1

– чипси із сіллю це несмак!

ну як можна обрати сіль, коли є так багато смаків?

– а як можна обрати зелений, коли є так багато кольорів?

– добре, переконав. але чипси із сіллю це несмак!

діалоги заблудших синів і дочок

часто не мають на меті нічого серйозного.

навіщо їм говорити про щось серйозне,

якщо цілуватись можна і без слів?

в розмовах загублених душ

немає нічого доленосного,

тим паче коли обидва говорять про сіль.

тим паче коли обидва – грішники й сатаністи.

одна принаймні точно, а другий з нею спілкується.

їхні долі вже давно зурочила нечиста,

тому хай хоча б нормально поцілуються.

церковне училище для молодих священників

ще ніколи не бачило такого зухвалого поводження

з їхніми партами, дошками, стільцями, підвіконнями, стелею,

які щоразу змінювали своє положення.

курити цигарки заборонено до 18 років,

як і матюкатися в церковних (ще й освітніх!) установах.

курити цигарки в церковній освітній установі – це одразу сотня впевнених кроків

ногами прямо зверху по книжці про усі господні настанови.

але ці двоє плюють іконам в очі,

щоб вони не побачили всю содомію,

яку чують стіни церкви кожної ночі.

і ні, я не про секс, я про чипси з сіллю.

і кожного разу, порушуючи сьому божу заповідь,

поповнюючи список гріхів новими й новими позами,

все ніяк не можуть зібратись на проповідь,

все наближаються до того самого поїзду.

всі наші гріхи стають прикладом,

коли ми отримуємо статус святого.

молитися можна і в сорок,

а зараз час робити гріхи.

записка, цілунок, цигарка – звичайний тобі вівторок.

прощай

ми мусимо далі йти.