1. Частина перша. “Підвищення”

– Наказ надішов сьогодні вранці, – відрапортував рядовий і поклав перед сержантом Хіро папірець із підпиом генерала Шепарда.

Дівчина сумно подивилася на написи в документі і тяжко зітхнула. Нехай це буде просто звичайне переведення, а не смертний вирок для непотрібної людини.

Довго речі збирати не довелося. Що треба солдатові? Лише сумка з особистими речами, предметами гігієни та документами. Зброю та екіпірування видадуть на місці.

Вранці її забрали товариші по службі та відвезли на секретну базу загону 141.

Чому саме сюди? Чому до них?

Бет йшла повз казарми і не могла зрозуміти, чим ці люди не догодили генералу Шепарду?

«Може, він не збирається позбавлятися їх?» — з надією подумала дівчина і підійшла до бійця, що курив недалеко.

— Мені потрібен капітан МакТавіш, — сказала Бет, суворо дивлячись на хлопця. Він оглянув її з голови до ніг, викинув недопалок і вийшов.

За хвилину він повернувся і сказав:

— Капітан чекає в цьому ангарі, — і кивнув трохи вліво. Ворота ангару були прочинені, і дівчина швидким кроком попрямувала туди.

Все це не просто так. Її перевели зненацька, не дозволивши розібратися, що до чого. Але, з іншого боку, весь загін Хіро мертвий, і триматися на тій базі не було сенсу. Все ж таки загін 141 – яке не яке. а підвищення.

Довго речі збирати не довелося. Що треба солдатові? Лише сумка з особистими речами, предметами гігієни та документи. Зброю та екіпірування видадуть на місці.

Вранці її забрали товариші по службі та відвезли на секретну базу загону 141.

Чому саме сюди? Чому до них? Бет йшла повз казарми і не могла зрозуміти, чим ці люди не догодили генералу Шепарду?

«Може, він не збирається позбавлятися їх?» — з надією подумала дівчина і підійшла до бійця, що курив недалеко.

— Мені потрібний капітан МакТавіш, — сказала Бет, суворо дивлячись на хлопця. Він оглянув її з голови до ніг, викинув недопалок і вийшов. За хвилину він повернувся і сказав:

— Капітан чекає в цьому ангарі, — і кивнув трохи вліво. Ворота ангара були прочинені, і дівчина швидким кроком попрямувала туди.

Капітан МакТавіш якраз розглядав карти та план майбутньої операції і зовсім забув, що сьогодні має прибути новий боєць.

Дівчина, та ще й із якимось дивним минулим. Цікаво.

Він підняв голову і побачив її, таку невисоку з туго заплетеною косою на потилиці. Її розкосі зелені очі дивилися суворо й холодно. Ніби дитина, яка бачила війну.

— Сержант Бет Хіро, прибула за наказом генерала Шепарда, — викарбувала вона, дивлячись прямо перед собою.

Капітан трохи розгубився від такого натиску. Хвилю помовчавши, він видавив:

— Е, кхм, я капітан МакТавіш,  твій командир у цьому загоні. О, а це лейтенант Райлі, або просто Гоуст, — і капітан благаюче подивився на високого чоловіка, який увійшов до ангару в масці-балаклаві. Було видно, що з дівчатами капітан розмовляє не так упевнено, тож він вирішив делегувати це хоч комусь.

Напевно, як і всі інші товариші по службі, він боїться її образити якимсь словом, подумалося Бет.

Гоуст перевів погляд з капітана на дівчину і повільно промовив:

– Так-так. Це ж та сама Хіро, яка має прибути сьогодні о п’ятій ранку. Зараз вже дев’ята, сержанте!

— Проблеми з транспортом та документацією, — холодно відказала дівчина, анітрохи не злякавшись підвищеного тону Гоуста. Той підійшов ближче і оглянув її, більш прискіпливо, ніж хлопець на вулиці.

— Що це таке, — і він підчепив пальцем її косу до середини лопаток. Хіро зиркнула на нього і прошипіла:

– Статутом не заборонено.

– Хм. Наскільки я знаю, сержант Хіро мала проблеми з проведенням операції зі взяття інформатора Макарова, — уїдливо зауважив лейтенант. Капітан тільки спостерігав, вирішивши не втручатися у розмову.

— І знову ж таки, наскільки мені вдалося дізнатися, ніхто, крім самої міс Хіро, не вибрався звідти живим. Як же так вийшло? — вів далі лейтенант.

Перед очима Бет пролетіли ті миті, коли з’ясувалося, що її операція йде далеко не за планом. Тоді, півроку тому, вона мала захопити інформатора Макарова. План місцевості та точне місцезнаходження їй дав саме генерал Шепард. Здавалося, операція мала пройти гладко. Але дещо пішло не так, і сержант здогадувалася, що могло спричинити це.

— На нас було скоєно напад групою найманців, — сказала дівчина, трохи насупивши брови.

Вона опустила погляд, згадуючи останні хвилини життя її друга та правої руки Ларса. Він щось сказав їй перед смертю, але вона була контужена. Слова так і залишились у тій кімнаті.

— Найманців? — Бет здалося, що під маскою Гоуст посміхнувся краєм рота. — Це були бійці Макарова, а ви просто не впоралися зі складанням плану операції. До речі, хто займався цим дійством?

– Генерал Шепард.

Брови МакТавіша злетіли вгору. Він схрестив руки на грудях і повільно простяг:

— Щось пішло не так…

Гоуст знову зробив коло довкола сержанта Хіро. Він здавався їй акулою, яка шукає, за що б ще вкусити.

— Що там із кваліфікацією? Вона пройшла повторний тест?

Капітан, який стояв увесь цей час осторонь, охоче відповів:

– Так, Гоусте. Показники в нормі, вона придатна для служби, несуттєві травми.

— Мене цікавить, чому таку ідіотку направили до нас, — задумливо промимрив Гоуст. — Ти чула, Хіро? Ідіотка! Занапастила п’ять життів. І це я тебе ще лагідно назвав. Повтори, хто ти у нас?

— Ідіотка, — вигукнула Хіро, відчуваючи, як усередині її наростає пекуча злість.

– Капітане, накажи її усунути від участі в операціях до з’ясування обставин трагедії, – Гоуст розвернувся і пішов до виходу.

Він різко зупинився і сказав:

— Хіро, тобі окрема кімната в коморі шостого ангару.

— Слухаюся!

— Хм, — Гоуст примружив очі. — “Сер”.

Мактавіш закотив очі і простяг:

— Гоуст, припини. Це вже зайве.

Бет захлеснула хвиля обурення, бажання довести лейтенанту, що люди загинули не з її вини. Вона не знала, як воюватиме з Гоустом, але почати треба з малого. Не давати йому думати, що він зміг її принизити.

— Так, сер! — луна від її вигуку ще довго трясла стіни ангара.

Дівчина різко обернулася на підборах до виходу і пішла надвір.

Якби вона не була солдатом, плечі б уже давно тремтіли від ридання, що виривалися назовні. Але Бет вважала, що плакати солдатові можна

лише у крайніх випадках. До того ж дівчата можуть плакати в обіймах або матері, або батька.

Вона легко знайшла шостий ангар, пройшла в комору і побачила там ліжко, згорнутий матрац, ще якісь речі.

– Трясця… Оце так «підвищення»… – пробурмотіла вона, дивлячись на все це.

Якщо так і далі піде, то всі вважатимуть її кепським командиром, однак то буде неправда. Її група загинула в дивних обставинах, і Бет сподівалася на те, що Гоусту вдасться знайти правдиву інформацію. А доки залишається тільки чекати і продовжувати тренування.