1.

Анастасія прокинулась. Вона любила довго ніжитись у ліжку, та цього разу все було інакше. Вона швидко скинула із себе легку шовкову ковдру, та великими, стрімкими кроками підійшла до дзеркала.Дівчина подивилась у зеркало, і на мить застигла від шоку, чи можливо навіть від жаху, та не пройшло, й кількох секунд, як на її лиці з’явилась трохи нервова посмішка.

–Так, так, так! Нарешті!–У дзеркалі відбивалось її скуйовджене волосся, обличчя, яке так вдало показувало дике, нестримне щастя, світла, бліда шкіра,кроваво–червоні губи , ікла, і очі. Очі з червоними райдужками. Нарешті. Їй 20. Вона залишиться такою назавжди. Як ви напевне зрозуміли, Анастасія–вампір, а дочекалася вона повноліття. Так, у 20. Усе діло у тому, що ті, хто народились уже вампірами досягають повноліття у різному віці. Райдужки дорослих вампірів стають червоними, проте це складно розгледіти за розширеними зіницями. Анастасія уявила ніби вона дикий звір, і зробила вигляд, що випускає кігті.

–Мила кішечка,–сказав жіночий голос позаду, було відчутно, як людина промовивша це доброзичливо, проте трохи насмішкувато усміхалась . Анастасія швидко взяла першу річ, яка була під рукою. ,,Першою річчю“ виявилась пляшечка парфумів . Вона різко обернулась, і вже збиралась кинути парфумами у того, хто стояв позаду, а точніше уже прямо перед нею, як зупинилась.

–А,Мерлін, це ти,–Анастасія полегшено зітхнула. Пляшечка, яку вона не встигла втримати перед милою дівчиною з розкішним каштановим волоссям вилетіла у неї з руки, і полетіла прямо в Мерлін Моріс –саме так звали дівчину, служанку в сім’ї Керрі. На щастя Мерлін уже звикла до непередбачуваності Анастасії, і встигла ухилитись.

–Вибач–сказала Анастасія –нічого страшного,–Мерлін усміхнулась–Уже звикла. Аніта попросила мене зайти, передати дещо.знову якась коштовність,мама завжди дарує якісь прикраси,–зітхнула Анастасія. Ні, вона не хотіла більшого, не була дурною дитиною, знала ціну грошам, вона просто не бачила сенсу у дорогоцінному камінні, до срібла та золота дівчина ставилась краще, та все одно воліла б отримати якийсь інший подарунок на день народження, хоча б раз за 20 років.

-Так, знову прикраси,проте не зовсім коштовні,-на диво радісно вела далі Мерлін–Цього разу я думаю, що ти зрадієш. Думаєш Єві сподобається?–Єва була німфою, а також найкращою, і єдиною подругою Анастасії. Познайомились вони ще у дитинстві. Перший час Єва захоплювалась подругою, яка в свою чергу ставилась до неї як до жертви, яку могла вбити її у будь-яку мить, принаймні вона хотіла, щоб Єва бачила це так, коли сама Анастасія нізащо не зробила б цього. Йшли роки, гра у ,,кішки–мишки“ закінчилася, й змінилася на щиру дружбу, а можливо й на дещо більше.

–Єві?–не зрозуміла Анастасія,– не зовсім коштовні?–ще більше здивувалась дівчина. Наскільки їй було відомо, Аніта цінувала лише дві речі багатство, та статус. Напевне це й було причиною подарували Анастасії 13 років тому вінтажний чайний сервіз замість омріяного плюшевого ведмедика Вона відкрила маленьку коробочку, яку вручила їй Мерлін. У ній було два кулони. Золотий, та срібний. Сонце та місяць. Два у всіх розуміннях чарівних кулони. Дівчина читала про них. Чарівні прикраси зберігають дружбу своїх власників до самої смерті. Якщо з одним із друзів щось станеться інший відразу відчує це, а кулон стане дзеркалом душі. Кожен наступний власник дзеркала буде зачинений у своїй під свідомості, поки підвіска не вчинить достатньо зла, не посіє достатньо хаосу, і не вб’є свого носія.

–Дякую.–Анастія була неймовірно рада. Перший раз за усе життя дівчина зраділа маминому подарунку,–Передай мамі, що я пішла до Єви.–Мерлін вийшла з кімнати. Анастасія зняла піжаму, одягнула чорні джинси, білу блузку, та червоний корсет, вибігла з кімнати, і швидко з’їхала по перилах.