1
від Бендерик СтепанчикРанок як завжди починався з кави. Він не пив більше нічого крім кави тому що вона була не калорійна.
На вулиці йде доволі великий дощ,а на роботу потрібно якось добратись.. Машини в нього немає тому прийдеться йти по дощеві.Напившись,він вмив лице холодною водою і тільки таке враження відкривши очі подивився в дзеркало.
—Жахливо. —Він провів рукою по лицю і важко зітхнув. Все-таки якось дочистивши зуби хлопець нарешті зібрався йти на роботу.
—Ну знову.. вже запізнююсь Кунікіда мене приб’є.***
—Вечір в хату!!
Осаму завалився на крісло і одразу ж поставив сумку на стіл—Скільки ще привітань ти придумаєш,а? Чому ти знову запізнився? Що я маю кожен раз казати директорові??
Кунікіда махав своєю книгою перед носом і голосно кричав поки Ацуші дивився на це все—Та все все Кунікіда, я зрозумів. Перестань махати книгою, а то вже голова крутиться..
Кунікдіа усміхнувся—в тебе? Голова крутиться? Та ти здоровий як бик тільки придумуєш собі хвороби
Осаму подивився йому прямо в очі так,що його напарнику стало аж не по собі, але через секунду той усміхнувся.
—Ти правий) зроблю письмову роботу!
Кунікіда дивно подивиться на хлопця і розвернувшись пішов на своє робоче місце.Він писав щось незрозуміле. Впринципі як завжди. Підписував документи і часто задумувався про своє
—Осаму, ти їсти йдеш? В нас перерва по розкладу!Кунікіда підійшов до нього і подивився на документи.
—Це все що ти підписав??
Осаму усміхнувся і повернувся до нього лицем
—Та це ще багато))
Кунікіда зітхнув—Їсти хочаби йдеш?
Секунда тишини
—Ні***
Знову ранок. Знову дощ. Він любить осінь,але депресивний стан кожного року тільки посилюється в таку пору року.
Може поїсти? Він не їв вчора цілий день..—В холодильнику вже миш повісилась.. та і не заслужив я.. їжі.
Тільки тепер прийшло розуміння,що він сказав. Що це за думки..—Мені потрібно дізнатися свою вагу.
Осаму дістав вагу з під ліжка і повільно став на неї
—68.. коли я встиг набрати 6 кілограм.. треба скинути. Значить сніданок пропущу.
***
Добрий раночок!!! Він знову сів за своє робоче місце і поставив сумку.
—Для кого добрий, а для кого.. —Кунікіда пильно подивився на Осаму—Виглядаєш..погано.. не захворів часом?
Хлопець усміхнувся—Я всього лиш не виспався)
—Дазай-сан.. добрий ранок вибачте я—Ацуші прибіг прямо до його стола і схилив голову і часто дихав—Ну? Що сталось?
—Мафія прислала листа і чомусь директор сказав віддати його вам!
Осаму взяв листа і розгорнув його«Привіт,Осаму. Давно не бачились, правда ж? Мені потрібна твоя допомога. Хоча це і в користь агенства вийде. Одна група злочинців хоче захопити місто. А так як ми дві організації хочем захистити це місто повинні об’єднатись на одну місію. Там буде Чуя. І твоє діло просто зупинити порчу. Я вже домовився з вашим директором. Твоє діло тільки прийти за годину на йей адрес. «****»»
Морі Огай.
—Дазай-сан, що там?? Ацуші захотів подивитись, але детектив швидко закрив листа.
—Нічого, не переймайся)) До речі, зробиш за мене всю письмову роботу? Я маю піти зараз. Дякую!!
Осаму зразу ж побіг до дверей навіть не забравши сумку.
—Але.. ладно.. Ацуші подивився в слід хлопцю і зітхнувши приступив до роботи.
***
Місце зустрічі виглядало доволі дивно і на перший погляд безпечно. Велика будівля і тиха погода. Калюжі від дощу тільки залишились.Раптом він почув якийсь звук за своєю спиною.
Обернувшись він побачив Чую.. В нього відросло волосся і змінився стиль одягу, а ще він став.. а ні, показалось, не вище ні на сантиметр.—Привіт,Чуя—Осаму усміхнувся, але у відповідь нічого не почув крім холодного погляду колишнього напарника.
Пройшло пару хвилин, а Чуя просто стояв і дивився навкруги ніби шукаючи когось.
—Ти так і будеш мовчати?—Детектив знову подивився на хлопця.
—По-перше,я шукаю ворога з яким потрібно боротись, а по друге.. мені гидко з тобою говорити. Він подивився на детектива—Що з тобою? Виглядаєш.. хворим? Ти коли останній раз спав або їв..?
—А що?) Хвилюєшся за мене?)Чуя нічого не сказав,розвернувся і пішов прямо в будинок який стояв навпроти.
—Та почекай ти, може це якраз їхній план заманити нас туди?Чуя зупинився на секунду—А що? Будем стояти на вулиці і чекати поки нам не відрубають голову?
Осаму пожав плечима—Ніби і подорослішав, а розуму не збільшилось.Чуя зі злостю подивився на детектива—Що ти сказав?!?!!
Раптом вони почули якийсь звук з вулиці
—Тихо. Не кричи. Йдем назад на вулицю..тільки тихо.
Чуя цокнув язиком—Який ти в нас розумний. Нащо ми взагалі заходили тоді?Осаму перевів погляд на щось дуже маленьке при вході в будинок
—Бомбу бачиш? Чуя перевів погляд на цю річ
—Молодець що побачив. Врятував собі життя!! Мафіозі сказав це з сарказмом і зразу ж вийшов на вулицю
—І тобі також!!)
—Замовкни нарешті!На вулиці їх вже чекала ціла група людей, напевне то і були ті злодії.
—Ну що? Будем зразу порчу активувати чи ще пограємось? Осаму усміхнувся і повернувся до колишнього напарника.—Я не збираюсь активувати порчу.
Чуя навіть не подивився на нього.
—Думаєш впораємося без неї? Їх доволі багато.. Детектив оцінив групу людей яка вже побачила їх.—Та ні, я просто тобі не довіряю ось і все. Осаму різко замовк і подивився в очі хлопця,а там була пустота і лід. Його очі змінились з останньої зустрічі.. пройшло 3 роки.
—Як хочеш..— Детектив не показував ніяких емоцій в той момент, але насправді йому було боляче таке чути.Група людей була зі зброєю і було її доволі багато..
—Так,що робити будем? Осаму знову з надією подивився на напарника.
—Я сам розберусь. Не заважай. Накахара зразу ж побіг до них і вдарив силою.Деякі люди впали,а деякі так і стоять на місці.
—Як забажаєш,Чуя..—Раптом в очах потемніло і стало дуже погано
—Я..—Осаму впав на землю, але через пітьму чув крики і хтось його кликав.***
Запах кави і якоїсь їжі, а ще крові.. Він повільно відкрив очі.
—Де я? Це не мій дім точно.. Знайомі стіни і картини.—Чуя? В кімнату зайшов його колишній напарник весь в порізах, але він точно вже встиг сходити в душ. Скільки ж він вже тут..?
—Ти чуть не вбив мене і щей себе! Ти думаєш своєю головою?? Та якого чорта з тобою твориться,Осаму??
Детектив мовчав і лиш розглядав свої руки.
Чуя зітхнув і подивився на секунду в вікно —Йди поїж і вимітайся звідси.
—Чому ти мене сюди привіз?—Знову тишина. Вона така тягуча і довга..—Я не знаю. Так, йди їж і шуруй до свого агенства! Чуя розвернувся і вже хотів йти на кухню.
—Я не хочу..їсти.
Осаму встав з ліжка і вже хотів йти до виходу, аж раптом його прижали до стіни.— Я чесно не знаю що ти задумав. Ти точно не їсиш вже більше трьох днів! Що з тобою не так??
Його очі нагадували небо,або лід.. Такі ж холодні, але не зараз.. Зараз вони інші—Ти мене чуєш взагалі??
—А що? Чу-Чу хвилюється?) Знову ці його жарти і сарказми… Накахара відійшов він нього—Мені всеодно. Вимітайся геть.
Осаму мовчки взяв своє пальто і вийшов з квартири.
—Ненавиджу..його.***
Знову такий же ранок і знову дощ.
—Так..яка моя вага. Він знову став на ваги
—Мінус два.. прекрасно,але мало.Він знову не їв зранку та і бажання йти на роботу в нього немає
–Кунікіда,я захворів. Мене не буде.
[8:57]Через хвилину він побачив що пише зовсім не своєму напарнику, а Чуї..
–[видалено]
[8:57] *переглянуто*Не встиг..
*Чуя пише повідомлення*
[В мережі одну секунду тому]***
—Ладно.. йому і так всеодно.. краще подзвоню Кунікіді.
—Ало
—Осаму, я не маю часу на телефонні розмови! Де тебе носить??
—Я сьогодні не прийду.Я захворів.
—Чув я вчора.. підводиш все агенство через своє здоров’я. Давай,лікуйся.
Він виключив дзвінок і ще раз подивився на переписку з Чуєю
—В мережі три хвилини тому..
Раптом хтось подзвонив в двері.
—Кого вже принесло так рано..
Він вийшов на коридор, а там лежала лише корзина фруктів. Ні людини.. ні записки.
—
0 Коментарів