Найкраща частина мене

Мабуть Женя дійсно перегнув тоді палицю, коли під час запису чергового подкасту не дуже м‘ягко відізвався про гейські жарти та фанфіки, що пишуть про них. О-о, так, Женя справді знав про ті самі фанфіки набагато більше, аніж могли подумати фанати, на відміну від Спартака, що їх так майстерно ігнорує. Тоді він і сам не зрозумів власної реакції, адже ще нещодавно вони розмовляли, что в них немає до такої творчості якоїсь неприязні.

Насправді Янович вже більше тижня місця собі не може знайти, після п‘яної витівки, що сталась, коли після концерту вони випивали удвох, бо Антон –їх оператор та добрий товариш – відмовився. Поцілунок двох друзів, що дуже тісно спілкуються, сплять разом в турах по містам, а в той момент були в нетверезому стані, це не таке вже дивне явище. З ким не буває то. Ще й Суббота зовсім далек з поняттями романтика і любов, наврядчи він надав цьому сенс.

Але коли після цієї ситуації на днях Антон вранці щось намагався дізнатися у Жені, то Спартак нагримав на нього зі словам, то у них скоро концерт і Жені треба готуватись, а Антон мовляв самостійно повинен зі всім розбиратися, а не лізти до актора.

Спартак взагалі сам по собі схожий на пантеру, перед якою не повернешся спиною, бо встромить кігті в тебе, і оком не кліпнувши. Але зараз було у його рухах, погляді та словах щось… інше. Начебто нікого не хоче до свого колеги і близько підпускати, не зважаючи на те, що після їх «інциденту» він сам тримається максимально нейтрально у житті, спілкуючись так, ніби з Яновичем за межами запису подкастів вони справді не спілкуються, а відносини у них суто робочі.

Спартак, як здавалося самому Жені, ревнував його до оператора, та не тільки до нього. Але це ж абсурдно. Суббота любов вважає дурним і безглуздим почуттям, а тут ревнощі.

Ну взагалі нісенітниця виходить!

⊹──⊱✠⊰──⊹

Вони починаючи черговий мотор в ще одному прекрасному місті – хоч Спартаку і все одно і для нього самі міста мало чим відрізняються, адже в них головні лише люди. Але Жені подобається жвавість та різна єстетика міст, тому колега не сперечається, – Янович не нервує перед глядачами в залі, але все одно нервово смикає край піджака і кидає парочку поглядів на спокійного, начебто удав, Спартака. Він нервує не перед ними, він нервує перед ним. Між ними двома, здається, зараз була збудована така велика стіна, що Жені хочеться головою об неї битися, лишень не допоможе це. Тому він хоче сподіватися, що хоча б після концерту вони поговорять нормально с Субботою. Дякувати Антону, що тихо підсунув їм один номер на двох в готелі. Через деякі складнощі, в цьому місті вони точно будут ночувати в готелях, і ще цілий наступний день очікувати нового водія.

Євген навіть не дуже слідкує за темами розмов, він як і зазвичай спокійно спілкується з другом, відверто насолоджуючись тим, яка невимушена атмосфера стоїть між ними на зйомках, на відмінну від атмосфери за їх межами. Але в якийсь момент чоловікові доводиться різко повернутися в реальність.

–Нажаль в мене немає відчуття краси, тому ти мене доповнюєш. – спокійно сказав Спартак дивлячи другові прямо у очі. А той намагався приміряти на себе спокійнісінький вигляд, щоб глядачі нічого не помітили.

Усе. Для них це кінцева. Спартак вбиває його без пуль в руках.

Але Суббота подовжував, так хотівши розказати, нехай і через камери, про те, що думає. Навіть те, що він досвідчений психіатр та психолог, зараз не рятує його від каші, що знаходиться всередині, десь глибоко в голові. Занадто багато думок. Женя навряд-чи зміг би з цим розібратися, але поряд з ним було спокійніше, тому Спартаку дуже хотілось повернути якщо не час назад, то хоча б гарні відносини між ними.

–Я найкраща частина тебе? – сміється та питає Євген, коли чує сміх у відповідь.

–А іноді я краща частина тебе, якщо ти розумієш.

О, він ще як розуміє, Спартак. Ти був кращою частиною Жені, коли заліз йому язиком до рота тиждень тому, а зараз намагаєшься щось врятувати. Обидва бовдури, але як пара чоботів доповнюють одне одного, як одного разу про них сказав сам Антон.

Після усіх зйомок хлопці утрьох зібралися в номері Антона, щоб випити. Але сам оператор різко згадав, що забув купити алкоголь заздалегідь, до концертів, а у міні-барі його мало для трьох дорослих чоловіків. Тому коли він пішов в магазин, вперше за весь тиждень вони залишилися наодинці.

Психіатр щось питав про те, як Жені сьогоднішній етер, а потім сухо кинув, що хоче покурити. Не те, щоб чоловік часто палив, як і його колега по роботі, але зараз це мабуть більше було вимушена міра.

Суббота вдихнув їдкий дим, видихаючи його на нічне місто, і віддалено чуючи, як на сусідній вулиці парочка з’ясовує свої стосунки. Біля нього завжди тече життя, але щоб жити повністю йому все ж таки чогось не вистачало.

Женя вийшов на балкон, встаючи поряд і попросив сигарету, взяв її з рук друга, але чомусь після цього почав безглуздо крутити між пальцями, перебуваючи думками явно не тут. 

–Ти дещо напружений останні дні, не хочу знати, що це після того разу. – сказав Спартак так, ніби виносив черговому клієнту діагноз. Це вивело Женю із себе.

Їхній випадок – не діагноз про межовий розлад особистості, їхній випадок – щось гірше, і дуже інтимне.  Принаймні для самого Яновича.

–Так, бляха, саме через це! –сплеснув він емоційно руками, кидаючи сигарету кудись надвір. А потім чоловік різко розвертаючись до вікна роздратовано видихнув, починаючи говорити вже тихіше, –Спартак, то може для тебе якийсь черговий експеримент, але я жива людина і, ти не повіриш, відчуваю якісь ємоції стосовно цього. Я не можу зрозуміти, навіщо ти це зробив тоді, навіщо потім почав ігнорувати в житті, але на концертах і ефірах ведеш себе так, немов ми найкращі друзі. Хоча вибач, для тебе навіть поняття друзі не дуже то і існує.

–Бо ти сам спочатку тікав від мене і був заплутаний в собі. – спокійно відповів психіатр, підходячи ближче.

–Що?

–Перші два дні ти ходив розсіяний, але я сам не знав, навіщо ми тоді це зробили, і на твої питання не зміг би дати відповіді, а ти знаєш як я ненавиджу, коли не знаю відповіді на якесь запитання та не можу цілком контролювати ситуацію. А потім я мабуть поступив нечемно по відношенню до тебе, але мені кортіло, щоб ти сам підняв цю тему. Тому вивести тебе на емоції було найлогічнішим варіантом.

–Тобто це все – лише твоя гра, для виведення мене на емоції? А поговорити ти не думав, Спартак?!

Женя, здавалося, задихався від обурення, але Суббота акуратно прибрав чужий чубок, що заважав йому бачити карі очі напроти, і обережно, майже невагомо торкнувся чужого попереку, змушуючи чоловіка стати до нього ближче. 

–Женя, все що стосується тебе – не гра, а я не настільки ще скотина. Але якщо вдариш мене зараз, я зможу це прийняти.

Не давай часу вставити і слово, він акуратно накрив чужі вуста своїми, втягуючи в ніжний поцілунок. Женя б ніколи не подумав, що Спартак вміє так цілуватися.  Так, ніби це востаннє в його житті, і він готовий віддати Яновичу своє життя та серце повністю і цілком.  

Можливо, це було взаємною правдою, хто знає.

Женя відповідав відкрито, дозволивши собі обійняти чоловіка за шию, поки сильні руки блукали по його спині, іноді стискаючи боки. Солодкий стогін повис між ними і важко було сказати кому саме він належав, але, відірвавшись один від одного, у двох було страшенно збито дихання і Женя, здається вперше в житті, побачив як на щоках Спартака виглядає справжній рум’янець. Вони все ще мали між собою нікчемні декілька сантиметрів та відчували дихання друга друга на своїх губах.

–Мабут, гейські жарти все ж таки згубно на нас впливають. А ти ще нещодавно сказав що це «фігня» на ефірі. – сказав Суббота, на що Женя хрипко засміявся, укладаючи голову на чужі груди і чуючи як швидко б’ється під ними серце, незважаючи на спокійний тембр голосу власника.

–Це було через стрес. Але, що будемо робити далі? – тихо спитав Євген, відчуваючи, як руки психіатра ніжно обнімають його за талію, а в нос вдаряє аромат парфумів, яких зазвичай Спартак виливав на себе по пів флакона.  Зараз він чомусь не дратував, а навпаки, його хотілось вдихати і вдихати, доки легені не висохнуть.

–Якщо ти не проти, я хотів би тебе любити.  Не можу сказати, що добре це вмію робити, але всьому можна навчитися.  Дозволиш мені це, Женю?

–Ну, а як не дозволити? Я ж найкраща частина тебе. – засміявся актор, змушуючи Спартака посміхнутися кудись в кучері под його носом.

Виявляється мости між ними не спалилися, вони просто були знесені, щоб на їхньому місці почали будуватися нові, куди якісніші мости…