1 розділ

1 Розділ

Лойд прокинувся в холодному поту. Він почав оглядуватись по сторонам і зрозумів що знаходиться в своїй кімнаті.

«Фух…. Це був всьоголиш сон. Чи ні?…»-подумав Лойд. Кая в ліжку не було. Скайлер також. Лише Реді досі лежав в ліжку (пройшов лише місяць з тих пір як він народився).

«Нехай поспить ще трошки.»-Подумав Лойд ласкаво притискуючи Реді до себе. Раптом почулись веселі голоси за дверима. Лойд встав з ліжка, положив Реді в колиску, переодягнувся в свою форму ніндзя і вийшов з кімнати. Там ніндзя про щось весело розмовляли.

-А потім знаєте що?!..-весело сказав Джей. Лойд  посміхнувся. Скоріш за все Джей вже оговтався після шокуючої смерті Нії. Після її смерті Джей відмовлявся їсти декілька місяців. А Кай взагалі чуть не перейшов на бік зла!

-Привіт листочку! – раптом сказав Кай і обняв Лойда.

-Ох…. Я же просив не називай мене так! Я ж не називаю тебе вогником!- сказав Лойд насилу стримуючи сміх.

– Ні. Але це було б дуже приємно з твого боку листочку.- сказав Кай і чмокнув Лойда в щоку.

-Вони така мила пара!- прошепотів Джей до Коула.

-Погоджусь.-посміхнувся Коул.

-Як і ми з Нією….- сумно додав Джей. По щокам його скотились сльози.

Коул погладив Джея по щоці прибираючи сльози. Потім обняв його.

-Я впевниний вона також за тобою сумує…..- сказав Коул. Джей також обійняв його.

-Дякую за підтримку Коуле…

-Будь ласка.- сказав Коул і зі всіх сил прижав до себе Джея.

-Ем….. Коул з тобою все добре?- знітився Джей.-Відпусти мене! Мені боляче!

-П-пробач- сказав Коул і різко відпустив Джея.

-Да вже нічого….

Тим часом Лойд вирішив пройтись очима по сімейним фотографіям. Його погляд зупинився на фотографії з маленькою дівчинкою з чорним волоссям, довгими косичками, в деяких місцях волосся було фіолетове, очі були також фіолетові з мало помітним темним відтінком, одяг був чорно фіолетовий, в руках вона тримала ведмедика і посміхалася. По щокам Лойда скотились сльози.

-Що сталось листочку? Все добре?- різко запитав Кай.

-А? А, так-так, все добре…- сказав Лойд витираючи сльози.

-Ти думаєш про неї?…- сумно запитав Кай.

-Ех…. Так….

-Не засмучуйся. Я також за нею сумую, але якщо ми будемо зациклюватись то не зможемо бути ніндзя!

-Так… Я знаю…

Дівчинку на фотографії звали Ліза. Одного разу Лойд знайшов під дверима маленьку дівчинку якій було 1 місяць. Біля неї була записка де писалось: «Будь ласка попіклуйтесь про нашу доньку.» Після цього Кай і Лойд удочирили її і ростили як рідну доньку. Але одного разу коли Лізі було 6 років і вона почала тренуватись (Вона була майстром крові) Лойда викликали на важливу місію і Ліза дуже хотіла піти з ним.

Але Лойд не пустив її бо це було небезпечно. Але вона його не послухала і втекла допомагати. Тоді Лойд майже загинув рятуючи її, його лише чудом вдалось врятувати! Але коли його врятували йому сказали що Ліза зникла. Тоді Лойд впав в депресію на декілька місяців.

-Так! Ніндзя! А ну швидко пішли на тренування! Ми з Гармадоном вже давно вас чекаємо.- раптом з’явився сенсей Ву.

-Ми вже йдемо сенсею!- крикнув Лойд.

Вже через пару хвилин ніндзя тренувалися. Але Лойд не слухав що казали Ву і Гармадон, він думав про той сон. Він подивився на кришу. І те що він там побачив ввело його в повний шок.

Там була та кішка! Вона просто дивилась на нього.

-Ей! А що вона тут робить?- запитав Гармадон коли кішка зістрибнула з даху і попрямувала до них.

-Заспокойся брате. Це просто звичайна кішка яка тут заблукала.- сказав сенсей Ву.

Раптом кішка закрила очі і з них полилось світло. А коли вона відкрила очі стало ще яскравіше. Раптом тіла ніндзя  почало покриватись світлом і вони злетіли в повітря. Враз вони приземлились на дах.

-Ем… Я не думаю що це звичайна кішка!- сказав Джей. Кішка показала лапою у перед.

-Думаю вона хоче щоб ми пішли за нею…-сказав Лойд. Кішка кивнула.

-Ага…. Ну звісно….. Ми підемо за якоюсь не знайому кішкою яка може завести нас чорт зна куди!

-Я знаю…. Але нам треба ризикнути….. Раптом вона хоче показати нам щось важливе!

-Ах…. Ну добре…. Але пізніше не кажи що я тебе не попереджав!

Кішка задоволено сіла. Через 1 хвилину вона почала вилизуватись доки ніндзя збирались. Коли вони зібрались кішка розвернулась і приготувалась показувати дорогу. Раптом Гармадон стрибнув на дах і схопив Лойда за руку.

-Я не пущу тебе самого!-крикнув Гармадон.

Кішка зашипіла. Випустила кігті. Показала загривок. Після цього встала між Лойдом і Гармадоном показуючи що вона не хоче щоб Гармадон йшов з ними.

-Пробач тату.. Але вона не хоче щоб ти йшов з нами…- сказав Лойд.

-Ех….. Ну добре….. Але пообіцяй мені дещо…- сказав Гармадон.

-Що саме?

-Пообіцяй мені що повернешся живим і здоровим…..

-Обіцяю…..

Лойд і Гармадон обійнялись. Кішка заспокоїлась і вибачливо кивнула Гармадонові. Після цього вона побігла показувати дорогу ніндзя.

-А ну стійте!- раптом почувся голос Скайлор.- Я іду з вами.

-Ти… Ти хочеш піти з нами?…..- знітився Кай.

Скайлер була минулою дружиною Кая. У них навіть були діти! Але вони посварилися і розійшлись. Після цього вони майже не розмовляли. Тому Кай здивувався що вона хоче піти з ними.

-Ну звісно хочу! Хто і буде з тобою під час дороги то це я!- сказала Скайлор.

-Вона може піти з нами? – запитав Кай.

Кішка уважно подивилась на Скайлер. Потім подумала і кивнула. Скайлер одразу пішла збиратись. Вже через пару хвилин вона прийшла зібрана.

-Мамо!- раптом почувся дитячий голос.- Ти ж обіцяв що ми будем вчитись кружитцу.

Це був Золотавик. Ще один син Кая і Лойда. Він лише вчора почав своє тренування і не міг дочекатись коли вони будуть вивчати кружитцу.

-Пробач… Але сьогодні ми не будем тренуватись.- сказав Лойд.- Мені треба декуди сходити.

-Хм… Тоді пообіцяй що коли ти прийдеш ми одразу будем вчитись кружитцу!

-Обіцяю.

Лойд обійняв свого сина. Кішка нетерпляче махнула хвостом. Ніндзя обернулись і пішли у далеку подорож.