1

– Вітаємо у «Відьманських витівках Візлі», міс. Чим можу бути корисною? – блакитні очі Веріті (так написано на бейджику) дивляться на наручний годинник, а потім знову на Вів’єн.   

До закриття крамниці залишалося менше 20 хвилин, на деяких полицях товару вже не було, а сірі очі дівчини гуляли по обличчях останніх покупців. 

– Вітаю, так, – Вів’єн підійшла до прилавка ближче, посміхаючись, – моєму хрещенику виповнюється 6, я би хотіла підібрати йому подарунок.

– Звісно, зараз щось знайдемо! – посміхнулась Веріті та озирнулася назад. – Можливо, Ви знаєте, що приблизно хоче хлопчик? – все так само дивлячись назад промовила дівчина.

– Ой, я.. Ні, на жаль. Ми давно не бачилися, тож.. Мені потрібно щось нейтральне. – промовила Вів’єн, ніяково посміхаючись. Веріті мгикнула та пройшла трохи далі. За прилавком на другій полиці лежала коробка, і дівчина швидко дістала її, протягаючи клієнту. 

– Наш новий адаптований «Набір початківця негідника», для яскравих діток. – тонка посмішка торкнулася губ дівчини, а Вівʼєн похитнула головою погоджуючись. – Прекрасно, тоді з Вас 3 галеони та 15 сиклів. 

Дівчина дістала гаманець та намагалася знайти потрібні монети, що перемішалися з американською валютою. 

Хлопець з рудим волоссям поставив одну з коробок на стіл, озираючись на залу. Побачивши русяве волосся та несподівано рідні сірі очі, він тільки відкрив рота та тихо прошепотів: 

– Ві? 

Дівчина подякувала Веріті за допомогу та вийшла із крамниці, направляючись у темряву. 

– Веріті! – гукнув хлопець, – не забудь відмітити у журнал, що взяла та дівчина.

– О, так, дякую.. Так, «Набір початківця негідника», їх швидко скупають, Джордже. Вона, до речі, купувала подарунок хрещенику, це так мило! – не замовкала блакитноока, – І її зовнішність така знайома, але ніяк не пригадаю, де я її бачила..

– Тобі не здається, що вона була схожа на Вівʼєн Блек? Я здалеку не дуже побачив, але..  – трохи спантеличено відповів Візлі, затуманлено дивлячись на двері крамниці. 

– Ох, так, точно! – перебила його Веріті, – Напевно міс Блек повернулася до Британії.

– Хто повернувся до Британії? – додався голос зверху, і дівчина одразу підняла голову.

– Міс Блек, Фреде, але це лише здогадки.

– Це правда, Джордже? Ві повернулася?

– Я не встиг роздивитися, вона швидко пішла. – відповів молодший брат, все ще дивлячись на двері. 

– Що ж, – прочистив горло Фред, – цікавий поворот, але тобі час іти, брате, твоя Візлі зачекалася, напевно. – він поплескав молодшого по плечу та перевернув табличку на дверях на «Зачинено». 

***

Вів’єн не встигла вдруге постукати у великі чорні двері, як вони відчинилися й на неї налетіла блондинка: 

– Нууу, і що він сказав? – допитливо спитала Айрис, запускаючи подругу у квартиру.

– Я не зустріла їх, заспокойся. – посміялася Ві, стухаючи сніг зі своєї шапки.

– Знаючи тебе, скоріше за все ти спеціально уникала, ну добре, їх. – вона виділила останнє слово і подала подрузі келих вина. 

Айрис Кельман була подругою Вів’єн ще зі шкільних часів, та з радістю прихистила дівчину у себе після довгої розлуки. Блек вперше відвідала Британію після війни та 5 років проживання у Сполучених Штатах. Дівчина повернулася додому тихо, не сказавши нікому, окрім Айрис. І сама Вів’єн не дуже розуміла, чому вийшло саме так. Чи вона боялася, що друзі не приймуть її назад? Чи остаточного усвідомлення, що вона залишилася одна, без батьків та родини? Напевно, потрібно було давно змирится, і у Ві це і вдалося, до моменту повернення назад у Британію.  

Дівчина давно змирилася із долею батьків. Її мати була Корнелія Вінос, жінка померла рано, у 1979 році від рук Пожирачів Смерті, коли Вів’єн тільки навчилася розмовляти. І зі смертю батька вона також змирилася, наскільки це було можливо. Навіть якщо Сіріус Блек небагато був присутній у житті дівчини, він любив її найбільше за усе на світі. Ві народилася, коли її батьки були ще зовсім молоді – по 19 років, але це не означає, що вони ставилися до неї якось інакше. Вона погано пам’ятала батька до його повернення з Азкабану, але завжди знала чия вона дитина. День, коли її тітка вбила батька став найгіршим у її житті.

Все своє життя Вівʼєн провела зі своїм умовним хрещеним батьком – Ремусом. Люпін взяв її під опіку одразу, як Сіріуса увʼязали, і з того часу став її сімʼєю. І 2 травня 1998 року стало поряд із датою смерті Сіріуса у її топі найгірших днів у житті.

– Дякую, що дала можливість залишитися на ніч, – гірко посміхнулася Вівʼєн, роблячи ковток червоного вина, – я не змогла наважитися попросити Гаррі залишитися там, це тепер його дім.

– Навіть не думай, Ві. Я впевнена, що Поттер із радістю пустив тебе хоч переїхати туди, але якщо тобі не комфортно – це нормально. І я тільки рада, що ти залишаєшся у мене. Тобі потрібно нарешті познайомитися з Арчі! 

– О, так, до речі, оціни подарунок йому на день народження. Таке дарують дітям зараз? – риторично спитала вона, дістаючи «Набір початківця негідника», – Мені сказали, що він для «яскравих діток».

– Мабуть, моя дитина ну дуже яскрава, – посміхнулася Айрис, дістаючи таку саму коробку з тумби, – його бабуся вже дарує це. Вибач, що не попередила.

– Нуу, нічого. Я заміню, чи куплю щось інше, це не проблема. Для мого хрещеника — все, що завгодно. – мʼяко посміхнулася дівчина. – Що він любить?

– Удача сьогодні на твоїй стороні, Ві. Йому подобається все з «Відьманських витівок Візлі», уж такий у нас період. 

– Чорт…