1 частина

Знову ранок. Вже як рідного зустрічав ранок Руслан. За весь час роботи в оса, він більше зустрічав ранок після довгої роботи і безсонної ночі але сьогодні не той день. Нарешті він виспався у своєму ліжку на м’якому матраці. Єдине чому він прокинувся у не дуже гарному настрої це те що поряд не було його друга Макса. Максим був у відрядженні у Харкові. Там він обшукував і опитував постраждалих після теракту у торгівельному центрі. Вже сьогодні вони мали повернутися. Руслан звісно цьому радів. Але пригадав що зустрінеться з ним лише якщо піде на роботу. На годиннику була 7 ранку а Маяков вже виходив з квартири. Зачинивши двері квартири з якою він не факт що  сьогодні увечері відкриє її знову. Він поклав ключі у рюкзак і натиснув на кнопку виклику ліфта. Ліфт приїхав, слідчий зайшов у нього і натиснув на кнопку біля якої була чорною ручкою написано «1». Ліфт приїхав на низ і з противним скрипом відчинився. Руслан вийшов з будівлі, привітавшись з бабульками на лавочці, він попрямував до машини. Думаю що дорогу під час якої він мовчки їхав я описувати не буду. Давайте краще перенесемося в той час коли він прийшов в оса.

Р-Усім добрий ранок. А де Стас?

Б-Добрий, він захворів.

Р- Ага, а Розумовський з Шаблієм не приїзджали?

Б-Приїхали, і знову поїхали. Але вже по домам, бо вони там були тиждень і поїхали відпочити.

Звісно Маяков засмутився, але все ж таки не все так погано.

О- Так всім добрий ранок. Так Маяков, іди допоможи Маші з документами. Альбін, якщо що допоможеш Броменку а ти, будеш рити щось на цей теракт.

Б-Зрозумів, вже шукаю.

Косач разом з Русланом вийшли з лабараторії. Альбіна спитала, чи не потрібна Андрію допомога. Андрій лиш сказав що ні дякую. День ледве тягнувся. Альбінка-Апельсинка перебирала пробірки і прибирала. Бром щось нарив про теракт, Руслан відносив якись не потріб на смітник, Маша продезинфікувала усі інструменти, а косач писала звіт. Все було спокійно. Руслан повернувся у лабораторію.

Р-Фухх… за сьогодні втомився..

Б-згоден..

О-Так Маяков, їдь до Розумовського, йому каже погано щось. Тому їдь.

Р-Добре Ольго Сергіївно, гарного вечора.

А- Бувай.

Руслан вибіг з офісу. Сів у машину, він набрав Максима.

Дзвінок Максиму.

Р-Алло? Ти як? Мені Косач сказала що тобі погано чи що?

М-По-перше привіт. По-друге, насправді все добре просто зробив так щоб тебе раніше відпустили.

Р-Ах ти ж…

М-Ой,ой,ой які ми нєжні. Ти їдь швидше. Скоро прийде ще Бром,Катя і Ярік. Будемо у монополію грати.

Р-Ага значить як на роботу йти то ні ми краще вдома поспимо, а як..

Дзвінок завершено.

Р-От зараза. Скинув. Ну і будь ласка!

Руслан трохи просміявся і включив радіо, бо потрапив у затори. На радіо грала якась діч тому він переключив на новини.

Жур- Тиждень тому у Харкові підірвалася частина торгівельного центру «Караван» (назва не справжня). Постраждалих лише двоє, літній чоловік і молода жінка зараз у лікарні. Ще трое з порізами. Що трапилось і чому, дізнаються слідчі з столиці!

Р-фу господи, навіть і тут з роботою дістали.

Він виключив радіо і ось він нарешті заїхав у двір Розумовського. Він вийшов з машини і пройшов до під’їзду. Там його зустрів Макс. Вони обійнялися і пройшли у середину будинку. Вони піднялися на ліфті і зайшли у квартиру Максимки. Уся квартира була у дубово-сірих тонах. Одна з кімнат  яка стояла по ліву руку від коридору,була спальня. Біля стояла ванна кімната. У праву сторону від виходу був зал і кухня. Вони пройшли у зал. На підлозі вже лежала розкладена монополія. Тут у двері постукали всі інші. Вони теж пройшли у зал і зайняли свої місця.

М-Ну що ж. Правила я сподіваюсь усі знають? І так банком буду я, а карточки буде хто видавати?

Р-Давай я.

М-ось і вирішили.

Я- Давайте не тягніть і починаймо!

Завтра був у всіх вихідний тож могли дозволити собі зібратися і пограти. Гра почалася.