✨✨✨✨✨✨✨✨✨✨✨✨✨

Незабаром замок спорожнів, ще ніколи в Гоґвортсі не було так тихо. Не знаючи, як багато їй дозволено, перебуваючи тут у неналежний час, Енджі весь день просиділа у вітальні, тренуючи заклинання Акціо, що в неї ніяк не виходило. Вона робила правильні рухи, правильно вимовляла слово, але предмет наполегливо не хотів летіти до рук. Відверто кажучи, вона й не чекала, що в неї вийде, якщо у Гаррі на четвертому курсі виходив не відразу, то, як це вийде в неї, дівчинки, що ледь переступила через поріг першого курсу?
Коли настав час вечері, Енджі невпевнено піднялася до Великої зали. Здавалося, що нічого не змінилося, за винятком відсутності учнів, але навіть атмосфера вже не була такою життєдайною. Столи факультетів були порожні, і лише невелика частина викладачів сиділа на звичних місцях. Пуффендуйка попрямувала до столу свого факультету, але не встигла сісти, як директор покликав її до себе.
– Міс Браун, – сказав Дамблдор, коли дівчинка наблизилася до нього.
— Вам нема чого сидіти однією за порожнім столом, ви можете приєднатися до нас, місця все одно порожні. Якщо ви, звичайно, бажаєте цього. Пуффендуйка кивнула на знак згоди і, не вірячи своєму щастю, сіла на місце професора захисту від темних мистецтв. Мінерва явно здивувалася подібним рішенням директора, проте лише підібрала губи і протестувати не стала.
Наприкінці обіднього столу був професор, якого Енджі зовсім не знала, начебто він викладав нумерологію. Віщунку Трелоні видно було здалеку — за безглуздим виглядом і розпатланим волоссям. Флитвік, Снейп та містер Бінс, от і весь склад викладачів. Очевидно, залишилися ті, хто мешкав на території Гоґвортсу. Лісничий Геґрід чомусь був відсутній, але Енджі не стала запитувати про це. За відсутності учнів вчителі по-дружньому спілкувалися між собою і взагалі здавалися зовсім іншими людьми.
Лише Снейп, який дуже до речі сидів поряд з Енджі, був таким же відстороненим. За столом дівчинку дуже багато розпитували про маглівський світ і безпосередньо про неї саму. Коли Енджі розповідала Флитвіку про те, що жила раніше у притулку і, швидше за все, маглонароджена, то краєм ока спостерігала за деканом Слізерина, втім, після такої заяви пуффендуйки він і бровою не повів. Дівчинка сподівалася хоч на якусь реакцію, навіть негативну. Вона так засмутилася, що на захоплені вигуки професора заклинань про її талант могла лише кивати.
Так і полетіли дні. Кожен сніданок та вечеря Енджі проводила за столом викладачів, єдине, що засмучувало дівчинку, була часта відсутність професора зілля. Насправді літо не сильно відрізнялося від звичайного навчального року. Дівчинка все так само сиділа за підручниками і займалася у Виручай-кімнаті, що, безперечно, засмучувало міс Гордон, яка жадала змін і зближення зі Снейпом якнайшвидше. Таким чином, у неї дозріла ідея.

У середині липня Енджі, як завжди, пішла до Великої Зали на черговий сніданок і з радістю виявивши там професора зілля, сіла на вже звичне місце. Після закінчення трапези пуффендуйка та Снейп завжди прямували в один бік, так як і кімната Северуса та вітальня Пуффендуя знаходилися у підземеллі. Професор дуже швидко йшов, і дівчинці доводилося майже бігти, щоб не відставати від нього. На повороті, коли їм варто було розійтися в різні боки, Енджі глибоко вдихнула і звернулася до професора:
— Вибачте, сер. У мене до вас є невелике прохання. Снейп, не збираючись ні зупинятися, ні зменшувати темп, відповідав учениці, яка ледве встигала за ним.
— І яке ж прохання, Браун? Вам нудно одній у вітальні і хочете, щоб я отруїв когось вам на радість?
– Ні, звичайно, сер. Якщо тільки містера Локонса, коли він прибуде до Гоґвортсу, — будучи в центрі подій та розмов за викладацьким столом, Енджі знала про новини замку набагато раніше за інших учнів. У відповідь на таку зухвалу заяву учениці Снейп лише досить хмикнув, не приховуючи від пуффендуйки своєї неприязні до нового професора захисту від темних сил.
— Я прошу вас займатися зі мною зільями літом, сер, коли вам буде зручно, звичайно.
Професор настільки різко зупинився і розвернувся до Енджі обличчям, що остання, не встигнувши відреагувати, з усього розмаху вписалася носом у груди професора. Дівчинка схопилася одразу ж за постраждалу частину обличчя та застогнала. Снейп приречено зітхнув і підняв обличчя дівчинки, тримаючи за підборіддя.
— Заберіть руку і дайте подивитися, ви зі своєю недалекою головою цілком могли собі щось зламати, — скептично промовив Северус.
Густо почервонівши, Енджі прибрала руку і застигла, вперше перебуваючи так близько до об’єкта бажання. Він уважно розглянувши, відпустив дівчинку.
— Крові немає, перелому теж, але в лікарняне крило таки зайдіть, здається, у вас температура. Вам пощастило, що навчальний рік не почався, Браун, і я не маю права знімати очки з Пуффендуя.
— Професоре, що про моє прохання? — з надією спитала пуффендуйка.
– Приходьте по вівторках, середах і неділях після сніданку, – флегматично відповів Снейп і пішов, піднявши мантію.
“Занадто все просто”, – подумалося Енджі, але вона лише відмахнулася від думок і радісно побігла до вітальні.