляче було спостерігати твою ввічливу шляхетність до журби.

Ти плакала — я плакав,

Бездіючи у будь-якій порі.

А що я міг зробити?

Я лиш маленький гвинтик у великій грі.

п.с. якщо хочете підтримати автора, підпишіться на інстаграм. (нік — pllionii)