~⚔️ PG-13 ~ Попав, так попав ~

Вступ:

“Я ж нічого крім коноплі не вживав”, — був твердо переконаний Реймонд.

***

Щастя у повітрі не в’ється, а руками дістається.

***

   Найперше, що врізалось в мозок — затхле повітря в перемішку з не найприємнішими запахами людського існування ще й в перемішку з якимось ароматичним димом. Коли я відкрив очі, то зрозумів: або ще сплю, або ж вчорашня дурь нехило до сих пір вставляє. Стеля була дерев’яна, пильна, а сіно на якому я лежав — кололося, що стая скажених їжаків. Я протер очі мілкими кулачками і охренів, вони ж реально мілкі — дитячі. Встати виявилося завданням не з легких, але я зумів таки. Оглянувся на пародію ліжка, на древній та халтурний стіл біля маленького вікна, й попрямував до дверей. Не найкращий з моїх снів, але й не найгірший. За дверима був коридор з купою інших ідентичних дверей, та жіночки в чудернацькому вбранні. Можливо я все ж не сплю, а в косплейному низькокласному борделі? Не здивувався б, що такий є на окраїнах Лондона, але як мене сюди занесло. Я ж був у компанії Міккі, а він в борделі ні ногою, бо Розалінда йому яйця відріже, підперчить та ще й заставить потім зїсти.

Мої думки перервала одна з жіночок. Вона підбігла і почала мної вертіти, як самокруткою. Обмацала мій лоб, задоволено, щось протараторила, однак я не дуже зрозумів її говір. Дивний сон, щоб не розбирав говір у власній фантазії — таке вперше, та й бути дитиною в борделі мені теж ще не доводилось, навіть уві сні. А потім вона підняла мене на руки, що виявилося досить приємним, і віднесла назад в “мою” кімнату.

Якщо я раніше був охренівший, то зар ця охренілість досягла нового рівня. Вона поставила переді мною відро. Блять, коли я зрозумів з якою ціллю, це було зроблено, то почав себе активно щіпати. Не подіяло, сон продовжився, а садистка, інакше її не назвати, почала стягувати мені штани, та садити на те відро. Це не сон, нічний кошмар. Раніше я притримувався стратегії — мовчасне спостереження, але ж я теж не залізний:

— Клята відьма, ти очманіла? Тобі жити надоїло?

— Свят лоде, ряту датя. Горить опяті, — сказала і знову лоб мацає.

Моя гордість була уражена, але в туалет сходити спросоння таки хотілося. Та й це ж лише сон, ніхто про цей випадок не дізнається.

Мене покормили якимись недоїдками, а не біфштексом для гурмана. А потім вложили на незручне ліжко. Я опирався, хвилин двадцять, але садистка не відходила, чекала доки я засну. Можливо так навіть краще, засну тут, а прокинусь в реальності.

Сон. Який в дідька сон? Все той же запах, те ж колюче сіно, те ж дитяче тіло. І я почав повертати свої думки до моменту, коли ще все було нормально.

***

Після того, як одну з ферм боса розкрили та обікрали, він почав шукати нове місце. Міккі зустрівся з лордом Кенським, а я, як права рука, його супроводжував. Маєток та ділянка навколо були непоганим місцем, та й цей англійський аристократ явно охочий до халявних бабок. Він навіть не відмовився викурити нашої марихуани, а потім під кайфом улаштував екскурсію маєтком.

Ми з Пірсоном часто відвідували британських вельмож, та їх замки, але Кенському дійсно було чим хвалитись. Зрозіміло навіщо йому гроші — утримувати таке житло дуже затратно. Він поводив нас широкими кам’яними коридорами, показав таємний внутрішній сад з фонтаном. Звернув нашу увагу на картини XVIII століття, антикварні меблі та коштовності, навіть дав поміряти перстень який буцімто носив сам Артур в ранні роки свого правління — короче він добряче обдовбався, якщо таке дозволив. Сюрпризом стало те, що міряв я останнім, але лише мені він підійшов, як рідному. Метал приємно обвивав палець, власно, але не створюючи дискомфорту. Він ніби зігрівав тіло, а темний самоцвіт своїм блиском освічував душу. Було навіть прикро знімати, але довелось. Потім ми повернулись до кабінету лорда та втрьох продовжили курити травку власного виробництва, та пити добре витриманий бурбон.

А далі… а далі сон. Сон, що не сон.

***

Я ніколи не був дурнем, і зар мізки не втратив. Тож, як би це не дико звучало, але я перенісся в минуле. Або ж здох від передозу травки (у що ще тяжче повірити ніж в часові подорожі) та попав у типу відстойний рай чи цілком прийнятне пекло… Пекло! Однозначно! В рай би мене не пустили навіть за хабар!