Drunk In Love

– Хьонджине! Хьонджине! Хьонджине! – кожний оклик друга супроводжувався ляпасом по руці. – Хьонджине! Хьонджине! Хьон-

Хьонджин упіймав зап’ястя Джисона, коли той знову хотів ударити його.

– Що?

Джисон кліпав очима, на мить забувши, чому він взагалі хотів привернути увагу свого друга. Він стиснув губи, оглянув кімнату і… ох. Ось чому.

– Хто це? – Джисон висмикнув своє зап’ястя з рук Хьонджина і вказав на симпатичного хлопця, що стояв перед відкритим холодильником.

Хьонджин кинув на нього дивний погляд:

– Це Мінхо.

– Мінхо, – Джисон скотив це ім’я з язика, насолоджуючись його смаком у роті. Він стиснув губи, перш ніж прийняти рішення. – Я закоханий в нього.

– Ти п’яний.

– Я можу бути п’яним та закоханим одночасно! – Джисон уперся кулаками у свої стрункі стегна і пирхнув. – П’яний від любові! Як пісня.

– Як пісня, – погодився Хьонджин.

– Я збираюся розповісти йому, – Джисон пригладив долонями сорочку і подивився на Хьонджина. – Як я виглядаю?

Хван нахилив голову, оглядаючи розпатланий зовнішній вигляд Джисона.

– Твоє обличчя дуже червоне, ти пахнеш пивом, і твоя сорочка лише наполовину заправлена. Іди і здобудь його.

– Якщо пощастить, він все одно зніме з мене сорочку, – спробував підморгнути Джисон, перш ніж зашкандибати до холодильника і нового об’єкта його прихильності.

– Привіт.

Мінхо відірвав погляд від вмісту холодильника.

– Привіт 

– Я маю дещо тобі сказати, – Джисон притулився до стійки, як він сподівався, сексуально та провокаційно. – Я закоханий в тебе.

Мінхо дивився на нього кілька секунд, перш ніж натяк на усмішку майнув на його губах.

– Добре.

– Що? – Хан надув губи. Це була не та відповідь, на яку він очікував. – Просто добре?

Мінхо знизав плечима і знову звернув свою увагу на холодильник. Він схопив дві коробки яблучного соку і засунув одну з них у руку Джисона.

– Поки що просто добре.

Джисон був у захваті від соку і видав щасливий тихий звук, забувши, що він був засмучений. Він зробив великий ковток, прицмокуючи губами, перш ніж усміхнутися хлопцю.

– Мій улюблений! Дякую.

– Ти п’яний.

Це вже вдруге, коли Хан почув цю заяву за останні п’ять хвилин, тому він насупився.

– Ні.

Мінхо простяг руку і тицьнув в одну з дуже розчервонілих щік Джисона.

– Так.

Хан випив залишки свого яблучного соку, перш ніж пом’якшитися.

– Добре, можливо й так.

– Дуже, дуже, дуже п’яний.

– Я випив лише дві склянки, – Хан підняв пальці вгору, щоб донести свою думку, але з якоїсь причини Мінхо тільки засміявся. Він мав дуже гарний сміх. Джисон так йому й сказав.

– Спасибі, – знову хіхікнув Мінхо, потім простяг руку і м’яко опустив один із пальців Джисона. – Ось так. Тепер два.

О. Джисон вп’явся поглядом у свою руку за те, що та зрадила його і поставила в незручне становище перед найкрасивішим хлопцем у світі. Але принаймні це змусило Мінхо розсміятися. Це добре.

– То ти тут один? – Джисон щосили намагався підморгнути, але обидва його ока заплющились. Сподіваюся, Мінхо зрозумів суть. – Чи прийшов із кимось?

– Я живу тут.

Це була фантастична новина. Джисон поворушив бровами.

– Хочеш показати мені свою спальню?

– Навіщо? Ти втомився?

Все це йшло не так добре. Джисон випнув нижню губу, перебільшено надувши її. Мінхо знову розсміявся, простягаючи руку, щоб розтріпати і без того розпатлане волосся Джисона.

– Я не втомився, – Джисон відштовхнув руку Мінхо і випростався, намагаючись хоч трохи відновити свою гідність. – У спальні можна зайнятися й іншими справами, окрім сну.

– Тільки не з п’яною людиною.

Джисон тут же кокетливо поплескав віями.

– Отже, якби я не був п’яний…

– Але це так, – Мінхо клацнув пальцем по носу Джисона, захихотівши, коли той різко відсахнувся назад і відчайдушно замахав руками, намагаючись відігнати Мінхо. – Не має значення, що я зробив би, якби це було не так.

– Завтра я вже не буду п’яний, – пробурмотів Джисон, звертаючись швидше до самого себе, ніж до Мінхо. Він прийняв рішення і витяг свій телефон, поклавши його в руку хлопця. – Мені потрібен твій номер телефону. Для завтрашнього дня.

Мінхо знову засміявся, і Джисон відчув, як його губи знову надулися.

– Що тут смішного?

– Ти, дурненький, – Мінхо кілька секунд возився з телефоном хлопця, перш ніж повернути його йому. Джисон глянув на нього, видавши невелике захоплене зітхання, коли побачив, що контакт з ім’ям Мінхо мав ланцюжок сердець, що йдуть за ним.

Він надіслав йому повідомлення «я люблю тебе» з купою сердець і смайликів з поцілунками. Мінхо закотив очі, коли побачив повідомлення на власному телефоні, але в його посмішці була м’яка ніжність.

– Гарний, – здивувався Джисон, простягаючи руку і проводячи пальцями по вигину губ Мінхо. – Дуже-дуже гарний.

– Знаю, знаю, я неперевершений, – Мінхо спіймав руку Хана і прибрав її від свого обличчя. Це забезпечило цікавий розвиток подій, оскільки Джисон використав можливість сплести їхні пальці разом. Рука Мінхо чудово поєднувалася з його, і він засяяв, схвильований тим поворотом, який прийняв їхню розмову.

– А я? – спитав Джисон. Він нахилив голову, дозволяючи Мінхо розглянути його. – Я теж неперевершений?

– Ти милий, – відповів Мінхо, трохи стискаючи його руку. – Дуже, дуже, дуже милий.

Джисон не був упевнений, чи добре бути милим чи ні. Він наморщив ніс і змахнув їхніми з’єднаними руками.

– Тобі подобаються милі?

– Я люблю милих.

Джисонові здавалося, що він ось-ось лусне від щастя. Він засяяв.

– Я у твоєму смаку!

Мінхо знову розсміявся, легенько тицьнувши Джисона в ніс.

– Ти справді у моєму смаку.

– Це найкраща новина, яку я коли-небудь чув. За все моє життя.

– Радий, що зміг допомогти.

Мінхо почав пробиратися через кімнату, все ще тримаючи Джисона за руку, і хлопець радісно побіг за ним, коли вони вийшли з кухні і зустріли більшу частину гостей у вітальні. Мінхо почав уміло прокладати собі шлях через танцюючу масу, але Джисон мав інші ідеї. Він тягнув Мінхо за руку, поки той нарешті не зупинився.

Як тільки він обернувся, щоб подивитися, що сталося, Джисон відпустив його руку, і обхопив обома руками шию Мінхо. Він притиснувся всім тілом до хлопця і почав підстрибувати в такт пісні, сподіваючись, що Мінхо піде за ним.

Мінхо тяжко зітхнув, але його руки все одно знайшли стегна Джисона. Через що той посміхнувся і почав рухатись далі, притискаючись усім тілом до Мінхо. Старший, здавалося, не заперечував, незважаючи на роздратоване пирхання, яке він видавав щоразу, коли хтось наближався до них надто близько. Джисон дозволив своїм рукам блукати по тілу Мінхо, поки вони танцювали, схвильований тим, що він зміг отримати такого гарного хлопця. Він не міг дочекатися, щоб похвалитися перед Хьонджином вранці про те, як на вечірці він упіймав найпрекраснішого хлопця, мабуть, у всесвіті. Хьонджин точно буде заздрити.

Джисон терся об Мінхо близько двадцяти хвилин, коли іншому хлопцю нарешті було достатньо.

– Ходімо, – він обхопив пальцями зап’ястя Джисона. – Давай вибиратися звідси.

– У твою кімнату? – надія забарвила голос Джисона.

– Так, ми йдемо до моєї кімнати.

– Добре, – посміхнувся Джисон, дозволяючи Мінхо витягнути себе з натовпу і потягти вгору сходами. Весь цей час він весело наспівував, простягаючи руку, щоб поплескати Мінхо по сідницям, коли вони досягли останньої сходинки. Мінхо повернувся, щоб подивитись на нього, але він не здавався сердитим. Джисон обдарував його своєю ангельською посмішкою.

– Я ж сказав тобі, що нічого такого, – Мінхо повів його коридором, зупиняючись перед останніми дверима. – Ти п’яний.

– Тоді навіщо ми йдемо до твоєї кімнати?

Мінхо штовхнув двері і знизав плечима.

– Бо я хочу спати, а ти причепився до мене.

– Надто голосно, щоб спати, – Джисон пішов слідом за Мінхо до кімнати. Йому хотілося озирнутися, але він також не хотів відводити очей від Мінхо. Він був надто гарний, щоб відводити погляд.

– У мене є беруші.

Джисон підскочив до ліжка і плюхнувся на нього, уткнувшись щокою в подушку.

– Я поки що одягну піжаму.

Після цих слів Джисон сів, склавши руки на колінах і очікуючи дивився на Мінхо.

– Добре!

Мінхо розсміявся, побачивши нетерпіння в очах Джисона.

– У ванній.

– Ні, – насупився Джисон і закрив очі руками, переконавшись, що він може визирнути між пальцями. – Я не буду дивитися. Обіцяю.

– Я знаю, що ти брешеш, – Мінхо все одно розстібнув сорочку, і Джисон розсунув пальці трохи ширше, щоб краще бачити. Живіт Мінхо був плоским і витонченим, але не надто натренованим. У нього був шрам на животику, і Джисон захотів поцілувати його, доторкнутися до нього губами. Нова сорочка з’явилася на тілі Мінхо дуже швидко, і це не сподобатися Джисону, він подумав, чи міг би він протестувати, пам’ятаючи про свою обіцянку не дивитися.

Мінхо зняв джинси і натягнув картаті піжамні штани. Він підхопив одяг, який щойно зняв, і кинув його до шафи, перш ніж дістати другий комплект піжами. Він простягнув його Джисону, який уже відмовився від удавання і тепер просто пильно спостерігав за ним.   

– Для мене? – Джисон обережно встав і підійшов до Мінхо, взявши одяг і пригорнувши його до грудей. – Ти дозволиш мені залишитися тут з тобою?

– Так, – Мінхо знову тицьнув Джисона в щоку. – Тільки тому, що ти дуже милий.

Джисон щасливо переодягся в піжаму, не помітивши, як погляд Мінхо затримався на його чітко окресленому животі.

– Ти можеш помацати, якщо хочеш.

– Ми проходили через це мільярд разів, – Мінхо підійшов до свого ліжка, відкинув покривало, прослизнув усередину і посунувся до стіни. – Ти п’яний.

Джисон знизав плечима, переодягаючись з джинсів у спортивні штани, які йому дали.

– Подумав випробувати удачу в останній раз.

Коли він повністю вдягнувся в одяг Мінхо, він виліз на ліжко, приєднуючись до іншого хлопця. Мінхо лежав нерухомо, поки Джисон крутився навколо, намагаючись знайти найкраще положення для обіймів. Зрештою, він перекинув одну ногу через стегно Мінхо, поклав голову йому на груди і обняв за талію. Рука Мінхо прослизнула під шию Хана, і пальці вплелися в його волосся. Джисон задоволено зітхнув і пригорнувся ближче.

За кілька хвилин, незважаючи на гучну музику внизу, він уже міцно спав.

 

***

 

Коли Джисон прокинувся наступного дня, він почував себе так, ніби його переїхала вантажівка, а потім здала назад і знову переїхала. Його голова калатала, і він не міг згадати жодної деталі минулої ночі.

Він навіть не міг пригадати, на чиїй вечірці він був, тільки те, що він приїхав з Хьонджином. Все інше було як у тумані.

Він застогнав і спробував сісти, але рука, котра обіймала його за талію, утримала його від цього. Він завмер, а його кров похолола від жаху.

Джисон дозволив своїм очам затремтіти і заплющитися, щосили молячись, щоб рука, що обіймає його тіло, належала Хьонджину. Будь ласка, нехай це буде його друг і не більше ніж невинні п’яні обійми. Будь ласка, будь ласка, будь ласка.

Господи, він був такий п’яний. Дуже, дуже п’яний. Він уже давно не був таким п’яним. Востаннє, коли він був такий п’яний, він був один. Але зараз він більше не самотній.

Очі Джисона сповнилися сльозами, коли він подумав про те, як збирається пояснити це своєму хлопцеві. П’яний стан не був приводом для зради. Ось воно, кінець його стосункам. Відносини, які тривали лише місяць, але вже були більш важливими, ніж будь-які інші, в яких він коли-небудь був.

А тепер його дурне п’яне «я» пішло і зруйнувало все це, пішло і знищило те, що Джисон цінував найбільше.

Тремтіння його тіла, коли він намагався стримати ридання, мабуть, розбудило його супутника, бо раптом пролунав голос.

– Соні? Ти в порядку?

Джисон знову завмер, але цього разу з іншої причини. Це був не голос Хьонджина, але він був знайомим.

Дуже знайомий.

Нарешті Хан перевів погляд на людину, з якою він був у ліжку. Його хлопець блимнув на нього сонними очима, волосся розтріпалося, а на щоках з’явилися складки від подушки. Він виглядав збентеженим, коли кілька крапель потекли з очей Джисона.

– Чому ти плачеш? – Мінхо притягнув Джисона до себе, стираючи сльози долонею, в його тоні сон змінився занепокоєнням. – Невже в тебе таке сильне похмілля?

Греблю прорвало, і Джисон почав схлипувати, притиснувшись обличчям до грудей Мінхо, тоді як старший заспокійливо гладив його волосся.

– Хочеш, я принесу тобі таблетку Адвіла? Чи трохи води? Я впевнений, що у нас є щось-

– Я думав, що зрадив тобі, – простогнав Джисон, відчайдушно чіпляючись за Мінхо, коли рука хлопця завмерла у його волоссі. – Я так злякався.

– З чого ти взяв, що зрадив мені?

– Тому що я не пам’ятаю нічого з вчорашнього вечора, і я відчув, як хтось обійняв мене, і я просто… не знаю. Я думав, що все зіпсував, – він підняв голову з грудей Мінхо і шморгнув носом, витираючи тильною стороною долоні свої мокрі від сліз щіки. – Я ніколи не пробачу собі, якщо зроблю щось, що завдасть тобі болю.

Мінхо простягнув руку і провів великим пальцем по вологій шкірі Джисона.

– Насправді ти зробив усе навпаки. Ти сказав мені, що закоханий у мене.

Джисон замовк. Це правда, він був шалено закоханий у Мінхо, але вони тільки-но почали зустрічатися. Було зарано говорити щось подібне.

– Але ти не знав, хто я такий, – рука Мінхо опустилась з обличчя Джисона. – Коли ви з Хьонджином з’явилися, ти вже був п’яний. Я був на кухні, діставав щось із холодильника, а ти побачив мене і підійшов. Ось тоді ти сказав, що закоханий у мене. Але було видно, що ти просто намагаєшся по-тупому пофліртувати. Ти навіть попросив мій номер телефону.

Джисон застогнав і затулив обличчя руками.

– Я був страшенно п’яний, мені так шкода.

– Все гаразд, – Мінхо легенько потер його спину, і Джисон притиснувся до нього, до тепла тіла Мінхо. – Це було мило. Ти був дуже закоханий у мене, – у голосі Мінхо пролунала легка туга, коли він перейшов на шепіт, – Хотілося б, щоб це було так.

– І це так і було! І це так і є! Тобто так! – Джисон не міг зосередитись на правильних словах, поспішаючи сказати Мінхо правду. – Я дійсно кохаю тебе.

– Справді? – у очах Мінхо світилася надія.

– Я дуже кохаю тебе, Лі Мінхо. І тверезим, і п’яним.

На обличчі Мінхо з’явилася посмішка, а в очах затанцювали веселі вогники.

– Добре.

На мить спалахнув спогад, і Джисон відчув, як його губи надулися.

– Просто добре?

Мінхо захихотів, і його щоки спалахнули від насолоди, коли він м’яко доторкнувся губами до губ Джисона.

– Дуже, дуже, дуже добре.