1

Кохання розкладає його розум. Його геніальний розум, непристосований для кохання у будь-яких його романтичних проявах.

Його комп’ютерний мозок. Комп’ютери не люблять, і у Шерлока неполадка у системі. Баг.

***

Опис частини. Автор: Видаючи Шерлоку квиток на експрес під назвою «Кохання», дурні люди забули уточнити, як боляче буває, коли поїзд сходить з колії.

 

Опис частини. Перекладач: Ця частина значніше драматична від другої, та кінець може зламати вам серце (плак плак).

Я не дуже люблю такі фанфіки (драматичні), але цей, на мою думку, не прям сопливий. Шерлок тут трохи підкаблучник, але в міру! Мені глава сподобалася описами (вона мені взагалі сподобалася, якщо що). В кінці, коли мова йшла про реакцію на стосунки by місис Хадсон,  я додала фігні про серотонін та 5-гідрокситриптамін, мені показалося це більш розбавить смуток від деяких моментів. Тому не бийте мене, коли зламаєте мозок від цього абзацу. Смачного вам скла.

 

***

Всі навколо завжди захоплювалися ним та Джоном. Усі казали, яка вони чудова пара. Чорт забирай, найкрасивіша пара Лондона! – присягалася місис Хадсон. Шерлок не те щоб вірив, але насолоджувався словами, гордо поглядаючи на Джона і посміхаючись куточками губ. Джон зазвичай ігнорував його у такі моменти.

 

Це сталося швидко. Швидше, ніж геніальний мозок Шерлока встиг усвідомити, що відбувається. Ось вони просто співмешканці та друзі, а ось – вже ділять одну кімнату на двох, пристрасно цілуються, залишаючись наодинці, і не менш пристрасно займаються сексом. У голову в’ївся стукіт спинки ліжка, коли вони особливо розпалювалися.

 

О, Шерлок пам’ятає як закатує очі Джон, відчайдушно відтягуючи момент насолоди, доводячи їх обох до тонкої межі божевілля, і кінчає, хрипко скрикуючи та закушуючи губу. Шерлок пам’ятає, як любить Джон цілуватися, м’яко і подовгу, забуваючи про решту світу, наче його і немає зовсім. Боже, кому взагалі потрібний цей світ у такі моменти?!

 

Особиста закоханість для Шерлока цілком очевидна. Він ловить себе на тому, що прислуховується до бажань Джона. Він перестає ставити в холодильник відрубані голови, а в чашках із кавою, чи каструлями із супом – немає ні пальців, ні очних яблук. Боже, Шерлок нагадує типового бойфренда. Хоча, Шерлок ще не впевнений, що це слово підходить йому.

 

У Шерлока в голові відбувається очевидний поштовх, помітний чомусь тільки йому самому. Ну і, можливо, Майкрофту. Але цьому взагалі все відомо. Перше, про що думає Шерлок, – це Джон. Це завжди лише Джон. Як почувається Джон? Чи не хоче Джон їсти, чи пити? Чи не хоче Джон цілуватися або ранковий мінет? Чи не нудно Джону?  Як там блог Джона? І найголовніше – чи в безпеці Джон?

 

Розслідування здаються нудними, дуже нудними, якщо поруч із Шерлоком немає Джона.  Як взагалі можна щось розслідувати, коли за спиною не сопе Джон, коли він не вигукує «геніально, Шерлок!»?! Іноді Шерлоку навіть здається, що він тупіє без Джона. Не може пов’язати один з одним найпростіші речі, сердиться на себе, але нічого не може вдіяти.

 

Джон стає залежністю.

 

Зрозуміло, Шерлок нікому в цьому не зізнається, лише собі іноді, притискаючи Джона до грудей і болісно видихаючи від полегшення, що накотило, занадто дурного і занадто явного.

 

Шерлок знає, які тортури викликають наркотики. Справді, знає. Він знає, як важко подолати себе, відмовлятися від залежності, відвикати (що за жахливе слово?!), повертатися до нормальності. Звичайно, настільки, наскільки “Шерлок” та “нормальність” сумісні. Джон – наркотик, крутіше героїну. Тому що, Шерлок у цьому точно впевнений, від почуттів до Джона не лікує жодна з найпоширеніших нарколікарень світу. Немає лікаря, який зможе зцілити його, і, Боже, Шерлок зовсім не горить бажанням лікуватися.

 

Кожний день Шерлока наповнений Джоном. Заповнений думками про нього та теоріями про можливий розвиток їхніх відносин. Так, Шерлок аналізує їхні стосунки. Розглядає їх обох як злочинців, а відносини як злочин. І, чорт забирай, з Шерлока нікудишній детектив.

 

Він не в змозі розкрити цей злочин.

 

***

 

– Хіба Джон не спав сьогодні з тобою, Шерлок? — дивується місис Хадсон, протираючи пилюку. Так, вона не хатня робітниця, а домогосподарка, але вона не дозволить Шерлоку і Джону зарости брудом.

 

Шерлок байдуже знизує плечима, не відриваючи погляду від ноутбука. Він повністю поринув у нове розслідування, що було вже незвичайно – що б Шерлок там не думав, було видно, як він змінився поруч із Джоном. Не знаючи, радіти чи переживати, місис Хадсон зітхає і продовжує протирати пилюку з подвійною старанністю. Шерлок сердито клацає мишкою і відкидається на стільці.

 

– Мені потрібний Джон, – оголошує Шерлок через хвилину і швидко встає, підхоплюючи недбало скинуте пів години раніше пальто. Він прийшов під ранок і одразу засів за роботу, не реагуючи на обережні запитання місис Хадсон. – Де Джон?

 

– Він на роботі, любий, – озивається місис Хадсон і киває надвір, так підтверджуючи свої слова.

 

– На роботі, – задумливо повторює Шерлок, зупинившись у дверях. — А де він працює?…

 

Місис Хадсон зі стражданням закочує очі. Все-таки навіть закоханий Шерлок залишається до певної міри тим самим Шерлоком, який часом не в курсі очевидних речей.

 

***

 

Шерлок знає про Джона все. Він знає марку його спідньої білизни, гостроту леза його бритви, жорсткість зубної щітки й, звичайно, Шерлок знає, що Джон звільнився три дні тому і ще не знайшов роботи. Якби це сталося, Джон сказав би йому, чи не так? А якби й не сказав, то Шерлок сам може це помітити, вірно?..

 

Якщо це так, то де зараз Джон?!

 

Шерлоку страшно. Шерлоку страшно до прокушеної губи, до серця, що б’ється у шаленому стуку, до істе… Ні, йому поки не так страшно, щоб в істериці дзвонити Майкрофту. Так, Шерлок готовий заради Джона звернутися за допомогою до брата, але поки що можна обійтися і без цього.

 

Заспокойся, Шерлок Холмсе. Подзвони Джону. Запитай, де він (бо адреса, котру дала місис Хадсон, нісенітниця та абсурд, – це минула робота Джона). Давай, Шерлок. Мисли раціонально.

Шерлок видихає крізь стиснуті зуби та дістає з кишені телефон. Номер Джона на швидкому наборі, і Шерлок, злизуючи з губ кров, покірно вслухається в гудки, чекаючи голосу Джона в трубці. Секунди здаються вічністю, а гудки – наймерзеннішим звуком у Всесвіті.

 

– Що таке, Шерлок? – стомлено питає Джон замість привітання, і Шерлок відчуває, як із плечей спадає гора. Падає чортів Вестмінстер із чортовим Біг-Беном. Шерлок привалюється до стіни та стримує сміх полегшення. – Шерлок?

 

– Де ти? – думки плутаються. Шерлок не встигає за ними, вперше у своєму житті думки стають йому непідвладні.

 

– Я у Гаррі, вона вчора випила ввечері, я привіз її з бару і залишився на ніч, – зітхає Джон, і Шерлок майже бачить, як він стомлено потирає лоба. – Щось трапилося?

 

– Нема нічого. Все гаразд. Я подумав… ну, знаєш… Може, ми… Ні, нічого, – Шерлок замовкає і думає, що в житті не говорив нічого дурнішого. Джон мовчить на тому кінці, і Шерлок не може виносити цього мовчання. – До зустрічі, Джоне.

 

Шерлок вимикає телефон. Не найрозумніший вчинок, особливо з огляду на те, що він зараз розслідує справу, в якій, можливо, фігурує серійний вбивця. Втім, зараз Шерлоку точно не до цього.

 

Він просто не може думати.

 

Це приголомшує і лякає, просто кидає у вир розпачу. Шерлок зараз навіть не в змозі назвати бодай два види тютюнового попелу. Та що там! Він не може зв’язати й двох слів! Він… не може нічого…

 

Здається, тепер Шерлок знає, як почувається більшість людей. Тільки вони вміють так жити, а Шерлок – ні.

 

Джон гірший за будь-який наркотик. І на розум діє так само. І від цього Шерлоку стає дуже страшно.

 

***

 

Звичайно, Джон не винен у тому, що Шерлок – біса псих, і навіть закохатися нормально не може. Шерлок не може зруйнувати їхнє щастя своїми  власними руками. Він не може зруйнувати своє щастя, він надто егоїстичний для цього!

 

Вони не говорять про ранковий дзвінок, навіть не намагаються хоч щось обговорити. Джон, ніби відчуває настрій Шерлока, обходить гостре підводне каміння, вдаючи, що нічого не було. Натомість він пропонує зробити Шерлоку масаж, і той із посмішкою погоджується. Та й хто відмовиться від масажу?!

 

Джон має золоті руки. Шерлок спокійно стогне від задоволення, танучи під сильними дотиками. Голова ясна, а думки чіткі. Шерлок задоволений та щасливий. Ранковий напад паніки здається абсолютно абсурдним, і Шерлоку відчайдушно хочеться викинути це з голови. Ось тільки він не може цього зробити. Це не правильно. Цілком неправильно. Він повинен зрозуміти, у чому справа.

 

Аналізувати власну ірраціональну поведінку – марення чистої води, але Шерлок розкладає все по поличках, повільно докопуючись до суті. Джон муркоче під ніс якусь пісню і продовжує розминати плечі Шерлока, допомагаючи зосередитися.

 

Отже, Джон. Його не було з Шерлоком увечері, коли той покинув квартиру і пішов до Лестрейда, який зателефонував і повідомив про нову цікаву справу. Усю ніч Шерлок провів, занурившись у розслідування, вивчаючи чергове місце злочину та труп. Шерлок згадує власну струнку теорію щодо можливої ​​особистості вбивці та посміхається. Але не відволікатися!

 

Вранці він повернувся на Бейкер-стріт, де його почала дошкуляти місис Хадсон, нагадавши про Джона, і… І йому потрібен був Джон. Просто присутність Джона, щоб вони були в одній  кімнаті. Потім була плутанина з адресою (місис Хадсон просто не в курсі, що Джон звільнився) та напад паніки. Що викликало напад паніки? Відсутність Джона? Ні, страх за Джона? Уже близько! Близько!

 

Страх. Це був страх, і цей страх був пов’язаний із Джоном! Частково з його безпекою, а частково… Давай, Шерлок, визнай це. То був страх. Страх втратити Джона. Страх залишитись без Джона. Страх, що Джон залишив його.

 

Шерлок стискає зуби та лає себе за такий безглуздий страх. Джон не залишить його, ніколи не залишить, Джон любить його. Адже любить?..

 

– Джон?

 

– Що таке, Шерлок? – Джон занепокоєно заглядає йому в очі, прибираючи руки зі спини. Шерлок не знає, що змушує його сумніватися у своїх висновках.

Джон закоханий у нього. Від нього тхне коханням! Але прогнати страх не виходить.

 

– Ти мене кохаєш? – голос хриплий, і Шерлок кривиться від звучання питання.

 

Джон посміхається і нахиляється, коротко цілуючи у губи. Шерлок квапливо підхоплює поцілунок, перевертаючись на спину і притискаючи Джона до себе, з насолодою погладжуючи його шию та плечі. Шерлок буквально тоне в їхньому загальному коханні, захлинається, але вперто борсається, намагаючись втриматися на плаву. Один Бог знає, як йому це вдається.

 

***

 

Ночі з Джоном – це чисте божевілля. Можливо тому, що Джон досить умілий коханець, а Шерлок до цього сексом не цікавився взагалі, а, можливо, тому, що це саме Джон, від якого Шерлок, тепер у буквальному значенні, без розуму.

 

Джон у ліжку лагідний і слухняний, коли Шерлоку це потрібно. Коли у Шерлока не виходить розкрити справу, коли не виходить задавити когось своїм інтелектом (уявіть собі, і таке буває!) або його просто все дратує. Джон прогинається під нього, втикається носом у подушку, згораючи під квапливими не надто вмілими ласками, під швидкими поштовхами та безладними погладжуваннями теплих долонь.

 

Джон у ліжку агресивний і пригнічуваний, коли йому хочеться. І Шерлок зовсім не проти відчувати чужу силу на собі. Спокійну приємну силу, чоловічу силу та впевненість, надійність. Шерлоку подобається підставлятися під ніжні поцілунки, якими Джон покриває його тіло. Подобається, коли Джон, шепочучи на вухо дурниці, ніби Шерлок нервується (нічого подібного!), входить в нього одним швидким поштовхом і завмирає, погладжуючи напружений член Шерлока.

 

Джон просто гарний у ліжку. І це змушує Шерлока любити його ще сильніше, хоча цей бік питання грає найменшу роль. Це ж Джон. Як із ним може бути інакше?

 

Джон дуже тактильний. Він любить триматися за руки, обійматися або просто сидіти тісно, ​​притискаючись стегнами та плечима. Для Шерлока це досі незвично, але він не заперечує, навчаючись у Джона насолоджуватися такими моментами.

 

У Шерлока, виявляється, величезний запас кохання та турботи! Правда, не витрачав його ні на кого раніше, і тепер цей запас щедро виливається на Джона. Відмовлятися від маленьких егоїстичних радощів заради посмішки Джона здається тепер найважливішою річчю.

 

Посмішка Джона. О, усмішка Джона!

 

Шерлок якось болісно зациклений на тому, щоб Джон постійно посміхався. Шерлок готовий зі шкури вилізти для того, щоб губи Джона розтяглися в посмішці, а сам Джон, ніби освітлився зсередини. Шерлок почувається нещасним підкаблучником, але зупинитися не може, доводячи місис Хадсон до безконтрольної безмежної дії серотоніну або 5-гідрокситриптамін, який використовується для передачі повідомлень між нервовими клітинами, вважається, що він бере участь у скороченні гладких м’язів, та, крім іншого, сприяє позитивним емоціям, але простіше – щастя, а Лестрейда до матюків.

 

Але ж це Джон!

 

***

 

Це ж Джон.

 

Джон. Джон. Джон. Джон.

 

Шерлок не може думати. Він просто прокручує у своїй голові одне й те саме ім’я. Він не хоче їсти та спати. Його не турбують розслідування. Йому просто потрібний Джон. Ще одна доза Джона. Зовсім крапельку Джона. Це ж дуже просто.

 

Шерлок тремтить і беззвучно стогне від гострого болю десь у районі серця. Якоюсь частиною затуманеного розуму Шерлок розуміє, що його поведінка ненормальна, але знову нічого не може вдіяти.

 

Джон виїхав з Гаррі з міста. Шерлок не дуже зрозумів, навіщо саме, адже це зовсім неважливо! Важливо, що Шерлок залишився без Джона і йому погано. Йому дуже погано. Шерлок не знає, скільки часу пройшло, він замкнувся у своїй кімнаті й не пускає туди місис Хадсон.

 

Бувало, що Шерлок не спав і не їв більше ніж тиждень, захоплюючись якимось експериментом, але зараз живіт відчайдушно підводить з голоду, а очі злипаються від утоми. Але Шерлок не може заснути, а від думок про їжу починає нудити. Було б чим!

 

Шерлок чортів псих, який навіть любов перетворив на щось кримінальне та небезпечне. Небезпечне для себе в першу чергу. Але, чорт забирай, він нізащо не відмовиться від Джона! Ця… ломка надто маленька ціна за щастя поряд із Джоном.

 

Очі заплющуються, але це не сон. Сон приносить полегшення, а це в’язка, болісна темрява, від якої віє безвихідним холодом. На межі свідомості Шерлок чує квапливі кроки та чийсь зляканий крик.

 

Джон…

 

***

 

Шерлок прокидається різко, ніби виринає на поверхню та відчайдушно хапає ротом повітря. Прилади навколо нього миттєво божеволіють, приголомшуючи диким писком. У палату вриваються люди в білих халатах, за їхніми спинами Шерлок зауважує Джона і заспокоюється. Губи мимоволі розсуваються у слабкій посмішці.

 

– …Містере Холмсе? Містере Холмсе! Сер! Ви мене чуєте? – Лікар наполегливо привертає до себе увагу. Шерлок зло відвертається від Джона і збирається висловити недоумку в халаті все, що він про нього думає і що дізнається про його особисте життя, лише глянувши на нього, але застигає. Шерлок нічого не бачить. Його дедукція його покинула. Він більше не консультований детектив. Він більше ніхто…

 

Ні-хто…

 

Страх скручується у животі з новою силою, і Шерлок безпорадно дивиться на Джона. Вже від нього він точно зможе  дізнатися про все, що завгодно. Але знову нічого не може сказати. Шерлок безпорадно оглядає палату, намагаючись зачепитися хоч за щось, але навіть вирахувати лікарню не може.

 

Лікарі дошкуляють його понад годину. Шерлок дивиться тільки на Джона, який стурбовано стискає руки в кулаки та зітхає надто часто.

 

А потім приходить Майкрофт. Ну звичайно. Майкрофт!

 

Їх залишають наодинці. Шерлок роздратовано облизує губи, невдоволений відсутністю Джона. Це викликає дрібне занепокоєння.

 

– Просто скажи мені, Шерлок, – починає невдоволено Майкрофт, – як ти примудрився до цього докотитися?

 

– До чого? – запитує Шерлок, не в змозі миттєво зрозуміти нитку розмови. Це злить. Майкрофт здивовано скидає брову, а потім видихає і киває, підтискаючи губи.

 

– До повного отупіння, любий брате, – без сарказму, якось стомлено відгукується Майкрофт. — Люди, звичайно, часто дуріють від кохання, але ти й тут відзначився. Ти ж навіть не здатен сказати про елементарні речі. Наприклад, звідки мене зірвав Джон, у якій лікарні ти перебуваєш… Ти розумієш, про що я, Шерлок?

 

Шерлок розуміє. Це, мабуть, єдине, що він точно зараз розуміє. Кохання розкладає його розум. Його геніальний розум, непристосований для кохання у будь-яких його романтичних проявах. Його мозок – комп’ютер. Комп’ютери не люблять і у Шерлока неполадка у системі. Баг.

 

Джон – наркотик, вірус. Невмілий користувач, який зламав геніальну машину. Ось тільки Джон у цьому зовсім не винний. Шерлок взагалі не впевнений, що тут є винні.

 

– Ти маєш розлюбити Джона, – каже Майкрофт і сумно дивиться на Шерлока. Йому не хочеться казати цього. І Шерлоку не хочеться його слухати. Але він слухає, стиснувши зуби. – Завтра ти відлітаєш до Європи, я знайшов тобі чудове курортне містечко. За тобою доглядатимуть, Шерлок.

 

– Я не хочу покидати Лондон, – надірвано шепоче Шерлок. – Я не хочу покидати Джона.

 

– Це для твого блага. Я поясню все Джонові.

 

– Поясниш, що? – Шерлок ковтає, стискаючи кулаки й морщачись від болю. – Що тут можна пояснити?

 

– Що мого брата не можна любити, – відповідає Майкрофт з тугою.

 

***

 

Видаючи Шерлоку квиток на експрес під назвою «Кохання», дурні люди забули уточнити, як боляче буває, коли поїзд сходить з колії. Але ще болючіше, коли сам вистрибуєш з вікна на повному ходу, залишаючи когось іншого (занадто важливого і дорогого) мчати під укіс на самоті.