✨✨✨✨✨✨✨✨

✨✨✨✨✨✨✨✨✨✨✨✨✨
Виявилося, що дуже багато пуффендуйців товаришують з домашніми ельфами і часто заглядають на кухню в пошуках смачненького.
Незабаром почалися уроки польотів із мадам Трюк. Майже всі першокурсники схвильовано чекали на ці уроки. Маглонароджені мріяли вперше злетіти до хмар на мітлі, а напівкровки та чистокровні мріяли про те, що на наступному курсі, можливо, гратимуть у команді свого факультету по квідичу, то всі прагнули показати себе, швидше застрибнути на мітлу та кинутися в небо.
Енджі ж це зовсім не цікавило. Коли всі вперше йшли на майданчик, жваво обговорюючи моделі мітел, на яких літатимуть, Енджі лише міркувала про те, що польоти на мітлі — це лише дитячі забави.
«Набагато ефективніше переміщення через каміни чи трансгресію, — роздратовано вважала пуффендуйка.
— Ці дурні заняття тільки забирають у мене час. Може це й прикрашає шкільне життя, але я не така, як решта дітей. Я тут не заради веселого шкільного життя…»
Однак, у неї не залишалося вибору — треба бути як усі і відвідувати навіть ті заняття, які вона вважала зайвими. Зрозуміло, Енджі нічого не виходило з польотами, мітла її не слухалася. Скільки б дівчинка не повторювала «вгору», жодного ефекту не спостерігалося жодного руху з боку мітли. Коли всі вже вчилися висіти за метр над землею, вирівнювати свою мітлу, літати з різними швидкостями, Енджі не могла змусити її навіть підвестися.
Мадам Трюк багато разів пропонувала першокурсниці:
“Міс Браун, ви можете тренуватися після основних занять, я видам вам мітлу та простежу, щоб з вами нічого не трапилося.”
Але Енджі завжди відмовлялася, вважаючи це лише черговою тратою часу. Дівчинка не приділяла належної уваги не лише польотам, а й кільком предметам. Ігноруючи історію магії та астрономію, Енджі розраховувала зосередитися на більш важливих, на її думку, дисциплінах — у травології вона вивчала лише види та властивості трав, вважаючи це важливим для зілля, та й побутові заклинання, здебільшого, ігнорувала, думаючи, що помита тарілками Пожирачів не закидаєш. Таким чином, коли професор Флітвік нахвалював талановиту ученицю, у якої все виходило якнайкраще, інші викладачі вважали її ні на що не придатною.
Так і пролетів місяць. Частина однокурсників стала цуратися Енджі, вважаючи її дивною — пуффендуйка не цікавилася змаганнями з квідичу між факультетами, не грала разом з усіма у вітальні, майже весь час сиділа в бібліотеці, така старанність здавалася дивною навіть для завідуючої бібліотекою мадам Пінс. Ханна спілкувалася з дівчинкою все менше і менше з кожним днем, віддаючи перевагу веселішим учням, які не корпіли безвилазно над книгами. У працьовитих пуффендуйців подібне ставлення до навчання викликало своєрідну повагу, але не бажання дружити.
Відносини з однокурсниками складалися б теплішими завдяки тому, що Енджі заробляла велику кількість очок для свого факультету на заняттях у Флітвіка, якби не втрачала ще більше на зіллях. Северус Снейп продовжував завалювати учнів, а Енджі — єдина, хто не спускав несправедливості, хоч їй і важко було суперечити людині, яка викликала в неї такі ніжні почуття. Однак Енджі вважала, що якщо піддакуватиме професору, то цим доб’ється не поваги, а, навпаки, зневаги. Своєю поведінкою пуффендуйка створила собі репутацію дівчинки серйозної, справедливої, але яка не вміє вчасно зупинитися, особливо на зіллях.
✨✨✨✨✨✨✨✨✨✨✨✨✨