1

Погодитись на побачення з хлопцем із Тіндера на другий день після взаємного свайпа вправо – геніальна ідея. Якщо тільки ви не болісно розлучилися з коханням всього вашого життя два місяці тому і досі кохаєте цю людину. А погодитись на побачення у ресторані, де працює колишній хлопець – геніальна ідея у квадраті.

 

***

Список поганих ідей, які спадали на думку Сіріуса, був значним. Він почався з невинної, на думку восьмирічного хлопчика, витівки насипати сіль замість цукру в чай ​​його кузини. Список продовжувався у школі, поповнювався в університеті. Було багато поганих, але кумедних і веселих ідей. Було також багато поганих дурних та жахливих ідей. І зараз найбільш ідіотська ідея Сіріуса втілювалася в реальність.

 

Погодитися на побачення з хлопцем із Тіндера на другий день після взаємного свайпа праворуч спочатку здавалося чудовою ідеєю. Нове життя, нові побачення і можливо нові відносини. Чому б і ні?

 

Якщо тільки ви не болісно розлучилися з коханням всього вашого життя два місяці тому і досі кохаєте цю людину. Якщо це не так, то йти на побачення з незнайомцем – захоплююча авантюра. Якщо ж ви Сіріус Блек і прийняли це рішення зовсім не обдумано і на емоціях, то це було марно.

 

Але ще однією характерною рисою Сіріуса є впертість. Тому навіть найгіршу ідею він просуватиме до самого фіаско.

 

Отже, Ніколас Грант був високим блондином із яскравими блакитними очима, білосніжними зубами та тілом грецького бога. Головний програмний інженер у великій компанії, він відвідував спортзал чотири рази на тиждень, бігав вранці, читав Марка Менсона і щоп’ятниці дивився з друзями баскетбольні матчі. Рівно нуль подібності з колишнім хлопцем, що Сіріус вважав добрим знаком.

 

Ніколас чекав на Сіріуса на вході в центральний парк. Він був одягнений у чорні джинси, синю сорочку, а в руках тримав букет червоних троянд. Від його прилизаної ідеальності Сіріус ледь не закотив очі, але все одно зі звичною грацією подав йому руку, привітно посміхнувся і чарівно кліпнув очима. Вони обмінялися парою порожніх фраз про погоду, як у обох пройшов день, і Ніколас, запропонувавши лікоть, як втілення вікторіанського джентельменства, повів його через паркову алею до ресторану.

 

Вечеря в ресторані була цілком прийнятним першим побаченням. Вечеря в ресторані, де працює колишній — виклик собі, світу та всьому людству.

 

Коли Ніколас у листуванні запропонував саме «Stella di lupo» Сіріус спочатку хотів категорично відмовитися, зіславшись на нелюбов до італійської кухні, але давши волю своїй внутрішній королеві драми, погодився. Що такого в тому, що колишній коханий хлопець побачить його з іншим чоловіком. Зрештою, минуло аж два місяці.

 

— Минуло лише два місяці, Сіріусе, ще зарано. Чи впевнений ти, що це розумне рішення? —  Джеймс не приховував стурбованого тону.

 

— Звичайно я певен. — Сіріус лише відмахнувся від друга. — Скільки мені потрібно страждати через почуття, що пішли, щоб було не зарано? Рік? Два? За цей час я збожеволію, Джеймсе. Хіба я не маю рухатися далі?

 

— Почуття, що пішли? Боже, тільки послухай себе. Кого ти намагаєшся обдурити, Сіріусе?

 

Хіба не круто: Сіріус у всій своїй красі та чарівності приходить у ресторан під руку з новим кавалером, який виглядає немов із обкладинки журналу. Вони мило спілкуються, фліртують, Сіріус навіть дозволить йому трохи обійняти себе за плечі або покласти руку на стегно, і все це на очах колишнього, який кинув Сіріуса.

 

Ідеальний план помсти, ревнощів, заздрості та іншої нісенітниці, на яку можуть піти істерички в пориві відплати своїм колишнім партнерам, які посміли вразити їх его.

 

Звичайно ж Сіріус вважав це до біса геніальним. Тільки не врахував одного: його коліна все ще підгинаються від одного виду, кинутого на Ремуса Люпина. Особливо, Ремуса Люпина, який у костюмі стоїть біля барної стійки, старанно щось пише у своєму блокноті і дає вказівки підлеглим йому офіціантам та бармену.

 

Поки Ніколас каже своє прізвище адміністратору ресторану, і вони разом йдуть до їхнього столика, очі Сіріуса просто фізично не могли відвестися від Ремуса. Його піджак лежав на стільці поряд з ним, рукави білої сорочки закатані до ліктів, оголюючи худі передпліччя. Брови зосереджено нахмурені, і янтарні очі бігали по блокноту перед ним. Прихід Сіріуса він не помітив, захоплений своєю роботою. Але Сіріус відчував на собі погляди майже всіх офіціантів, які зараз переходили від одного столика до іншого.

 

Ніколас відсунув для нього стілець, і Сіріус із вдячною посмішкою сів. До них відразу підійшла офіціантка, Доркас, з двома меню. Вона ввічливо посміхалася, і зовсім не видавала вигляду, що дуже добре знає Сіріуса.

 

Сіріуса знали всі тут. Зрештою, він шість років зустрічався з управителем, фактично господарем цього ресторану. Офіційно Ремус був керуючим, але його батько, Лайалл Люпин, кому юридично належав заклад, не хотів займатися паперовою роботою та фінансами, він вважав за краще бути лише шеф-кухарем, тому решту роботи запропонував Ремусу, який був радий допомогти батькові вести сімейний бізнес.

 

— Отже, чому ти віддаєш перевагу: різотто, чи паста? — очі Ніколаса ковзали по списку страв у меню.

 

— Скоріше, я не відмовився б від лазаньї.

 

Сіріус ліниво дивився на картинки, але довго вибирати йому не потрібно: лазанья у виконанні шеф-кухаря цього ресторану – найкраще, що траплялося зі шлунком Сіріуса. Він навіть спробував не зациклюватися, що цю лазанью Лаялл готував кожне Різдво спеціально для нього, коли вони з Ремусом приїжджали до подружжя Люпин.

 

Гаразд, можливо, це не найкраще місце для побачення з Тіндера.

 

— Чудово. Що щодо вина?

 

— Червоне.

 

— Тоді нам дві лазаньї та пляшечку червоного вина, найкращого, що у вас є. – Ніколас сліпуче посміхається Доркас, і наостанок підморгує, простягаючи меню назад.

 

Доркас швидко записує замовлення в блокнот і, як і раніше, з посмішкою йде. Тепер Ніколас зосереджує увагу на Сіріусі. Точніше, він зосереджує увагу на своїй персоні, розповідаючи про свою роботу, хобі, друзів, висловлює свою думку на всі останні події у світі. До Сіріуса він звертається лише за підтвердженням: чи не так? ти зі мною згоден? хіба це не правильно? І Сіріус тільки киває головою, як бовдур, і видавлює з себе посмішку. Ніколас ставить йому питання, тільки щоб відповісти на них самому, і їхня розмова перетворюється на монолог, з рідкісними коментарями Сіріуса. Його це дратує, але він не хоче скандалу, він хоче відтворити навколо них картинку ідеального побачення та взаємного розуміння. Тому Сіріус робить своє фальшиво-зацікавлене обличчя і намагається здаватися щиро захопленим розповідями Ніколаса.

 

І звичайно ж, варто йому на мить відвести погляд від очей Ніколаса, як його власні сірі зустрічаються з бурштиновими. І на мить Сиріусу здається, що час завмер. Вираз Ремуса випромінює подив і шок, але вже за мить, Сіріус навіть зі свого місця біля дальньої стіни зали помічає напружену щелепу і стиснуту в кулак руку. У відповідь він може лише коротко посміхнутися з усією своєю зухвалістю, немов кидаючи Ремусу виклик.

 

Сіріус продовжує свою акторську гру, поки до них не підходить Доркас і не ставить перед ними лазанью, що чарівно пахне. Цей шедевр кулінарії змушує Сіріуса забути про все. Голос Ніколаса тепер луною віддається в нього в голові, але для пристойності Сіріус все ж таки продовжує кивати головою.

 

До середини його шматка лазаньї, залом лунає знайома Сіріусу мелодія.

 

Він залпом випиває келих вина, щоб відігнати непотрібні зараз емоції та спогади, але маленька сцена з щасливого життя Ремуса та Сіріуса все одно спливає.

 

Ремус включає її на вінтажному програвачі і з усією відсутньою грацією простягає Сиріусу руку.

«Все, що в мене залишилося, – це аркуш паперу в руці та півцигарки.

Давай залишимося ще ненадовго, нам нікуди поспішати» ¹.

 

Той може лише здивовано дивитися і посміхатися своєму хлопцеві, але все ж таки відкладає книгу вбік і піднімається зі свого місця в кріслі і стає навпроти Ремуса. Одна рука на плечі Ремуса, інша переплітає пальці з його блідими та худими.

 

«Адже у мене в голові крутиться одна фраза, але я її так і не сказав,

Тому що життя без тебе не може бути повним».

 

Ремус обіймає його за талію і притискає до себе, так близько, як тільки можна, щоб ще можна було перебирати ногами, тупцюючи на одному місці в їхній затишній вітальні і тихенько сміятися з власної незграбності.

 

Зі спогаду Сіріуса вириває чужий голос. Ніколас стоїть перед ним, із галантним поклоном простягає долоню, запрошуючи на танець. Сіріус вагається мить. Погляд вловив ще кількох пар, що кружляють у центрі зали.

 

Ніколас міцно тримає однією рукою долоню Сіріуса, іншою наполегливо тисне на поперек, змушуючи Сіріуса присунутися ближче. Від Ніколаса пахне дорогими духами та лазанью.

 

Сіріус не хоче, правда не хоче, бо може бути боляче, але все одно не може утриматися від спокуси подивитися у бік бару.

 

Ремус, як і раніше, стоїть на своєму місці, його очі ковзають по танцюючих парах, не чіпляючись за жодну, обминаючи Сіріуса і Ніколаса. На вухо йому щось наполегливо каже Френк, бармен. Сіріус все ще може бачити напруженість Ремуса, Френк здається, намагається йому щось донести, але судячи з вигляду Ремуса, це йому не до вподоби. І, нарешті, вдруге за вечір, їхні погляди перетинаються. Зараз вже Ремус виглядає так, ніби зібрав біль усього світу і ввібрав його у своє серце. Він сумно обводить фігуру Сіріуса, та його супутника. Френк не перестає йому щось говорити, і той киває, але не зводить очей із Сіріуса. І той відчуває, ніби його погляд сягає самої душі.

 

Бурштинові очі дивляться на нього з тим самим коханням, що дивилися два місяці тому. Насправді Ремус ніколи не говорив Сіріусу, що не кохає його більше. Він просто сказав, що їм треба розлучитися.

 

Це була одна з тих сварок, коли б’ється посуд і грюкають двері. Всі проблеми та переживання злилися в одну грудку і просто впали на них.

 

Ремус мав проблеми з рестораном. Щось пов’язане з фінансами та постачальниками, Сіріус навіть не пам’ятав точно. Мама Ремуса, Хоуп, захворіла і Ремусу потрібно було навідуватися частіше до батьків і допомагати батькові доглядати її.

 

Сіріус знову посварився з Регулусом. Той знову зв’язався з жахливою компанією і знову підсів на наркотики. Слава богу, Сіріус привів його до тями і їхня кузина Андромеда підшукала гарну клініку.

 

Так, дні були не з сонячних. Ремус і Сіріус збирали всі емоції в собі, поки в один вечір вони не вибухнули і не зламали їхні стосунки.

 

Раніше вони завжди вирішували все розмовами. Спокійно, тихо та з порцією обіймів наприкінці. Але тоді вони обоє закрутилися у своїх світах, що не відчули, коли варто дійти діалогу. Тому для Сіріуса та Ремуса все закінчилося розривом. Ремус зробив на один крок більше за межу і перший сказав про те, що їм краще розійтися. Він поспіхом зібрав свої речі: кілька в’язаних светрів та кардиганів, ділові костюми, книги та робочі блокноти, і зачинив за собою двері їхньої квартири.

 

Сіріус сподівався, що він повернеться. Повернеться вранці, увечері, за кілька днів чи за місяць. Але він не повернувся і за два місяці. І тоді Сіріус просто здався і замість того, щоб набрати номер Ремуса, скачав бісов Тиндер. Сіріус ще ніколи не був таким боягузом.

 

Але жоден із них не переставав кохати іншого. Сіріус точно не переставав кохати Ремуса ні на секунду. Він просто не знав, як це: не кохати Ремуса Люпина. І не хотів ніколи знати.

 

За Ремуса він не міг говорити, але зараз, повільно погойдуючись з іншим чоловіком, Сіріус зустрівся з Ремусом очима і він знав, що його почуття взаємні.

 

Ремус дивився з жалем, сумом, тугою та злістю. Цей коктейл емоцій так гарно плескався в його очах. Одна сторона Сіріуса пишалася виконаною роботою, а інша ненавиділа себе і хотіла повернути в янтарні очі колишнє кохання, захоплення та ніжність.

 

Раптом Сіріус відчуває, як рука Ніколаса ковзає нижче його попереку. Сіріус намагається не панікувати, він намагається висмикнути руку з хватки Ніколаса, щоб повернути його блукаючу руку вище, але пальці Ніколаса міцно тримають його, і кінчики іншої руки вже перетнули межу дозволеного на першому побаченні. Ніколас хижо посміхається, немов упіймав тварину у свій капкан. Але Сіріус дивиться на нього застережливо і тихо, але впевнено вимовляє крізь стиснуті зуби:

 

— Поверни свою бісову руку туди, де вона була.

 

— Гаразд, — і як не дивно, Ніколас поступається. — Я лише подумав, що тобі це може сподобатися.

 

Враження від Ніколаса повністю зіпсоване, і Сіріус готовий залишити це побачення прямо зараз. Ну, після того, як він доїсть лазанью, зрозуміло.

 

Він потилицею відчуває на собі очі Ремуса. Швидше за все, він бачив, що дозволив собі Ніколас і тепер він був лютий. Навіть незважаючи на те, що вони розлучилися, Сіріус був упевнений, що Ремус нізащо не пробачить нікому такої поведінки із Сиріусом. Були вони парою чи ні, Ремус завжди піклуватиметься про нього, Сіріус знав це. Ремус завжди буде його найкращим другом, як це було до того моменту, коли в шістнадцять років вони почали зустрічатися, і це буде назавжди, нехай навіть останні місяці вони не бачилися зовсім, намагаючись уникати щотижневих зустрічей із Джеймсом, Лілі та Пітером у пабі. Зрештою, все повернеться на свої кола, і Ремус з Сіріусом знову стануть друзями, як ні в чому не бувало. Ха-ха, чорт, Сіріус майже повірив у свою брехню.

 

Після танцю Ніколас виводив Сіріуса з кожним словом все більше і більше. До того ж, він присунув свій стілець набагато ближче до Сіріуса, так що тепер їхні коліна стикалися. Намагаючись не звертати на це уваги, Сіріус повернувся до страви на тарілці.

 

Лазанья подіяла на Сіріуса наче заспокійливе. Тонке тісто та ніжне м’ясо творили дива. І Сіріус майже, майже дозволив Ніколасу перекинути руку через спинку його стільця і ​​торкнутися кінчиків його волосся. Сіріус відсахнувся від Ніколаса, ясно даючи зрозуміти, що ці торкання йому не до душі. Однак Ніколас або був дуже безглуздим, або дуже нахабним. Скоріше останнє, бо тепер він поклав руку на стегно Сіріуса, і знову торкнувся його волосся, намагаючись заправити деякі пасма за вухо. Але Сіріус відкинув його руку, і спробував відсунути свій стілець, на що отримав ще один дотик долоні, цього разу міцніший. Ніколас нахилився до нього, з тією ж хижою усмішкою і промовив над самим вухом:

 

— Ну вистачить, поробив із себе недоторку для вигляду, молодець. А тепер будь гарним хлопчиком, і поїхали до мене. Я влаштую тобі незабутню ніч. Ти ж цього від мене хочеш, га?

 

Від такої самовпевненості і нахабства Сіріус на секунду завис, але відповідь все ж таки швидко відповів.

 

— Нікуди я з тобою не поїду. І від тебе нічого не хочу.

 

Ніколас лише зло розсміявся.

 

— Не ламай комедію, такі повії тільки й хочуть, щоб їх жорстко трахнули на другий день після знайомства в інтернеті. Ніхто не очікує від таких, як ти, більшого. Так що зараз я оплачу рахунок, і потім ти даси мені насолодитися цим чудовим тільцем.

 

Руки Ніколаса знову торкнулися стегон Сіріуса, відверто лапаючи його. Не встиг Сиріус з гучним криком обурення схопитися з місця, як ззаду Ніколаса виросла постать Ремуса. Він негайно схопив Ніколаса за потилицю, і лазанья Ніколаса була на його обличчі, потім Ремус безцеремонно зіштовхнув його зі стільця. Той від несподіванки похитнувся, але випростався, з гнівом дивлячись на Ремуса.

 

— Ти що робиш, придурок? Гей! Покличте сюди керуючого, тут якийсь хворий!

 

Зал навколо загудів, а двоє охоронців тут же опинилися поряд з Ремусом.

 

— Я і є керівником цього закладу і прошу вас залишити ресторан. — Ремус твердо говорив, і в його очах читалася загроза.

 

— На якій підставі? Я насолоджувався ввечерею  з моїм партнером, і раптово я зіткнувся з тарілкою і мало не опинився на підлозі! — Ніколас був лютий, і перейшов на крик. — Я зараз же викликаю поліцію!

 

При згадці Сіріуса, Ремус ще більше вийшов із себе і його кулак з тріском врізався в вилицю Ніколаса. Комплекцією Ніколас перевершував Ремуса, але на тлі його агресії здавався набагато менше. Від болю він відсахнувся і схопився за щоку. Від наступного удару Ремуса зупинив один із охоронців.

 

— Містере Люпине, припиніть. Ми негайно виведемо його із закладу.

 

Два охоронці підхопили Ніколаса і вивели його із зали. У відповідь він не переставав обурюватись і вигукувати погрози.

 

Ремус повернувся у пошуках Сіріуса. Той сидів на своєму колишньому місці, шокуючи спостерігаючи за тим, що відбувається. У куточках його очей скупчилася волога, а з рота вирвався схлип. Ремус відразу опинився перед ним, присівши навпочіпки і взявши ледь тремтячи руки в свої, ніжно обводячи кісточки.

 

— Ти гаразд, зірко? Він зробив тобі боляче?

 

Від занепокоєння в голосі Ремуса і такої звичного і рідного прізвиська, у Сіріуса вирвалося ще одне судомне зітхання і він нахилився ближче до Ремуса. Той одразу зрозумів, і притягнув Сіріуса до своїх обіймів, заспокійливо масажуючи спину і гладячи його по волоссю.

 

— Тш, коханий, все добре, все добре. Ти в безпеці, чуєш? Хочеш вийти на повітря?

 

У відповідь Сіріус лише гикнув, задихаючись у сльозах. Він сам не розумів, що з ним відбувається. Він давав відсіч Ніколасу і міг постояти за себе, але варто було Ремусу з’явитися поруч, він зламався. Він не плакав так з моменту їхньої останньої зустрічі. І зараз він ніби знову скидав із себе вантаж. Сорочка Ремуса вже промокла, всі гості потихеньку розходилися, тож невдовзі довкола них залишилося лише кілька працівників ресторану, які турбувалися за Сіріуса, і ті вже відходили, даючи двом місце і якусь самоту. Ніхто з двох не звертав уваги на те, що відбувається навколо, лише коли чиясь рука торкнулася плеча Ремуса, він підняв голову і побачив Доркас, що тримав у руках склянку з водою. Він вдячно кивнув їй, і спробував відсунутись від Сіріуса, щоб побачити його обличчя.

 

— Хей, Сіріусе, — покликав Ремус, і зіткнувся з почервонілими, заплаканими очима Сіріуса. — Ось, випий трохи води.

 

Він обережно підніс склянку до губ Сіруса, і той зробив кілька ковтків.

 

— Спасибі, — тихо промовив Сіріус, все ще чіпляючись за сорочку Ремуса, він не хотів відриватися від нього.

 

— Давай вийдемо на вулицю.

 

Ремус допоміг Сиріусу підвестися і вони вийшли на літню веранду ресторану. Відвідувачів тут також вже не було. Сіріус стомлено опустився на один із стільців, все ще тримаючи в руках склянку води. Ремус сидів з іншого боку столу і мовчав, неспокійно поглядаючи на Сіріуса.

 

— Пробач, — різко випалив Ремус, — Я повинен був втрутитися раніше.

 

— Ти керуючий рестораном, а не охоронець, Ремусе. — Сіріус похитав головою.

 

— Не охоронець, але я твій-, — Ремус затнувся. Пальцями він відбивав незнайомий ритм на столі.

 

— Ти мій хто, Ремусе? — Сіріус знову відчував, як його груди болісно стиснулися. — Здається, тоді ми не встигли обговорити це. Друг? Колишній друг? Колишній коханець? Колишній хлопець? Мій охоронець?

 

— Я ніколи не буду твоїм колишнім другом. Щоб не сталося, ми завжди залишимося друзями.

 

Від такої відповіді, промовленої таким серйозним і переконливим тоном, Сіріус засміявся.

 

— Не неси нісенітниці. Ми не були друзями шість років. Впевнений, що зможеш бачити мене щоп’ятниці в пабі, коли я фліртую з хлопцями біля бару? Чи слухати мої істерики, коли якийсь мудак розіб’є мені серце чи навпаки, слухати мій сміх, коли якийсь милий хлопець зробить мені пропозицію? Скажу чесно, я не витримав би. Я б не зміг дивитися на твоє щасливе обличчя з кимось іншим.

 

І знову зрадницькі сльози виступили на очах. Але зараз Сіріусу було начхати на них. Правда, що ллється з його вуст, обпалювала сильніше.

 

— Я знаю, що це егоїстично, але це так. Ми більше не будемо друзями. Я точно ні. І ти також, бо я бачив твій погляд сьогодні.

 

— Тобі він подобався? — Ремус підвів голову і глянув на Сіріуса.

 

— Ніколас? Ніби ти не знаєш, що самозакохані ідеальні хлопчики ніколи не були на мій смак.

 

Сіріус закотив очі, внутрішньо посміюючись із ревнощів Ремуса. Звичайно, він чекав такого питання, але не після того, що сталося півгодини тому.

 

— Я просто хотів позлити тебе, змусити ревнувати.

 

— Тобі вдалося. Я був готовий ударити його, як тільки він притис тебе до себе під час танцю. Френк ледве відмовив мене. — Ремус невесело хмикнув.

 

Сіріус нічого не відповів і між ними повисла тиша. На тлі були звуки нічного міста та приглушені голоси з ресторану. Ремус продовжував барабанити по столу, він явно хотів щось сказати, але не наважувався. Сіріус заворожено дивився на його пальці, занурюючись у свої думки.

 

Нарешті Ремус порушив мовчання з тихим видихом.

 

—  Вибач мене. Я не повинен був говорити образливих речей тобі тоді і йти. Я ніколи не хотів розлучатися з тобою. Це було безглуздо і дуже необдумано.

 

— Ти шкодуєш, що розлучився зі мною? — очі Сіріуса округлилися, в душі спалахнула надія.

 

— Я пошкодував про це, як тільки вийшов із нашої квартири. Моє боягузтво і чортова гордість припиняли спроби подзвонити тобі, приїхати і просити вибачення. Я подумав, що це буде не так і погано: побути на відстані. Але щодня я думав, що цього можна було уникнути. Після сварок ми завжди мирилися і вибачалися, як би сильно не були злими один на одного. На цей раз я не знаю, що на мене найшло.

 

— У нас в обох були важкі дні. — похитав головою Сіріус. Він хотів взяти Ремуса за руку, змусити перестати його нервувати, але не наважився зараз. — Ми просто забули поговорити один з одним. Але я, як і раніше, кохаю тебе. Гадаєш, ми зможемо повернути все, як було? — Сіріус дивився на Ремуса з неприхованою надією та вразливістю.

 

— Якщо пообіцяємо, що ніколи не триматимемо проблеми в собі, і не виплескуватимемо злість один на одного.

 

Ремус відповів йому тим самим лагідним поглядом і простяг руку, щоб звично переплести пальці з Сіріусом.

 

— І якщо щось трапиться, ми повернемося один до одного, як би сильно ми не боялися зробити перший крок. — з усмішкою Сіріус стиснув руку Ремуса і той кивнув головою.

 

—  Я кохаю тебе, моя зірко.

 

І наступної хвилини Сіріус вже сидів на колінах Ремуса, цілуючи того з усією пристрастю і ніжністю, яких йому не вистачало два місяці.

 

Вони розійшлися через раптовий сміх Сіріуса.

 

— Як гадаєш, мою лазанью вже прибрали зі столу?

 

— Упевнений, шеф кухар не відмовиться ще раз приготувати її. — Ремус засміявся разом із ним, цілуючи ніс і притискаючи Сіріуса ближче до себе.

 

***

 

1- Torna a casa – Måneskin.