1.

У маленькому кафе грає приємна, різдвяна мелодія а запах хвої та мандарин, створюють новорічну атмосферу.Джия разом зі своєю подругою гарно прикрасили кафе, в якому вже три роки працюють разом.Три роки тому, Пак Юна відкрила власну кав’ярню.Тоді мало хто знав про неї, адже заклад відкрився у маловідвідвіданому районі Сеула.Пак тоді, випадково зайшла в нього щоб спитати дорогу, світловолоса дуже зраділа новому відвідувачу, але дізнавшись причину, засмутилась.Поглянувши на зовнішній вигляд Пак, білявка зрозуміла що Джия не місцева, тому запропонувала роботу.

—Вибачте, бачу ви не місцева, студенка напевно?—та лише кивнула—мене звати Пак Юна і я власниця цього закладу.Він недавно відкрився, тому мало хто знає про нього, —розказувала дівчина, —я б хотіла запропонувати вам роботу.

Джия одразу погодилась, адже бідній студентці треба було за багато що платити.Пак Джия приїхала з Пусана, щоб отримати вищу освіту.Її мати померла коли дівчинці було п’ять, а батько покинув їх ще до народження шатенки.Тому маленьку сироту виховувала бабуся, яка теж згодом померла.Тоді 24-річна дівчина поїхала підкорювати столицю.

—Ваша кава, смачного, —шатенка з каре, протягає блондину який очікує на своє замовлення, поклавши руки в кишені і дивлячись у вікно виглядаючи когось, два стаканчика із запашною кавою, —заходьте ще, —чоловік лише ввічливо вклоняється, дякуючи і покидає маленьке кафе, а дівчина лише сумно дивиться услід відвідувачу, який виходить із кафе.

—Ей Джия, можливо уже розкажеш цьому красунчику про свої почуття? –до дівчини підходить власниця кафе і подруга за сумісництвом, —скільки ти ось так будеш вздихати по ньому?Він ходить сюди вже рік, не думаєш що варто нарашті зізнатись?

—Не думаю що це хороша ідея.Останнім часом він замовляє два стаканчика кави, отже у нього вже хтось є —сумно посміхається та.

Рік тому до їхнього кафе завітав молодий хлопець.Він одразу залучив до себе увагу студентки.Блондин з чорними, темними наче глибина очима і на цій глибині Джия опинялась щоразу як дивилась на нього, щоразу тонучи в його погляді.Його посмішка світила яскравіше любого сонця, а його дзвінкий сміх приємно пестив слух.Чон Хосок родом із Кванджу.Він переїхав до Сеулу щоб стати професійним танцівником.З раннього дитинства Чон займався танцями, але батьки не розділяли його думки, тому у віці 20-ти років Хосок покинув батьківський дім.Зараз йому 27, у нього є власна квартира та робота яка йому подобається.Чон став професійним хореографом.

—Джия скажу тобі так…—Пак склала руки на груді, —навіть якщо у нього хтось і є —дівчина не стіна посунеться.

—Ти про що?-шатенка вигнула бровь, повернувшись в сторону блондинки.

—Я про те мила моя, що за своє треба боротись, —відповіла та, —у нас буде багато відвідувачів і він точно завтра буде тут, тому, —вона поклала руку на її плече, —це твій шанс.

—А що завтра?

—Завтра ж переддень Нового року—31 грудня.А новорічна пора час для див.

В кафе був повний аншлаг.Джия бігала від столика до столика приймаючи замовлення.Раптом колокольчики над дверима задзвеніли, сповіщаючи про нових відвідувачів.В кафе зайшов блондин ніжно тримаючи темноволосу дівчину за руку.

—Ласкаво…—запнулась шатенка напівслові.Її серце раптом зжалось від такої картини.

Це побачила Юна надягаючи фартух і беручи в руки маленький блокнотик та ручку.

—Джия, —покликала ту Юна, —іди прийми замовлення у третього столика, а я тут сама впораюсь-відповіла блондинка бачучи стан подруги —ходімте я проведу вас до вашого столика— фальшиво посміхнулась та.

Джия стримуючи потік сліз пішла обслуговувати клієнтів.Всередині все розривалось від душевного болю.Якби вона тільки знала, то була б сміливішою.Вона стояла за барною стійкою роблячи каву і скляним поглядом дивилась в одну точку.Кавовий апарат давно виконав свою функцію.

—Айщ Джия…—Юна підійшла і виключила апарат, —віднеси це за десятий столик —сказала вона—ауу Земля викликає Джию!

—А?Що?…—нарешті відізвалась шатенка.

—Кажу швидко віднеси це за десятий столик і повертайся в нас багато роботи сьогодні так багато відвідувачів невже наше кафе стало настільки популярним?

Джия взяла чашку з кавою і поклала на тацю.В приміщенні було так багато людей що дівчина пару разів запнулась чуть не розливши напій.І ось вона майже доходить до потрібного столика як якийсь чоловік штовхає її ззаді.Вона не втримавшись на ногах проливає гарячий напій на когось.На красивій білій сукні в ту ж хвилину зявляється велика коричнева пляма.

-Ти що не бачиш куди ти йдеш?Тобі окуляри купити?-темноволоса дівчина височить над шатенкою яка сидить на підлозі.

-Джия з тобою все добре?-до сидячої дівчини підбігає Юна допомогаючи встати-ти не поранилась?-питає та розглядаючи її.

-Кохана що сталося?-Хосок почувши шум встав із-за столика і підійшов до своєї дівчини.

-Хосок-а вона зіпсувала мою сукню!Мені потрібна нова сукня-сказала та.

-Цю сукню ми купили тільки вчора давай ти просто здаш її в хімчистку а на Новий рік одягнеш щось інше -спокійно відповів чоловік-це ж просто ганчірка навіщо так злитись?

Теммноволоса просто розвернулась і покинула кафе а Чон ввічливо вклонився і ще раз глянувши на Джию що нерухомо стояла і з тихим вибачте покинув кавярню.

Пройшов тиждень Джия кожного дня виглядала блондина з яскравою посмішкою але він не приходив.Дівчина працювала до пізньої ночі маючи надію на те що він все таки прийде.

Хлопець зжимаючи в руці красиву бархатну коробочку направлявся до маленького кафе.Він надіявся що дівчина ще там.Він давно помічав що молода особа дивиться на нього закоханим поглядом.Але хлопець ігнорував це адже тоді він познайомився з ідеальною тоді на його думку дівчиною.Але після випадку в кафе його думка змінилась.Він все частіше згадував милу завжди привітну офіціантку із кафе.

Двері кав’ярні безшумно відчинилися, тому Пак не одрау почула що в приміщення хтось зайшов лише колокольчики над дверима сповістили про прихід пізнього гостя.

-Вибачте але ми…-не договорила вона побачивши блондина.

-Значить я встиг…Пак Джия виходь за мене!