1

Це лише невеличка замальовка, яку я думаю зробити повноцінним фанфіком. Все залежить від того чи сподобається комусь моя писанина..

У повному варіанті буде канонна пара з Чу Ваньніном та інші мітки. Та кажу заздалегідь – навряд чи  будуть постільні сцени

А ще дуже важливо – у тексті можуть бути помилки, як в граматиці так і в правильному написанні слів українською мовою

***

– Ком у горлі перекривав підлітку повітря, змушуючи задихатися від жаху на холодній підлозі невеликої ванної кімнати. Розмитий погляд ковзав по закривавлених руках – чия це кров? Його? Але де ж рани? – Здавалося б, відповідь на це питання вже давно є, але хлопець до тремтіння в тілі боявся визнати істину. Адже такого не може бути, не з ним.
— Маячня, я повинен прокинутися.
Мо Вейюй прокашлявся, з силою вщипнувши свою руку, наступної миті голосно заревів і вдарившись лобом об підлогу. – Ні, ні, ні! Це повинно було подіяти! Це все сон, СОН! – Хлопець згорнувся на підлозі немов кіт, хапаючись за голову і забруднюючи волосся мерзенною кров’ю, стискаючи його в руках і відтягуючи щоб пробудити себе від кошмару. – Допоможіть..допоможіть мені! Будь-хто, будь ласка!

***

Він не знав скільки лежав так, благаючи про допомогу глухі стіни і задихаючись у власних риданнях, кров давно засохла і неприємно стягувала шкіру на руках, голова гуділа від болю та дивного шуму. – Мабуть, він божеволіє … чи вже давно з’їхав з глузду? Коли все встигло скотитись у таку яму з лайном? – Повільно підводячись на ноги, Мо Жань пройшов до раковини і ввімкнув холодну воду, підставляючи під неї онімілі руки і тупо дивлячись на них. Кров змивалася разом із залишками розуміння того, що відбувається. Він підняв голову і глянув на своє відображення. – Яка нікчемність. Мов безпритульний, що виліз зі звалища після бійки з безпритульними собаками за шматок хліба.
— Ха..
Тихий смішок вирвався з його вуст, віддаючись болем у горлі та порожнечею в голові. – За що йому це все? – Вода не припиняла литися з крана, повільно, але вірно, дратуючи юнака. – Як же це все тупо! – Гучний сміх заповнив собою весь простір, гидко звучачи разом із хрипотою, сльози лилися з очей самі по собі, а в дзеркалі його обличчя скривилося в жахливій гримасі. – Так ось що означає відчай, так?.. –

***