1

Після чергового спільного інтерв’ю, актори нарешті залишаються наодинці в гримерці. І щось іде не так. Едвін планував розслабитися, випити трохи якісного віскі, який знаходився в їхній гримерці, або просто провести з Омаром наодинці вільний час, що залишився, до закінчення робочого дня. Але Омар вирішив закотити істерику. Істерику на рівному місці. Просто почав кричати наРайдінґа і кидати в нього всім, що було під руками.
– Ти найегоїстичніша істота на планеті, Едвіне! – в актора летить черговий брудний пензлик, яким буквально 2 години тому гримували Омара. Райдінґ, уже вкотре, не міг зрозуміти, де він знову завинив і чому Рудберг знову почав на нього кидатися.

Зараз у бік Едвіна летіли подушки з невеликого диванчика, на якому й сидів ініціатор погрому у просторій кімнаті. Подушками, як і пензликами, Омар кидався влучно. Чергова фіолетова подушка прилетіла Райдінґа прямо в обличчя. Не сказати що це було приємно. Зовсім навпаки. Едвін скривився від точного влучення і старанно спробував не засміятися в голос. Напевно, Омар думав, що виглядає загрозливо, але його почервонілі щоки, великі карі очі й стиснуті губи не мали нічого спільного з чимось загрозливим. Це було радше мило, ніж грізно.

– Що сталося, ти можеш пояснити мені? – Запитав Едвін і, отримавши в груди черговою подушкою, додав – Чи й далі будеш кидатися в мене предметами?
Хлопець майже сміється з абсурдності цієї ситуації. Можливо, ця істерика через ту дівчину, її ім’я Райдінґ не запам’ятав, яка брала в них з Омаром інтерв’ю. Едвін дуже мило розмовляв із нею після інтерв’ю і навіть залишив свій фірмовий автограф, як виявилося, дівчина була його фанаткою. Коли подушки на дивані закінчилися, хлопець підвівся і, повернувшись, спробував вийти з кімнати.

– Не так швидко, мій любий. – сильні руки хлопця притягли Омара за талію до себе.

– Відпусти! – Рудберг, почервонівши, спробував відштовхнути руки Едвіна, але той ще сильніше притис хлопця до себе. – Прибери руки! Не торкайся мене!

– Ти впевнений у своєму бажанні? – шию Омара обдало палким диханням, але той, продовжуючи переслідувати свою мету, почав вириватися з ще більшою старанністю.

Навіть коли шиї торкнулися теплі губи, а по спині пробігли мурашки, хлопець, слабо штовхаючи руки Райдінґа, намагався вирватися з чіпкої хватки і шепотів “відпусти, а інакше вкушу”. Тоді Едвін просто втратив терпіння і вкусив Омара кудись у вигин шиї, і це спрацювало. Том, припинивши вириватися, притулився ближче до нього.

– Перестань, інакше я ображусь ще більше. Насилу вимовив збентежений Рудберг. Хлопець знову вкусив його, а потім ще й ще, але вже сильніше. Омар голосно видихнув і стиснув рукою стегно Едвіна, притискаючись ще ближче.

– Що мені зробити, щоб мій хлопчик перестав дутися на мене?

– Можливо ти вже трахнеш мене нарешті? – тихим голосом промовив Рудберг. Спокійно, ніби в цьому не було нічого незвичного і збуджуючого до краю. Едвін, рикнувши кудись Омару в шию, негайно почав виконувати прохання хлопця. Він, відтягнувши комір футболки з недозволено глибоким вирізом, вкусив свого хлопчика в плече і, ковзнувши під пояс таких вузьких і непотрібних зараз джинсів, стиснув сідниці Рудберга через білизну.

Тільки Омар може бути таким різним. Тільки він може спокійно сидіти на інтерв’ю, а через хвилину після тягти Едвіна через весь майданчик до гримерки, щоб потрахатись. Тільки він може зносити Райдінґу дах одним своїм виглядом. Тільки він може дозволити собі прокидатися в ліжку Едвіна, носити його величезні футболки та сорочки на ранок після сексу.

***
– Ти все ще сердишся на мене? – спитав Райдінґ, виводячи на грудях Тома візерунки рукою.

– Скоріше ні, ніж так. Але ти більше ніколи не підійдеш до цієї журналістки і ніколи не подзвониш їй за номером, який вона засунула тобі в кишеню. – хлопець сито посміхається, все ще лежачи на Едвіні, і голосно позіхає. Вже пізно, настав час їхати додому.

– Як ти помітив цей маленький папірець, навіть я не побачив.

– Я дуже люблю тебе і не допущу, щоб якась дівчина відбила тебе в мене. Едвін посміхається і, не сильно притягуючи Омара за волосся, цілує, відтягуючи зубами нижню губу парубка, гладить його по волоссю. Омар лащиться під руку і, довірливо прикриваючи очі, знову позіхає.

– Я теж люблю тебе і жодна дівчина не відіб’є мене в тебе. – сміється Райдінґ і знову цілує хлопця.

– А тепер поїхали додому, інакше ти заснеш прямо тут. Рудберг сміється і починає збиратися.

Все-таки в ліжку з Едвіном буде набагато зручніше.