Ґрифіндорський романс

Снейп повертався у Хогвартс із Хогсміду, де у пабі «Три віники» він перехилив кілька чарчин вогневіскі. Як же йому набридли егоїстичні Том Реддл і Дамблдор, які розглядали його, як пішака у своїй шаховій грі. Северусові дуже хотілося втекти у джунглі Бразилії викладати у школі Кастельбруксо, де його точно б ніхто не знайшов, і займатися улюбленою алхімією.

Раптом його увагу привернула плачуча на березі Чорного озера рудоволоса ґрифіндорка. Трохи повагавшись, похмурий професор підійшов до неї.

• Що трапилося, міс Візлі? Наскільки я пам’ятаю, Ґрифіндор цього року точно не пас задніх і переміг Слизерин у фінальному матчі з квіддичу (бісів Поттер обдурив хрещеника із фінтом Вронського і таки спіймав снич на радість свого факультету).
• Вибачте, професоре Снейпе, але це особисте і ніяк не пов’язане із матчем. – схлипнула дівчина.
• Поттер?
• Так… – кивнула ґрифіндорка і ще дужче розплакалася. – Він покинув мене… А все через ту зубрилку Грейнджер…
• По-моєму, міс Візлі, це було дуже нечесно поїти Поттера амортенцією. Кожен має право на вільний вибір.

Джинні затулила обличчя долонями і здригалася від плачу.

   «От дідько! Схоже, я таки поганий співрозмовник…» – міркував Снейп. Він обійняв ґрифіндорку і заспокійливо погладжував її по спині. «Я ще ніколи не опинявся у такому дурному становищі».

Раптом Джинні поривисто обійняла професора за плечі і поцілувала його в губи. Северус завмер від подиву. Поруч зупинилися Гаррі і Герміона, вражені неймовірно зухвалим вчинком рудоволосої дівчини.

• Джинні, що це було? – поцікавився здивований юнак.
• Поттере, це Вас точно не стосується! – прошипів професор. – Чому Ви із міс Грейнджер ще не в своїх спальнях? Геть звідси, якщо не хочете, щоб я зараз вирахував по 20 балів із кожного! І Ви, міс Візлі, йдіть в замок, поки я ще не передумав і не зняв 50 балів із Вас за Ваше зухвальство!
• Професоре Снейпе! Ви мені дуже подобаєтеся. Я не здамся і все одно доб’юся від Вас взаємності! – вигукнула Джинні, зникаючи за воротами замку.

«От за що мені таке покарання?!» – думав декан Слизерину. – « У міс Візлі зараз гормональний сплеск, тому вона трохи неадекватна. Але, Мерлінова борода, чому вона зацікавилася саме мною?! Хіба на Ґрифіндорі нема якого-небудь підлітка, з яким вона б змогла зустрічатися?»

Северус прийняв контрастний душ, випив настій валеріани, щоб заспокоїтися, і ліг спати.

О 3:00 він прокинувся в холодному поті: йому снилося, що міс Візлі виходила за нього заміж, а її нестерпні брати-близнюки жартівливо побажали молодятам «діточок, як у небі зірочок».

Професор допив пляшку вогневіскі, переодягнувся і вирушив патрулювати коридори Хогвартсу. У коридорі він наткнувся на свого блідого хрещеника.

• Драко, якого дідька ти тут нишпориш?
• Я повинен виконати наказ Темного Лорда!
• Дозволь мені допомогти тобі, Драко. Наодинці ти сам ніколи не зможеш виконати дане тобі завдання.
• Він сам ОСОБИСТО МЕНІ доручив знищити любителя лимонного мармеладу!
• Драко, ходімо у мій кабінет і там поговоримо. Мені здається, що хтось підслуховує нас.

Коли Снейп і Малфой зникли за дверима кабінету, Гаррі Поттер зняв мантію-невидимку і вражено глянув на Герміону.

• Я ж казав, що тхір – Смертежер, а ти не повірила мені!
• Гаррі, нам потрібно негайно попередити професора Дамблдора про небезпеку!

Вони підійшли до статуї горгулії:

• Лимонні шипучки. – сказав юнак.

Статуя відсунулася і пропустила закоханих до кабінету директора. Дівчина постукала у двері і звідти вийшов трохи заспаний Альбус Дамблдор.

• Гаррі? Герміоно? Що ви обоє робите тут у такий пізній час?
• Професоре Дамблдоре, ми із Гаррі випадково дізналися, що Драко Малфой хоче вбити Вас!
• Дякую за інформацію, міс Грейнджер. А зараз йдіть у свої спальні і не потрапте у руки містера Філча. На добраніч.
• На добраніч, професоре Дамблдоре.

Ґрифіндорці попрощалися із сонним директором і зайшли у вітальню свого факультету.

• Шкода, що професор Дамблдор не повірив нам. На добраніч, Гаррі.
• На добраніч, Герміоно.

Дівчина пристрасно поцілувала брюнета в губи і пішла у спальню.

Джинні почала частіше приходити у бібліотеку і готуватися до уроків захисту від темних мистецтв. Згодом вона вивчила всі невербальні заклинання і деякі захисні заклинання рівня аврорської академії, чим неабияк здивувала професора Снейпа.

• Поттере! Ви повинні були вжити НЕВЕРБАЛЬНЕ заклинання щита, а не верещати: «Protego!» на всю аудиторію! Мінус…

Несподіваний поцілунок Джинні обірвав професора на півслові. Снейп густо почервонів і кинувся у свій кабінет, забувши оштрафувати ненависний Ґрифіндор на кілька десятків балів.

• Так тримати, Джинні! – раділа Лаванда Браун, обійнявши подругу. – Так йому й треба, слизеринському упиреві!
• Северус – не упир. – заперечила рудоволоса дівчина.
• СЕВЕРУС?! Ти назвала цього кажана-переростка СЕВЕРУСОМ? – здивувався Дін Томас.
• Гарячки ніби нема. – повідомила Герміона, притуливши долоню до чола подруги.
• Джинні, невже ти закохалася у … Снейпа? – хитро підморгнула Парваті Патіл.
• Це вас не стосується! – сердито вигукнула рудоволоса дівчина і зайшла до кабінету професора.

Рон завмер від подиву, скидаючись на викинуту на берег рибу. Його молодша  сестра і … Снейп?

У коридорі стояв Альбус Дамблдор, неквапливо смакуючи лимонний мармелад. Він все почув через напіввідкриті двері і загадково усміхався, зайшовши у гості до колишнього учня.

• Северусе, ти не можеш обманювати себе. Зізнайся, тобі сподобалася запальна міс Візлі. – звернувся директор до підлеглого.
• Альбусе, не верзіть нісенітниць! Я занадто старий для неї. Крім того, я – викладач, а вона – моя учениця! Між нами обома не може нічого бути, окрім поваги.
• А, міс Візлі! – зрадів Альбус Дамблдор. – Ви також у гості до Северуса?
• Вибачте, я, мабуть, зайду трохи пізніше. – густо почервоніла рудоволоса ґрифіндорка.
• Ні-ні, міс Візлі, Ви нам анітрохи не заважаєте! – заперечив директор. – Сідайте, будь ласка. Хочете лимонного мармеладу?
• Ні, дякую, професоре Дамблдоре.
• А ти, Северусе, хочеш мармеладу?
• Ні, дякую, Альбусе. – скривився господар кабінету.
• Зізнайся, Северусе, міс Візлі таки дуже схожа на Лілі Еванс: така ж талановита і енергійна дівчина.
• Альбусе!
• Северусе, не варто на всіх дивитися вовком. А раптом це кохання всього твого життя?
• Альбусе, при всій повазі до Вас негайно покиньте мій кабінет! – прогарчав декан Слизерину.
• Гаразд, Северусе, але ти добре обміркуй мої слова. А раптом доля посилає тобі другий шанс? – хитро підморгнув директор і пішов у гості до Сивілли Трелоні.
• Міс Візлі, що Ви хочете від мене? Ви сьогодні зухвало зірвали мій урок у Ґрифіндора і Рейвенкло.
• Вибачте, Сев… професоре Снейпе.
• Чим Ви взагалі думали, міс Візлі? Я Вам годжуся в батьки, а також я – Ваш викладач. Пообіцяйте, що це більше не повториться, інакше я виб’ю із Вас всі дурощі, змусивши Вас щовечора відчищати спалені Лонгботтомом котли! Без магії, лише мийним засобом і щіткою!
• Гаразд, професоре Снейпе… – похнюпилася рудоволоса дівчина.
• До побачення, міс Візлі.
• До побачення, Сев… професоре Снейпе.

Декан Слизерина сидів у кабінеті, перехиливши вже третю чарчину вогневіскі, щоб забути її карі очі і руді кучері. Одного разу він вже мав необережність закохатися у рудоволосу ґрифіндорку. Схоже, історія повторюється…

Рон занепокоєно звернувся до сестри:

• Джинні, що трапилося із тобою? Чому ти нічого не їси?
• Роне, Герміона таки мала рацію: твій емоційний діапазон як у зубочистки. Северус мене не любить.
• Джинні, це ж Снейп: він нікого не любить, окрім своєї пихатої пики!
• Роне, не смій говорити у такому тоні про Северуса!!!

Альбус Дамблдор хитро підморгнув розлюченому Снейпові.

• Тихіше, Джинні! – звернувся збентежений Гаррі. – Тебе чутно у всьому Великому залі!

Драко Малфой хотів було розповісти своїм прихвостням якийсь гидкий анекдот про Поттера, але слова рудоволосої ґрифіндорки настільки вразили його, що блондин ледь не вдавився гарбузовим соком.

• По-моєму, Снейп – брудноволосий самозакоханий слизеринський виродок! – заявив Рон. – Було б непогано, якби цей кажан під час обіду відкусив свого язика!
• Silencio! Містер Візлі, мінус 20 балів із Ґрифіндора за неповагу до викладача! – розлючено вигукнув декан Слизерина. – Ви покарані тижневим миттям котлів після Лонгботтома!
• Професоре Снейпе, але ж завтра буде фінальний матч Ґрифіндора проти Слизерину! – обурився Гаррі.
• Містере Поттере, Ви також хочете покарання? – погрозливо процідив крізь зуби Снейп.
• Вибачте, професоре Снейпе.
• Роне, от хто тебе тягнув за язика? – обурився Гаррі, йдучи на урок зіллеваріння.
• Гаррі, він би все одно вчепився до кого-небудь із ґрифіндорців. Якщо цей виродок не зіпсує комусь настрій – не проживе.
• Треба буде когось знайти на місце воротаря. Варіант із Маклагеном я відразу відкидаю: він дуже пихатий і конфліктний. Невілле, ти не проти допомогти ґрифіндорській збірній цього року втерти носа зміям? – запропонував брюнет.
• Гаразд, Гаррі. – погодився Лонгботтом.
• Не підведи, Невілле: на тебе вся надія Ґрифіндора. – звернулася Джинні.
• Невілле, сьогодні після уроків рівно о 18:30 буде тренування. Не запізнюйся. – попередив Гаррі.
• Гаразд, Гаррі.

Гра була дуже напруженою. Рахунок був відкритий ґрифіндорцями, коли вже на 5-й хвилині матчу Джинні спритно закинула квофл у кільце суперників. Слизеринці часто зухвало порушували правила, тому мадам Трюк назначила пенальті. Рахунок був 200:180 на користь зміїного факультету.

Раптом Гаррі і Малфой одночасно помітили снич. Ґрифіндорець простягнув руку, щоб впіймати свавільний золотий м’ячик, але бладжер, посланий Теодором Ноттом, збив брюнета із віника. Джинні, помітивши падіння капітана ґрифіндорської команди, поскаржилася мадам Трюк, і гра була тимчасово зупинена, поки Герміона і мадам Помфрі не відлевітували постраждалого із зламаною правою рукою до шкільного медпункту.

Рудоволоса ґрифіндорка міцно стиснула зуби, гнівно дивлячись у очі Малфоя. Ґрифіндорці таки переможуть, незважаючи ні на що.

Справа від себе дівчина помітила примхливий золотий м’ячик і спритно зловила його, насмішкувато показавши снич здивованому слизеринцю.

• ДЖИННІ ВІЗЛІ СПІЙМАЛА СНИЧ! ҐРИФІНДОР ВПЕВНЕНО РОЗГРОМИВ СЛИЗЕРИНЦІВ ІЗ РАХУНКОМ 330:200!

Радісні друзі міцно обіймали рудоволосу дівчину. Вона глянула на слизеринську трибуну і помітила стримане захоплення у очах Снейпа. Джинні усміхнулась йому, він густо почервонів і відвернувся.

• Герміоно, як завершився матч? – поцікавився забинтований брюнет.
• Гаррі, я спіймала снич і наші перемогли із рахунком 330:200. – раділа рудоволоса ґрифіндорка.
• Джинні сьогодні зробила все можливе, щоб втерти носа слизеринцям. – повідомила Герміона.

Ґрифіндорець підвівся із ліжка і міцно обійняв колишню дівчину здоровою рукою.

• Ти молодець, Джинні. Шкода, що мені не довелося побачити тхорячу пику Малфоя, коли оголосили результат матчу.
• Вітаю Ґрифіндор із перемогою! – палату зайшов радісний Альбус Дамблдор із пакетом шоколадних жабок.
• Професоре Дамблдоре, бісів Нотт ледь не вбив Гаррі бладжером! – поскаржилася Герміона.
• Міс Грейнджер, розумієте, квіддич – дуже травматична гра.
• Але Гаррі впав із 15-метрової висоти і зламав руку у трьох місцях!
• Не хвилюйтеся, міс Грейнджер, мадам Помфрі вилікує Вашого обранця за одну добу. Завтра він вже зможе відвідувати заняття. Вітаю, міс Візлі, це було неперевершено.
• Дякую, професоре Дамблдоре.
• Видужуй, Гаррі! Ось тобі скромний подарунок від всієї школи.
• Дякую, професоре Дамблдоре. До речі, професор Слизоріг вже другий тиждень уникає мене. Я не знаю, як можна дістати необхідні спогади.
• Гаррі, у тебе ж на шиї висить пробірка із зіллям успіху «Фелікс Феліціс». Неодмінно скористайся цим шансом. – тихо порадив директор. – До завтра, Гаррі.
• До завтра, професоре Дамблдоре.

Пізно ввечері Герміона випила трохи «Феліксу феліцису», якого непомітно поцупила під час уроку зіллеваріння (у Слизорога там цілий 5-літровий котел із зіллям успіху, тому навряд чи він помітить зникнення 100 мл необхідного дівчині зілля) і патрулювала у коридорах Хогвартса. Гаррі люб’язно позичив їй мантію-невидимку.

Порушників спокою не було і староста Ґрифіндора почала нудьгувати. Згодом вона помітила, що статуя горгулії була відсунута і допитлива Герміона тихо проникла у кабінет директора школи, сховавшись за золотою портьєрою. У кабінеті були лише Снейп і Дамблдор.

• Северусе, невже ніяк не можна вилікувати мою праву руку?
• Ні, Альбусе, на той перстень було накладене смертельне закляття.
• Скільки мені залишилося, Северусе?
• Щонайбільше рік, Альбусе.
• Северусе, я знаю, що Том Реддл звелів Драко вбити мене. Я не хочу, щоб він вчинив цей злочин і став схожим на червоноокого безумця. Я хочу, щоб ти вбив мене, Северусе, коли настане необхідна мить.

Герміона під мантією-невидимкою судомно ковтнула слину.

• Альбусе?! – здивувався декан Слизерину.
• Так необхідно, Северусе. Пообіцяй, що ти виконаєш моє прохання, будь ласка.
• Гаразд. – трохи повагавшись, промовив колишній зіллевар.
• У потрібний час, коли Реддл ослабне, ти розповіси Гаррі правду.

Герміона затамувала подих і уважно прислухалася.

• Завтра я разом із Гаррі на деякий час покину Хогвартс, щоб знищити черговий хоркрукс Вольдеморта. До речі, і сам юнак є хоркруксом.

Герміона міцно стиснула зуби, щоб не розплакатися. Вона здогадувалася, про що зараз повідомить директор.

• Северусе, з того часу, як Реддл мимохіть залишив частинку своєї гнилої душі у малюку, Гаррі вміє розмовляти на парселтанзі і читає думки безумця. До речі, Реддл повинен вбити хлопця самотужки.

Герміона боляче вкусила себе за долоню, щоб відчайдушно не закричати від неймовірного душевного болю. Вона відчула солоний присмак крові, але їй було не до цього. ГАРРІ БУВ ПРИРЕЧЕНИЙ НА СМЕРТЬ!

• Альбусе, Ви ростили хлопця, як свиню на забій, щоб він помер у потрібну Вам мить! – обурився декан Слизерина.
• Тільки не кажіть, Северусе, що Ви звикли до нього.
• EXPECTO PATRONUM! – із палички Снейпа вирвалася срібляста лань, яка прокружляла у кімнаті і зникла, розсипавшись блакитними іскрами.
• Лілі? Через стільки років? – здивувався Альбус Дамблдор.
• Завжди. – тихо відповів декан Слизерина.

Герміона тихо вислизнула із кабінету директора. Її карі очі швидко наповнилися гіркими слізьми. Дівчина добігла до вежі Ґрифіндора, промовила необхідне гасло і втомлено впала на зручний диванчик у вітальні. Її тіло здригалося від надривного плачу. Криволапик облишив всі спроби впіймати нічного метелика і застрибнув на плечі господині. Кіт мурчав, намагаючись заспокоїти дівчину, але вона продовжувала плакати.

• Що трапилося, кохана? – тихо спитав Гаррі, ніжно обійнявши плачучу старосту Ґрифіндора. – Малфой образив тебе? Я йому вранці розіб’ю його гидку тхорячу пику!
• Гаррі, річ не в слизеринському тхорі. – схлипнула шатенка. – Річ у тобі. Я не хочу втратити тебе. Я не зможу жити без тебе.
• Про що ти дізналася, Герміоно? – обережно поцікавився юнак.
• Гаррі, ти – один із хоркруксів Вольдеморта… Я випадково підслухала розмову професора Дамблдора і професора Снейпа. Директор розповів, що у тебе вселилася частина душі Реддла. Саме тому ти читаєш його думки і можеш розмовляти із зміями. Також професор Дамблдор сказав, що тебе повинен вбити сам Вольдеморт… Я не можу цього допустити, Гаррі! Повинен ж існувати якийсь дієвий спосіб вигнати із тебе частинку душі Реддла і знищити її!

Ґрифіндорець завмер від здивування. Він був лише пішаком у шаховій партії Дамблдора. Юнак ніжно поцілував шатенку у губи.

• Все буде гаразд, Герміоно! Я завтра пошукаю необхідну інформацію про екзорцизм у бібліотеці. Якщо її не виявиться навіть у Забороненій секції, то я обов’язково щось знайду в бібліотеці мого покійного хресного батька. Ти поранена?
• Та це я сама себе так… Я ледве стрималася, щоб не закричати від болю, коли дізналася, що ти приречений.
• Episci! – ґрифіндорець прискіпливо оглянув загоєну рану на долоні дівчини. – Так вже значно краще.
• Гаррі, а якщо щось піде не так і ти навіки залишися сквибом?
• Герміоно, краще вже стати сквибом, ніж носити у собі частинку душі Вольдеморта. Хоч живим залишуся.
• Гаразд, Гаррі, ми разом спробуємо віднайти необхідну інформацію.
• Йди і хоч трохи поспи, Герміоно. Ти дуже виснажена. Не муч себе. На добраніч, кохана.
• На добраніч, мій принце.

Вранці Гаррі випив зілля успіху і після уроків разом із коханою шатенкою явився на площу Грімо, 12. У бібліотеці Сиріуса вони знайшли необхідну книжку із екзорцизму і повернулися до школи. Потім юнак на похороні гігантського павука Арагога, друга Геґріда, отримав необхідні спогади від сп’янілого від вогневіскі професора Слизорога.

• Молодець, Гаррі! – зрадів Альбус Дамблдор. – Тепер ми маємо необхідну інформацію.

Після перегляду у Ситі спогадів професора Слизорога юнак звернувся до директора:

• Професоре Дамблдоре, Ви знали про хоркрукси?
• Так, Гаррі. Я це вияснив ще тоді, коли ти врятував Джинні від Тома Реддла у Таємній кімнаті. Сьогодні ми дізналися, що Вольдеморт запланував зробити рівно 7 хоркруксів. Ти знищив його щоденник, а я недавно знищив перстень його матері. Сьогодні ми знищимо наступний хоркрукс.
• Так ось чим Ви займалися під час відпустки, професоре Дамблдоре?
• Так, Гаррі.
• Якщо ми знищимо всі хоркрукси…
• …То Вольдеморт стане смертним, Гаррі. Ходімо, нам вже час.
• Професоре Дамблдоре, але ж на території замку неможливо являтися…
• Гаррі, у мене, як у директора школи, є певні привілеї. Хапайся за мою мене руку.

Вони опинилися біля входу у якусь похмуру печеру. Довкола скелястого острова плескалися хвилі Північного моря.

• Вхід зачарований. Щоб увійти, необхідно пожертвувати трохи крові. Цей ритуал створений, щоб ослабити непроханого гостя.
• Стійте, професоре Дамблдоре. Не ріжте себе. Я знаю ефективне вирішення цієї проблеми. Доббі!
• Так, сер Гаррі! Що накажете?
• Доббі, принеси, будь ласка, пакет цільної крові будь-якої групи із холодильника будь-якої найближчої магглівської лікарні!
• Гаразд! Я миттю! – погодився домовик і зник.

Через хвилину він повернувся із пакетом цільної крові першої групи із центральної лікарні міста Ґлазґо.

• Дякую, Доббі. Ти справжній друг. – юнак потиснув долоньку домовика. – Можеш вирушати додому.
• Для Доббі велика честь – бути другом Гаррі Поттера! До побачення, сер!
• До побачення, Доббі!

Ґрифіндорець відкрив пакет і акуратно вилив кров на необхідну ямку в стіні печери. Вхід відчинився.

• Lumos maxima! Схоже, необхідний нам хоркрукс знаходиться на острові. У нас нема човна, щоб туди дістатися. Вибач, Доббі. Доббі!
• Так, сер Гаррі!
• Доббі, принеси, будь ласка, моторний човен і 2 кухлика із пляшкою вогневіскі. Тут досить таки холодно, незважаючи на кінець червня.
• Гаразд, сер!

Через секунду перед здивованим Альбусом Дамблдором з’явився моторний човен, а на кормі, у корзинці, лежали 2 срібних кухлики і спітніла пляшка вогневіскі.

• Сер Гаррі, може, Вам необхідний теплий шарф? – поцікавився домовик.
• Ні, дякую, Доббі. Можеш вирушати додому. Вибач, друже, що потурбував тебе.
• Для Доббі велика честь – посильна допомога серу Гаррі Поттеру! До побачення, сер!
• До побачення, Доббі!
• Гаррі, а як користуватися цим човном? Тут ж нема ніяких весел. – поцікавився директор Хогвартса.
• Це магглівський винахід. Мій дядько Вернон часто вирушав рибалити на озеро із своїми друзями на подібному човні. Повертаєте ключ і запускаєте двигун. За допомогою керма Ви можете керувати човном.

Рев двигуна сколихнув колись тиху печеру. Юнак вимкнув двигун і допоміг наставникові зійти на берег.

• Гаррі, хоркрукс лежить он в цій чаші, заповненій Смарагдовим зіллям. Ти повинен поїти мене цим зіллям, не зважаючи ні на що.
• Професоре Дамблдоре, а чому не можна дістати медальйон із чаші іншим шляхом?
• Бо чаша зачарована, Гаррі.

Юнак дістав із моторного човна трохи мідного дроту, відкусив кусачками необхідний відрізок і зігнув дріт у формі гачка.

• Професоре Дамблдоре, я спробую дістати хоркрукс гачком. О, я його підчепив і потроху витягую. Мерлінова борода!!! – ґрифіндорець ледве встиг відскочити від чаші, над якою яскраво спалахнув і випарувався мідний гачок.
• Схоже, Гаррі, це зілля таки потрібно випити.
• Професоре Дамблдоре, я вип’ю зілля, а Ви дістанете хоркрукс.
• Ні в якому разі, Гаррі! Зілля дуже отруйне, ТОМУ САМЕ Я ВИП’Ю ЙОГО.
• Але чому, професоре Дамблдоре?
• Бо я розумніший і досвідченіший, ніж ти, Гаррі. І не такий важливий. За твоє здоров’я, Гаррі.

Директор випив смарагдово-зелене зілля і скривився. Ні, воно не було гірким, як жовч, чи пекучим, як мексиканський перець халапеньйо. Ця гидота спричиняла найжахливіші галюцинації. Альбус Дамблдор чув гнівні звинувачення Геллерта Гріндевальда і свого брата Аберфорта у ненавмисному вбивстві сестри Аріани під час бою із німцем. І найжахливішим було те, що бліда дівчина також вказувала на свого брата і повторювала одне слово, якого дуже боявся професор: «вбивця!»

• Професоре Дамблдоре, Ви повинні випити ще 2 порції зілля. – юнак простягнув наставнику черепашку якогось молюска із порцієї гидоти.
• ВБИЙ МЕНЕ, ГАРРІ! ПРОШУ, ВБИЙ МЕНЕ!!! Я НЕ МОЖУ БІЛЬШЕ ЦЕ ПИТИ! – благав старий чарівник, якого трясло від галюцинації.
• Ви повинні випити зілля. Ви ж самі так наказали мені. – голос Гаррі тремтів і юнак витер набіглі сльози. Йому було дуже важко мучити свого наставника цією проклятою гидотою.

Професор випив ще 2 порції і ґрифіндорець дістав медальйон Слизерина.

• Гаррі, води… – тихо простогнав Альбус Дамблдор.
• Aguamenti! – юнак начаклував прохолодну джерельну воду у кухлик.

Директор жадібно осушив кухлик і встав, похитуючись від неймовірної втоми і галюцинацій.

• Гаррі… Нам час негайно тікати звідси… Сюди у будь-яку мить може з’явитися Реддл і перевірити стан своєї схованки для хоркрукса.
• Професоре Дамблдоре, Ви геть знесилені… Може, вип’єте трохи вогневіскі, щоб відновити сили?
• Гаррі, вогневіскі не в змозі допомогти мені. Це дуже небезпечне зілля і я не знаю, чи існує протиотрута від нього.

Вони сіли у човен і покинули страшну печеру.

• Гаррі, хапайся за мою руку.

Через мить вони вже були на подвір’ї Хогвартса.

• От дідько! Чорна мітка! Бісів тхір таки впустив у школу своїх дружків-Смертежерів. Професоре Дамблдоре, Вам негайно необхідно йти до медпункту!
• Северус… Мені необхідний лише Северус…

Юнак схопив найближчий вінник, сам сів спереду і попросив:

• Хапайтеся за мене, професоре Дамблдоре. Я Вас швидко доставлю до Астрономічної вежі. Одному Вам не можна літати: Ви дуже виснажені.
• Мені потрібен Северус…

Ґрифіндорець приземлився на майданчику на найвищому поверсі вежі.

• Гаррі, поклич сюди Северуса, будь ласка…
• Гаразд, професоре Дамблдоре.

У коридорі юнак побачив Снейпа і скривився.

• Професоре Снейпе, на Вас очікує професор Дамблдор. Він зараз на найвищому поверсі Астрономічної вежі.
• Дякую, Поттере. А тепер йдіть у спальню Ґрифіндора. Зараз пізня година, щоб вештатися по замку.

Брюнет повернувся до майданчика Астрономічної вежі:

• Професоре Дамблдоре, професор Снейп прибуде сюди через кілька хвилин.
• Гаррі, сховайся і в ніякому разі не виказуй себе, щоб не трапилося. Довірся мені, все буде добре.

Юнак сховався у одній із ніш, схований від сторонніх очей величезними вазонами якихось чудернацьких квітів. Раптом він відчув, як директор наклав на нього невербальні закляття заціпеніння і мовчання.

На майданчик піднявся блідий Драко Малфой.

• З ким Ви тут розмовляли, професоре Дамблдоре?
• У мене є корисна звичка розмовляти сам із собою, Драко. Хіба ти не сумніваєшся у собі? Ти ж не вбивця!
• Звідки Вам про це знати?
• Це ти, Драко, зачаклував намисто і хотів відправити його мені через Кеті Белл. Це ти отруїв медовуху і хотів відправити її через професора Слизорога. По-моєму, це дуже непереконливо. Дозволь допомогти тобі, Драко.
• Expellearmus!
• Чудово, Драко. Вислухай-но мене, будь ласка!
• Ви не розумієте… Темний Лорд звелів мені вбити Вас… Інакше він вб’є мене!
• Як тобі це вдалося?
• 2 щезальні шафи. Одна в магазині «Борджін і Беркс», а інша в Кімнаті-на-вимогу.
• Прикінчи його, Драко! – на майданчик піднялася сходами Беллатрікс Лестрейндж.
• Привіт, Беллатрікс. Не познайомиш мене із твоїми друзями?
• У нас мало часу, Альбусе.
• У пацана – заяча душа! Нехай-но я прикінчу стариганя! – заревів перевертень Фенрір Сивий.
• Ні, це має зробити саме Драко! – зашипіла Беллатрікс. – Ну ж бо, Драко, прикінчи його!
• НІ!!! – на майданчик вбіг Северус Снейп.
• Северусе… будь ласка… – тихо попросив Альбус Дамблдор.
• AVADA KEDAVRA! – вигукнув декан Слизерина.

Слова Снейпа глухим відлунням лунали у вухах згорьованого і ошелешеного Гаррі.

• Тікаймо звідси! Негайно! – звелів Смертежерам колишній зіллевар.

Ґрифіндорець схопив паличку і негайно кинувся навздогін за злочинцями.

• СНЕЙПЕ! ВІН ДОВІРЯВ ТОБІ!!! – кричав юнак.
• Incendio! – божевільна Беллатрікс підпалила хатину Геґріда. – Агов, Геґріде! Виходь, пограємося!
• Тікай! – Снейп штовхнув Малфоя.
• БИЙСЯ ЗІ МНОЮ, БОЯГУЗЕ! – кричав розлючений ґрифіндорець. – Incarcero!
• Expellearmus! Crucio! – вигукнула Беллатрікс, збивши заклинанням Гаррі із ніг.
• НІ! ВІН НАЛЕЖИТЬ ЛИШЕ ТЕМНОМУ ЛОРДОВІ! – вигукнув декан Слизерина. Смертежерка навіжено зареготала і роз’явилась.

Гаррі знайшов у траві окуляри і паличку, звівся на ноги і атакував колишнього зіллевара.

• Cruc…
• Жодних Непрощенних заклять, Поттере!
• Sectumsempra!
• Protego! Expellearmus! Як Ви смієте атакувати мене моїми ж заклинаннями?! Ви такий ж негідник, як Ваш батько, Поттере! Так, це я – Напівкровний принц!

Ґрифіндорець знепритомнів. Коли він отямився, його на руках ніс Геґрід. Поруч біг Іклань із обсмаленою шерстю.

• От негідники! Вони ледве не вбили Ікланя! – обурювався лісник.
• Геґріде! Вони вбили… Дамблдора! – прохрипів юнак.
• Що?! Не може цього бути! – скептично заперечив напіввелетень.

Біля Астрономічної вежі зібрався натовп викладачів і студентів. Лісник підійшов ближче і побачив блідого директора із зігнутими під неприродніми кутами кінцівками.

Гаррі похитнувся і ледь не впав. Його горло стиснули льодяні кігтисті пальці смутку і відчаю. Герміона вчасно спіймала його за плече і силоміць відвела у вітальню Ґрифіндора.

• Герміоно! Снейп, змій підколодний, вбив професора Дамблдора!

Дівчина ніжно гладила його розкуйовджене волосся і спину, а юнак гірко плакав на її плечі.

Зблідла Джинні зайшла в вітальню.

• Що трапилося? Там, біля Астрономічної вежі, зібрався натовп. Над самою вежею висить Смертежерська Чорна мітка. Я хотіла пройти туди, але неприродно бліда професорка Макґонеґелл мене туди не пустила.

Гаррі підстрибнув, як ошпарений окропом. Його лютому поглядові зараз б позаздрив сам василіск.

• ЩО ТРАПИЛОСЯ?! ДЖИННІ, ТВІЙ СМЕРТЕЖЕР УБИВ ДАМБЛДОРА!!! – відчайдушно закричав ґрифіндорець.
• Северус? Не може цього бути!
• СЕВЕРУС?! ВІН – МЕРЗЕННИЙ ВБИВЦЯ!!! ВИРОДОК!!! ТВАРЮКА!!!
• Гаррі, будь ласка, заспокійся! – попросила шатенка.
• ЯКЩО Я КОЛИ-НЕБУДЬ ВИПАДКОВО ЗУСТРІНУ ЙОГО, ТО Я ЙОГО РОЗЧАВЛЮ, ЯК ГИДКОГО ТАРГАНА!!!
• Гаррі!!! – вигукнула староста Ґрифіндора.
• СНЕЙП ПІДСТУПНО І ВІРОЛОМНО ВБИВ ДАМБЛДОРА!!! ОТ ГАДЮКА!!!
• Гаррі! Северус не може бути вбивцею! – запротестувала рудоволоса дівчина.
• Гаррі, Джинні має рацію: професор Снейп – не вбивця. – погодилася шатенка. – Я випадково підслухала розмову професора Дамблдора і професора Снейпа. Директор через смертельне прокляття, яке він отримав, необачно надівши перстень Гонтів, доживав свого віку і попросив професора Снейпа вбити його замість Драко Малфоя.
• МАЛФОЙ – БОЯГУЗЛИВИЙ ТАРГАН, У НЬОГО БИ НЕ ВИСТАЧИЛО ДУХУ ВБИТИ ПРОФЕСОРА ДАМБЛДОРА!
• Якби божевільна Беллатрікс змусила, то Драко довелося би вбити директора. Він дуже боїться свою тітку. Таким чином професор Дамблдор зберіг душу Малфоя у відносній чистоті. Повір, Гаррі, у Драко не було вибору.
• Мені байдуже до цього гадюченяти! Ніякий Малфой не може замінити професора Дамблдора!
• Ось бачиш, Гаррі, Северус – лише жертва обставин, а не кривавий вбивця. – сумно промовила Джинні.

Рудоволоса дівчина на хвилину замислилася.

• Роне, – раптом вона звернулася до брата, який щойно ввійшов до вітальні. – ти пам’ятаєш, якою була паличка професора Дамблдора?
• Здається, вузлувата конічна.
• Ти впевнений у цьому?
• Я ж бачив, як професор Дамблдор чаклував на початку 4-го курсу над Келихом вогню.

Джинні ще більше зблідла.

• Це ж та сама, Найстарша паличка. Смертельна реліквія. І схоже, що безносий вже шукає її… Северус!!!
• Що таке? – поцікавилася Герміона.
• Найстаршу паличку супроводжує кривава історія. Один із братів Певереллів у казці барда Бідля отримав від Смерті Бузинову паличку, за допомогою якої він переміг свого давнього ворога. Але хвалькуватість п’яного найстаршого брата вилізла йому боком – вночі його зарізав злодій і вкрав паличку. Дамблдор у 1945 році переміг Гріндевальда і забрав Найстаршу паличку собі. Оскільки безносий може спробувати вкрасти Бузинову паличку, вона не буде його слухатися. Хто вбив Дамблдора, хоч і на його прохання? Северус… Його життя у страшенній небезпеці… Ми повинні сховати паличку Дамбдора, подалі від жадібних лап Тома Реддла.
• Джинні, як ти плануєш замінити Бузинову паличку на підробку? – поцікавився Гаррі.
• Фред і Джордж виготовляють несправжні чарівні палички. При спробі її використання вона перетворюється у гумову іграшку.
• Я уявляю собі, як безносий краде цю паличку із мавзолею Дамблдора, збирає своїх Смертежерів, махає цією паличкою, намагаючись прочитати за допомогою легіліменції чиїсь думки, а тут – сюрприз: яскраво-жовта гумова качечка із веселим кахканням! – розсміявся Рон.
• А куди ми сховаємо справжню Бузинову паличку? – поцікавився Гаррі.
• Сховаємо її у маєтку Блеків. Тільки спочатку трансформуємо її у щось непомітне. У Блеків, здається, є величезна бібліотека, тому доцільно трансформувати Найстаршу паличку у старий том вищої алхімії чи трансфігурації. Мандангус Флетчер любить красти цінні речі із золота та срібла, а ось старовинні книги він точно не буде цупити. – запропонувала рудоволоса ґрифіндорка.
• Джинні, а як ми потім дізнаємося, котра із книг і є Бузиновою паличкою? – поцікавився Рон.
• Роне, ти навіть твори Чарльза Діккенса не відрізниш від творів Вальтера Скотта, то як ти збираєшся шукати перетворену на книгу Найстаршу паличку серед багатої бібліотеки Блеків? – саркастично спитала Герміона.
• Необхідно перетворити Бузинову паличку на польський університетський підручник із алхімії. Таким чином книжка, написана слов’янською мовою, буде значно відрізнятися від сусідніх книжок, написаних англійською і латинськими мовами. Сумніваюся, що психопатка Лестрейндж пам’ятає всі 15 000 книг у бібліотеці Блеків. Крім того, ніхто із Лестрейнджів і Малфоїв не має доступу до будинку 12 на площі Грімо, оскільки Сиріус заповів маєток Блеків саме Гаррі і більше нікому іншому. – запропонувала Джинні.
• А чому б перетворену на книжку Найстаршу паличку не сховати у Кімнаті-на-вимогу? – обурився Рон. – Менше було б мороки.
• Роне, – презирливому погляду рудоволосої ґрифіндорки міг позаздрити би сам Снейп, – легко сховати – легко знайти. Ти забув, що тхір Малфой також знає, де знаходиться Кімната-на-вимогу?

Джинні надіслала лист братам-близнюкам і вже ввечері вона отримала необхідну несправжню чарівну паличку. Поки Гаррі сидів у кабінеті покійного директора і розмовляв із місіс Макґонеґел, дівчина, користуючись мантією-невидимкою, непомітно підмінила Бузинову паличку на підробку.

Наступного ранку Мінерва Макґонеґел вивела ґрифіндорців із Великого залу на берег Чорного озера. Слідом йшли рейвенкловці на чолі із професором Флітвіком, гаффелпафці із професоркою Спраут і слизеринці із професором Слизорогом. Всі вчителі та учні зайняли свої місця, поруч із ними сиділи Геґрід і директриса французької магічної школи Бобатон – Олімпія Максим. Також на похорон приїхали друзі покійного професора із різних країн світу.

Чиновник із Міністерства Магії висловив співчуття стосовно передчасної смерті директора Хогвартса, але Гаррі його не слухав. Герміона ніжно обіймала юнака, який гірко плакав на її плечі.

• Все було даремно, Герміоно. Якийсь Р.А.Б. вкрав справжній хоркрукс…

Ґрифіндорець простягнув шатенці маленьку записку із несправжнього медальйона, а хоркрукс-підробку він викинув в Чорне озеро.

Із покійним професором попрощалися водяний народ, який співав дуже сумну зворушливу пісню, і кентаври, які салютували стрілами у чисте літнє небо. Потім фенікс сів на труну свого покійного господаря, всі присутні заплющили очі від нестерпно яскравого світла, а коли розплющили очі, то побачили мавзолей із білосніжного мармуру.

Гаррі написав листа Флер Делакур і вже ввечері прийшла відповідь. Француженка написала, що її батько, Анрі Делакур, домовився із досвідченим екзорцистом Франсуа де Годфруа про зцілення ґрифіндорця. Француз повинен буде приїхати на наступний день, приблизно ополудні.

Юнак гаряче подякував французькій подрузі і відправив їй Хедвігу із листом.

Професорка Макґонеґел і професор Флітвік погодилися допомогти брюнету.

Наступного вечора Герміона, Гаррі, декани Ґрифіндору і Рейвенкло та французький маг-екзорцист зайшли у Кімнату-на-вимогу, яку трансформували відповідно до майбутнього ритуалу.

У центрі кімнати була накреслена пентаграма із символами 5 стихій. Юнак ніжно поцілував старосту Ґрифіндора, випив дане йому мсьє Годфруа якесь гірке яскраво-зелене зілля і заснув у центрі пентаграми.

Франсуа підвісив величезну кришталеву кулю над сплячим пацієнтом, запалив криваво-червоні свічки і почав читати невідомі присутнім заклинання на старофранцузькій мові.  Із грудей Гаррі раптом із невимовним вереском неохоче вийшла чорна хмарина і вселилася у кришталеву кулю.  Рубець на лобі юнака відразу зник.

• Я звертаюся до 5-ти Стихій: Вогню, Води, Землі, Повітря і Ефіру, – знищіть це породження Темряви! Нехай злий дух, який весь цей час мучив хлопця, повертається у пекло, з якого він вийшов!

Полум’я свічок замерехтіли, ніби у кімнаті виник протяг, пентаграма яскраво спалахнула сліпучим білим полум’ям і з її кутів вистрелили 5 яскравих білих променів, сфокусувавшись на кришталевій кулі. Частинка душі Вольдеморта заверещала ще сильніше і спалахнула потойбічним зеленим вогнем. Через мить кришталева куля вже була чистою.

Француз звернувся до професорки Макґонеґел:

• Нехай пацієнт ще поспить. Ритуал дуже виснажив його. Дайте йому зілля сну.
• Скільки коштують Ваші послуги, містер Годфруа? – спитала професорка Макґонеґел.
• Цілком безкоштовно. – усміхнувся француз. – Мсьє Анрі Делакур повністю все оплатив.

Перше, що побачив Гаррі, прокинувшись у палаті, – це турботливі карі очі Герміони.

• Гаррі, як почуваєшся? Тобі вже краще?
• Герміоно, дай, будь ласка, дзеркало. Дякую. Ого, рубець таки зник!
• Анрі Делакур знайшов для тебе найкращого екзорциста у всій Європі.
• Напишу листа Флер і подякую за лікування. Цікаво, а у мене залишилося знання мови змій, чи зникло разом із знищеною часткою безносого?
• Не знаю. Необхідно перевірити.
• Роне, принеси, будь ласка, ось цього вужа. Він не отруйний.

Рудоволосий ґрифіндорець скривився, але виконав прохання друга. Гаррі погладив вужа і спитав:

• Saya-hassa-shim?
• Hassa-shaha-sahashim.
• Гаррі, що розповів тобі вуж? – поцікавився Рон, випустивши змію на волю.
• Він сказав, що полював на смачних мишей, поки ти не спіймав його. Що із Найстаршою паличкою, Джинні? – тихо спитав брюнет.
• Ось вона, Гаррі. – рудоволоса ґрифіндорка показала товсту пожовклу книжку.
• Войцех Домбровський, «Основи вищої алхімії», Варшава, 1935 рік. Цікава книжка, але я, на жаль, не знаю польської мови. – зітхнув юнак, віддавши книжку Джинні.

Через тиждень друзі сховали книжку серед довідників «Магічної Британської енциклопедії», між томом про перевертнів і томом про анімагів.

Задоволений Вольдеморт вночі прокрався у мавзолей Дамблдора і вкрав могутню Бузинову паличку (це він так думав, поки не продемонстрував її у маєтку Малфоїв).

Самовпевнений Том Реддл махнув паличкою і крикнув:

• Aguamenti!

Але на стіл не впало жодної краплі води. Вольдеморт глянув на свою праву руку і побачив величезну рожеву гумову жабу, схожу на Долорес Амбрідж, яка насмішкувато квакала.

Фенрір Сивий не витримав і зареготав гавкаючим сміхом.

• А у Дамблдора – відмінне почуття гумору! Прямо, як справжня Амбрідж! Хахаха!
• Тобі смішно, смердючий собако? – прошипів розлючений Том Реддл, вихоплюючи чарівну паличку із рук Гойла-старшого. – AVADA KEDAVRA! Комусь ще смішно? Наджіні, вечеря подана!

Гігантська кобра зжерла дохлого перевертня в один ковток.

• Северусе, що там із Поттером? – поцікавився Вольдеморт.
• Мій повелителю, Орден Фенікса планує у суботу переправити хлопчиська Поттера у безпечне місце до настання його повноліття.
• Мій повелителю, – звернувся Якслі до Реддла, але аврор Доліш під Імперіусом мені дав іншу інформацію.
• Якслі, – презирливо прошипів Снейп, – наскільки нам всім відомо, цей аврор дуже часто потрапляв під це заклинання, тому інформація, повідомлена ним не є правильною і точною. Орденці могли просто підчистити йому пам’ять, замінивши її відвертою дезінформацією.
• Продовжуй, Северусе. – Вольдеморт нетерпляче вистукував пальцями по поверхні столу якийсь марш.
• Оскільки Орден не довіряє Міністерству, вважаючи, що там повно наших агентів, то Поттер точно не буде являтися і використовувати Летючий Порошок.
• Інколи вони таки мають рацію! – розсміявся Антонін Долохов.
• Це значить, що хлопчисько буде пересуватися відкритим способом. – міркував Том Реддл. – Долохов, ми зможемо захопити міністерство до суботи?
• Мій повелителю, зараз ми не можемо ризикувати. У нашого друга, Пія Товстого, ще немає достатньої підтримки в Міністерстві.
• Ми повинні знищити Скрімджера, але ми не маємо право на помилку, оскільки вона зруйнує більшість наших планів. – прошипів Вольдеморт.

Потім безносий маніяк Реддл-Вольдеморт вбив беззахисну Черіті Бербідж і згодував її своїй зміюці, а божевільна Беллатрікс Лестрейндж пообіцяла знищити свою племінницю Німфадору Тонкс, яка вийшла заміж за перевертня Рімуса Люпина.

Рано-вранці у суботу, 26 липня 1997 року, Дурслі назавжди покинули свій дім і виїхали в Канаду.  Гаррі саме  збирав свої речі, коли хтось постукав у двері його дому. Юнак про всякий випадок одягнув мантію-невидимку, озброївся паличкою і обережно глянув у вічко на дубових дверях. На порозі стояла Герміона.

Ґрифіндорець полегшено зітхнув і впустив кохану дівчину.

• Тобі кави чи чаю, Герміоно? – поцікавився юний господар дому.
• Будь ласка, чаю. Мерлінова борода! Це дуже жорстоко! Як вони могли тебе тримати у такій жахливій кімнатці?
• Герміоно, я там проживав мої перші 12 років. Потім дядько Вернон виділив мені другу спальню Дадлі. – сумно усміхнувся юнак.
• Покажеш її мені? – поцікавилася шатенка.

Закохані піднялися на 2-й поверх.

• Мерлінова борода! – обурилася староста Ґрифіндора. – Вікна твоєї спальні заґратовані, немов тюремна камера! Вони не мали права так жорстоко ставитися до тебе, Гаррі!
• Я для них був, є і завжди буду ненормальним виродком, Герміоно. – сумно зітхнув юний господар дому. Дурслі постійно влітку завалювали мене всякою брудною роботою. Якщо кузен забивав унітаз огризком яблука, то саме мені доводилося прочищати коліно туалету, якщо тітка Петунія забивала своїм довгим волоссям, то мені знову доводилося прочищати труби.
• Але для мене ти єдиний і найкращий у світі. – прошепотіла шатенка, пристрасно цілуючи юнака у губи. – І ніякі Дурслі ніколи не змінять мою точку зору. Я кохаю тебе таким, яким ти є, Гаррі.
• Я також кохаю, Герміоно.

Ґрифіндорець зняв рожеву футболку коханої дівчини і поцілував симпатичну ямочку між її ключицями. Герміона задоволено заплющила очі і схилила голову набік.

• Ммммм! Продовжуй, Гаррі…
• Я вам не заважаю?! – з боку сходів почувся насмішкуватий охриплий голос Аластора Муді. – Здається, хтось забув зачинити вхідні двері перш, ніж почати мацати одне одного!

Закохані підстрибнули, ніби від різкого удару струму, і густо почервоніли. Дівчина швидко одягла футболку, щоб приховати свій напівпрозорий ліфчик від сторонніх очей.

• Містере Муді, це дуже неввічливо без стуку вриватися в чужий дім! –обурився Гаррі. – Я маю право на приватність мого життя!
• Мене вже нічим не здивуєте, містере Поттере і міс Грейнджер. Я – стріляний горобець. А от залишати відчиненими вхідні двері – серйозна помилка! А якби замість мене до вас обох завітали Смертежери із несподіваним візитом?! Постійна пильність, містере Поттере!

Раптом на першому поверсі пролунав гучний тріск і глухий звук падіння. Ґрифіндорець швидко спустився донизу і допоміг підвестися Німфадорі Тонкс. Поруч лежали осколки тітчиної вази.

• Із тобою все гаразд, Німф… Тонкс? – ввічливо поцікавився юний господар дому. – Схоже, що китайській порцеляновій вазі тітки Петунії, стилізованій під династію Мін, дуже не пощастило познайомитися із тобою.
• Дякую, зі мною все гаразд. Вибач, Гаррі, я ненавмисно. Reparo!
• Не хвилюйся, Тонкс, я й так незабаром переїжджаю звідси у безпечне місце.
• Привіт, Гаррі! – хором привіталися Артур Візлі, Кінгслі Шеклболт, Ремус Люпин, Рон, Фред, Джордж і Білл, увійшовши в дім.
• Флер трохи запізниться. – пояснив Білл Візлі.
• Знаєш, що це таке? – загадково спитав Аластор Муді, показуючи Гаррі флягу із невідомим вмістом.
• Е, багатозільна настоянка, містере Муді?
• Саме так, містере Поттере. Сьогодні дехто із нас вип’є цієї настійки і тимчасово набуде твоєї подоби, щоб заплутати Смертежерів під час твого переміщення у безпечне місце.
• Містере Муді, але я не хочу ризикувати життям моїх друзів!
• Містере Поттере, сядьте і уважно вислухайте мене! Всі учасники операції – ДОРОСЛІ люди, які ДОБРОВІЛЬНО погодилися допомогти Вам. Якщо ж вчинити по-Вашому, містере Поттере, то безносий відразу заваадить Вас. Вам що, життя набридло, містере Поттере?
• Бонжур, ‘Аррі. – привіталася француженка, увійшовши в дім.
• Так, схоже, всі у зборі. – замислився старий аврор. – Флетчере, чому ти запізнився?
• До мене причепився аврор Доліш, підозрюючи мене, чесну людину, у крадіжці столового срібла із готелю «Дірявий котел»! Нехай він вдавиться своїм брехливим язиком!

Гаррі зненацька згадав, що означала таємнича абревіатура Р.А.Б. Регулус Арктурус Блек, молодший брат Сиріуса… Оскільки злодійкуватий пройдисвіт Флетчер часто бував у особняку Блеків, як член Ордену Фенікса, то він цілком  міг поцупити медальйон Салазара Слизерина, щоб продати його колекціонерам-аристократам за шалені гроші…

Розлючений юнак підбіг до злодюжки, схопив його за плечі і добряче струснув, як грушу.

• Зізнавайся, клятий злодію, куди ти подів смарагдовий медальйон із вигравійованою золотою літерою «S»? Ця річ належала моєму покійному хресному батьку!
• Мммістере Пппоттере…, – почав заїкатися зляканий Мандангус Флетчер, – я нічого не крав у Вашого родича!
• Legilimens!

Серед безладних думок пройдисвіта ґрифіндорець прочитав одну: Флетчер продав необхідний Гаррі медальйон мерзенній рожевій жабі Долорес Амбрідж.

• Смердючий щуре! Як ти посмів красти речі Сиріуса! Impedimenta!

Флетчер відлетів до протилежної стіни, глухо вдарився об неї і мішком повалився на підлогу!

• ‘Аррі, ти вбив людину! – зблідла злякана француженка.
• Цей негідник живий, він просто знепритомнів. – спокійно відповів брюнет, промацавши пульс на товстій бичачій шиї злодюжки. – Десь через півгодини він опритомніє. Зв’яжіть його і передайте його у руки Феміди. Цей кабан – жалюгідний боягуз, брехун і злодюжка.
• Incarcero! – Аластор Муді зв’язав пройдисвіта. – Схоже, Флетчер – дуже ненадійна людина. Що ж, залишимо його тут, потім я разом із Кінгслі доставимо його в Аврорат. Що ж, Тонкс, оскільки цей злодюжка трохи змінив наш план, випий, будь ласка, багатозільну настійку замість нього.

Метаморфиня мовчки кивнула.

• Нам потрібне волосся містера Поттера для багатозільної настійки. – замислився темношкірий Кінгслі Шеклболт.

Раптом юнак скрикнув від болю: Герміона вирвала пасмо його синювато-чорного волосся і протягла його Аласторові.

• Вибач, Гаррі, так було необхідно. – вибачилася шатенка, поцілувавши хлопця в губи.
• Я повинен попередити вас всіх. – звернувся старий аврор. – На смак багатозільна настійка – як сеча гобліна.
• Ми не знали, що Ви у цьому розбираєтеся, містере Муді! – зареготали Фред і Джордж.

Герміона, близнюки Візлі, Тонкс, Флер і Рон, скривившись, випили гидкий напій і перетворилися на точнісінькі копії Хлопця-що-вижив.

• Я так і знав, Гаррі, що Джинні обманювала нас щодо тату угорської рогохвістки. – вигукнув Рон.
• Ого, які ми одинакові! – здивувалися Фред і Джордж.

Оскільки Тонкс також випила багатозільної настійки, то Аластор викликав Андромеду Тонкс, як супровід для її доньки.

• Вже північ. – повідомив старий аврор. – Нам вже час виходити надвір. Артуре, полетиш на вінику із Фредом. Ремусе, повезеш Джорджа на фестралі. Андромедо, ти також полетиш із донькою на фестралі. Кінгслі, полетиш на вінику разом із Герміоною. Білле, ти полетиш на фестралі разом із Флер. Я полечу із Роном. Точка збору – дім Білла Візлі.
• А я? – поцікавився Гаррі. – Хто мене повезе?
• Тебе повезе Геґрід. – повідомив Кінгслі.

У небі промайнув величезний ліхтар Сиріусового мотоцикла, який плавно спускався на Тисову вулицю. За кермом сидів лісник Хогвартса.

• Привіт, Геґріде! – зрадів юнак.
• Привіт, Гаррі! Це дуже правильно, що саме я буду перевозити тебе у безпечне місце.
• Так, накладаємо чари невидимості і вперед! – скомандував Аластор Муді.

Всі присутні наклали на себе чари невидимості і розбилися на пари.

Спочатку подорож була спокійною, але раптом Смертежери напали на феніксівців.

У запалі бою Снейп відтяв вухо Джорджеві Сектумсемпрою, Вольдеморт вбив Авадою Аластора Муді, Рон, рятуючись, явився у точку збору Ордену Фенікса.

• Джинні, якщо я коли-небудь побачу виродка Снейпа, то я неодмінно підсмажу його Пекельним Полум’ям! – лютував наймолодший Візлі. – Цей кажан-переросток шпигував за нами і про все розповів безносому! Лисий виродок і його банда раптово напали на нас і вбили Аластора Муді! Я, слава Мерліну, вчасно встиг роз’явитися.
• Роне, Северус не міг так вчинити! – запротестувала рудоволоса дівчина.
• Снейп – шматок драконячого лайна! – вилаявся скривавлений Джордж, який увійшов в дім вслід за Гаррі. – Він хотів мене вбити, тварюка! Бачиш, сестричко, кого ти захищаєш?

Рудоволоса ґрифіндорка зачинилася у своїй кімнаті і проплакала весь день.

Потім було весілля Білла і Флер, організоване біля «Нори». Ніщо не віщувало біди: всі танцювали і веселилися, як раптом прибув патронус покійного Руфуса Скрімджера і повідомив, що Смертежери та їх маріонетка Пій Товстий захопили Міністерство. Всі присутні роз’явилися ще до прибуття прихвостнів Вольдеморта.

Герміона із Роном опинилися на площі Гріммо, поблизу маєтку Блеків, а Гаррі підстеріг Долорес Амбрідж, що вийшла із Міністерства, щоб купити собі кави із кексами, і спритно поцупив медальйон Салазара Слизерина, оглушивши Ступефаєм рожеву жабу. Після цього юнак стер їй пам’ять і явився у маєток Блеків.

• Гаррі, це було дуже ризиковано! – протестувала занепокоєна шатенка. – Тебе могли впіймати міністерські щурі і віддати безносому!
• Заспокійся, кохана, все гаразд. Я здобув медальйон і мене ніхто не спіймав.
• Кохана?!! – спалахнув гнівом Рон. – Відколи це моя дівчина, Поттере, тепер твоя кохана?!
• Відколи ти, Рональде Білліусе Візлі, проміняв мене на Лав-Лав! – єхидно зауважила Герміона. – Я – вільна людина, а не твоя власність.

Наймолодший Візлі скривився і роз’явився. Він вирушив до затишного будиночку тітки Мюріель, де родина Візлі переховувалася від Смертежерів.

• Мерлінова борода, Рон – як мале егоїстичне хлоп’я, яке не хоче дорослішати! – зітхнув Хлопець-що-вижив. – Як мені вже набридли його істерики!
• Гаррі, він просто заздрить тобі. – дівчина ніжно обійняла ґрифіндорця.
• Було б чому заздрити! Вся ця слава, що звалилася на мене, мені зовсім не потрібна! Майже всі дівчата мріють спокусити знаменитого Хлопця-що-вижив! Скільки разів вони мене підстерігали у темних закутках Хогвартса із несподіваними поцілунками!
• От тварюки!!! – староста Ґрифіндора до болю стиснула кулачки. – Гаррі, ти пам’ятаєш, хто саме із цих дівуль посміли тебе цілувати?
• Там було темно, я не бачив. Заспокійся, кохана, не треба нікому відривати голову! Я кохаю лише тебе, моя принцесо!

Брюнет радів, що близнюки Візлі почали зустрічатися із сестрами Патіл, оскільки причіпливі індійки не давали йому спокою ще із 4 курсу.

• Чим ми можемо знищити цей гидкий хоркрукс? – поцікавилася шатенка.
• Дамблдор перед смертю повідомив, що лише меч Ґрифіндора й ікло василіска можуть знищувати хоркрукси. Але я не знаю, де зараз знаходиться вищезгаданий меч.
• Гаррі, ти геній! Крічере, перенеси нас, будь ласка, в Таємну кімнату!
• Обійдешся, бруднокровко! – процідив крізь зуби зморщений домовик. – О, Мерліне, чому бруднокровка оскверняє своєю присутністю маєток славних Блеків?!
• Досить бурчати, старе опудало! Не смій обзивати мою дівчину цим гидким словом!!! – розлютився Гаррі. – Негайно перенеси нас у Таємну кімнату, у Хогвартс!

Через мить закохані вже були в необхідному приміщенні. Дівчина ледь стримала блювотний рефлекс. Гаррі начаклував головні міхурі із киснем для коханої і для себе.

• Ого! Який він величезний! – здивувалася староста Ґрифіндору, побачивши скелет василіска.
• Якби не Фоукс, я би не вижив у тому двобої. – тихо зізнався юнак.

Шатенка обережно відламала кілька ікол здохлої гігантської змії, загорнула їх у міцну буйволячу шкіру і сховала їх у прикрашену бісерним орнаментом шкіряну торбинку. Крічер мовчки переніс закоханих у маєток Блеків.

• Гаррі, міцно тримай хоркрукса, а я спробую його знищити. – попросила ґрифіндорка.
• Гаразд, кохана.

Раптом медальйон затремтів, мов живий, і юнака охопили страхітливі видіння. Він бачив, як Вольдеморт вибив двері його будинку Бомбардою, вбив його батька і цілеспрямовано вирушив до спальні, щоб вбити хлопця. Лілі хоробро затулила собою колиску із немовлям, пожертвувавши своїм життям заради сина. Передсмертний крик матері відлунням дзвенів у вухах зблідлого  ґрифіндорця.

• Гаррі, не піддавайся йому! – занепокоєно вигукнула дівчина.

Герміона із розмаху пронизала гидкий медальйон іклом василіска. Хоркрукс люто завив, мов смертельно поранений вовк, з нього із диким вереском вилетів якийсь чорний дим, який швидко розчинився у повітрі, і затих.

• Гаррі, мені дуже шкода, що я змусила тебе знову пережити смерть твоїх батьків. – ґрифіндорка лагідно обійняла брюнета, ніжно поцілувавши його у губи. – Я тобі заподіяла неймовірний біль. Пробач мене.
• Герміоно, я не звинувачую тебе. Ти ні в чому не винна. Цей слизеринський виродок, Том Реддл, рано чи пізно дорого заплатить за все зло, яке він заподіяв моїм рідним і друзям! Я знищу його!
• Гаррі, а скільки ще хоркруксів нам залишилося знищити?
• Дамблдор самотужки знищив перстень Гонтів, я ще на другому курсі знищив щоденник безносого, потім разом знищили медальйон Слизерина. У спогадах Реддл проговорився, що він хоче виготовити 7 хоркруксів. Меч Ґрифіндора лисий виродок не міг вкрасти і зробити його хоркруксом, бо цей артефакт точно знаходиться у кабінеті директора. Про розташування інших реліквій Засновників Хогвартсу мені нічого не відомо. Швидше за все пихатий Реддл зробив їх своїми хоркруксами. Змія безносого – також хоркрукс, оскільки він занадто пильно береже її.

 

Далі буде…