1. Невдалий флірт зі щасливим кінцем

Батьки на вихідні поїхали на дачу, залишивши хату під опікою діточок. Чудова можливість зібрати всіх своїх друзів і тусити протягом двох днів як душі заманеться, чи не так? Для мене ні. З однієї простої причини — я самотній зубрила, чия голова спочатку вся була в школі, а згодом і в університеті. Та для мого брата — так.

Сидячи на кухні в чудовій самотній тиші я працював над дипломом, роблячи ковтки свіжої кави з чашки. Але звук ключа, який означав собою відкривання вхідних дверей, зіпсував цю чудову ідилію й квартиру захопив гамір чоловічих голосів. Прийшов Вадим зі своїми друзями. Мій брат навіть не потрудився роззутися й поцікавитися чи зайнятий я, коли зайшов до мене на кухню і почав зі мною розмову:

— Слухай, можна мої пацани тут переночують ніч? Вони не заважатимуть надто сильно, вранці ми підемо.

— Да насрати, не заважайте тільки. — трохи роздратовано кинув я і продовжив витріщатись на літери в моніторі.

— Усе, дякую.

Я знову опинився в тиші, яку час від часу порушував звук клавіатури та віддаленого шуму з кімнати Вадима. Наступні чотири години я вже й забув про тих хлопців і був повністю зосереджений на своєму дипломі. Насправді, його друзі мені й ніколи не заважали, просто бачити в себе вдома чужих людей трохи неприємно. Але є один виняток.

Від повної зосередженості мене відволік звук кроків. Вони все наближалися й наближалися, а я був певен, що то Вадим, тому вирішив не звертати уваги. Проте, як виявилося, я помилився, бо зі входу на кухню долунав м’який голос із ніжним хрипінням і помірним, але зі швидкою вимовою, тембром.

— Юрко, вибач, що відволікаю. Будь ласкавий, скажи, де тут у вас холодильник? Меблі з ним одноманітні, я відрізнити не можу. — легенька кокетлива посмішка на тонких губах, овальне обличчя та великі виразні очі належали Матвію. Він став тим, хто змусив мене, нарешті, привернути погляд.

Біла майка на ньому підкреслювала привабливу худобу, а чорні шорти до колін дозволяли глянути на тендітні поголені ноги. Зріст той самий, що й у мене. Декілька пасм блакитно-зеленого волосся прилипли до спітнілого лобу, але це лише додавало Міті грайливості до образу. Мій вираз обличчя лише змінився на трохи зацікавлений, поки реакція метеликів у шлунку була набагато жвавіша.

Сей парубок нахабно захопив мої думки й переживання на декілька місяців. Матвій однокурсник Вадима, якого він вперше привів додому на початку першого курсу, тобто цієї осені. Наша перша зустріч була схожа на дивне кохання з першого погляду — це було, коли я повернувся з університетського гуртожитку на вихідні в п’ятничний вечір, а Вадим зі своєю компанією щось святкували. Наминьканий Матвій, по дорозі до туалету, впав прямісінько на мене, збивши з ніг. Усе обійшлося лише тим, що я допоміг юному пияці піднятися, але цей самий юний пияка став тим, хто застряг у моєму серці й не хоче вилазити.

Я ніколи не втрачаю шанс перекинутися декількома репліками з ним. Зазвичай це щось повсякденне й нудне, проте цього мені вистачає, щоб задовольнити бажання контакту. Але на щось більше я не сподіваюсь. Мій образ це ботан із американських підліткових серіалів: коротке русе волосся, яке я іноді заплітаю у хвостик, посередня тілобудова, зріст трохи нижче середнього, одяг сірих відтінків. Кидаюся уїдливими репліками на всіх, у кого вистачить сміливості заговорити зі мною, а кількість друзів можна перерахувати по пальцях однієї руки. А Мітя? Фарбоване в неприродній колір волосся, приваблива зовнішність і яскравий характер. Я йому не підходжу, тому й про стосунки не думаю.

— Ось. — я вказав рукою на холодильник поруч зі столом, за яким я сиджу і продовжив працювати.

Матвій підійшов до нього й витягнув декілька бляшанок пива, які виявилося проблематично тримати лише руками. Він спробував закрити холодильник плечем, проте я зробив це за нього рукою.

— Там таці є. — вказав я носом у бік, де вони, власне, і знаходились, у відповідь на його кумедно-милі спроби втримати пиво.
В якийсь момент до мене дійшло, що диплом мене більше не цікавить.

— Щиро дякую. — відповів Мітя і переставив напої на тацю. Як тільки він закінчив, підійшов до мене й почав розмову: — Юр, а чому ти весь час один? Можеш до нас приєднатися, ми не кусаємось.

Матвій облокотився об стіл настільки близько до мене, що я зміг відчути запах його шампуню для волосся. Коли я плечем ненароком потерся об його зону грудей, моє тіло наче вдарило струмом, голівонька на секунду вимкнулась. Я ледве втримався, аби не здригнутися. У випадку з іншими людьми, я би спробував віддалитися, але Матвій виняток.

Мені така дія здалася трохи дивною, але цей парубок сам по собі відрізнявся від усіх інших, тому я не приділив цьому увагу.

— Дякую за пропозицію, але я відмовлюсь. — усі емоції, що скаженіли в мене в голові, я сховав за ввічливою посмішкою. На щастя, язик вправно виконував своє призначення. — Мені не подобається проводити час у великих компаніях.

— Гаразд, наполягати не буду. А ти в дівчат коли-небудь закохувався? Чи ти весь час самісінький? — його голос був таким самим легким і спокійним.

— Ні, ніколи. Моїх декількох друзів мені вистачає. А що?

— Просто цікаво. Ти непоганий хлопець, ось і хотілося дізнатися про тебе. — Мітя нарешті перервав мою солодку муку, підійшовши до таці. Коли він уже стояв з нею біля виходу з кухні, кинув мені на прощання: — Було б непогано якось краще дізнатися один про одного. Мені здається, ми могли б,… — Матвій на секунду замовчав і розірвав зі мною зоровий контакт, наче подумки готував підступний план, — подружитись.

— Гаразд.

Він покинув кімнату, знову залишивши мене на самоті. Протягом дня ми більше не контактували, якщо не брати до уваги той момент, коли ми зустрілись у коридорі квартири перед сном. Ми один одному побажали на добраніч, а Матвій ще й чомусь додав, що буде спати один в кімнаті. Я лише сказав, що радий за нього, але про якийсь підтекст я не подумав.

***

Темряву й тишу моєї спальні порушували лише вуличні ліхтарі за вікном та звуки іноді проїжджаючих машин. Годинник показував, що вже далеко за північ, але мій організм так не вважав. Я втомлено глядів у стелю, роздумуючи над усім на світі, потім перевернувся набік до стіни, але результат той самий.

У коридорі я почув повільні кроки, але вони мене зацікавили лише тоді, коли двері в мою кімнату повільно відчинилися. Неочікуваний гість обережно зачинив їх і підійшов до мене. Відстані між мною та краєм ліжка вистачило, щоб ця людина була здатна присісти.

Я миттєво повернувся, витріщившись на цього Хтося питальним поглядом. Що більше мої очі впізнавали в тьмяному освітленні знайомий силует, то більш здивованими вони ставали. Власник блакитно-зеленого волосся й виразних очей дивився трохи стомленим поглядом у мій бік. Було неясно, що Матвій відчуває, його вираз обличчя був якимось невластиво йому спокійним. І трохи сумним.

Я піднявся на лікті. Деяку мить ми дивилися один на одного й ніхто не проронив ні слова, поки це не перетворилося в ніякову тишу. Різноманіття цій дивній ситуації додало лише те, що Матвій неочікувано відвів погляд кудись на підлогу.

— Мітю… — почав я напів пошепки. — що таке?

Коли я заговорив, він повернув свою унікальну легку кокетливу посмішку, але яка теж була стомлено-сумною. Мітя не дуже поспішив із відповіддю:

— Ти розумієш натяки?

Спочатку мені хотілося кинути щось на кшталт: «Серйозно? Ти приперся до мене опівночі, щоби просто запитати в мене таку нісенітницю? Це все одно, що вломитися до мене додому посеред ночі, вибивши вікно, і запитати чи люблю я черепашок. Що з тобою?», але згодом я задумався.

— Судячи з того, що я не розумію, про що зараз мова — ні.

Його обличчя наче засяяло, прибираючи стомленість нафіг, але навіть від цього я не дуже второпав, що в нього в голові.

Через коротку мить він повалив мене на ліжко й усівся прямо на мої стегна, а руками обперся по обидва боки від моєї голови. Таку позицію, навіть притягнувши за вуха, тепер неможливо назвати фразою «ви все не так зрозуміли». Від такої близькості метелики в моєму шлунку оскаженіли.

На відстані декількох сантиметрів від мого обличчя я все одно міг розгледіти його фірменну посмішку.

— Я так розумію, — від цього голосу я ледь не втратив голову, — об твоє плече багато хто треться?

— А я думав ти просто тактильний. — і хоча я й хихикнув, у моїх емоціях переважав шок. — Про кімнату ти теж не так просто згадав?

— Я вже думав не здогадаєшся!

Я чув його розмірене дихання і вдихав запах шампуню. Його неповторні очі дивилися прямо на мене, а стегна продовжували сидіти на моїх. Мені не вдалося втримати бажання взяти його підборіддя, у відповідь на що він не відсахнувся, навпаки — потерся об мої пальці, подібно котику, дозволяючи мені відчути його бархатисту на дотик шкіру. Коли Матвій нахилився й заполонив у поцілунку мої губи, я на секунду знепритомнів.

Мітя взяв обома руками мене за обличчя і я повністю впевнений, що він відчував, наскільки палають мої щоки. Я дуже слабко розумів реальність, що оточує мене. Увесь мій світ звузився до мене та нього, який продовжував свої вологі поцілунки, навіть не даючи ініціативу мені, хоча це не було великим недоліком. Менш за все мені хотілося, щоб ця мить закінчилася.

Неочікувано для мене самого, у перерві між чисельними поцілунками, з моїх уст зірвався стогін. Протягом своїх активних дій Матвій терся пахом об мою чутливу точку і в якийсь момент просто прижався до неї. Ні разу не пожалкував, що одягнув труси з тонкої тканини.

Йому не довелося довго думати над причиною мого стогону. Він відлип від мене й нахабно посміхнувся. Тепер його пах сильніше прижався через тканину до мого члену і почав активніше тертися. Я дивився як Мітя активно рухався. Наше дихання було тремтливим. Ще й те, як він кокетливо закусував губу змушувало те місце, яке зараз дражнять, твердіти з новою силою. Руки лапали його талію і я докладав величезних зусиль аби не стиснути його ніжну шкіру до появи синців.

«Мітю…», — жалібно заскулив я, заплющивши очі й відкинувши голову, не маючи більше змоги виносити це. Матвій не став мучити мене далі, а знову повернувся до моїх губ.

В обіймах я залазив руками йому під майку і гладив гарячу гладку шкіру. В якийсь момент я взявся за край тканини і стягнув з нього, він не був проти. Його фігуру, здавалося, можна було зламати одним легеньким натиском. Я провів зовнішньою стороною долоні, відчуваючи малопомітні ребра й підтягнутий живіт. Я теж довго вдягненим не був — Мітя допоміг у цьому. Він нахилився до мене і опинився в тій самій позі, в якій був з самого початку.

— У тебе вже було? — запитав Матвій.

— Декілька разів.

— Ясно. У мене теж.

Я щось на таке і розраховував, хоча не думаю, що у його вісімнадцять років можна набратися великого досвіду. Тим не менш, у такий момент якось не до цього.

Його поцілунок опинився в мене під вухом і продовжував спускатися по щелепі й сонній артерії. Мої пальці заплуталися в його волоссі, а від його ніжних дій я випустив важкий видих. Мітя спускався все нижче, проходячи по грудині в напрямку зони сонячного сплетіння, поки я важко дихав через рот. Його рука доторкнулася в моїй паховій області і я машинально розвів ноги ширше. Матвій перебирав те місце, поки його поцілунки спускалися все нижче.

Навіть у тьмяному освітленні можна було розгледіти мою ерекцію. Від того, наскільки близько його обличчя до неї, в моєму животі грало нестерпне схвилювання. У нетерплячці здавалося, наче час плине надто повільно.

Мітя нарешті зняв з мене труси і взяв у руки мій член. Наші погляди випадково зустрілися, у відповідь на що він грайливо посміхнувся й нахилив голову набік. Від цього виразу обличчя я готовий був розтанути в його руках прямо на місці. Під таким збудженням мій мозок ледве згадав про головне. Рука потягнулася до шухляди й дістала звідти необхідну річ. Я протянув презерватив, а Мітя одягнув його на мене.
Кінчик його гарячого й вологого язика пройшовся від кореня члену до голівки. Потім він провів усім язиком, проте мені цього було жахливо мало. З третім разом я відкинув голову не в змозі стримати стогін.

— Досить. — вирвалось у мене. — Візьми його повністю.

На голівці члену я відчув гаряче тепло й вологу — його губи обережно впустили в себе статевий орган. Мітя всмоктав невелику довжину й повернувся назад. Удруге він узяв більшу ширину. Чим далі рухались його губи, тим сильніше наростала напруга в моєму тілі. Я дихав через роззянутий рот, рука тримала його голову, проте я старався не сильно тиснути.

В якийсь момент Мітя губами вже притискався до мого лобка. Тепло й волога захопили весь мій розмір. Він рухався ритмічно, вправно впускаючи й випускаючи член із рота.

Матвій відсторонився від члену, намагаючись привести дихання в норму. Зовнішньою стороною долоні він витер залишки слини на губах і піднявся на коліна, аби спустити труси з себе. Увесь цей час його член теж був на готові, краще я це розгледів, коли Мітя вже був абсолютно голий. Наші розміри більш-менш схожі.

Я замінив презерватив і дістав лубрикант.

— Це все сталося так неочікувано… — сказав Матвій, скромно посміюючись, коли я взяв до рук змазку. — Я не встиг підготуватись.

— Лягай. — відповів на це я, а Мітя послухався.

Він ліг, розставивши свої тоненькі ніжки, даючи змогу розгледіти всі цікаві місця. Тепер я навис над ним, ловлячи зацікавлений погляд на своїх діях. Я змастив пальці й повільно вставив середній, оцінюючи ситуацію. Незабаром додався й безіменний палець. Стінки слухняно, але з деяким спротивом, приймали в себе чужорідний предмет. В іншу руку я взяв підборіддя Міті, милуючись тим, як він під моїми діями заплющує очі й починає важче дихати. Пальцями я знайшов гладеньку зону в його стінках і провів по ній, від чого той різко здригнувся.

Коли два пальці вже вільно рухались усередині, я додав третій, кожного разу проводячи по чутливій точці. Він ширше й ширше розставляє свої ноги, вигинаючись у екстазі.

— Я вже готовий. Встав мені. Благаю. — донеслось його бурмотіння.

Я лише нахилився й відповів йому:

— А нічого було мене дражнити.

— Пацюк. — театрально надув він губу, а я чмокнув його в щоку.

Готовим його прохід був лише до четвертого пальця. Я ритмічно рухався, періодично розставляючи пальці. Окрім тихих солодких стогонів Матвія до мого вуха доходило ще й хлюпання лубриканту в ньому. Через короткий час пальці вже вільно рухалися — стінки чудово піддавалися.
Я витягнув пальці, у відповідь на що почув розчарований стогін, проте настрій швидко змінився, як тільки в Міті опинилось дещо ширше. Він розплющив очі — тепер уже я навис над ним. Я на декілька секунд затримав член в ньому, аби той міг звикнути.

— Тобі личить вид зверху. — сказав він, широко посміхаючись.

Я посміхнувся у відповідь і затянув його в поцілунок, почавши рухатись. З першим поштовхом Мітя з насолодою простогнав прямо мені в губи й обійняв мою шию.

Я відчував но своєму члені його гарячі стінки, що міцно облягали його. Я не міг стриматися від прискорення ритму. Ми в унісон важко дихали під дією моїх рухів, проте старалися сильно не шуміти. Мітя стогнав, прикушуючи губу.

— Юро, швидше. — пробормотав він, а я не був проти.

У тьмяному освітленні важко було розгледіти колір наших лиць, але я повністю впевнений, що ми обидва покрилися рум’янцем. Повітря в кімнаті стало надто гарячим.

Через деякий час Мітя різко вигнувся, швидко випускаючи через рот повітря. Його сперма потрапила на наші животи. Згодом закінчив і я.
Я втомлено впав поруч і відкинув презерватив. Ми, обіймаючись, намагались привести дихання до ладу, не маючи ніякого бажання навіть просто поворухнутись. Усе, на що вистачило сил — протерти серветкою животи від результату оргазму, яка потім була відкинута в невідомому напрямку, а потім ми вкрилися ковдрою.

У кімнаті деякий час панувала тиша. Кожен думав про своє, а можливо й взагалі не думав. Я глянув на нього — його зазвичай виразний погляд був втомленим.

— Так чому ти зайшов до мене? — запитав я.

— Просто хотів дещо вияснити.

— Що саме?

— Мені здалося, що ти просто хотів культурно мене відшити, тому зібрався раз і назавжди впевнитись.

І тут я згадав, що як тільки він зайшов до мене його обличчя здалось мені якимось сумним.

— Ну так, що ж, типу, будемо зустрічатись? — моя пропозиція здалася мені жахливо незграбною. Хоч я й не планував освідчуватись йому, проте якщо й хотів, то в більш романтичній обстановці. Після сексу, звісно, непогано, але ж не тоді, коли він стався не заплановано. Проте обличчя Міті після моєї пропозиції немов засяяло.

— Авжеж!

***

Наступний ранок почався із стуку в двері моєї спальні. То був Вадим. Я ліниво розплющив очі, згадуючи події минулої ночі. Матвій спав поруч, обіймаючи мене за талію, й навіть не звернув уваги на шум.

— Мітю. — пошепки будив його я, щекочучи ніс. У відповідь на мої дії він скривився й різко відсахнув обличчя. Я тихо хихикнув від його милої скривленої мордашки. — Доброго ранку.

— Доброго. — відповів Мітя й зібрався поцілувати мене в лоб, але йому завадив гучний стукіт у двері.

Ми оглянули кімнату. Нічим пристойним цей шедевр назвати неможливо — наш одяг розкиданий куди завгодно, а ми самі перед сном навіть не потрудилися труси одягнути. Обидва хутко схопилися й почали одягатися, поки мій «любий» брат продовжував довбити ті нещасні двері. Його не зупинила навіть фраза, яку Мітя викрикнув у процесі: «Хвилиночку!».

Матвій підбіг до дверей й відчинив.

— Чому ти довбишся, як очманілий?

На обличчі Вадима чітко прочиталось здивування, коли його зустрів не зовсім той, кого він очікував побачити.

— Що ти тут робиш? Я ж виділив тобі кімнату.

— У тій кімнаті жахлива звукоізоляція. Тому Юра люб’язно поділився зі мною своєю.

— Добре. А чому ти в його футболці?

Мітя розгублено глянув на себе — а й справді, коли в тебе є лише 3 секунди на те, щоб одягнутися, то білі футболку й майку переплутати дуже просто.

— А я вночі соку випити захотів і пролив на свою майку. От Юра й поділився. Не спати ж мені в брудному, чи не так? — я подумки похвалив Матвія за таку професійну брехню. — Ти так і не сказав, що тобі треба.

— Ми вже їхати збираємось, ти скоро?

— Добре, добре, зараз. Йди. Матвій вигнав його з кімнати й ми знову залишилися одні.

— Слухай, а футболка зручна.

— Так, моя улюблена. Не хочеш її повернути?

— Знімеш її з мене в нашу наступну зустріч. От тоді й поверну. А зараз бувай. — вже будучи на виході він додав: — І, до речі, наступного разу зверху буду я.