1 розділ

П’ятниця, обід.

 

— Я ніколи, ніколи не збираюсь більше працювати з тобою знову, Мелфой! Ось просто почекай, коли Гаррі дізнається, що ти зробив на цей раз!

 

Сиріл  Найт — помічник головного директора Гаррі Поттера, Голови Офісу Аврорів, здригнувся, коли двері з гуркітом відкрились, а скляна вставка затріщала у рамі. Герміона Ґрейнджер ввійшла у двері, її лице палало, а маленькі підбори чорних туфель відстукували по кафельній підлозі, наче хтось використовував Бомбарду. Сиріл з піднятими догори руками швидко підвівся і обійшов свій стіл, намагаючись перекрити вхід до внутрішнього офісу.

 

— Авроре Ґрейнджер, ви не можете…. Ні, ви не можете зайти усередину. Аврор Поттер зараз дуже зайнятий. Дуже зайнятий. І якщо ви хочете, ви можете почекати у приймальні. Я впевнений, що він…

 

Герміона склала руки на грудях і підняла підборіддя, втупивши погляд на Сиріла.

 

— Або ти зараз прибираєшся з мого шляху, або той біль, який я збираюсь зробити Драко Мелфою, буде просто клятим відпочинком, порівняно з тим, що я зроблю з тобою.

 

Сиріл склав свої руки разом і глянув через плече на масивні дубові двері, що вели до офісу, потім повернувся до Герміони й зробив короткий різкий видих. Його плечі опустилися через поразку. Краще було поговорити з нею, ніж вона б увірвалася до кабінету.

 

— Герміоно, вибач, — сказав він, а тембр голосу став нижче, — Але… ем… Але його дружина прийшла на обід, і… Ну. Вона сказала щось про календар, яйця та час, і вони там вже десь годину.

 

Брови Герміони на секунду насупились, а потім її очі розширилися і вона зробила крок назад, ставлячи руки в боки.

 

— Ох. О, я розумію. Це…

 

— Дивно, — сказав глибокий голос чоловіка, що крокував через відкриті двері, — Перепихон на обід? Сподіваюсь, вони не роблять цього на дивані. Тканину ще забруднять.

 

Сиріл із жахом, але зачаровано дивився як лице Герміони стає червоним перед тим, як вона розвернулася, а волосся розлетілося в сторони. І все це для того, аби ткнути двома пальцями в груди Драко Мелфою.

 

— Ти! —закричала вона, її голос був різким, коли вони схопила його за сорочку, стискаючи хрустку тканину. — Ти будеш страждати. Я змушу тебе заплатити за це, Драко Мелфою, не думай, що я цього не зроблю. Я ніколи більше не збираюся з тобою працювати, незважаючи ні на що. Хто б не попросив, що б не потрібно було зробити. Геть до біса з моїх очей!

 

Вона проштовхнулася повз нього, вдаривши його плечем у груди, і вибігла з приймальні. Сиріл повільно сів і постукав паличкою по розкладу дня, що захований під шкіряним кутом його книги записів. Напис «Герміона Ґрейнджер, щотижнева істерика» закреслився.

 

— Це не справжня істерика, — сказав Драко замисленим тоном прямо за ним, злякавши Сиріла так, що він аж перекинув тримач для пера, і воно покотилось на стіл. Мелфой рухався настільки тихо, що Гаррі вже не раз погрожував надягнути йому дзвіночки на шию. Сиріл починав думати, що це дуже гарна ідея. Драко протягнув руку через плече Сиріла і постукав одним пальцем по розкладу дня.

 

— Я б сказав, що це скоріше нервування. Можливо — злість. Я думаю, істерика більше включає в себе кинутися і бити кулаками об підлогу, — Він випростався, потираючи підборіддя, — Але, насправді, я б хотів це побачити.

 

Сиріл замінив перо у тримачі і подивився на Драко, що підійшов до передньої частини столу.

 

— Вам потрібен Аврор Поттер, Авроре Мелфою?

 

Драко витягнув якусь маленьку папку зі своєї кишені. Він смикнув своєю рукою і паличка сковзнула йому у долоню, випавши з рукава.

 

Як тільки він торкнувся і пробурмотів якесь заклинання — папка повернулась до свого нормального розміру і Драко кинув її на стіл Сиріла.

 

— Звіт по витратам, — сказав він, поклавши свою паличку знову у рукав, — І ти поміть, що цього разу, я перерахував усі втрати гардеробу, код сімнадцять, і шкоду заподіяною Ґрейнджер. Також я включав квитанції. Поттер нікуди не дінеться від відшкодування мені на цей раз.

 

Сиріл відкрив папку і намагався не помічати кількість квитанцій, набитих всередині нього.

 

— Я зроблю все можливе, щоб це дійшло до нього. Що-небудь ще?

 

Драко клацнув язиком і знизав плечима.

 

— Ні, якщо ви не можете витягнутити величезну гілляку з дупи Ґрейнджер. На жаль, я впевнений, що на усій Землі немає сили, здатної на це, — він подарував Сирілу широку посмішку і вийшов з приймальні.

 

Сиріл опустив голову на папку і дозволив собі тихе скавчіння.

 

Джіні Поттер вийшла з внутрішнього кабінету через двадцять хвилин, зі своїм заплутаним безладом на голові, якраз тоді, коли Сиріл в сьомий раз ламав голову над почерком Драко. Він  з радістю відклав їх в сторону, коли Джіні скинула стос пергаментів на його стіл.

 

— Гаррі хоче, щоб ви подивилися на них, перш ніж вони відправляться вранці. Перевірте його правопис, як завжди.

 

Сиріл кивнув їй, потім відвернув очі і очистив горло.

 

— Місіс Поттер, — він ткнув у центр своїх грудей, — Ви, ох. Ви забули про ґудзик.

 

Джіні вилаялась собі під ніс і різко відвернулася, аби поправити блузку. Коли вона повернулася назад, її щоки були такі ж червоні, як її волосся. Сиріл зробив вигляд, наче не помітив цього.

 

— Я усе перевірю, — сказав він, порівнявши стопку пергаментів, — Нове призначення… Оу…

 

Другий пергамент у списку і знову ці двоє. Аврори Ґрейнджер і Мелфой як ведучі розслідування крадіжки зі зломом. Сиріл подивився на завдання, бажаючи його змінити на інший набір імен. На будь-які інші імена. Він блимнув декілька разів, але там все ще були Ґрейнджер і Мелфой. Він подивився на Джіні.

 

— Він, мабуть, жартує. Вони щойно закінчили одну зі справ, а ми все ще отримуємо скарги від мешканців сусідніх будинків.

 

Знизавши плечима, вона зняла плащ і сумку з високої вішалки в кутку офісу. Його вигнуті чорні пальці в основному тримали краватки, від яких Гаррі з часом відмовився, і Джіні зі скривдженістю зібрала їх, засунувши на дно сумки.

 

— Він каже, що знає, що робить. Я відмовилась від спроби відговорити його від цього. Очевидно, що у нього є якийсь грандіозний план, — вона зав’язала стрічку свого плаща на шиї і заправила волосся в капюшон, перш ніж попрощатися і вийти з офісу.

 

Сиріл глянув на пергамент на своєму столі, дивлячись на нього так, ніби він стрибне з поверхні, вхопить його за обличчя і вкусить за ніс. Це, ймовірно, було б менш небезпечно, ніж сказати будь-якому з двох названих на ньому людей, що вони були призначені знову працювати разом. Сиріл зітхнув і похитав головою, а потім взявся за перо, щоб почати виправляти орфографію Гаррі. Щоб допитувати керівника офісу аврорів, потрібно більше повноважень ніж в нього є. Все, що він міг — це зробити ставки, хто з Аврорів, Ґрейнджер чи Мелфой залишиться живим до кінця завдання.

П’ятниця, полудень.

 

 

Джіні хотіла відправитися прямо до ліфтів і повернутися додому, але спогад про жахливий вираз обличчя Стріла змусив її обійти приміщення, лабіринти кабінок, які складали більшу частину офісу Аврорів і направитися до кабінки Ґрейнджер. Вона махнула рукою кільком знайомим, підписала дві листівки на день народження, кинула кілька ґалеонів для Меморіалу сім’ї Боунс, і посміхнулась, побачивши фотографії близнюків Маджа Вільямса. Їй знадобилось десь двадцять хвилин, щоб подолати шлях скрізь купу столів і людей до Герміони.

 

Джіні глянула через прохід у порожню кабінку Драко. Стіл був порожній, і, здається, він знову пішов раніше. Вона зняла плащ і накинула його на руку, перш ніж постукати кісточками пальців об металеву пластину, прикріплену до зовнішньої стіни кабінки.

 

— Герміоно?

 

Відповідь була приглушеною. Герміона лежала над письмовим столом, поклавши голову на безладну купу записок і польових нотаток. Вона сіла й відкинула волосся від чола, її пальці несвідомо затрималися на вузькій сивині над лівою скронею.

 

— О, Джіні, привіт. Заходь!

 

Як і більшість людей, які працювали в офісі аврорів, Герміона розташувала свою кабінку так, щоб її крісло стояло навпроти вхідного отвору. Дуже мало аврорів були готові сидіти спиною до дверей. Це створювало складні домовленості, коли вони з Гаррі влаштовували вечері, Джіні це знала. Вона накинула свій плащ на крісло відвідувача в кабінці Герміони і, сидячи, змела пір’я зламаного пера в смітник.

 

Знову Мелфой? — запитала вона.

 

Обличчя Герміони скривилося і вона зробила рух у повітрі, наче хотіла задушити цю гидку особу. Джіні стримувала сміх.

 

— То проблема в цьому? І що він зробив на цей раз?

 

— Краще запитай, що він не зробив, — Герміона відкинулася на спинку крісла й покрутила пером між долонями. Її голова нахилилася набік, а вона дивилася на книжкову шафу біля свого столу, полиці на ній були настільки заповнені книгами та сувоями, що вони були складені у три ряди у самих закомірках полиць, а деякі покладені на шафу, — З чого ж почати? — запитала вона втомленим голосом. — Чи варто почати з того, що він постійно скиглить про те, що прогулянка по Алеї Ноктерн для допиту свідків зіпсує його черевики? Або, з того, як він повністю відмовився від одного інтерв’ю, аби він міг придбати набір халатів? Або, і це мій особистий фаворит, з того, як він підпалив мій плащ?

 

— Підпалив твій плащ. — повторила Джіні, піднявши брови догори.

 

Це було щось новеньке. Драко має цілу історію дратувань Герміони під час завдань, але вона не могла згадати, щоб він заходив так далеко, граючи з вогнем. Принаймні, не у буквальному сенсі.

 

Герміона гаркнула і встала, щоб походити по маленькій ділянці за своїм столом. Вона поправила кілька нагород і похвал на стіні кабінки. Там були десятки скупчених пергаментів із слонової кістки з похвалами, написаними витонченим чорним почерком, з позолоченими кінчиками та позначеними барвистими стрічками чи золотими медальйонами — ознаками років служби Герміони в Міністерстві. Вона могла б піднятися в рядах найкращих вже давно, але вона завжди відмовлялася від підвищення до адміністрації, яке їй пропонувало Департамент охорони магічного права. Вона сказала, що це тому, що вона віддає перевагу розслідуванням та дослідженням, але Джіні була впевнена, що за впертим наполяганням Герміони є щось інше, щоб залишитися в польових роботах.

 

Повертаючись за стіл, Герміона тицьнула своєю паличкою по краю великої порцелянової чашки, зігріваючи всередині неї чорний чай.

 

— Він стверджував, що це був нещасний випадок, звичайно. Сказав, що, якби я не штовхала його, поки він запалював сигарету, він би не впустив паличку на мій плащ, і не було б пожежі, але я не вірю йому. У будь-якому випадку не можна було курити, коли ми слідкували. Мені все одно, що ми там були 12 годин.

 

Джині кивнула, співчуваючи.

 

— Так ти наклала на нього якесь закляття чи просто накричала на нього?

 

Вона закотила очі, побачивши блиск в очах Герміони, що точно не віщував нічого доброго.

 

— Та ну, Герімона. Ти б не дозволила йому просто піти без помсти. Я знаю тебе. Погрожувала розказати його мамі? Дурнувато прокляла? Чи дала Ріті Скітер ексклюзив про розміри його палички?

 

На подив Джіні, Герміона почервоніла насичено-рожевим кольором і опустила погляд на чай. Вона прочистила горло і хитнула головою.

 

— Я, ем. Я потурбувалась про це, не хвилюйся.

 

Джіні подивилася на Герміону, задаючись питанням, що саме вона зробила. Якщо вона не хотіла зізнатися в цьому, то це, мабуть, було щось зле. Герміона була прихильником правил, що було одною з багатьох речей, які викликали суперечки між нею та Драко. Більшість слизеринців, включаючи Драко, в офісі Аврорів, обходили правила швидко і просто. “Будь-якими засобами” – так вони завжди говорили. Це змушувало Гаррі лізти на стіни від обурення.

 

— Що ти збираєшся робити? Знову будеш просити про переведення? Чи черга Мелфоя просити про це?

 

Герміона гралася з кінцями волосся і зітхнула.

 

— Як ти думаєш, що я збираюся робити? Я буду робити те, що і завжди. Що потрібно робити. Я збираюся виконувати свою роботу. Я збираюся закінчити незгоди і це завдання, зробити заслужену міні-перерву в тому спа-центрі, про який я розповіла тобі минулого місяця, і повернутися в офіс у понеділок розслабленою, розпещеною, і лише наполовину зі спокусою пихнути Аврора Мелфой у сміттєспалювальний жолоб.

 

— Проведи додатковий день у спа-центрі, – сказала Джіні, — Тоді ти будеш лише трохи спокушатися.

 

Це викликало у Герміони сміх, і Джіні піднялася на ноги, задоволена тим, що Герміона буде досить спокійною до кінця дня. Як тільки вона могла сміятися, будь-яка зустрічна буря закінчувалася. Вона почнеться знову, як тільки вона отримає наступне завдання від Гаррі, але це буде аж у понеділок.

 

— Прийдеш на вечерю сьогодні? Чарлі в місті, і він принесе свій сумнозвісний пиріг з вершкового пива.

 

Герміона поклала одну руку перед ротом, її очі зблиснули.

 

— Не змушуй мене пускати слину на роботі. Це не дуже доречно в офісі. Я буду там.

П’ятниця, вечір.

 

 

Гаррі сидів у своєму кріслі, одну руку тримаючи на животі, його повіки товільно опустилися у насолоді. Маленьке пузо під його рукою було не зовсім результатом вечері, і він нагадав собі у восьмий або вже у десятий раз, що йому потрібно більше тренуватися. Якби ж він міг знайти бодай одну вільну хвилинку від усіх справ, які йому доводилося робити в офісі. З його губ злетів тихий стогін і він посміхнувся через стіл своїй дружині.

 

— Чудова вечеря, Джіні. Не думаю, що у мене буде місце, щоб поїсти, ще декілька тижнів.

 

Вона пирхнула і вказала на нього виделкою.

 

— Стеж за язиком, інакше я прийму це як образу. Ти дуже добре знаєш, що Чарлі приготував половину страв, не кажучи вже про пиріг.

 

— І добре, що я приніс три штуки, — сказав Чарлі з-за столу, а його сережка з драконом блимнула на кінчиках його волосся. — Думаю, Гаррі там з’їв більшу частину одного, самостійно. А менший братик з’їв інший.

 

— Йой, — цокнув Рон, опустивши склянку з вершковим пивом, а над верхньою губою залишились пінні вуса. — Про що я вам постійно говорю? Мені за тридцять. Менший братик більше не рахується, старий.

 

Чарлі скуйовдив волосся Рона, перш ніж легенько вдарити його по потилиці.

 

— Молодший брат завжди залишається найменшою дитиною. Вибач, друже, ти застряг з ним на все життя.

 

— Джіні молодша!

 

Джіні встала, збираючи тарілки у стопку.

 

— Вона єдина дівчинка, тож вона особлива.

 

Вона яскраво посміхнулася Рону і показала язик, перш ніж помахати паличкою, щоб відправити порожні тарілки на кухню.

 

— Чи не так, Герміоно?

 

Герміона спіймана на тому, як вона таємно облизувала шматок збитого допінгу зі своєї виделки, підняла очі з винуватим виразом, а зубці виделки все ще були притиснені до язика.

 

— Що? Вибачте, я не слідкувала за розмовою.

 

— Наступного разу візьми чотири пироги, Чарлі, — засміявся Гаррі, — Схоже, що нашій Герміоні потрібен один для себе.

 

— Я не думала про пиріг, хоча він смачний, — її щічки порозовіли, а сама Герміона хитнула своїми кучерями, — Я думала про Мелфоя.

 

Низка стогонів послідувала за цією заявою, і Рон і Чарлі обидва показали грубі жести у повітрі. Джіні стукнула їх по черзі, коли кружляла перед столом з глечиком ягідного пуншу, який зробила перед вечерею. Герміона скривила їм гримасу.

 

— Не звинувачуй мене за його звіти по витратам на цей раз, Гаррі, — сказала вона, дивлячись на нього. — Я зробила все можливе, щоб відговорити його від деяких пунктів.

 

— Мелфоя не можливо відговорити, — сказав Гаррі. Він відкинув чуб назад і розсіяно потер вицвілий шрам на чолі, перш ніж піднести склянку, щоб Джіні наповнила її. Останнє, чого він хотів — щоб Герміона занадто багато думала про Мелфоя до того, як отримає нове завдання. Він знав, що в понеділок достатньо наслухається на цю тему. — Але, ем. Давай не будемо говорити про роботу за столом, добре? Розмови про справи досить нудні для більшості з нашої компанії.

 

Рон і Чарлі запротестували, але Гаррі кинув на них попереджувальний погляд, і вони завели розмову про Гармати Чадлі.

 

— Джіні сказала, що ти їдеш у спа на цих вихідних, — сказав він Герміоні, підсовуючи пиріг ближче до своєї тарілки. Останню частину він розділив навпіл, а другу віддав Герміоні. — Не думав, що тобі таке до вподоби.

 

Герміона кинула на нього запитальний погляд, її рот був повний пирога. Гаррі знизав плечима.

 

— Ти ніколи не була такою дівчиною. Навороти, чепурування і все таке. Просто намагаюся уявити, щоб ти там робила.

 

— Гаррі, — не витримавши сказала Джіні, збентеженим голосом. — Пробач йому, Герміоно, він все ще мало знає про жінок. Гаррі, якщо жінка не любить рожевий і єдинорогів, це не означає, що вона не хоче час від часу приділити собі увагу.

 

Герміона кивнула й підняла одну руку, поворушивши пальцями, щоб привернути увагу на короткі погризені нігті.

 

— Манікюр, наприклад. Мені подобається ходити з гарними нігтями. Маска для обличчя, грязьові ванни, професійний масаж. Сорок вісім годин лиш для себе, де я можу просто розслабитися, побалуватись і почитати щось, що не є показаннями свідків. Абсолютно нічого спільного з офісом чи завданнями, чи Мелфоєм цілих два дні. Це буде блаженство, — вона відкусила пиріг й заплющила очі, щоб глибоко і задоволено зітхнути, — Блаженство.

 

Гаррі переглянувся з Джіні. Він знав, що Герміона матиме, що сказати про завдання, яке вона отримає в понеділок, але не говорити про це зараз – найкращий варіант. Не дивлячись на сварки, суперечки і скарги, Герміона і Драко були найкращою командою, яку він мав у всьому відділі. Крім того, за десять років кожен з них виявився єдиним, хто міг працювати один з одним. Якби він їх розлучив, увесь офіс був би кинутий в хаос. Він навіть не хотів думати про кількість відставок, які були б на його столі, якби він дав будь-якому з цих двох нового партнера.

 

— Звучить чудово, — сказав він, тихо видихнувши. Він кивнув на неї погляд і з усіх сил намагався щиро та чесно посміхнутись. — Знайди час, щоб розслабитися.

Субота, ранок.

 

 

Герміона стояла біля стійки рецепції «Тихий Бриз та Спа», склавши руки на грудях і примруживши очі, одною ногою торкаючись блідо-зеленої плитки. Альціона — молода відьма в блискучому білому халаті, гортала журнали, обкладинки яких були виткані в приглушених відтінках бежевого та коричневого кольорів. Вона закрила останню бухгалтерську книгу, а потім пирхнула, спіймавши між сторінками своє посвідчення, що бовталось. Вона потягнула його й поправила довгий шнурок на шиї.

 

— Вибачте, міс Ґрейнджер, — сказала вона, поклавши руки на відполіровану дубову стійку, щоб їх тремтіння не було таким очевидним. У Герміони Ґрейнджер в очах був нехороший блиск, який міг заморозити навіть Василіска. — Але запису про ваше бронювання на ці вихідні — немає. Чи на будь-які інші вихідні цього місяця.

 

— Це смішно, — сказала Герміона. Вона відкинула пасма від обличчя й сперлася на прилавок, поставивши на нього лікті, а пальці зчепились навколо дальнього краю. — Я зробила бронювання ще шість тижнів тому. Я підтвердила його три тижні тому, і я знову підтвердила його минулого тижня. Я заплатила заставу в розмірі п’ятдесяти ґалеонів за своє бронювання і ще двадцять за гарантоване місце в «Крило голубів». Я хочу поговорити з вашим менеджером, міс… — Вона нахилилася ближче й подивилася на посвідчення дівчини, ім’я Альціона було написано різким, округлим почерком. — Альціона. О, заради Мерлінової бороди.

 

Альціона згорбилася й закотила очі.

 

— Я Хелен. Ми всі повинні взяти «мирне» ім’я для роботи, коли нас наймають, — вона говорила тихим голосом, дивлячись через плече, щоб ніхто із наглядачів спа-центру раптом не вискочив із-за папоротей і каміння, що оточували дзюркотливу воду за стійкою реєстрації,— Послухайте, міс Ґрейнджер, я справді хотіла б вам чимось зарадити, але на ці вихідні все заброньоване. Немає навіть ліжка, а тим більше окремої кімнати. Я можу зв’язатися з менеджером і дізнатися, чи зможемо ми надати вам компенсацію за сьогоднішнє непорозуміння, але єдине, чого я не можу зробити, це надати вам номер.

 

— «Крило голубів» не годиться, — сказав глибокий і протяжний голос біля сидінь ліворуч, а сам його власник був прихований за високим декоративним деревом.

 

Альціона підскочила. Чоловік прибув ще годину тому, а потім, поставивши кілька банальних питань, зник. Вона була впевнена, що він пішов, а не сів у зону очікування.

 

— Ти нічого не впускаєш. Немає навіть повноцінних ванних кімнат у кожному номері. Треба було б поділитися.

 

Герміона дивилася на візерунок прилавка між її руками. Альціона почула, як вона пошепки рахувала до двадцяти. Герміона підняла голову, а Альціона відступила, побачивши полум’я, що сяяло у її очах.

 

— Мелфой, — з гарчанням сказала Герміона. Вона обернулася, щоб поглянути на нього, коли він підвівся з одного з низьких плетених крісел. Він постукав брошурою по своїй долоні, переходячи через зону прийому, щоб стати біля неї. Розгладжуючи брошуру за прилавком, він вказав на опис різних номерів і люксів, доступних у «Тихий Бриз та Спа». — Ти вибрала найдешевший номер, Ґрейнджер. Як це може сприяти розслабленню?

 

Альціона зачаровано спостерігала, як Герміона скрипить зубами. Вона бачила її спокусу, коли пальці Герміони сіпалися об стійку, щоб схопити одну з бухгалтерських книг і вдарити гострим краєм йому в обличчя.

 

— Не всі з нас можуть розкидуватись грошима, Драко Люціусе Мелфою, — прошипіла Герміона. — Деякі люди насправді повинні дотримуватися бюджету. Не думаю, що ти про таке знаєш, роблячи висновки зі звітів по витратам, які ти продовжуєш кидати Гаррі. Криволапик навіть не поранив тебе, якщо ми вже заговорили про це. Подряпина на руці майже не заділа твою сорочку, і Гаррі ні в якому разі не затвердить ці витрати на сто ґалеонів.

 

Драко сперся ліктем на прилавок і подивився на неї, піднявши брови і піднявши куточок губ.

 

— Я також сумніваюсь, що він це зробить. Але зате в нього буде якась робота. Поттер любить відмовляти мені в чомусь. Мені подобається час від часу потуркати його. Смішно дивитися, коли він думає, що обійшов мене.

 

Герміона нахилила голову, знову рахуючи до двадцяти, цього разу вголос. Альціона мовчки співчувала. Один із її колег також діставав її, наполягаючи на тому, щоб вона скрізь носити кросівки. Спа-центр  «Тихий Бриз та Спа» мав просто бути окутаний розслаблюючою атмосферою. Альціона підозрювала, що замість цього, вихідні стануть для Герміони Ґрейнджер кошмаром.

 

— Що ти тут робиш? — запитала Герміона, стиснувши щелепу так міцно, що Альціона була здивована, що вона взагалі могла говорити. Драко знизав плечем.

 

— Я, подумав, що сам повинен зробити невелику перерву. Пенсі весь час базікає про це місце. Зважаючи на повну халепу, яку ти натворила на нашому останньому завданні, я подумав, що маю право на відпочинок.

 

— Я? Я? — Герміона заверещала так голосно й пронизливо, що Альціона закрила вуха. Вона відійшла від столу, ледь не спіткнувшись і не впавши у воду, притиснулася до дальньої стіни. Цих двох хотілося вигнати, але краще вона по стоїть в стороні.

 

Вона спостерігала, затиснувши шнурок з посвідченням обома руками, як пара кидає один на одного такі гарячі погляди, що вона була здивована, як вода досі не закипіла.

 

— Ти, — сказав Драко тихо, низьким розкішним голосом. — Ти зіпсувала нам завдання. Свідок вже була у мене в руках, і тобі потрібно було все зіпсувати, скиглячи про її домашнього ельфа. Якби ти не підняла свої моральні принципи, я б витягнув з неї, цю інформацію за десяти хвилин!

 

— Ти не намагався витягти з неї інформацію, Мелфой, — плюнула Герміона. — Ти намагався залізти до неї в трусики.

 

Альціона не могла звинувачувати цього невідомого свідка. Голос Драко був п’янкий. Альціона заплющила очі, щоб просто послухати його. Цей голос, здавалося, впав прямо на неї і підігнув коліна. Вона вчепилася за один із кам’яних виступів водоспаду позаду, коли він продовжив.

 

— У цьому і проблема? — сказав він, і в його словах було так багато плутанини, що Альціона розплющила одне око.

 

Драко мав вираз повного здивування, широко розплющивши очі й відкривши рот. Герміона відвернулася від нього, Альціона затамувала подих, коли він простягнув руку, щоб покласти руку на руку Герміони.

 

— Ґрейнджер, чесно. У цьому проблема? Ти думаєш, що я з нею фліртував?

 

Герміона відштовхнула його руку й обернулася до нього, стиснувши кулаки біля стегон.

 

— Мені це здавалося, звичайно. Не маю претензій, якщо ти так вважаєш за краще, але ти можеш принаймні надати мені люб’язність і не робити цього прямо переді мною!

 

Альціона не могла визначитися, на кого з них дивитися, її очі миготіли між ними. Драко мовчав, дивлячись на Герміону, і Альціоні довелося стримуватись, щоб не накричати на нього. Незважаючи на всі зусилля, вона все одно пискнула. Драко і Герміона обидва завмерли, а потім обернулися, щоб поглянути на неї, у кожного з них був пригнічений вираз, наче вони забули про її присутність.

 

Драко прочистив горло.

 

— У такому випадку я знаю, що робити. Тобі точно потрібно провести тут вихідні, — він жестом показав на Альціону, яка обережно рушила вперед, — Надайте Ґрейнджер люкс Паркінсон «Крила Журавля».

 

Альціона підняла брови, втупившись на нього.

 

— Е-м. Люкс міс Паркінсон? «Крила Журавля»? Сер, я не можу просто віддати номер без дозволу.

 

Драко нахилився над столом, не звертаючи уваги на рвучкий протест Альціони і витягнув тонку бухгалтерську книгу з-під навісу столу. Він прогорнув його, повернув до неї обличчям і постукав пальцем по сторінці.

 

— У мене є дозвіл використовувати цей номер на свій розсуд. Ви можете зв’язатися з Пенсі для перевірки, якщо хочете, але я знаю, що вона у Венеції, і не буде вдячна, якщо її відпочинок зірвуть. Її щорічна поїздка по магазинах взуття. Італійська шкіра… Вона не дуже рівно дихає до цього. Прислухайтесь до моєї поради і надайте їй номер, — сказав він, кивнувши головою на Герміону.

 

— Мелфой, я не візьму ніякого…

 

— Заспокойся, жінко, — Драко обернувся.

 

Альціона не могла побачити погляд, який він кинув на Герміону, але він, мабуть, був досить переконливим. Герміона напружилась, і скам’яніла.

 

— Це однин із найкращих номерів у цьому місці. Візьми. Чортів. Люкс.

 

Щоки Герміони спалахнули, а руки опустилися на боки. Вона випустила повітря і прибрала волосся з обличчя.

 

— Якщо це заткне тебе, Мелфою, а я потраплю в гарячу ванну, то я згодна. Дайте мені той клятий номер.

 

В Альціони тремтіли руки, коли здалось, що битва на даний момент закінчена, вона простягнула Герміоні ключ. Ґрейнджер взяла його й пішла, бурмочучи прокляття аж до підйомників. Альціона витерла рукавом об лоба і впала на крісло від полегшення. Їй знадобиться сеанс у спа, коли її зміна закінчиться. І кілька келихів пива. Вона різко видихнула і глянула на Драко.

 

— А ви, сер?

 

Він дістав із кишені ключ, підморгнув їй і вказав на сумки Герміони.

 

— Я готовий. Попросіть їх відправити у її номер, але візьміть когось по міцніше. У Ґрейнджер серйозний багаж.

Субота, обід.

 

 

Герміона стояла в центрі головної кімнати люкса, відкинувши голову назад, і закривши очі. Вона зробила глибокий вдих, почувши солодкі пахощі, що літали по всій кімнаті. Вона відчула як вузол напруги між лопатками, зникає.

 

Вона нічого не зробила після того, як дала чайові швейцару та зачинила двері, окрім, як передяглася в один із безкоштовних халатів, але вже так вона відчула себе спокійніше. Декор люксу, що був у заспокійливих, нейтральних та м’яких відтінках, був ідеальним. Квіткові композиції, розкидані по столах кімнати, були неперевершеними. Високі вікна в спальні виходили на чудовий краєвид.

 

Все було ідеальним.

 

Окрім одного.

 

Вона підійшла до дверей, непомітно прихованих за великою папороттю, і постукала в них. Двері відчинилися, а вона підняла підборіддя.

 

— Добре. Ти мав рацію. Це чудовий номер, — сказала вона. — Але можна було не бути таким покидьком щодо цього?

 

Драко засміявся і відчинив двері ширше.

 

— Ти сама наполягає на тому, щоб ми продовжували грати свої ролі. Ти уявляєш, скільки мені довелося боротися, щоб скасувати твоє бронювання?

 

Герміона закотила очі й проскочила повз нього, щоб оглянути його номер. Він був точно таким самим, за винятком темних відтінків, а пахощі мали більш пряний аромат.

 

— Ти міг би просто дозволити мені залишити мою кімнату.

 

— Спільні ванні кімнати, Ґрейнджер, — Драко здригнувся, зачиняючи сполучні двері. — А номер «Крило голубів» знаходиться з іншого боку будівлі. Пенсі не буде проти, якщо ти скористаєшся її номером. Вона вже кілька місяців каже мені відправити тебе у відпустку.

 

Герміона обернулася, її очі звузилися

 

— Ти розповів Паркінсон?

 

— Вона моя краща подруга. І ні, я не казав їй. Не свідомо. Ми купували мантії для чортової вечірки у Міністерстві минулого Різдва і вона зайшла до моєї роздягальні. Побачила сліди від твоїх нігтиків у мене на спині, і я не міг звинувати у цьому твого “чудового” котика. Вона просто силоміць витягла це з мене.

 

Губи Герміони піднялись в посмішці, і вона підняла руки, розглядаючи свої пальці.

 

— Це нагадало мені дещо. Я сказала Гаррі, що зроблю манікюр на цих вихідних. Думаю, мені треба трохи наростити і намалювати нігті.

 

Драко тихо гаркнув і схопив її за зап’ястя. Він притягнув її до своїх грудей.

 

— Червоними, — прошепотів він, відкидаючи її волосся від шиї. — Я хочу, щоб вони були червоними.

 

Герміона поклала обидві руки йому на груди й відштовхнула назад.

 

— О, ні, Мелфою. Ти все ще винен мені за спалений плащ і за ту маленьку сцену біля стійки реєстрації.

 

— І дупа така красива, — сказав він.

 

Герміона схрестила руки й витріщилася на нього. Драко зробив крок ближче до неї, а Герміона відійшла, щоб сісти на широке м’яке крісло.

 

— Ти досі винен мені за те, що ти фліртував із тим свідком. Я справді роздратована через це.

 

— Я не фліртував, — з гарчанням сказав Драко. Він скуйовдив обома руками волосся й протер обличчя. — Стандартна оперативна тактика, знайдіть спільну мову зі свідком, щоб заохочувати до розмови і встановити почуття взаєморозуміння.

 

— Ти фліртував.

 

— Гаразд, — він підняв руки у знак капітуляції, — Добре. Якщо ти думала, що я фліртував, то я більше не буду цього робити. Відтепер, дозволю тобі розбиратись з усіма жінками-свідками, тільки, щоб переконати тебе, що я навіть не роблю вигляд, що фліртую. Так краще?

 

— Це не вибачення. Навіть близько з ним не стоїть. Ти хочеш, щоб я тобі пробачила, тоді тобі доведеться поплазувати переді мною, — Герміона підняла підборіддя і відкинула волосся назад, вказуючи на підлогу перед своїми ногами. — Я чекаю, — сказала вона, роблячи все можливе, щоб не сміятися з приголомшеного виразу обличчя Драко. Виявляється, помучать його — це так весело. Драко подивився на неї, його очі звузилися. Герміона відкинулася на спинку крісла й поправила халат, щоб оголити одну зі своїх ніг аж до стегна. Вона пройшлась нігтями по нозі, майже муркочучи від темного тепла, яке наповнило очі Драко, коли вона гладила свою голу шкіру. — Ну? – запитала вона, схрестивши ноги і приховуючи посмішку, коли Драко тихо, мимовільно буркнув. — Будемо стояти там цілий день чи ми розпочнемо ці вихідні як слід?

 

Драко перетнув кімнату трьома довгими кроками й опустився на коліна перед її стільцем.

 

— Відьма, — пробурмотів він, цілуючи верхівку її гомілки. — Ти виграла. Я перепрошую. Я прошу вибачення за те, що спалив твій плащ, за те, що нібито фліртував зі свідком, за те, що заповнював свої звіти по витратам і загалом був покидьком, який перетворює твоє життя в пекло. Тепер я вибачений? Там дуже велике ліжко у сусідній кімнаті, і мені пообіцяли провести вихідні з моєю коханою дівчиною. До речі, ти її не бачила?

 

Вона нахилилася вперед, усміхнувшись, коли його погляд попрямував прямо до отвору її халата та вигинів її грудей. Поплескавши його по щоці, вона облизала губи.

 

—Ти абсолютний нуль у вибаченнях. Але гадаю, що я піду тобі на зустріч і пробачу тебе. Зрештою, я обіцяла. Але перш за все, я хочу, щоб ти мені подарував довгий, гарячий, вологий…

 

Драко застогнав, коли вона зупинилася, і вдарився головою об її коліно.

 

— Закінчуй, Ґрейнджер, бо я до біса добре знаю, що ти не скажеш оргазм.

 

— Душ, — Герміона хихикнула і переступила через Драко, коли той упав на підлогу зі скиглинням поразки. — Ходімо, великий дурнику. Ми поділимось ванною.

Неділя, ранок.

 

 

Драко прокинувся поруч з теплою, чудовою і оголеною Ґрейнджер. Він підсунувся до неї ближче, поклавши руку на її живіт. Герміона пробурмотіла й притиснулася, її дупця терлася об нього й розжарювала його кров. Він поцілував її в плече і посміхнувся, коли вона повернула голову, щоб поглянути на нього.

 

— Доброго ранку, — сказав він. — Секс чи чай?

 

Герміона потягнулася, витягнула волосся з-під його руки й похитнула головою на подушці.

 

— Важкий вибір, — вона перевернулася й засунула голову під його підборіддям, одну руку притиснула до серця, а одну ногу — до стегна. Вона протяжно і глибоко зітхнула, поцілувавши його в груди. — Чай.

 

— Ауч, — Драко засміявся і вдарив підборіддям по її голові. — Підлесливо.

 

— Якщо ти хочеш сексу, то мені потрібен чай. Якщо я вип’ю чай, то я достатньо прокинусь для сексу.

 

Драко гикнув, роблячи вигляд, що роздумує. Герміона пирхнула і чмокнула його в груди, перш ніж відкотитися і вкрасти простирадло з ліжка. Вона обгорнулась ним і пішла у ванну кімнату, наспівуючи останній хіт Селестини Уорбек. Драко намагався не зморщитися. Герміона мала багато навичок, але співати не входило до них.

 

Він натягнув вільні штани, перш ніж зв’язатися з обслуговуванням номерів, щоб замовити підніс для сніданку, і до того часу, коли Герміона вийшла з ванної, з вологими кучерями, розпущеними на плечах, він накрив для них стіл на балконі. Він кинув на неї схвальний погляд, насолоджуючись тим, як вона була одягнена лише в одну з його сорочок що, діставала лиш до її стегон, а рукави були закочені до ліктів.

 

Герміона провела пальцями по його потилиці й усміхнулася, сівши на місце. Драко спостерігав за її звичною рутиною — маслом, намазаним на тост, цукром, розмішаним у чаї, джемом, який вона злизала з пальця, — потім відкашлявся.

 

Він думав над цим питанням відтоді, як вона увійшла до нього в номер. Це його гризло, і він не міг більше чекати.

 

— Чому ти нікому не розповідаєш? — запитав він.

 

Герміона насупила брови, одним кутом тримаючи тост у роті.

 

— Хм? —  вона відклала тост і витерла пальці об тканину. — Чому я не розповідаю про що?

 

— Про це, — сказав він. Він показав на стіл, на неї, на кімнату за французькими дверима. — Про нас. Ми тримаємо це в секреті більше року. За твоїм наполяганням. Чому ти не хочеш, щоб хтось знав?

 

М’язи на його спині напружилися, коли він чекав її відповіді. Він не був впевнений, чи хоче почути відповідь. Можливо, їй було соромно за нього, можливо, вона була лише з ним для сексу, можливо, вона не була готова протистояти своїм друзям.

 

— Тому що це доведе Гаррі до інфаркту, — сказала вона, і спина Драко напружилася ще більше, поки вона не продовжила. — Тепер я впевнена, що ти на це б подивився, але у мене просто не вистачить терпіння тренувати іншого головного аврора. Чи можеш ти уявити, як ти намагаєшся пояснити свої звіти по витратам комусь новому? — Вона посміхнулася йому.

 

Драко зустрівся з нею очима.

 

— Герміоно. Я зараз не шуткую. Мені потрібна відповідь.

 

Вираз Герміони повільно став серйозним. Вона опустила погляд і якусь мить погралася виделкою, а потім відкинулася на спинку крісла.

 

— Ми аврори. Правила та положення стверджують, що партнери не можуть мати романтичні стосунки. Якби хтось в офісі дізнався про нас, ми більше ніколи б не працювали разом. Ти краще всіх знаєш, як мало особистого часу ми отримуємо, коли ми на зміні. Чи можеш ти чесно сказати, що тобі сподобалось, якби ти зустрічався зі мною лише пару годин на тиждень? З любовними листами та зустрічами у відділі, як побачення?

 

Вона встала і обійшла навколо столу, щоб ковзнути до нього на коліна, її руки обвили його шию.

 

— Мені подобається моя робота, Драко. Ні, я люблю свою роботу. Навіть коли ти водиш мене за ніс, мені подобається з тобою працювати, — вона поклала голову йому на плече і поцілувала його в шию. — Але найголовніше, я люблю тебе. Я не хочу, щоб хтось знав, тому що я не хочу втрачати те, що у нас є. Мені подобаються наші стосунки такими, якими вони є. Усі сварки, які ми робимо, щоб відштовхнути людей це весело, тому що ми обоє знаємо, що це не по справжньому. Тому що ми обоє знаємо, як усе насправді. Якби ми сказали правду, то навряд чи, бачили б один одного часто, і тоді наші маленькі вигадані бійки могли б перетворитися на справжні бійки.

 

Драко обійняв її і зарився щокою в її волосся.

 

— Ти не можеш знати, як станеться насправді.

 

— І ти не можеш знати, що цього не станеться, — вона підняла голову й подивилася на нього, куточки її очей стиснулися від хвилювання.

 

Драко провів великим пальцем по її нижній губі. Він почував себе жахливо, що згадав про це під час першої зустрічі, яку вони провели разом за останні місяці. Він хотів від неї чогось більш конкретного, хотів чогось більш позитивного і впевненого, але він її знав. Він надто добре її знав. Найкращою тактикою, щоб змусити Герміону Ґрейнджер піддатися, було підштовхнути.

 

— Гаразд, — сказав він, — Ми залишимо це  так, як є. – «Поки що», додав він мовчки. Він поцілував її в щоку і посміхнувся. — Але тобі доведеться придумати виправдання, якщо Поттер справді прийме одну з твоїх вимог щодо переведення. — Це викликало у неї легкий сміх. Драко посміхнувся і поклав пальці на потилицю, щоб нахилити її обличчя до свого. Він поцілував її, м’яко торкаючись губами.

 

Герміона повільно розслабилася в його обіймах, і коли вона розкрила губи, щоб просунути язик йому в рот, Драко тихо застогнав. Він міцніше обійняв її однією рукою, іншу просунув їй під коліна й відсунув стілець від столу. Обережно балансуючи, він встав і відніс Герміону до ліжка. Вона засміялася і вигнула спину на запрошення, коли він витягнувся біля неї.

 

— Я не попила чай, Мелфой, — сказала вона, притворно надувшись. Він розстібнув ґудзики на її сорочці й нахилився, щоб провести язиком по її соску.

 

— Тоді можеш прикидатися, що спиш, — пробурмотів він. — Я пив чай, поки ти була у душі. Час для сексу.

 

Герміона пирхнула і штовхнула його за плече, щоб перевернути. Вона осідлала його стегна і притиснулася до нього, виштовхуючи тихий стогін з його горла.

 

— Я згодна, — сказала вона, тягнучи нігтями по його грудях. — Чай пізніше. Зараз. Секс.

Понеділок, ранок.

 

 

Сиріл стояв у приймальні, тримаючи в руках два останні пергаменти з подробицями тижневих завдань. Він нахилився ліворуч і зазирнув у порожню кабінку Аврора Ґрейнджер, потім нахилився праворуч і подивився на Аврора Мелфоя, який сидів за столом.

 

Жоден з варіантів не був добрим. Драко підняв очі від своїх документів і стягнув високий комір свого джемпера. Сиріл уловив почервоніле коло синця на блідій  шкірі Драко, і його брови піднялися. Це було схоже на любовний укус. Він намагався уявити собі, яка жінка віддасть перевагу Драко. Небагато було тих, хто б мирився з його зарозумілістю.

 

— Ти чогось хотів, Сиріле? — запитав Драко, відкладаючи перо. Він стер з пальця пляму чорнила й стояв, хрипнувши, поклавши руку за спину.

 

— З тобою все гаразд? — спитав Сиріл, відволікаючись від страху перед тим, щоб дати це завдання. На його подив, щоки Драко набули світло-рожевого відтінку. Брови Сиріла піднялися ще далі по чолу.

 

— Так. Чудово. Просто… Невеликий інцидент у спальні на вихідних, — сказав Драко. Він посміхнувся і притулився до столу, склавши руки. — Ім’я дами, боюся, конфіденційне, але порада? Не зустрічайся з жінками з довгими нігтями. Це пекло на спині. — він схилив голову й потер шию. —Принаймні, якщо ти зробиш усе правильно.

 

Сиріл спробував розсміятися. Сміх вийшов хитким і високим, і він відрізав себе кашлем.

 

— Е-е. Нове завдання, — сказав він, простягаючи один з пергаментів. Драко взяв пергамент і оглянув вміст, його обличчя напружилося, коли він читав.

 

— Крадіжка зі зломом, — сказав він тихим голосом. — Знову працювати з Ґрейнджер. О, радість. Саме те, що я хотів.

 

— А ти у нас жартівник, Мелфою.

 

Сиріл підскочив, коли Герміона заговорила позаду нього. Він оглянувся через плече. Вона проігнорувала його, пильно дивлячись на Драко. Вона сьорбала гарячий чай з паперового стаканчика з логотипом міністерської їдальні. Вона махнула вільною рукою Сирілу, і він притиснувся до зовнішньої стіни кабінки, щоб пропустити її. Проходячи повз, вона вирвала з його руки останній пергамент і кинула на свій стіл.

 

— Краще попросіть Постачання надіслати ще один ящик звітів по витратам, — сказала вона, опустившись у крісло й кинувши на Драко погляд через прохід. — Хтось обов’язково поскаржиться, що втратив ще одну дорогу сорочку.

 

— О, я в цьому впевнений, — сказав Драко. — Ґудзики зірвані, коміри порвані, таємничі липкі плями. Те, що ти робиш із моїм гардеробом, неможливо описати. Просто почекай, Ґрейнджер. Дай мені одне хороше виправдання, і я відплачу тобі тим же. Ця блузка у тебе з воланами на манжетах? Я був би радий зірвати її з тебе.

 

Сиріл важко ковтнув слину через лютість в голосі Драко. Він зазирнув до кабінки Герміони, хворобливо цікавлячись її реакцією. Її обличчя почервоніло, а очі горіли, коли вона глибоко й тремтливо вдихнула.

 

— Не починай, — гаркнула вона, згортаючи волосся в пучок і просовуючи крізь нього голе перо. — Я не відпочивала у ці вихідні. Хтось зіпсував мене та мої плани.

 

— Ох, бідолашна Ґрейнджер, — сказав Драко. Він перетнув прохід і притулився до її кабінки. — Тобі доведеться просто змиритися з цим, чи не так?

 

Від шокованого зітхання Герміони мало не затріпотіли папери на її столі, і вона підвелася. Сиріл відступив, а Драко гучно розсміявся.

 

— Обережно, Ґрейнджер. Тобі потрібне буде дихання, щоб накричати на Поттера. Він знову призначив нас разом.

 

Сиріл розвернувся на п’ятках і кинувся геть. Якби він сховався в кімнаті файлів на пару годин, то міг би вижити до обіду неушкодженим. Головному аврору Гаррі Поттеру цього ранку доведеться постояти за себе, самому.