1

-Тож, зараз ви маєте багато часу, пані. Розкажіть нам все з самого початку.

Голос лунав глузуючи. Ще одна крапля крові впала з її обличчя, на темні жіночі штани, вже не маючи наміру змінити їх колір, бо все полотно тепер було червоного кольору.

Пані нахилилась ближче до місця звуку, настільки наскільки їй дозволяли зав’язані позаду руки і закрила очі.

-В тебе не буде швидкої смерті, доповідай все про SiRk. Ти достатньо настраждалась.

Через цей родючий гавкіт, вона спокійно промовила. “Стріляй”,- піднявши голову догори. Якийсь час лунав тваринний сміх.

-Ти не зрозуміла,- плюнув хтось у її бік.

Та через секунду почувся постріл. Голова дівчини опустилась під стурбовані погляди катівників, разом зі стежкою останньої солоної сльози.

-Якого біса?,- заволав хтось,- я казав не стріляти, хто це зробив? Яка у біса падлюка взяла пістолет?

-Босс, ми тут удвох зараз, ніхто не брав пістолет. Їх забрали ще у штабі. Навіть якщо хтось з наших захотів… Ви ж розумієте.

-То що у біса коїться?

-Один Бог знає.

Бог точно знає, то може і Вам буде цікаво подивитися за завісу, пане читач?