Ґрифіндорська мисливиця

Пансі Паркінсон ніколи не цікавилася Джині Візлі. Ще чого. У рудої немає шансів їй сподобатися.

Начхати що на її четвертому курсі вона вступила до квідичної команди, і феєрично втопила вискочку із Рейвенкло, вихопивши сніч просто у неї під носом.

Все одно, що з кожним курсом вона стає все гарячішаю та гарячішаю. Спортивна форма як і мантія приховують фігуру, але тим відвертіше виглядають звичайні шорти з майкою, в яких її можна зустріти на вихідних, на залитому сонцем стадіоні.

Не варте уваги навіть те, що попри старання Амбридж, мала руда пройдисвітка явно тренувалася із накладання заклять. Одні її “Кажанячі шмарклі” чого варті. Он, Драко спитайте — він довго лаятись буде.

Пансі взагалі було байдуже що там робить Джині — цілується із Діном Томасом десь за колоною, закидує черговий м’яч у Слизиренські ворота, чи знову перекидується закляттями із Смертежерами у Міністерстві Магії. Абсолютно ПА-РА-ЛЕ-ЛЬНО.

Просто якось на квідичному матчі у Пансі промайнула думка, що Джині класна.

Думка, яка якогось милого, не з’їбалася з її розуму, як тільки була виявлена, а тепло собі вмостилася і почала пускати корені.

Спершу Пансі не надала цьому значення. У неї буйним цвітом квітли гормони, і хвора підліткова фантазія уявляла всілякі непристойності із абсолютно рандомними обранцями. Але думки про Джині Візлі стали помітно витісняти усі звичні фантазії. Та і не схожі вони були з тими-ж таки фантазіями.

Бо тут уже весь спектр задоволення діставався не Пансі, як зазвичай. Тут стогнати повинна була Джині, стогнати як навіжена, вигинатися від насолоди, і чіплятися пальцями за волосся Пансі. Бажано при тому викрикувати її ім’я так гучно, щоб в усьому Ґоґвордсі було чутно з ким вона, і чим займається.

Звичайні собі думки, на які не варто навіть звертати уваги. Особливо в людному місці.
Але ці зальотні картинки схоже щось таке порушили в розумовому складі, бо що би Пансі не намагалася виштовхати зі своєї голови — результат був пронизаний цим прокльоном.

Ну, окей, може вона була би не проти разок зависнути із Джині. Десь у забігайлівці із вином і тихою музикою. Руда із палаючими очима розказувала би їй щось про недавній матч , а Пансі б уважно слухала підсуваючись все ближче. Ближче і ближче, поки Джині б не замовкла, зрозумівши, що потрапила в пастку, будучи затисненою між стіною та гарячим тілом Пансі, до якого тій певно теж неймовірно хотілося доторкнутися.

Думаючи про це, Пансі відчуває легеньке електричне поколювання на губах і пальцях.
Напевно справа в тому, що Джині просто була для нею скажімо екзотикою. Для Пансі, яка виросла в холодних і темних стінах здоровенного будинку, із педантичними батьками повернутими на своєму статусі, досі незвично бачити розпашілу від бігу, розпатлану, рудоволосу дівчину, котра у старенькій куртці, сміючись, обганяє хлопців зі своєї команди.

Все неймовірно зрозуміло. І одночасно незбагненно.

Цілий навчальний рік Пансі маринується в гострому соусі зі збудження, невдоволення та ревнощів, бо дрова до цього вогнища став підкидати навіть той, від кого Пансі найбільше цього боялася.

— Йобаний Потер — бурчить Драко після програшу Слизерину в цьогорічному чемпіонаті.

— Йобаний Потер — підтакує Пансі, холодним поглядом скануючи ґрифіндорську команду. Хуйовий сліпий придурок який раптом прозрів на шостому курсі. “Їй уже на тебе насрати” — хочеться глузливо крикнути, вкотре зловивши його погляд на Джині. Але Пансі боїться, що як тільки вона відкриє рота, щоб це сказати, грьобані ґоблени правди рухнуть їй на голову, і поховають під собою як в легендах про брехунів.

Пансі не дурна. Вона бачить до чого все йде. Щаслива героїчна парочка нарешті буде разом на віки віків. Чо Чанг вдавить від сліз, Дін Томас похнюплено відступить, а Пансі буде все життя читати заголовки в газетах про їхнє подружнє життя. Усе давно наперед призначено долею.

Саме тому Пансі сидить зараз у на підвіконні недалеко від ґрифіндорської вежі, і нервово сіпає ногою.

Спершу вона чує кроки на сходах, а потім бачить і саму Джині. Вона несе перед собою величеньку коробку, зрозуміло з чим. Святкування перемоги іде повним ходом.

— Скільки хочеш за пляшку? — озивається Пансі. І неможливо описати яких зусиль їй вартувала ця коротенька фраза. Горло тут-же пересихає, а варто Джині тільки зупинитися і повернутися до неї обличчям, кров відходить від голови і опускається десь в район стоп.

Джині окидує Пансі поглядом, а тоді ставить коробку, дістає з неї пляшку вершкового пива і протягує слизеренці.

— Для тебе — безкоштовно. Сьогодні гуляємо за рахунок Ґрифіндору.

Джині посміхається відверто щасливою посмішкою. Її шкіра, вогняне волосся і протягнута рука неначе світяться якимось магічним світлом, і закоханого телепня Потера точно притягне до неї як магнітом, бо навіть сама Пансі ледве стримується, щоб не потягнути за руку, і не посадити її собі на коліна.

— Відкриєш? — питає Пансі, дозволивши собі тільки таку наглість.

Джині закочує очі, одним рухом відкриває пляшку об підвіконня, і знову протягує її Пансі.

Слизеринка підозріло хмуриться.

— Щось ти надто щедра. Воно отруєне, чи що? — запитує, а тоді підбиває її — Ану, ковтни разок.

Джині пронизує її глузливим поглядом, і коротко сміється. Тоді ставить пиво біля Пансі, сама вилазить на підвіконня, сідаючи так, що їхні ноги торкаються, і одним махом випиває добрих пів пляшки. Задоволено посміхнувшись, вона протягує залишки Пансі.

— Тепер мені віриш?

Пансі забирає з її рук пляшку, і робить ковток на радість Джині.

— Вітаю з перемогою, — говорить Пансі, і ґрифіндорка здивовано підіймає брови. — Я серйозно, ви себе сьогодні класно показали.

— Я знаю, — широко посміхнувшись Джині забирає в неї пляшку і знову робить ковток. Пансі відчуває себе зачарованою, бо хоче зупинити цей момент на довго.

Нехай Руда так і сидить біля неї, п’ючи пиво і чіпляючи її своїми ніжками. Але звісно, настрій обривається набагато швидше ніж того хотілося б.

— Ей, Джин — в коридорі з’являються радісні брати ґрифіндорки, які підхоплюють покинутий ящик — Ти йдеш?

Джині зіскакує з підвіконня і махає на прощання.

— Приходь якось подивитися на нас на тренуванні, — кличе вона і Пансі пирхає, тримаючи в руках уже пусту пляшку.

Джині зникає, а Пансі вирішує посидіти тут ще трохи.

Ґрифіндорці сновигають туди сюди без перестану, із нерозумінням глипаючи на Пансі, і це майже принизливо. Їй чомусь здається, що всі прекрасно розуміють на кого вона тут чекає, і перешіптуються на зразок “вона хоче, щоб її трахнула Візлі”.

Але у ґрифіндорців сьогодні свято, і їм не до якоїсь слизеренки, що сидить десь в коридорі, ображена на весь світ. Вони сміються, кепкують один з одного і врешті-решт зникають всі десь на вершині своєї вежі, тож Пансі залишається в повній тиші.
Допоки її марне чекання таки не винагороджується.

Джині Візлі, із розпущеним вогняним волоссям та захмелілим поглядом, спускається сходами, розгублено блимаючи навкруги.

Схоже, що вона здивована, що Пансі досі тут, тож підходячи запитує:

— Довго тут сидиш?

Пансі стенає плечима.

— Якийсь час.

Джині забираєть до неї на підвіконня, і без всякої підводки говорить:

— Гаррі мене поцілував.

Пансі розчаровано киває. ” Це не дивно, — хочеться сказати їй, — я б на його місці також би це зробила”.

— Ми стояли там посеред всього курсу, і я не знала, що мені робити. Я ж колись так хотіла… — вона замовкла, і поглянула на Пансі.

Пансі ніколи не ловила на собі такий погляд, але впізнала його одразу і беззаперечно, і без всяких сумнівів, без клятих думок, і тупих перестеріг, потягнулася і вп’ялася губами в губи рудої. Якщо їй зараз дістанеться, то вона хоча б встигне перехопити трохи насолоди.

Але Джині була зовсім не проти. Джині була розпашілою, п’яною і гарячою. Джині вчепилася в її волосся мов та бестія, щоб притиснути її голову ближче до себе, і всмоктати її губи і язик по саме горло. Руки ж Пансі опинилися на її талії, залазячи під футболку, і руда зойкнула, коли холодні пальці торкнулися її живота. Але не перестала цілувати її так палаюче, як тільки може вогняна дівчина.

Коли Пансі розірвала поцілунок, щоб вдихнути трохи свіжого повітря, Джині тут же перемістилася до неї на коліна, і її груди виявился притиснутим до грудей Пансі, вона обійняла її так міцно як могла і знову затягнула її в солодкий і божевільний поцілунок.

Пансі просто плавилася, мліла і ламалась від того, що вони робили. Її руки не знали за що зачепитися: м’яли стегна, пробиралися під футболку, лапали груди, від чого руда тільки стогнала і вигиналася, тручись об неї.

Пансі була б не проти трахнутися прямо тут, в коридорі школи. Власне цього і просив її хворий і повністю відключений мозок, але Джині раптом відхилилася назад і подивилася на неї своїми великими блискучими очима. Її руде волосся трохи розтріпалося, і спадало їй на обличчя, поки вона важко дихала і дивилася на Пансі із насолодою і п’яним бажанням.

— Ходімо в клас. — прошепотіла вона, і у свідомості Пансі спалахнули феєрверки. Звісно ходімо, як хочеш, з тобою піду куди покличеш.

Джіні злізла з її колін і повела її за руку до найближчого класу. Якщо ви спитаєте Пансі, чи стрічався їм хтось по дорозі, то вона нічого внятного не зможе згадати окрім своєї вогкої білизни, яка затруднювала рух.

Як тільки за ними закрилися двері пустого класу, Пансі кинулася перевірити, чи у Джині така ж ситуація. Спершу вона притисла її до стіни і обмацала живіт, а тоді відволікаючи руду поцілунком повільно розчепила її шорти і пірнула рукою всередину. Так, Джині була такою ж мокрою як і вона.

Спершу Джині трохи знітилася від цього руху, і здавалося протверезіла, але Пансі провела круговим крухом через її білизну, і застогнавши, ґрифіндорка дала добро продовжувати легенько укусивши Пансі за нижню губу, тож дівчина продовжила ледь відчутно водити пальцями вверх-вниз.

Джині зітхала, стогнала, і врешті почала нетепляче розщібувати ґудзики на своїй сорочці. Пансі навіть присвиснути не встигла від вигляду грудей Джині — круглих і пухкеньких, — як її обличчя опинилося тісно до них притиснутим. Така нахабність, викликана диким збудженням, неабияк повеселила Пансі, і вона легенько лизнула один сосок, дражнячи, перш ніж повністю його засмоктати.

Джині була неймовірною. Якби стіни могли змінювати колір — зафарбувалися б навіки у сороміцько-червоний, — так вона стогнала. Чи то вроджена пристрасть, чи сьогоднішній виграш у матчі посприяв — кохалася вона шалено. Терлася об пальці Пансі, посмикувала її волосся, поки та смоктала її соски, і муркотіла, стогнала, ахкала, кричала як їй добре, чим доводила Пансі до божевілля.

На противагу гучним стогонам — кінчила вона беззвучно: просто враз завмерла, з привідкритими губами, стиснувши волосся Пансі в руці, важко дихаючи і закинувши голову наверх.

Пансі тримала свою руку у неї на лоні, відчуваючи шалену пульсацію і жар. Як тільки вона почала спадати, пальці рудої ослабли, випускаючи її волосся, і тіло обм’якло.

— Кайф, — прошепотіла Пансі, з дурнуватою посмішкою спостерігаючи за обличчям Джині, що почало прояснятися. І, не зумівши вчасно прикусити язика, ядовито спитала — А під Поттером теж би так стогнала?

Джині трохи нахмурилась, а тоді впевнено похитала головою.

— Ти така зла, Пансі. — видихнула вона, і глузливо посміхнулася — Що? Не кінчила ще?

Все ж нахабності в неї не відібрати, ґрифіндорська левиця в людській іпостасі.

Пансі не збиралася втрачати надію, і кинула їй новий виклик. Сіла на учительський стіл і зібрала свою спідницю так високо, що стало видно її вогку чорну білизну.

— Зробиш чи злякаєшся?

Руда стояла там, притулена до дверей, із розщебнутою сорочкою і шортами, і дивилася на неї так гіпнотично, що Пансі на секунду повірила, що змогла її присоромити. Але, Джині впевнено підійшла ближче, поставивши руки по обидва від неї боки, і прямо перед її обличчям показово облизала свої губи.

Це було так в стилі Джині-я-в’їбу-м’яч-в-твої-ворота, що у Пансі ледь не спинилося серце.

Руда опустилася на коліна, і потягнула на себе її білизну. Знявши, кинула її кудись за спину і широко розвела її ноги.

І Пансі на власні очі побачила, як Джині-твоюмати-Візлі, лизнула її клітор, дивлячись на неї знизу-вверх.

Блять.

Пансі зажмурила очі, наче невинна дівиця, бо це бляха було занадто.

— Так.. так.. — це все на що її хватило, поки руда облизувала її губки, і засмоктувала клітор в якомусь шаленому ритмі, обпалюючи її своїм язиком і подихом.

Викуси Поттер, здохни від заздрості Потер, іди на хуй Поттер.

А-ах.

Джині.

Під повіками спалахнули вогні сайманських ватр. Пансі застогнала і вдарила по столі.
Мерлін її забери, бо це було ахуєнно.

На останок Джині залишила їй засос на ляшці і востаннє поцілувала її поміж ніг. Тоді піднялася і почала защіпати свій одяг.

— Відчуваю, що мої братики скоро вийдуть на мої пошуки, — посміхаючись сказала вона. — Мушу йти. А, і ще, — Джині нахилилася до неї. — Ні, під Гаррі я би так не стогнала, бо вже цілий рік я думаю лише про тебе.

По тілу Пансі пройшлися мурахи, і Джині — йобнута на всю голову ґрифіндорська мисливиця, — відчувши це, широко посміхнулася.