Фанфіки українською мовою

    Це був чудовий день. Світило сонечко, співали пташки. Саме тоді на мирні українські землі прийшли заздрісні росіяни.

    Це одрузу же доклали королеві України. Вона була гарною дівчиною з довгим рудим волоссям і блакитними очима. Чудову королеву любили в усіх куточках країни, бо вона була вродлива не лише зовні.

    – Як вони посміли!? Сволоти! Посеред ясного дня! – обурилася дівчина. – Скликайте моїх радників! Ми маємо закінчити цю справу якнайшвидше!

    Через п’ять хвилин всі були тут. Зеленський зайшов перший і сів поряд з королевою, як головний радник. Поряд з ним сів Арестович. Він другий радник. Далі сиділи Кім і Подоляк.

    – Ви вже знаєте, що сталося, – почала королева. Їй було тяжко говорити про війну на своїй землі.

    – Ми зробимо все можливе, – сказав Зеленський.

    – Особливо для Вас, – продовжив його слова Арестович.

    – Треба робити все для країни і людей, а не для мене! – вигукнула дівчина. – Я поїду прямо до того виродка хати і спалю її до тла!

    – Так не можна, – зауважив Подоляк.

    – А можна нападати на невинних людей!? Вони обстріляли нашу країну! – кричала королева. – Ми маємо сьогодні ж завершити війну!

    – Тоді нам потрібна допомога інших країн, – сказав Кім.

    – Це слушна думка, – кивнув Володимир Олександрович.

    – В кого нам її просити? Всі бояться цих виродків, – зітхнула дівчина. – Треба таки йти і палити ту московію нахер!

    – Польща може допомогти, – сказав Олексій Арестович.

    – Так, а ще Франція, та вся Європа допоможе! – вигукнув Віталій Кім.

    – Ті хіба спроможуться? Вони тільки про себе і думають, – закотила очі королева. – Але Польща то хороший варіант. Через годину хочу говорити з їх президентом.

    – Все буде зроблено, – кивнув Зеленський. – А що армії робити?

    – Мочити тих гадів, щоб ні одного на нашій землі не залишилося!

    – Треба людям щось сказати,- нагадав Михайло Подоляк.

    – Я все скажу, – вона піднялася із-за стола. – Я покладаюся на вас.

    – Ми все зробимо, – усміхнувся Арестович.

    – У Вас, Олексію Миколаївичу, я не сумніваюся, – відповіла йому дівчина. – Я йду знімати звернення!

    Королева покинула кімнату. Зеленський перезирнувся з Арестовичем. Другий ядовито всміхався. Володимир близько підійшов до нього.

    – Думаешь, так вона зверне  на тебе увагу? – спитав він.

    – Хлопці, давайте працювати, у нас по вуха роботи, – намагався заспокоїти їх Подоляк.

    – Справді, нам треба працювати, – сказав Олексій, кинувши на Володимира злий погляд.

     

    1 Коментар

    1. Mar 20, '23 at 21:52

      Проду 🥰

       
    Note