1

Фенікс
– моя мила дівчинка, тебе чекає велике життя.
Тримаючи на руках маленьку дитину я не могла відірвати від неї свій погляд. Вперше за 60 років я тримаю на руках немовля. Однак, це не просто немовля, ця дитина стане моєю приємницею. Ця маленька дівчинка стане главою клана Фенікса. Багато років назад світ пережив велику катастрофу – владу в світі отримали різні клани. Під плином часу створювались нові, деякі розпадались, деякі об’єднувались в один. Кожен клан має свою територію, де в кожного свої правила й закони. На даний момент існую п’ять найсильніших: клани Фенікса, П’яти Мечів, Сонця, Привид, Білої Змії…
Раптом двері розпахнулись, до кімнати вібіг чоловік 27-еми років. На його обличчі застиг страх, лише рік тому це був красивий чоловік, високий, з акуратними рисами обличчя. Сірі очі завжди ховались за круглими окулярами, а блондинисте волося було у вічному хаосі. Однак зараз передімною стояв замучений хлопець було видно, що він не спав не одну ніч. За ним відразу забігли охоронці, щойно вони підбігли ближще до Авелія, так звали чоловіка, він впав на коліна й схилив голову. Я підняла руку що означало залишити його в спокої.
– Мая пані, я знаю правила, я знаю… – в словах Авелія звучав лише відчай, ніби він втратив найдорожче. Хоча це дійсно було так. – Фенікс прошу вас дозвольте хоть глянути на доньку.
– Ти можеш встати – мій тон прозвучав більш холодно ніж я хотіла.
Коли Авелій піднявся я протягнула йому немовля. Все ж вони більше ніколи не зустрінуться. Роль Фенікса, роль глави клану – це не нагорода, а покарання. Невдавзі ця дитина все зрозуміє. Погляд Авелія містив декілька емоцію одночасно, тому було важко розібрати про що він думає на даний момомент. В тому погляді читались сум і радість, страх за майбутнє і в тойже час передчуття величності. Здавалось в цю секунду він відчуває всі емоці одночасно.
– Моя пані? – З страхом обережно звертається до мене Авелій, заставляючи мене вийти з роздумів, щойно він помітив, що я звернула на нього увагу він наважився продовжити. В його очах промайнув сумнів але він все ж наважився продавжити, – дозвольте дати їй ім’я.
– Та як ти смієш, ця дитина нащодок великого клану Фенікса. Хто ти такий щоб дати їй ім’я. – в розмову вліз Тадей він керував охороною в клані фенікса. Він був повною протилежністю Авелія. Я б сказала що він схожий на шафу, а обличчя покрите різними шрамами. Він отримав їх під час сутички між кланом Фенікса і Білої Змії. Хоча війни між кланами заборонені, раз в 27 років протягом місяця між кланами відбуваються криваві сутички за територію. Лише в цей період можна отримати, або втратити територію. Тадей був доволі холодним, мені інколи було цікаво чи є в нього взагалі емоції.
Хоча його теж можна було зрозуміти. Колись я підібрала молого хлопчаказ вулиці,  на той час йому було лише 6 років. Однак в його очах не було тієї наївності й безтурботності яко була присутня в усіх дітей. Тоді саме закінчилась чергова війна між кланами. Як мені пізніше стало відомо батьків Тадея жорстоко вбили на його очах. Я вирішила забрати його з собою і з того часу його стали навчати різним науками і бойовому мистецтву, а також як правильно поводитись зі зброєю. коли йому виповнилось 18 він закінчив навчання і став одним з охоронців в клані. Однак, він швидко зміг проявити себе, оскількі він майже не проявляв емоції йому давали складні й небезпечні завдання, які продовжили загартовувати його дух. Невдовзі він став одним із наближених до мене людей. Я декілька разів пропонувала йому одружитись на доволі красивих дівчатах однак він постійна відмовлявся, а я не наполягала.
– Вийдіть геть. – Мій суворий голос прозвучав як грім. Тадей потупивши погляд вийшов з кімнати разом з усією охороною. Було вибно, що йому зовсім це все неподобалось і він цього навіть не приховував, але противитись не став. За непокорою завждт ішло покарання. Одного разу 5 Фенікс наказав привселюдна відрубати голову 50 людям, тому що його маєток був не досконально чистим. 8 Фенікс наказав відрубати праву руку всім хто працявав на кухні лише за тн що йому не сподобались страви  які йому подали, а в рибі він знайшов кістку. 11 Фенікс вбив 150 членів клану, тому що підозрював їх у зраді. Будь-яке невдоволення Фенікса могла закінчитись чиєюсь смертю.

Сівши в м’яке крісло я стала потирати віски. Однак, пальці натикались лише на маску ніхто не міг бачити обличчя фенікса. Маска нагадувала залізну, однак, вона була дуже легкою. Вона закривала все лице, але було видно очі й рот з підборідям. Сама маска оздоблена різними видами квітів, а внизу були квітучі гілочки яких ніжно звисали ланцюжки кінці яких були прикуті до маски.
– Ім’я фенікса це таємниця, його ніхто не дізнається так само як і як вона виглядає, – мої слава були холодними, плавними. Я уважно стежила за Авелієм, він сумно дивися на немовля, яке мирно спало на руках батька. Вона народилась всього декілька годин тому, але вона навіть не здогодується що ця зустріч остання.
– Моя пано, я знаю, я все розумію. Колись мені здавалось, що якщо стану ближщим до Фенікса я отримаю більше влади і нарешті мені дозволять одружитись на Руміні, що її батьки престануть противитись нашому шлюбу і в нас буде щаслива сім’я.
– Ви й одружились, я стримала своє слово. У тебе є влада, кохана дружина, у вас іще будуть діти, що тобі іще потрібно? – Я дала йому все, але я можу й забрати це все якщо він продовжить мене дратувати й на далі.
Раптом дитина почала голосно плакати.
– Доріс! – В кімнату злякано забігла жінка років 45, самої звичайної зовнішності. Вона забрала дитину і так само швидко покинула кімнату, – це Доріс її няня.
– Моя пані, я підкорюсь вашій волі щоб ви не вирішили – Авелій добре розумів хто перед ним.
– В неї буде подвійне ім’я, тож яке ім’я ти хочеш їй дати?
– Лілія… – Його голос звучав дуже тихо
– Нехай буде так……

14 років потому
– Молода пані, молода пані вам не можна так бігати – кричала вже не молода Доріс. Хоча я й була далеко від неї я все одно могла чути її.
Довгі коридори змінювались один за одним. Всі вони були до божевіля одноманітними. Темну підлоги ховали під собою багрові коври. Великі вікна були настільки чистими, що було відчуття ніби скла не має зовсім. Вікна були трішки прикриті важкими багровими шторавми. З іншої сторони висіли різноманітні картини як відомих так і зовсім звичайних художників. 9 Фенікс дуже любив колекціонувати різноманітні картини. Між картинами на підлозі стояли невеличкі круглі столики виконані з чорного дубу, ніжку зроблено в такому стилі ніби переплетена лоза. На ньому стояла ваза яку намагались закрити собою величні червоні піони. Над ними знаходився світильник який нагадував підсвічник виконаний в золотих тонах.
Раптом в мене хтось в різався в результаті я ледь не впала. Опустивши погляд я зустрілась з поглядом чотирнацятилітньої дівчини на обличчі якої сяяла виновата посмішка. А невдовзв в полі зору з’явилась Доріс яка щойно побачивши мене відразу подає на коліна. Час зовсім над нею не змилувався. Лице майже повістю покрилось глибокими зморшками, а під очима біли мішки від втоми.
– Моя пані прошу пробачте, це моя провина, що я не змогла як слід наглядати за молодою пані, прошу не гнівайтесь. – Лепетала Доріс не осмілюючись підняти погляд, що б глянути на мане.
– Ти, за мною, – звертаючись до дівчинки я пішла вглиб по коридору, а дівчина покірно ішла за мною.
Зайшовши в мій кобінет я сіла за масивний чорний стіл зроблений із дуба. На столі лежало безліч документів, за моєю спиною спиною розміщено велике панорамне вікно, ліворуч розміщено диван де могли розміститись 6-7 людей, біля нього розміщений кавовий столик також виконаний в темних тонах. Навпроти дивана висіла карта де червоним кольором було виділено тереторію яка належала клану Фенікса.
– Що на цей раз сталось? – звичайним, рівним тоном промовила я дивлячись на свою співбесідницю. Вона ж валяжно розмістилась на дивані закинувши ногу на ногу. Лілія єдина хто дозволяв собі подібно поведінку в моїй присутності.
– Та нічого такого, просто ця Доріс хотіла одягнути мене в якесь там плаття. – Цмакаючи жувальною гумкою промовила Лілія.
– Значить так спершу ти викинеш цю гидоту, що жуєш а потім підеш вдягнеш плаття і слухняно будеш себе вести на уроці етикету. – Прошипіла я, ненавиджу цю її поведінку. Однак, в цьому вина лиш я, занадто вже розбалувала її. Давала і дозволяла її все, що вона хотіла. Всі хто допущений до її виховання нічого не сказали про наслідки цієї вседозволності, занадто ж баяться.
– Я хочу скоріше вирости й зайняти твоє місце, влада, що в тебе це просто щось. Коли я стану главою клану більше ніхто не посміє мені чогось сказати, або заставляти робити. Особливо ходити на ті непотрібні уроки.
– Ти займаєшся етикетом, вивченням різних мов, літературі, ораторству, фехтуваню, танцям, точними і гуманітарними науками. Так що ж з цього списку непотрібне?
– Майже все, діти в мого віку ходять до школи, мають друзів, закохуються, гуляють. А я мушу все життя сидіти в цих чотирьох стінах
– Тому що ти не звичайна дитина. Ти дитя клану, його нащадок тобі не можна мати ні сім’ї, ні коханого. Не можна нікому знати ні імені ні твого обличчя.
– Я знаю це все, ви ж мені це іще з пелюшок торочите – зло прошипіла дівчина. – Коли я стану главою клану то точно поміняю тут всі правила!
– Ці правила закріплювались роками, я 12 Фенікс, названиний сонячним феніксом, даже я їх дотримувалась і ти мусиш.
– Скажи, чому саме сонячний фенікс?
– Занадто добра була, – холодно, без жодних емоційпромавила я.

– Ти і доброта? Це навіть звучить смішно, – на обличчі Лілії засяяла посмішка. – Хіба не ти можеш вбити лише помахом руки, хіба не ти власноруч застрелила десятки людей які намагались господарядувати на наших територіях

– Не суди нікого ти не маєш на права і ніхто не має права.

– Але всі повинні підкорятись феніксу, навіть якщо він скаже, що яблуко це банан, вони не зможуть заперечувати тому що фенікс завжди правий!
– Лілія послухай, влада засліплює і дає відчуття, що тобі все дозволено. Однак, одна лише помилкаа може забрати твоє життя. Якщо ти вибереш неправильних союзників не важливо скільки в тебе в руках буде влади, це буде ніщо перед почутям наживи деяких людей і ти повина це розуміти. Добро не завжди породжує добро, а зло не завжди породжує зло, – весь цей час я спостерігала за Лілією. Вона обдумувала те що я тільки що сказала, в моїй душі була радість, що вона все ж задумалась над цим, а не прослухала як те що я завжди їй кажу. – Що ж а тепер перейдемо до інших важливих речей.
Дівчина покосилась до мене з підозрою в очах але казати чогось не стала.
– З цього моменту в тебе буде іще одне ім’я. Те що в тебе зараз стане другим. Одже, тепер тебе буде звати Луна Лілія Айворі.
– Айворі?
– Це твоє прізвище, воно теж зберігається в таємниці, воно передається виключно між феніксами.
– Скажи чесно звідки у мене ім’я Лілія, тому що за правилами ти лише можеш мене якось назвати, але ти зробила це лише зараз.
– це тебе не повино хвилювати
– Ні, ти мені все скажеш. Я не знаю хто я, не знаю хто мої батьки, не знаю навіть про своє ім’я
– Твій батько дав його тобі, ти тоді саме народилась
– Чому він відав мене тоді?
– Ти це дізнаєшся коли настане час вибирати власного намісника. Прийде час і ти надінеш маску фенікса і багато таємниць відкриються перед тобою. Рано чи пізно ти про все дізнаєшся…