1.

Ендрю за готуванням був чимось неймовірно чарівним у їхньому повсякденному спільному житті. Ніл любив сидіти за столом рано-вранці, потягувати каву і спостерігати за тим, як неквапливі вмілі руки Міньярда справляються з черговим нехитрим сніданком – розбивають яйця, нарізають бекон і зелень для омлету. У цьому було щось привабливе, від чого він просто не міг відірвати погляду. Картинка ставала тільки гарнішою, коли з прочиненого вікна падали ранні сонячні промені, а прохолодне повітря з вулиці змушувало Джостена злегка щулитись. Вони практично не говорили з ранку, тільки обмінювалися короткими дотиками, поки тиша в будинку переривалася лише писком тостера та шипінням сковорідки. У такі дні Нілу вдавалося на короткий час позбутися постійної звички кудись поспішати й насолодитися домашньою атмосферою, кутаючись у розтягнутий в’язаний светр. Тихе муркотіння котів і ледь помітний шум у їхніх мисок тільки додавав затишку в такі моменти, змушуючи губи Джостена розтягнутися в посмішці. Він ніколи не думав про те, що буде гідний подібного щастя, але воно тут, поряд з ним, гріє душу і дозволяє почуватися в безпеці.

Не дивлячись на здобутий спокій і неквапливість, Ніл ніколи не замислювався над тим, щоб забрати на себе частину домашніх обов’язків, пов’язаних із приготуванням. Найчастіше Ендрю називав його катастрофою і не підпускав до плити, ігноруючи все прагнення Джостена поекспериментувати. Можливо, невдале приготування лазаньї на передостанньому курсі університету надто сильно відбилося у свідомості Міньярда, і він не хотів допускати чергового мініапокаліпсису на кухні. Хоча було ймовірніше, що Ендрю просто подобалося подібним чином виявляти свою турботу та любов. До того ж під час готування він виглядав напрочуд захопленим і практично не шикав на Ніла, коли той відверто задивлявся на м’язи, що плавно перекочувалися під блідою шкірою. Здається, їх обох влаштовували домашні традиції, що склалися, проте деяким звичайним речам судилося змінюватися.

З цією думкою Джостен прокинувся рано-вранці, повний впевненості та рішучості для здійснення свого невеликого сюрпризу. Деякий час він лежав на спині та чухав пузо муркотливого Короля, а потім неквапливо перекинувся на бік. Погляд Ніла метнувся до Ендрю — його обличчя сьогодні було безтурботним і розслабленим, ніяких ознак кошмару чи поверхневого сну. Цього вихідного Міньярд міцно спав, влаштувавшись на животі й склавши руки під подушкою. Навіть нахабний Сер, що заліз на спину і заснув там, не був перешкодою для його сну. Це змусило Джостена ніжно посміхнутися і неквапливо сісти на ліжку. За звичкою він залишався максимально безшумним та акуратним, але пружини матраца все одно тихо рипнули, коли він перемістився ближче до краю. Напружено завмерши, Ніл озирнувся на Ендрю, який все ще спав, і тихо видихнув. Здається, цей тиждень, важкі тренування та не менш складні матчі насправді втомили Міньярда, і Джостен не збирався заважати йому відновлювати сили. Можливо, якщо йому все-таки вдасться приготувати сніданок, це допоможе їм обом відчути себе трохи краще.

Щоб приготувати невеликий кулінарний подарунок і мати достатньо часу в запасі, якщо щось піде не так, Ніл відмовив собі у звичній ранковій пробіжці. Змінювати традиції відразу по кількох фронтах було трохи важко, але Джостен все ж таки не дарма готувався кілька днів і завчав рецепт на пам’ять, щоб приготувати… Панкейки. Здавалося б, проста банальність, легка страва, але з тістом Ніл зовсім не дружив. З перемінним успіхом він міг готувати суп, салати та яєчню, але випічка, в тому чи іншому вигляді, зовсім не піддавалася йому. Велику роль відіграло те, що він давно не мав гідної практики через Ендрю, який повністю забрав собі всі обов’язки, пов’язані з їжею. Хіба що походи до магазину були їх спільною справою. Джостен розумів, що це була його помилка і йому варто було періодично розвантажувати чоловіка, але той уперто тримався, приймаючи хіба що незначну допомогу у вигляді нарізки овочів для тих чи інших страв. Але цього разу провернути подібне і відвернути увагу Ніла у Міньярда не вийде — він був чітко націлений на результат свого експерименту і хотів зробити щось приємне. Недарма ж Ендрю казав, що він уміє дивувати. Зараз настала вдала можливість довести це.

На подив Джостена, ні Сер, ні Король не пішли за ним на кухню, тільки окинули прощальними поглядами та знову звернулися в клубочки, продовжуючи спати. Для Ніла це означало, що ніхто вічно нявкаючий не буде заважати під ногами й тільки полегшить йому завдання. Так йому здавалося аж до того моменту, поки всі потрібні продукти не опинилися на столі, у тому числі й кленовий сироп, яким треба буде полити готові панкейки. Переступити власні межі та знову експериментувати з можливістю спалити їжу на антипригарній сковороді виявилося складніше, ніж Джостен уявляв у голові, але, зрештою, його внутрішня боротьба не тривала надто довго. Очі бояться, а руки роблять — це було про Ніла. Вкотре зібравшись із силами, він приступив до готування і почав впевнено замішувати тісто, поки сковорідка грілася на невеликому вогні.

Неквапливо запахи змішувалися між собою і створювали злегка неакуратну домашню атмосферу на кухні: пахло трохи пригорілим цукром, ваніллю і свіжою випічкою. То тут, то там у процесі приготування з’являлися невеликі сліди тіста, неакуратні плями борошна та краплі розтопленого вершкового масла, а в кімнаті ставало задушливо, попри витяжку. Домашній одяг Джостена зовсім не рятував одягнений зверху чорний фартух, у якому зазвичай готував Ендрю. Тісто неймовірним способом забруднило обличчя, а пара грудок заплуталася у волоссі. Напевно, з боку Ніл справді виглядав як катастрофа. У будь-якому разі Ендрю дізнається про це, тільки якщо прокинеться раніше і застане Ніла в такому вигляді: таким, що перевертає панкейки голими руками та незадоволено шипить на гарячу сковорідку. Можливо, він надто захопився приготуванням. Але тільки можливе. Чи ні.

За приготуванням чергової маленької порції випічки Джостен навіть не почув, як у сусідній кімнаті відчинилися двері та заскрипіли старенькі мостини. Можливо, він би ще кілька хвилин залишився в незнанні про те, що Міньярд прокинувся, якби плита нарешті не була вимкнена, а остання порція панкейків відправлена ​​на найбільшу тарілку в їхньому будинку. Варто визнати, що в результаті Ендрю застав його не в найкращому вигляді. Дарма що все було вимкнено і від їжі смачно пахло, Ніл виглядав як катастрофа, що створила довкола себе ще більший безлад, ніж зазвичай. З усім тим, Ендрю нічого не сказав. Він поглядом, що неможливо було прочитати, окинув брудні стільниці й забрудненого Джостена, поки той дивився на нього у відповідь і насилу змушував себе не відвести погляд, немов невгамовна дитина, що знов провинилася.

— Доброго ранку? — невпевнено почав Ніл. Він знав, що Ендрю навряд чи щось йому скаже через його експерименти, але все одно відчував себе ніяково, наче його приготування сніданку було чимось ганебним.

— Доброго, — Міньярд рушив углиб кухні та насипав котам поїсти, щоб ті нарешті перестали витися навколо нього, ніби намагаючись збити з ніг. Від нього вражало звичним спокоєм. — Мені варто питати, що за апокаліпсис ти влаштував на кухні?

— Я готував сніданок. Думав, що панкейки будуть непоганою ідеєю. Загалом так і виявилося. Вони вийшли досить смачними,— вимивши руки, Джостен почав неквапливо заповнювати кавник, поки вони вели трохи незвичний ранковий діалог.

— Як ти встиг їх приготувати? — Ендрю сонно потер очі. Міньярд звик, що Ніл прокидається раніше, йде на ранкову пробіжку і повертається до того моменту, коли він сам стоїть на ґанку і потягує каву, неквапливо затягуючись сигаретою. Зараз вони обидва опинилися в незвичному становищі, але Ендрю також відчував потребу зайняти руки якоюсь справою під час розмови, тому, взявши ганчірку, він почав витирати стільницю. Щоправда, довго цей своєрідний ритуал не тривав — Джостен віддав йому кавник, а сам забрав ганчірку і продовжив невелике прибирання. Змінюватися речами подібно було вже своєрідною традицією, тому Міньярд навіть бровою не повів, наливаючи собі кави.

— Ну, я прокинувся раніше, вирішив тебе не будити та пропустити пробіжку,—— Ендрю завмер з посудом у руках, спостерігаючи за Нілом із легкою підозрою. Джостен буквально шкірою відчув цей погляд, тому ніяково знизав плечима, закінчуючи невелике прибирання. — Мені здалося трохи несправедливим те, що ти постійно готуєш. Ну, несправедливим стосовно тебе. Тому я вирішив приготувати сам сніданок, щоб ти міг довше поспати. Цей тиждень був складним, і ти добре постарався під час останньої гри.

— Ти міг і по-іншому сказати, що був у захваті від рахунку 7-0 цього разу, — Ендрю тихо хмикнув, залишаючи кавник осторонь, щоб відпити з кухля. Ніл невдоволено на нього зиркнув. Дочекавшись, поки чоловік зробить ковток гарячої кави, Джостен дозволив собі м’яко тицьнути його в бік, мовчки дорікаючи.

— Я хотів порадувати тебе. І це ніяк не пов’язано з грою,— Ніл трохи похитав головою і потягнувся до зав’язків фартуха за спиною, щоб нарешті зняти його, але наступної миті Міньярд відставив кухоль убік і притягнув Джостена ближче до себе, тягнучи в короткий ранковий поцілунок. Можливо, було не найкращою ідеєю цілуватися з нечищеними зубами, але Нілу, що миттєво розслабився й задовольнився, було без різниці. Він повільно відсторонився і, не стримуючись, усміхнувся, залишивши короткий поцілунок у куточку чужих губ. — Прийму це як подяку за сніданок.

— Я навіть не пробував панкейки, — м’яко нагадав Ендрю — його голос ставав глибшим, поки він був сонним. Він не поспішав відпускати Джостена і явно не турбувався про те, що свіже тісто з фартуха може прилипнути на його піжаму — його руки зчепилися у впевнене міцне кільце навколо талії Ніла і притягли ближче. Джостен не став пручатися та обійняв Ендрю за шию, після чого уткнувся в його чоло своїм. Дивлячись розфокусованим поглядом у медово-карі очі, він відчував, що дивне відчуття затишку і задоволеності розтікається по нутрощах, наче гарячий чай холодного вечора. Ніл знав, як зазвичай люди називають це почуття, але їм з Ендрю не було сенсу озвучувати ці слова — вони все знали в спокійному мовчанні. — Тобі доведеться мити підлогу. Вона вся в маслі, — Міньярд трохи підняв брову, перериваючи ідилію, що на мить запанувала у кімнаті. Джостен невдоволено застогнав, поки великий палець чоловіка витер краплю тіста з його щоки. – Йди в душ. Ти весь у борошні та тісті. Кинь весь одяг у кошик. Розберемося з підлогою після сніданку.

Ніл мовчки погодився з подібними умовами та пішов у ванну. Прийняття душу не зайняло в нього занадто багато часу, як і приведення себе в порядок, тому вже через п’ятнадцять хвилин він повернувся на кухню в іншому домашньому одязі та нових капцях, які, як він помітив, були набагато зручнішими за попередні. На мить Джостен дозволив собі затриматися у дверях і окинути поглядом Ендрю, який попивав каву і гортав стрічку новин у телефоні. Поруч із ним стояла невелика тарілка з кількома панкейками, які були политі кленовим сиропом і вже трохи надламані вилкою, що лежала поруч. Дивлячись на основну порцію випічки, Джостен зауважив, що Міньярд встиг з’їсти пару штук до його повернення.

І, можливо, перший експеримент Ніла після тривалої перерви від готування був не найкращим, але Ендрю подобалося — він мовчазно підтримував несміливі кроки свого чоловіка, відправляючи черговий шматочок панкейка до рота.

Це гріло душу і надихало спробувати приготувати щось ще.