1

Незвична для перехожих на вигляд пара стояла й обирала хороші на вигляд й не жахливі на ціну булочки, чи на що вони там заглядали. Два хлопці обирали, що ж взяти пожувати в дорогу, тим часом навіть не дивлячись на м’ясні вироби, оскільки ніхто з них не має бажання згадувати про неприємну історію, що відбулась буквально декілька днів тому. У висновку двоє зупинились на дешевому хлібі, на жаль, не порізаному – здається, прийдеться кусати. До нього ідеально підійшов томатний соус, який вони знайшли завдяки інтуіції Саллі, великий, звісно, магазин вони знайшли. До обраного в корзину ще відправились пару пачок кислих цукерок, що так подобалися лише власнику протезу.

-Бля, як ти їх їсиш?

-Вони смачні.

Звісно, для достатньо довгої поїздки вода була необхідною в першу чергу, о тож окрім пари двухлітрових пляшок води, до них полетіло ще пару, лише вже газованних й солодких на смак, не дорогих, але покращуючих настрій.

Перед виконанням своїх обов’язків продавщиця декілька раз оглянула молодих, що дивним взагалі не здавалось. Один – з довшими, ніж в однокласниць волоссям, але неохайним, так тим більше з величезними синяками під очима, ніби не спав три дні, інший – ще кращий! З яскравим голубим волоссям зібраним в хвостики, ніби пішов в перший клас, так ще й з маскою на все лице. Дивні які, Боже, особливо другий. Але незважаючи на усі запитання, що з’явились в голові, вона лише швидко каже ціну й віддає невелику здачу – 50 копійок. Монета виявляється у пакеті, разом з придбаними продуктами, а задоволені підлітки йдуть до необхідної зупинки, разом з рюкзаками на плечах.

10 нестерпних хвилин, та ось він – поїзд, готовий брати до себе десятки пасажирів.

                                   ***

2 зайнятих та 2 вільних місця. Внизу спить Ларрі й дивиться, певно, на спокійні сні, та заодно ще й хропить. Одна рука майже торкається до підлоги, поки інша спокійно розташовується на животі, а довге волосся закриває половину обличчя, – очі й ніс майже не видно, але напів відкритий рот з частково покусаними губами не закритий патлами.

Біля вікна, за яким видно дерева, іноді хатинки з власним садом чи городом, а над ними неймовірне небо з ладними зорями й місяцем – неймовірна краса, яка нікого вночі не піклує. Можливо й піклує, якогось генія, чи навпаки, дурня з бесонницею чи власне, малим бажанням спати. Так ось, біля вікна звісно стоїть невеликий столик, на якому, окрім звичного непотрібу, стояв протез, а його власник, спав на верхньому ліжку, майже повністю накривши себе теплим одіялом. Насамперед, поки дехто відкриває вікно, інший мерзне й намагається зігрітись найвідомішими методами. Десь там, біля подушки, на якій розсипалось яскраве волосся, лежить портфель з необхідними для двух хлопців речима, до прикладу – придбана раніше пляшка води, або чужі олівці, насправді позичені у якогось знайомого декілька місяців тому.

Від холоду – знаєте, що може трапитись? Деякі пояснюють, чому від нього сни можуть траплятись неприємними, або взагалі лякаючими. Так ось Саллі сниться мабуть дещо жахливе якраз через ось це. Здається, він навіть щось говорить, але тихо-тихо, ніхто й не почує. Пізніше, через невелику кількість часу, Фішер починає неконтрольовано рухатись, й одразу…Бам!

Від гучного звуку очі синьоволосого різко відкриваються, сонливість ось так і пропадає. Він намагається піднятись, але спина починає нестерпно боліти, тому йому залишається лежати на холодній підлозі. Його партнер змушував його бути обережним зверху, але здається усе було марно! Під час падіння, здається, рука зачепилась за щось гостре, й тепер, за розрізаною шкірою з’являється кров, з кожною хвилиною тече все більше. Ось тут вже й на вкрадену у Ларрі футболку попало – прийдеться прати. Вона ніяк не зупиняється, думається й так вічно буде, але з часом якийсь листок паперу вдається схопити з столу, тому з часом все ніби й не є таким поганим.

Даруйте за помилку! Пролежавши недовгий час на землі, хлопець розуміє, що найгірша біль йде від клятої зони куприка. Який жах, він не може встати! Коли Саллі намагається хоча б трішки піднятись, відчуття, ніби ти зараз помреш від шокового болю не припиняється.

Ліва рука, з якої нещодавно текла кров, тягне чужу. Тіло, що тихо спало, повільно відкриває очі, як відчуває, що його щось тягне вниз.

-Я зараз вмру від болю!

Хлопець, сівши на землю, з покривалом на плечах, розглядає свого сусіда, приділяючи особливу увагу лівій руці й значній рані, згадуючи куди вони поклали хоча б бинти та перекис водню.

-Бля, зачекай!

Хвилина пошуків, та в необхідній аптечці лише декілька різних пігулок, зовсім забули про найпотрібніше! Окрім куприка, що відмінно не зупинявся боліти, а навпаки спричиняв ще більше дизкомфорту, залишалась нова рана, якій необхідна увага. Коли, до речі, брудний листочок падає на підлогу, кровотеча продовжується, але не така й рясна, як була раніше. Відкинувши усі думки, створені через невеличну паніку, Ларрі попереджає й виходить з купе, прямуючи до кімнати незадоволеної через усе провідниці, яка, сподівається, не спить. У двері тихо, та й трохи здається налякано стукаються, дякувати Богу, йому власне відкриває стара жіночка, що раніше цікавилась невідомою хлопцю книгою, сюдячи по обкладинці детективом, але тепер її потурбували.

Він швидко пояснює що йому варто позичити, не розказуючи всю історію через нестачу часу, та й бажання немає, а у відповідь йому дають прошене й виганяють куди подалі, хоч й перед тим запропонувавши теплий чай. ,,Чому ж не погодитись?”, задає собі запитання Ларрі, й біжить допомагати постраждалому.

Дверцята відчиняються, а в купе заходить наш герой. Присідає біля свого любого, а кістки неприємно хрустять. Поки один був відсутній, в другого навіть вийшло змінити позу й сісти, спираючись на маленьке ліжко. Значить, вже не помирає.

Вати немає – з крихітної баночки повільно ллється перекис, на руці з’являється невелика пінка, яка тихенько шипить, а на лиці незадоволені від болю емоції, тому Ларрі нахиляється до чужої руки й легенько дує на неї, а пізніше залишає на шкірі теплий поцілунок. Від такого прояву любові на щоках стає доступний зорові сором’язливий рум’янець, поки бинти цупко зав’язуються. Невдовзі пів руки облягає біла тканина, а через долю часу партнери відкривають сонній жінці дверцята, щоб взяти й заплатити за взяте, також не забувши про позичене приблизно 15 хвилин тому.

Сал не відчуває ніякої ласки до надто солодкого чаю, тому гарячий, теплий і трав’яний чай без нічого, здається зараз неймовірно хорошим. Жаль лише, що без меду. Навпроти нього, сидить змучений Джонсон, очікуючи поки його партнер доп’є, зігріється й тоді погодиться йти спати. На цей час у них залишились лише жахливі, на думку Ларрі, кислі цукерки, тому від нудьги навіть не похрумсаєш чогось.

                                   ***

Двоє лежать на одному ліжку, прижимаючись один до одного. На краю, звісно, Джонсон, бо вдруге таким нерозумним методом травмуватись він не дозволить. Звісно, вони передбачили події ще раніше, й кожному відомо, що зранку один буде лежати на підлозі, обнімаючи свою чи чужу кросівку, а Саллі з такою доброю душею скине йому одіяло, так ще й можливо в подарунок свою м’яку іграшку відправить, щоб так одиноко не було.

Але зараз, вони любляться, милі діти, обнімаючи один одного, час від часу цілуючи куди-небудь – плечі, шия, волосся, ключиці, куди попаде. Зараз, вони приділяють один одному увагу, даруючи все своє кохання, заради відчуття комфорту. Зараз, вони втікли з того клятого містечка, і ніякий культ чи привиди їм не помішають.