1

– Як твої справи, Женю? – повільно пройшов в темну кімнату, яка підсвічувалась лише однією настільною лампою, спитав Спартак. – Женю, ти спиш?
– Ти говориш українською… – сонно протянув Женя. – Це мій сон?
Спартак засміявся. Женя подумав, що якщо це сон, то йому краще не прокидатись.
– Якісь в тебе дивні сни, якщо в них є я. Так вже сильно ти в мене закоханий.

Женя промовчав, лише хмикнув.

– Щось трапилось?
– Та ні, ти просто не виходив довго, я завершив свою роботу і декілька годин грав. Тут так холодно, чому ти вікно не закрив? – звів брови психотерапевт. – Захворієш ж.
– Ой. – Женя поправив документи, один папірець навіть прилип до щоки. – Я певно заснув..
– Давай сюди. – посміхнувся Спартак і відклеїв листочок. – Я посплю на дивані, можеш лягати тут.
– Так, в чому підвох? Тут крихти від печива?
– Я не їм печиво! – одну руку Спартак занурив другу у волосся. – В тебе навіть волосся холодне!

Психотерапевт обійняв Женю за шию.
– Пхах, лоскотно!! – Женя підвівся, зашарівся, дивлячись на Спартака. Останній був в домашньому, втомлений і від нього пахло вишнею. – Можна.. я тебе обійму?
– Можна. – широко посміхнувся Спартак.

Женя обережно підійшов і трішки зігнувшись, обвів руками, закутаними в широкий светр, талію Спартака. Поклав голову йому на плече і шумно вдихнув вишню. Такий рідний
Спартак поклав руки Жені на лопатки і декілька раз погладив спину. Від Жені пахло холодом і сном.

– Же-еню, в тебе все добре?
– Я дуже втомився, весь день сьогодні провів за сценарієм і нічого нормального в голову не приходить. Очі болять, взагалі, я такий злий на це все. – Спартак відчув, як Женя напружився, тому він ще раз провів рукою по спині, заспокоюючи.
Женя видихнув.
– Давай підемо спати? – запропонував Спартак.
– Я знаю, що звучатиму дивно, але ляж зі мною. Не хочу спати один. Тим більше! – додав Янович. – Якщо на твоєму ліжку будуть крихти, ми страждатимемо вдвох! – посміхнувся.
– І ще до тебе не доходить, що я радше буду спати на крихтах один, щоб ти не страждав. – цокнув легенько по носі.

Женя поклав голову Спартаку на груди. В нього було велике, комфортне ліжко і два теплих покривала. Подушки лежали по периметру, створюючи ілюзію хмаринки. Спартак провів рукою по волоссю, він любить це волосся. Покрутив кучері в пальцях.
– Знаєш, якби в альтернативному всесвіті ти був би більш емоційний і тобі було б доступне почуття любові… – максимально сонно сказав Женя. – я б сказав, тобі що лю… – вії важким вітрилом закрили очі. Женя розмірно дихав і розслаблено лежав, обіймаючи однією рукою Спартака.

– Я б тоді тобі відповів, що теж тебе лю…