1

Опис: Просто у Чіміна зламався кблук на його улюблених та дорогих туфлях, а Юнгі работает сапожником.

(я не профісіонал писати фанфіки, просто пишу як можу і як вважаю краще. сподіваюсь ви оцінете чесно.☺☺☺ пробаачте за помилки.)

Гуляючи по різним магазинам, Чімін не звернув уваги що в одному з магазинів йде ремонт. Цегла, дошки різне обладнання для цієї справи. Йому було все одно, він бачив ціль, не бачив перешкод. Перешкоди побачили його, і коли він йшов біля цегли, спіткнувся зламавши каблук.

Посварившись з будівельниками, що вони все там розкидали де не треба та заважають людям, пішов шукати магазин взуття. Купивши кросівки які йому сподобались, він ледь не почав ридати. То були його улюблені туфлі які йому подарував найкращий друг на день народження.

Подумавши хвилин так 120 (насправді в цей час він заїдав горе кілограмом морозива в кафе) вирішив знайти майстра який йому полагодить взуття.

Знайшовши в інтернеті майстерню який був недалеко від нього самого, він пішов туда.

Ч- Доброго дня, ви зараз зайняті?

М- Доброго, а що саме вас турбує?

Ч- Через декого я зламав каблук на улюблених туфлях, можете полагодити?

М- так, але вам доведеться почекати до завтра.

Ч- уф, ну добре. Я залишу їх тут. Треба якось мій номер або ще щось? Щоб помітити моє взуття?

М- достатньо вашого імені та номеру, щоб я подзвонив коли буде готово.

Ч- Мене звуть Чімін, номер телефону «*****»

М- Мене звуть Юнгі, це щоб ви зрозуміли хто вам дзвонитиме.

Ч- дякую. До Завтра!

М- До Завтра!

(давйте забудемо про момент оплати, він буде але десь у вашій уяві ☺)

Коли Чімін вийшов з майстерні, він почав шукати щось у знак подяки для майстра. Він не збреше якщо скаже що майстер дуже гарний. Його очі немов півмісяці, посмішка немов найщиріша на світі. Його чорне густе та довге волосся зібране у хвостик, відкриваючи вид на все прекрасне обличчя.

Він знайшов дуже милий кулон з чорним котиком який нагадував самого чоловіка. Він йшов у парі з таким самим але Білим. Символічно, Чімін блондин.

Вже вдома він вигадував образ в якому завтра прийде за своїм взуттям. Хто би думав що в майстерню він піде не лише за взуттям, а й за чоловіком.

Близько першої години наступного дня, йому подзвонили. Ще ніколи Чімін не відповідав на дзвінок так швидко, він любив свій рінгтон, тому секунд 30 танцював.

М- Добрий День, це Чімін?

Ч- Так.

М- ваше взуття готове, можете прийти.

Ч- вже лечу!

Прийшовши до майстерні, хлопцю одразу віддали його туфлі. А Чімін нервуваши  протягнув руку з невеликим подарунком, кажучи що це як подяка. Чоловік приймає кулон, і запрошує Чіміна на побачення (Самі придумайте що з боку Юнгі, на ваше бажання. Я пишу від Чіміна.)   хлопець навіть не думав, просто погодився.

Вони вже біля двох місяців в хороших відносинах, ще не пара. Чімін кожен день, після своєї роботи, приходить до Юнгі на роботу, приносить йому їжу, та просто спостерігає за роботою. Після робочого дня, вони по декілька годин сидять в кафе спілкуючись на різні різні теми. Часто залишаються на ніч один у одного. В такі моменти дивляться багато фільмів поки хтось не засне.

Ще через декілька тижнів можна легко назвати їх парою. Їх тепер спільні друзі називають їх милими кошенятами коли вони поруч.