1: Щурячі перегони

Неонові вивіски торгової площі сліплять очі. В цьому районі їх побільшало з минулого місяця. Сезон дощів цьогорічної зими напрочуд рано почався. Вулиці повняться перехожими. Над головами шумлять літальні капсули, які живляться від акви — води сучасного світу, що насправді лише перероблена сеча, піт та інші рідини. Очищена від оксидантів, мікроорганізмів, важких металів та іншої брудноти.

Але навіть це не рятує повітря від дикого забруднення. Сеул ніколи не славився чистотою атмосфери, а тепер ситуація давно перевалила за позначку “критично”. Як і вся планета Земля, де більше не існує такого міста, як Сеул. Офіційно це Дільниця 16SK, а у 2720 його скорочено величають Шістнадцятка. Одне з небагатьох міст на триклятій планеті, де досі продовжується очищення від наслідків катастрофи п’ятисотрічної давності.

Дощ завісою стоїть над містом. З динаміків починає звучати щоденна порція історії, а на купі голографічних екранах, що висять над головами, вмикається один відеоряд. Нагадування. Місяць Ресургенції під час якого алгоритм повторюється кожного дня о дванадцятій ранку та девʼятій вечора. Цього року пʼятсота річниця з дня катаклізму. Увесь світ готується до грандіозного святкування. Шістнадцятка не виключення.

Технологічний прогрес досяг свого апогею більше як півтисячоліття тому. Піднесення цивілізації, технологічний стрибок, подорожі на Сатурн чи Венеру. Спроби створити життя на інших планетах, доки на власній таємно готувалося повстання. Не вгледіли. Пропустили. Релігійні фанатики дійшли до краю власних упереджень, просочивши своїх на всі рівні правління, аби зупинити богохульні дії людства і не накликати на себе гнів божий. Проте спричинили лише війну, холокост половини населення та екологічну катастрофу.

Понад чотириста п’ятдесят років людство виживало, гинучи від нестачі води, аномальних температур, голоду та захворювань, спричинених катастрофою. Доки планета не прийшла у відносно стабільний стан. Тоді групі вчених врешті вдалося знайти рішення очищення землі від токсичних речовин.

Ґрунт знову став родючим, що спричинило запуск мінімальної аграрної промисловості та відновлення популяції. Винайшли спосіб очищення води. Лише з повітрям залишилися проблеми, але частина за частиною, клаптик за клаптиком, столиця за столицею. Сорок відсотків суші вдалося воскресити.

Релігію суворо заборонили, натомість настала ера Техно-ресургенції¹. Ера вшанування досягнень технологічного розвитку та нагадування про необхідність використання інновацій для збереження та відновлення навколишнього середовища.

Робот-офіціант приносить стакан акви та замовлений пакетик. Чонгук відривається від розглядання перехожих за вікном кавʼярні. Розриває пластик, приклеює на піднебіння стікер та випиває можливо чийсь перероблений піт, або сечу. Відчуваючи натомість смак американо. До таких думок звикаєш. Навіть не бридить.

Реалії.

Короткий екскурс з історії закінчується, коли він робить останній ковток, а смаковий стікер на піднебінні остаточно розчиняється. На екранах знову зʼявляється звична реклама.

Іронічна посмішка прикрашає обличчя. Цю казку він чує всі двадцять пʼять років свого життя на цій понівеченій та пропащій планеті. Гарна спроба переконати самих себе, що їм вдалося відновити баланс речей у природі. Тільки от виходячи на вулицю, на лиці необхідно зафіксувати аерогелеву маску, якщо не хочеш ввечері відхаркувати вʼязкий бруд з легень.

Так званий наносмог.

Клята катастрофа спричинила руйнування матеріалів, таких як пластик, метал, штучні тканини та інша хрінь, якої за існування людства на планеті зібралося чимало. Після вибуху ці речовини розлетілися на йобані мікрочастинки, та розповсюдилися у повітрі по всій земній кулі. Проведи без захисту понад сім годин і бридлива,вʼяза суміш зі слизу, слини та бруду у раковині забезпечена. Знехтуй маскою місяць і помри від нестерпного болю у власному блювотинні.

Чонгук ще раз звіряється з наручним модулем. Додатково перевіряє досьє на сьогоднішнє замовлення, вдивляючись у риси жертви. Прикидає приблизний маршрут до цілі і, закинувши офіціанту сім ефіріумів за каву, залишає забігайлівку.

Дощ не припиняється, стоячи щільною завісою. Що як сприяє, так і перешкоджає одночасно. У полюванні Чонгук один з найкращих, але навіть у нього бувають невдалі дні. Інтуїція підказує, що сьогодні один з таких.

Хоча інтуїція — це пережиток минулого. Сучасні люди керуються технологіями, наукою та фактами. З фактів у нього чудовий військовий вишкіл, якісна зброя останнього прототипу, надійний інформатор Хосок та досвід.

Комісованому солдату, Чон Чонгуку, нічого не залишилося, як тільки стати мисливцем за головами. Надто легко втратити фізичну форму та здоровий глузд у чотирьох стінах свого шедаоуза². Після десяти років у казармі дванадцять квадратних метрів житлового простору були надто порожніми. Доки не зʼявився він.

Мисливець сахається думок про минуле, що гіркою кислотою стоять у горлі і лиш сильніше натягує кепку на очі. На голографічному екрані горить точка, яка рухається вулицями нижнього міста. Лабіринти Нипху³ заплутані та підступні, проте для Чонгука майже, як рідні. Хоч він і мешкає у так званому вищому світі, на околицях Ханнилю⁴.

Чонгуку до потрібного місця добиратися хвилин пʼять у капсулі та додатково десять — ногами. Транспорт необхідно залишити як найдалі від місця перехоплення.

Піднявшись у повітрі, він тицяє на модуль екрана, кидаючи виклик, і вже за два гудки йому відповідають. Дороги звично перенасичені транспортом. Проте ніхто не заважає порушити декілька правил, аби дістатися до місця вчасно. Зрештою, хіба ж конфіскують права у заслуженого героя? Та і код Чонової капсули поліцейським давно відомий. Позначений особливими мітками.

— Якось він дивно рухається, — говорить Чонгук час від час кидаючи погляд на екран, що горить на правій панелі салону. — Наче..

— Наче не знає куди йти, — закінчують за нього у динаміку гарнітури.

Хосок звучить розслаблено, як завжди. Вони познайомилися ще в академії, де Хосоку дали прізвисько Хобі, яке прижилося краще за рідне імʼя. З хлопця так і не вийшов солдат, проте він став чудовим техніком. З компʼютерами зависає частіше, ніж з коханками. І значно вправніший з машинами, ніж з людьми.

Загалом прихований геній, з яким Чонгук випадково, але так влучно зіткнувся два роки тому. З того часу вони працюють в команді.

Капсула маневрує повітряними дорогами, спускаючись на нижні яруси. У Нипх потрапити не складно. Ніхто з верхнього світу не горить бажанням опинитися у тому бруді. А от охочих вибратися — цілі колони, тільки мало кого випускають. Такі вже правила. Народився у нижньому світі, вважай приречений провести там все життя. Одиницям вдається вибратися легально.

— Ти ж позначив його у списках ідентифікатором? — Чонгуку у відповідь мугикають, посьорбуючи акву.

Хобі дикий фанат чаю — Чон удостоївся честі одним оком побачити його колекцію стікерів чудернацьких смаків. І якось пʼяний друг обмовився, що тримає в себе неймовірно рідкісні екземпляри, яких у світі фактично не залишилося. Коли солдат поцікавився, звідки такі скарби, Хобі лише загадково всміхнувся і кинув недбале “звʼязки”. Чонгуку солдатська чуйка підказувала, що у друга налагоджені контакти з чорним ринком нижнього світу, але він не став користуватися вразливим положенням друга.

Обʼєкт продовжує рухатися лабіринтами вулиць.

— Невже зʼявився сміливець, готовий зазіхнути на мою здобич?

— Навряд чи, — зауважує напарник на тому кінці. — Рухи дуже хаотичні та абсолютно позбавлені логіки.

Проходячи шар густого смогу, неонові кольори змінюються мерехтливою темрявою. Чонгук викручує штурвал і капсула маневрує між понівечених часом та корозією будинків. Заколочені вікна та тьмяне світло ліхтарів фактично не освітлює місцеві повітряні дороги. Доводиться загасити фари, аби не привертати увагу. У провулку видніється придатне місце для зупинки.

Виконавши декілька маніпуляцій з кнопками на екрані, Чонгук тихо приземляє капсулу на безлюдну вулицю. Всі дані з екрану в салоні переміщаються у наручний модуль. Спостереження за обʼєктом продовжується.

— Даю пʼять хвилин, перш ніж дістанешся цілі.

Чорна маска щільно фіксується на обличчі. Повітря на нижніх ярусах Нипху значно брудніше від верхнього світу. Хоча що там, що там не обійтися без аерогелевої маски.

— За три впораюся, — відповідає він, ще раз перевіряючи комплект на сьогоднішнє полювання. Ставки — звикла для них практика. Хосок завжди понижує, а Чонгук намагається перевершити себе. Два бластери FlashX12 останньої моделі, які на скромну пенсію солдата не купити. Чотири повністю заряджені акумулятори, кожен із різною дією та силою ураження. — Сьогодні тестуємо новинку, Хо.

— Хіба ти не випробовував їх на манекенах? — цікавиться напарник, набридливо сьорбаючи.

— Ей, ти б не зловживав.

Паралізуючий акумулятор відразу ставиться у бластер. Його Чон ховає до лівої кобури та використає, якщо жертві захочеться побігати. Він із розтрощеним свого часу бедром намагається подібним не зловживати. Йому простіше пульнути енергією, що повністю блокує роботу мʼязів, та спокійно повʼязати жертву. Зазвичай заряду вистачає на десять пострілів. І яка ж удача, що у Чонгука гостре око та тверда рука, йому і одного вистачить.

— Що, як в критичний момент ти будеш мені потрібен, — продовжує він, — а рідина попроситься на вихід?

— Рідина? Серйозно, Гук? Господи, ти що не можеш сказати просто — приспічить посцяти?

Другий бластер він заряджає новим акумулятором та кладе у праву кобуру. У нього сила ураження набагато сильніша, спричиняє пошкодження мʼяких тканин та зорових нервів на короткий період. Нова розробка Хобі. Два додаткових відправляються у підсумок. Їхня дія — випалення шкіри до кістки. Але подібна зброя на максимально крайній випадок.

— Не існує ніякого господа, — нагадує Чон. У правому черевику — тактичний бойовий ніж, а в нагрудній кишені — декілька липких снарядів. — Дивись, бо за такі слова тебе запишуть до релігійників і поставлять перед конгломератом. Знаєш же, що у нас з цим строго.

— Давно хотів з ними потеревенити. Маю декілька належних питань, — жартує Хосок. — Не хвилюйся, малий. Я робив речі гірші, ніж згадка божества, — напарник знову сьорбає, а Гук закочує очі. — У мене все під контролем. Прямо під столом стоїть переробна станція, яка катетером прикріплена прямісінько до …

— Не хочу знати, — перебиває його Чон і це відноситься не лише до його миттєвої системи перероблювання рідини в акву, а і незаконних махінацій.

Він перевіряє справність костюма і натягує маску. Капсула відкривається, і в ніс відразу бʼє трупний запах пацюків, лайна та помийки. Шкода, що маска захищає лише від наносмогу, а не наносмороду. Чон тисне на екран наручного модуля, блокуючи двері і капсула злітає у повітря на метрів двадцять.

Запевнившись, що все на своїх місцях, він покидає пустий провулок та стрімко рушає до точки координат. В вечірній час жителів на вулицях мало, та все ж вони є. Люди Нипху відрізняються від жителів верхнього світу. Сутулі спини, холодні погляди, сіра шкіра лиця. Бідність, розпач та злість. Солдат намагається сильно не виділятися, насовує кепку сильніше на очі та крокує брудною вулицею.

— Чонгуку, тобі варто поквапитися, — нагадує Хобі, все ще набридливо сьорбаючи у вушному гарнітурі. Їм варто внести певні корективи у робочі аспекти.

— Уже в дорозі, за дві хвилини буду там.

Точка на карті рухається так само хаотично, то пришвидшуючись, то спиняючись, то зависаючи посеред вулиці. Солдат коротко фіксує таку поведінку на голографічному екрані і слідує далі. Аби скоротити шлях, він просувається вузькими провулками, переповненими старим мотлохом та відходами. У вищому світі Шістнадцятки подібне можна зустріти лише на окраїні міста та кордоні з Нипхом.

— Цей покидьок зовсім відбитий. Він то стоїть на місці, то женеться, як навіжений.

Хобі звучить так, наче це він нишпорить брудними вулицями Нипху, а не сидить у себе в теплій та чистій конурі та уважно слідкує за всім на своїх екранах. Яка знаходиться на занедбаному складі в трущобах на самому краю Ханнилю. У районі, який в народі навіть ніяк не називають.

Місце, де живуть ті, хто більше не потрібен вищому світові. Від кого простіше позбутися, знайшовши заміну, аніж виправляти. Місце травмованих солдат, нереалізованих студентів, самотніх пенсіонерів та нелегальних емігрантів.

Району, якого в ідеальному світі білого та чорного не повинно було існувати. Реальності прогресу та розвитку, де помилки в системі ігнорують, де дітей забирають до казарм, вирощувати з них воїнів майбутнього. Реальність, в якій вони з Хосоком стали зарано дорослими, а слідом — непотрібними. Цей район Шістнадцятки — пляма на репутації Ханнилю. Це життя — наслідок чужих резолюцій і власних рішень.

Дистанція скорочується з кожним кроком. Ще один провулок, якийсь недолугий безхатько, що ховається від дощу під шматком металу. Перешкода у вигляді паркану, гори сміття, які він з легкістю долає та крокує далі.

Раптом перед ногами пролітає величезний пацюк, а за ним слідом обдертий кіт. Чонгук не лякається, просто спиняється на хвилину і неочікувано розуміє. Здогадка складається швидко та професійно, наче та зброя в кобурі.

— Хьон, а що як він…

— …Тікає, — знову закінчують за нього.

Розумні висновки приходять в мудрі голови якось запізно.

Секунда, друга, аби скласти два плюс два, і Чон зривається на біг. Сподіваючись перехопити жертву та випередити переслідувача. Невже комусь таки стало сміливості зазіхнути на його здобич?

Давненько він не показувався в Трьох сузірʼях. Колеги вже і забули, про ієрархію та правила їхнього світу.

Імʼя порушника попало у список всього тиждень тому і висіло там певний час. Чонгук уважно вивчав та спостерігав за хлопцем. Двадцять сім років, низького зросту, татуювання на шиї древньо-японською, довге біле волосся, гарно володіє ножем. З таким краще у ближній бій не вступати. За записами нажелить до банди Зеленого Змія, що відомі серйозними крадіжками техніки та створенням модифікованої зброї, яку штовхають на чорному ринку.

Нещодавно саме йому не пощастило пограбувати та побити сина бізнесмена, який посунувся у клуби нижчого світу заради яскравого досвіду. Поліція Ханнилю такими зазвичай не займається. Тому заможні батьки наймають мисливців за головами, аби провчити покидьків. У нижньому світі знають — якщо твоє імʼя потрапило у список, то ніхто за тебе вступатися не буде. Доволі жорстке покарання за звичайну крадіжку. Проте у Чонгука свої причини сьогодні за ним гнатися.

Негідник зарізав охоронця, який намагався захистити пацана.

Чон минає вулиці, слухаючи накази Хобі у вусі. Той спрямовує його до цілі, керуючись лабіринтом вулиць на екрані. Декілька разів випадково приводить Гука в перекриті провулки.

Ще хвилина. Травмоване бедро попри сучасну медицину все одно нагадує про себе. Кістку прострілює гострий біль і солдат лається, проте рух не зупиняє. Сьогоднішнє полювання — їхній з Хобі прожиток на найближчі два тижні.

Як виявилося, заслуги перед країною не гарантія достойних статків. Пенсія солдата менша, ніж виторг за дві ночі полювання.

— Перед тобою, — все що встигає почути, коли з-за рогу будинку вистрибує фігура.

Їх погляди пересікаються всього на секунду, але цього достатньо аби впізнати одне одного. Хай там як, а Чонгук гарно відомий своєю діяльністю. Як і будь-який мисливець. Слава тихо ходить перед ним.

Мисливців знають, їх бояться, і, очевидно, їх не шанують. Як відомо, мисливцям байдуже чи живим, чи мертвим притягнуть до замовника твоє тіло. А приреченим вже краще мертвим, ніж потім гнити у найжорстокішій тюрмі на острові Уллин. Всім відомо, що: перше, звідти не повертаються, друге, там довго не живуть. Ні умови, ні відношення не відповідають потребам.

Тепер Чонгуку доводиться бігти, повністю концентруючись на зникаючій спині злочинця. Дощ засліплює очі. Він не зовсім так планував сьогоднішнє полювання. Утікач на диво швидкий та гнучкий. Вертливо маневрує провулками не залишаючи Чону можливості прицілитися.

— Падло, — біль прострілює бедро.

Треба швидше щось робити, доки його бойова здатність не знизилася до критичної, а перевага не перейшла в руки утікача. Інакше вони до кінця місяця будуть пити запаси чаю Хобі. А так не годиться.

— Хо, скеруй мене до відкритого простору.

— Секунда.

Чонгук хороший мисливець. Спочатку вистежує наче тінь, вичікує, розробляє план і лише потім тихо нападає. Вправно, чисто та швидко, як личить солдату. Перегонів свідомо намагається уникати. Його примарна мрія повернутися у солдатській стрій розбилася після тривалої реабілітації. Попри спроби та постійні тренування довгі навантаження все ще не обходилися без болю. А от в асоціації мисливців на подібне не звертаються уваги. Головне виконувати роботу, а якими способами та методами байдуже.

— Жени його у лівий бік, через три вулиці зроби так, аби повернув праворуч. Там і буде твоя можливість.

— Зрозумів.

Він дістає правий бластер і навмисно цілиться у стіну, блокуючи можливість повернути не туди. Проте втікачу байдуже. Він лиш на секунду пригинається і звертає у власному напрямку.

— Блять, він що померти хоче, — обурюється Чонгук.

Йому ніяк не прицілитися за таких умов. Лабіринти поворотів та вузьких провулків, заставлених мотлохом крадуть цінні секунди.

— Що там, хьон?

— Через два повороти, стріляй по лівій стороні.

Чонгук прислухається. Нові заряди сьогодні випробовують стіни, а не злодії.

— Зараз!

Ще один постріл. Енергія бластера прорізає нічну темряву, освітлюючи вулицю. Заряд пролітає прямо перед лицем утікача, але навіть це не спиняє його. Чонгук лише і встигає помітити, як хвіст його білого волосся ховається за поворотом.

Чорт.

Біль посилюється і він сповільнюється, втративши злочинця з поля зору. У бластері енергії вистачить ще на сім пострілів. Щурячим перегонам слід покласти край.

— Хьон, я втрачаю його.

— Зрозумів, — Хосок мовчить якусь мить, а далі продовжує. — Маршрут дивний, проте я можу прорахувати куди він прямує.

Декілька секунд, аби перевести подих і Чон знову зривається з місця.

Вони планували це затримання декілька днів. Не можна сьогодні давати задню. Постраждає не лише його репутація, а й можливість вийти на покидька. Зазвичай після невдалого полювання, злочинця ховаються у закутках, як криси.

Солдат керується вказівками у гарнітурі.

— Гук, він зупинився, — неочікувано повідомляють. — За два повороти від тебе. Відкритий простір, будь обережний.

— Добре.

Чон сповільнює рух відновлюючи дихання. Бедро далі коле гострим болем. Та це не найгірший біль у його житі. Бластер не ховає, для рукопашного бою трохи виснажений, а сенсу ризикувати не бачить. Ба більше Хосок особливо наголосив, що чекає звіту по модифікаціям. Йому дуже цікаво, як оновлення працює на ділі.

Дощ припиняється. Саме вчасно. З мокрого краю кепки важкі краплі падають на виставлені перед собою руки. Чонгук ступає обережно, тримаючи зброю на поготові. Ще один поворот і провулок виходить прямісінько на зруйнований спорт майданчик. Старе баскетбольне кільце. Порвана сітка.

— Він прямо перед тобою, — говорить Хо, проте Чонгук нікого не бачить крім заколочених вікон будівлі навпроти.

Мисливець озирається, оглядаючи простір. Рецептори в бойовій готовності. Слух вловлює шобуршіння з правої сторони і солдат рефлекторно повертається.

В нього летить перший ніж, який попав би прямісінько в голову, якби бодай секунда зволікання. Чонгук ухиляється і розуміє, що слідом за ножем на нього вистрибує хлопець. Проте все марно. Яскраве світло заряду пронизує темряву і тіло ослаблено падає на землю.

Сьогоднішнє полювання відправляється прямісінько у список невдалих. Чонгук обережно торкається ботильйоном злочинця. Ніякої реакції. Сховавши зброю назад у кобуру, він нахиляється до тіла. Обережно перевертає і перевіряє пульс. Дуже повільний. На місці ураження майорить запечена одежа. Шкіра сіткою гематом розлітається по всій грудині.

Наче туди вдарила блискавка.

— Чорт, хьон, ти перестарався з модифікаціями, — зітхає Чонгук. Такого ефекту він не очікував. — Чувак непритомний.

— Хм, манекени не жалілися, — зауважує Хобі. — Лажа, сподіваюся він живий, за мертвого на 300 ефіріумів менше.

— Поки що.

Якщо їм поталанить і вони усіють дістатися бази, то хлопцю нададуть медичну допомогу. Як вже говорилося, за живого більше грошей. Та Чонгук просто не любить мерців у історії своїх рапортів і намагається уникати, аби потім вони випадково не заглядали у його сни.

— Я викликаю на місце капсулу, — він розгинається і проводить маніпуляції з модулем. Чужа одежа все ще легко димить від пострілу. Життя надто швидкоплинне у їхньому світі. — Доведеться мити салон, він увесь в болоті і пахне відходами. Наче лазив каналізаціям…

Закінчити не дає гострий біль, що раптово відчувається на правій щоці. Коли Чонгук чує удар металу об стіну позаду, та розуміє, що то був ніж. Цівка теплої крові тече шкірою. Він повертає голову до затемненої частини і з тіні виринає фігура.

— Відійди він нього, — голос склом ріже, встромляючись у шкіру уламками минулого. Грудний, з характерним матовим забарвленням, але з чужорідною, непритаманною грубістю. — Чонгук.

Наче кислоту йому випльовують власне імʼя до ніг.

“Він без маски“: перша думка, яка приходить, коли Чонгук повертає голову.

А друга: “Неможливо“. За два роки відсутності. За бісові двадцять сім місяців, коли Чонгук злизав більше стіків алкоголю, ніж за часи солдатської служби. Облазив кожну діру та лікарню Шістнадцятки. Просидів за камерами спостережень більше ста годин. І залишився ні з чим. Не можливо, щоб зараз він стояв перед ним.

Живий та реальний.

Плечі під курткою значно ширші, мʼязи на руках підтягнуті. Спина рівна, напружена. Колір волосся, яке звично вʼється від дощу — Чонгук памʼятає — теж новий. Болотно-брудний у тьмяному світлі Нипху. Понівечена чорним написом шкіра під правим оком. Тату важко розгледіти з такої відстані, проте неможливо не помітити.

Весь його образ закарбувався у нішах чонгукової памʼяті в найдрібніших деталях і будь-яка зміна негайно фіксується.

А найбільш помітним є безбарвний, гострий, як лезо, що порізало щоку та холодний, як зимовий вітер — погляд.

Від звичної ніжності та теплоти не залишилося і сліду. Наче спогади, за які Чон тримався ці роки, були лише фантомною примарою.

Вигадкою його понівеченої свідомості.

Маренням одинокого солдата.

— Ві?

___

¹ Техно-ресургенція (Technoresurgence). Ця назва поєднує технологічний аспект (техно-) з поняттям відродження (ресургенція), відображаючи роль передових технологій у відновленні та реконструкції планети після екологічної кризи.

² Шедоуз: Малий розмір житлового простору, який пропонує максимальну ефективність, забезпечуючи зручність та мобільність.

³ Нипх (кор.늪 – болото) – нижня частина Дільниці 16SK, так званого минулого Сеулу. У цій частині міста живуть нижчі прошарки громади. Переважно це бідняки, розбійники, волоцюги, безхатьки, знедолені та хворі.

⁴ Ханниль (кор. 하늘- небо) верхня частина Дільниці 16SK. Тут проживає елітна частина населення. Науковці, бізнесмени, знаменитості, політики, солдати. Умовно Ханниль поділений на райони. Чим вище та центральніше, тим заможніше і вище статус. На нижчих ярусах мешкають звичайні пересічні жителі.

Бластери та акумулятори: Зброя, яка стріляє зарядом енергії, що міститься в спеціальному акумуляторі. Вони є різних видів. Принцип дії в залежності від виду також різниться.