🧡 Пізній вечір 🧡

https://www.instagram.com/p/CzogHrRt-Tp/?igshid=MzRlODBiNWFlZA==

🐙🧡Посилання на фф та візуалізації⬆️

Сидячи в себе в квартирі Те ясно відчував гнітючий сум та самотність. За вікном пізній вечір всі, абсолютно всі підлітки та дорослі святкують Хеллоуїн. З вікно його вітальні видно як купка підлітків веселяться перевдягаючись в страшні а подекуди й дуже кумедні костюми. Як кричать перехожим корону фразу “Цукерки або смерть”. І ті звичайно ж віддають солодощі маленькій нечисті.

Те сумно видихає відводячи погляд від вікна. Колись він теж так робив і це по справжньому приносило йому щастя, шкода що це все закінчилось. Зраз йому двадцять п’ять, високий брюнет, наділений гарними рисами обличчя, головний програміст в маленькій фірмі і він одинокий. Техьон так старався досягти успіху, влаштувати собі та рідним якщо не комфортне то хоча нормальне життя. І в нього це вийшло але якою ціною. Все своє життя починаючи з початку середньої школи він тільки і робив що сумлінно вчився щоб поступити до одного з найкращих вузів. Підготовка до уроків та екзаменів займала просто безліч часу. Тож друзів заводити не було коли. Коли Те став студентом навантаження не зменшилось аж ніяк. Він почав працювати на двох роботах щоб прогодувати себе та оплатити навчання, не завжди встигавши просто поспати п’ять годин. В такому режимі пройшли його студентські роки і знову йому було не до друзів і вечірок. Тепер же він має майже все що тільки хотів. Зручну та простору квартиру, хорошу роботу, машину. Він має все що потрібно окрім здоров’я фізичного та морального. І те і те пірвалося в студентські роки, даючи знати про себе уже зараз у вигляді болей в колінах, зірваній на підробітках спині і тривожності.

– А ні друзів, а ні пари, а ні хмари…. – жалісливо пожурив Кім. На цей Хеллоуїн він залишився один однісінький. Батьки поїхали в Лондон на відпочинок, Те сам їм подарував цю путівку на двацяту річницю весілля, а з колегами по роботі не хотілось проводити час. Те їх і так на роботі вистачає.

Ще пару секунд постоявши і по нарікавши на свою одиноку долю Кім хеть знудився. В голові промайнула думка а що якщо піти в бар і святкувати самому. Це ж у всякому випадку краще ніж з’їдати себе до останньої клітини в спустошеній квартирі

Він поспішаючи вдягався бо кожна секунда проведена в цій квартирі віддавала присмаком гіркого смутку. Хотілось як найшвидше позбавитись цього відчуття. Накинувши пальто на теплий оранжевий светрик, перевіривши наявність ключів, телефон та гаманця він вискочив з квартири закривши її на замок. В під’їзді вже в більш спокійному темпі пройшовся по сходинками вниз до виходу. Відчинивши двері Те відчув на свій щоці легкий вітерець та посміхнувся. Од начебто просто вийшов надвір а вже неначе камінь з душі впав. Глянувши в зоряне небо відчув якесь дивне хвилювання і нетерплячість. Зоряна синь віддавала якоюсь магічністю і таємничістю, наче зазивала йти далі і далі. Те будучи відомим цією загадковістю покрокував далі через парковку в місто вдягнувши наушники.

Чіткого плану в який саме бар піти не було тому Те вирішив просто пройтись по місту і подивитись який на перший погляд принлянеться в той він і піде.

Та от тільки навіть через тридцяти хвилин прогулянки брюнет так і не знаходить той який кинеться у вічі хоча бари ці розставлені на кожному кроці. Все було не те, то вивіска надто яскрава, то вайб був не той, то занадто дорогий то ще щось. На зустріч йшли люди в яскравих костюмах, хтось з рогами, хтось з вусами та вухами, хтось навіть з вилами. Роздивляючись креативні костюми брюнет пожалкував що не наніс хоча б якийсь грим. Нехай він навіть дорослий але так хотілося відчути це дивне почуття свята.

“За можливості наступний Хеллоуїн відсвяткую з гримом, костюмом може й з друзями” – обіцяє собі він

Музика змінялась трек за треком, вже зневірившись Те став просто вслухатись в швиткі ритми, просто гуляючи по місту. Ноги самі несли все далі і далі від дому. В який момент брюнет настільки поринув в свої думки і зовсім не помітив як швидко минув час і що зайшов надто далеко.

Отямившись хлопець зацікавлено оглядав все навколо себе знявши навушники. Незвична тиша захопила його в свої густі обійми, після гучної музики це було по особовому не звично. В цій частині міста Те ще ніколи не бував. Архітектура тут була старовиною з присмаком старої європейської готики. Трьох поверхові будиночки прекрашені ліпниною з благородними левами. Вузькі стріхи на башнях. Вузька вуличка з акуратно вимощеною бруківкою. Чорні камені відбивали приглушене світло від золотавого ліхтаря. Було таке відчуття наче хтось спіткнувся і розлив чашу з рідким золотом. Старовинні арко подібні двері та вікна з натертими до блиску шибками. Де не де в вікнах квартир було увімкнено світло. Тихо, спокійно і надихаюче красиво. Місяць заховався за хмари і освітлення стало приглушенішим та ще більш антуражним. Ноги пркрокували далі в пошуках вивіски з назвою вулиці вдивляючись в фасади будинків він не бачив ні номеру ні назви вулиці, хотів був уже в когось спитати але немає в кого. Вуличка повністю пуста. Те дістав телефон подивився на час на годиннику було 23:20 і потрібно було вже вертатись додому.

Брюнет відкрив карту на телефоні намагаючись знайти своє місцезнаходження але карта не працювала, геолокація була увімкнена разом з мобільним інтернетом але карта не грузилась. Невдоволено цокнувши він намагався згадати як прийшов столи та всі спогади були наче в тумані. Хлопець розвернувся назад і вирішив спуститись в низ звідки прийшов, здається там була розвилка де треба буде повернути на ліво. Спустившись та повернувши в потрібному напрямку Те уважно оглядав вулицю тут знайомі фасади а значить віт тут уже проходив, це надихало. Та зовсім скоро Те зрозумів що знову десь блукає, на вулиці не було ні одного перехожого, дивно бо зазвичай на свята на навіть на крихітних провулках були люди. А тут… геть нікого…. А між іншим на вулиці ставало все дедалі холодніше, дув морозний вітерець. Пальці на руках трошки задубіли. Ступивши ще пару кроків вдалині від себе Те знову побачив розвилку. Місцевість була йому не знайомою і хлопець вже хотів було почати панікувати але… раптом угледів червону неонову вивіску.

– Хелоу казка – прочитав в голос він. Було видно що це бар. Причому не звичайний судячи з усього тематичний від цього місця так і віяло готикою. Старовинні масивні дубові двері з різьбленням, зачаровували а досить сучасні панорамні вікна з масивними решітками на них, виставляли на огляд внутрішній інтер’єр бару. Багато дивних вселяючих жах і зацікавленість деталей робили цей бар надзвичайно колоритним. Підійшовши до нього ближче те відкрито заглянув у вікно. Зал був просторий з великою кількістю м’яких пуфів оздобленими старовиною тканиною. Червоний коврик, з масивним темними майже чорним столом. В приміщенні було купа людей всі вони були одягнені в костюми різної нечисті, в дуже деталізованих костюмах варто зауважити.