Її обійми

Вівторок. Черговий осінній день. Сьогодні за розкладом у них було дві літератури, а перший урок як на зло фізкультура. Якби тільки вона могла поспати до другого, але ні, дівчина завжди ходила до школи до першого уроку, ось і сьогодні доведеться йти на фізру.

Дівчина слухає музику в навушниках і йде до школи дорогою вона зустрічає Женю – барабанщика їхньої групи і просто посміхається йому на знак вітання. Нарешті дійшовши до школи Юлія поспішає в роздягальню, щоб переодягтися. Вона одягає футболку у колір до шортів та заходить у спорт зал. Сьогодні за програмою розминка та волейбол у який Саніна досить добре грає. Фізрук навіть намагався змусити дівчину піти на змагання, але вона відмовилася посилавшись на те, що у неї багато домашнього завдання і вона не встигне все зробити за цей час. Вчитель її не змушував, так що дівчина спокійно відбулася від цієї ідеї.

Урок закінчився з рахунком 28:21 на користь команди Саніної. Задоволена собою вона пішла в роздягальню, щоб переодягтися. У цій школі у них не було особливої ​​форми, тому кожен одягався як хотів. Наприклад дівчата одягали різні сукні, але так як Юлю не дуже приваблювали сукні вона одягалася найчастіше в штани та сорочки. Хлопці одягалися в джинси та толстовки. Ніхто ніколи не скаржився, на взуття також не було жодних обмежень. Хочеш кросівки одягай кросівки, кеди так кеди. Ніхто їм нічого не забороняв з приводу одягу.

Наступний урок Математика. Нудний урок, звичайно, Юля все розуміла, але іноді навіть вона не слухала вчителя і залипала в телефоні або перемовлялася парою фраз з друзями. Коли її викликали до дошки, вона впоралась із завданням за 2-3 хвилини. Юля не була звичайною відмінницею вона відрізнялася тим, що іноді й вона робила помилки або давала іншим можливість відповісти на питання, допомагала іншим і щиро була рада за успіхи інших, навіть не розповідала про проколи її однокласників. І ось зараз просидівши на уроці пів години дівчина заснула. Її друзі помітили це і вирішили не турбувати її, записавши їй під кінець домашку в щоденник і забравши ручку книжку та зошит, кинули в сумку і почали будити Юлю.

Зважився будити Юлю лише Валера. Вал ніколи не кидав цю юну особину сам, але сам завжди стежив за нею, щоб нічого поганого не трапилося. От і цього разу Валерій вирішив виявити ініціативу.

– Юля, Юлька, Юльчик вставай! – заволав хлопець.

– Валера ти хворий чи що? Чому кричиш так, та ще й на вухо мені!? – запитала Юля.

– Вибач, але урок вже закінчився побігли на наступний. – сказав хлопець.

– Добре пішли що у нас там? Англійська?

– Єс, оф корс. – відповів Вал.

– Мені здається чи твоя англійська стала кращою? – сказала дівчина.

– Оу, Ти помітила, дякую. – щиро порадів Бебко.

– Я ж пожартувала, він такий же ламаний як і завжди, ахаххаха. – засміялася Саніна.

– Все, я на тебе образився. – сказав Валерій і побіг до класу англійської.

– Ей, ну не ображайся друже, пробач будь ласка. – закричала йому дівчина.

– А ось і ні, тобі треба заслужити на моє прощення! – сказав хлопець.

Учні зайшли до класу англійської і почали розсаджуватись за свої місця та готуватися до уроку.

– Ну і як же я повинна заслужити твоє прощення? – запитала Юля у хлопця.

– Я скажу тобі після уроку, а тепер давай повторимо правила, бо я нічого не розумію навіть. – відповів хлопець і вони продовжили сидіти на уроці англійської. Так нікого й запитавши вчитель з Англійської, глянув на Вала і сказав:

– Are you ready to tell us the topic I asked you to lern today?
“Ви готові розповісти нам тему, яку я попросив вас вивчити на сьогодні? “

– I’m sorry I didn’t learn it. – Відповів хлопець.
“Вибачте я не вивчив її”

– Добре Валерію, я розумію є й інші уроки, але постарайтеся будь ласка вивчити. – сказав учитель.

– Вибачте ще раз, я вивчу обіцяю! – відповів хлопець.

– Ага звичайно вивчиш, так я тобі і повірила. – огризнулася Юлія пошепки.

– Ну Юля, відстань вже а, і так голова болить. – шепнув хлопець.

– Окей, скоро кінець уроку, що далі? – запитала дівчина.

– Ну Юль, твоє улюблене! – сказав юнак.

– В сенсі моє улюблене? Ти про біологію? Так вона начебто 7. А зараз буде 4. – прошепотіла Юля.

– Юлю, ти чого тупиш, з ким ти вчора за ручки трималася? — Сказав пошепки хлопець.

– Література … До речі, а ти прочитав на сьогодні Гоголя? І та не починай за вчорашнє! – перейшла на звичайний тон дівчина, адже вже закінчився урок.

– Який Гоголь Юль? Хто це взагалі такий? Добре, а що хоч читати? – спитав Вал.

– Тарас Бульба. – відповіла Саніна.

– Хахахаха Іван Мандибурка! А ти що серйозно зараз? – спитав він.

– Взагалі, так, серйозно. Я бачу тобі смішно, але я тобі гарантую тебе скопу попруть з цієї школи. – крикнула Юля, адже вони вже знаходилися в галасливому шкільному коридорі.

– Та добре тобі, це будуть мої проблеми, а не твої. Так що не парься красуня і розслабся трохи, нам всього по 16, а ми переживаємо через якісь оцінки та школу! Це ж нісенітниця, ну гаразд ти переживаєш, а я ось болт забив. – сказав Валерій.

– Ось саме, що ти забив, а я переживаю за обох. Гаразд, давай зайдемо в. – сказала дівчина.

– Погнали. – відповів хлопець.

Продзвенів дзвінок на урок і діти розсілися по місцях. Вирішивши зробити зробити вступний урок Тіна Григорівна почала пояснювати план на цей урок.

– Добрий день, діти, у вас сьогодні дві літератури на першому уроці ми запишемо головні терміни, а на другому я вже поставлю питання щодо змісту книги, домовилися? – сказала Кароль.
Деякі трохи помчавши натякаючи що писати їм не дуже хочеться але зрештою погодилися, киваючи головою.

– Ну що ж добре, а тепер записуємо – Микола Васильович Гоголь – російський прозаїк, драматург, критик, публіцист, визнаний одним з класиків російської літератури. Проте сам стверджував, що відносить себе до українських письменників. Роки життя – (1809-1852). – диктувала вчителька.

Тоді Валера намагався розговорити Юлію.
– Юля, навіщо нам це писати, ми що в інтернеті не можемо цю інфу знайти? Вона думає що зможе нас вчити чогось нового? – спитав Вал.

– Ну знаєш, на ЗНО тебе не пропустять з телефоном, а ти без нього нічого не знаєш, я ж маю рацію Вал? – сказала Юля.

– Так, ти маєш рацію, але завжди можна зробити шпаргалки! – трохи підвищивши голос сказав Бебко.

– Саніна, Бебко, я не збираюся цього терпіти. Ви постійно розмовляєте на моїх уроках, сподіваюся хоча б на інших учитеся. – крикнула Тіна.

У розмову до неї залізла Юлія. І почала просити прощення.
– Вибачте нас Тіна Григорівна, у Валерія виникли питання з приводу нашої теми і я йому пояснювала … – Видавила з себе Саніна.

– Валерій це правда? Ви справді не зрозуміли тему? Але я лише розповідала про біографію письменника, хіба можуть бути якісь питання? – запитала Кароль.

– Та Тіна Григорівна, я запитав у Юлі дещо і вона спробувала мені пояснити. Але ось ви знаєте я такий язикатий, раз вже я почав говорити мене вже так просто не заткнеш. – сказав з усмішкою хлопець.

По класу пройшлися смішки з різних боків, побачивши що хлопець зміг якось викрутитись. Тіна пристала до дівчини.
– Юлія зайдете до мене після уроків, нам потрібно дещо обговорити. – напівпошепки сказала вчителька.
– Добре Тіна Григорівна .. – Відповіла Юля.

Урок закінчився і діти вийшли із класу. Наступним уроком був фізика. Якщо чесно ніхто не любив цей урок, адже фізику вів старий учитель 63 років.
Хоча й у Юлі були одні четвірки та п’ятірки вона також не любила цей урок.
Ось уже 10 хвилин іде фізика, а учні сидять у телефонах. Віктор Анатолійович добрий учитель і він не завжди вантажить складними завданнями. Сьогодні він поставив прочитати пару параграфів на уроці. Щоб дітям не було нудно, він вирішив розповісти про ебонітову паличку. Хоча нікому не було цікаво, але діти намагалися вдавати, що вони слухають вчителя. Поки що Віктор Анатолійович відійшов у свою підсобку і в цей момент до неї підсів Женя.

– Привіт, ти сьогодні якась сумна, ти засмутилася через цю Кароль? – спитав хлопець.

– Чому ж? Ні, мені нудно просто, нема чим зайнятися навіть. – відповіла дівчина.

– У нас же репетиція завтра, правда? -Запитав Женя.

– Та завтра, до речі, треба почати писати нову пісню, у мене навіть ідея є. – сказала Юля.

– Я впевнений у тебе вийде щось круте, адже ти інакше не вмієш. – захоплювався нею юнак.

– Жень, ну не хвали мене, будь ласка. – попросила вона.

– Та добре тобі, ти ж така талановита. – хвалив він і далі дівчину.
Продзвенів дзвінок і всі побігли до їдальні.

Сьогодні їй вдалося сісти разом із друзями, адже в школі не було Єгора. Дівчина вирішила запитати, де він і що з ним.

– Хлопці, а ви не знаєте випадково де Єгор?

– Так він готує студію нам на завтра. – відповів Клім.

– Та він просив передати щоб ти взяла свою гітару. – сказав Вал.

– Окей. Тоді приємного апетиту хлопці. – сказала Юля.

Пройшло рівно 5 хвилин, як на плечі Юлі опустилися теплі руки. І наступної миті вона відчула тепле дихання біля свого вуха. І почула тихий шепіт.
– Юлечко давай відійдемо трохи і поговоримо, добре? – попросила Тіна і вже встигла втекти. Покриваючись мурашками, Юлія сказала.

– Хлопці, я відійду трохи добре. – вона встала з-за столу і попрямувала у бік Кароль.

– Здрастуйте, ви хотіли зі мною поговорити? – запитала дівчина.

– Щоб ти знала я не тримаю на тебе зла, мила, але нам справді варто поговорити після уроків. – відповіла старша.

– Звичайно, я зайду до вас обов’язково, все гаразд, дякую що не поставили поганих оцінок. – сказала Юлія.

– Добре дорога, біжи до своїх друзів. – прошепотіла Кароль.

Дівчина знову сіла за стіл і просто опустивши погляд почала їсти.
– Гей, Юля ти в порядку? – спитав Женя.

– Та вона ж з Тіною там обтискалася, ось Юля і зависла. – відповів Вал.

– Ахах, ну зрозуміло все з тобою Юлька, у вас там пристрасті. Ну, вдачі тобі після уроків. – сказав Клім.

– Точно у нас зараз другий урок літератури. – підводячись з-за столу сказав Валера.

– Окей, тоді пішли хлопці, що за твір хоч? – запитав Клим.

– Тарас Бульба, Гоголь написав. – відповів Женя.

– Так, та ти у нас ще той розумник, невже від Юльки набрався? – сказав Клим.

– Перестаньте вже, ходімо швидше, не хочу спізнюватися на урок. – втрутила у розмову Юля відриваючись від свого трансу.

– Добре, йдемо хлопці на урок. – крикнув Вал і вибіг із їдальні.

– Ей почекай нас! – крикнули інші.

На уроці літератури Тіна диктувала нову інформацію для дітей.
– Отже, записуємо число, класна робота та тему уроку. Після цього пишемо Тема оповідання, далі Ідея та Жанр. – розпорядилася дівчина.
Учні записали конспект під диктовку і стали далі слухати вчителя.

– На минулому уроці я говорила, що зараз я ставитиму вам питання щодо сюжету оповідання. Давайте ж вирішимо з кого мені почати, так хто хоче за бажанням або ж за списком? – запитала Кароль.

– Давайте за бажанням. – Хтось крикнув ззаду.

– Добре давайте все ж таки спочатку за бажанням, а потім за списком. Так хто ж бажає? – запитала дівчина.

Піднялося всього пару рук серед яких вона помітила вже уподобану Юлія Саніну.
– Ліс рук як я бачу, але добре мене тішить і те, що хоч хтось прочитав цей твір. – з докором сказала Тіна.

– Добре давайте почнемо з вам Олександр, розкажіть будь ласка про сюжет у 1 частині. – запитала у хлопця вчителька.

Через кілька учнів сюжет було розказано вже про 9 розділів. Тільки захотівши викликати останнього тобто останню хто хотів відповісти як пролунав дзвінок та інші кулею вибігли з класу. Кароль не переживала з приводу відповіді Юлі, адже знала, що вона залишиться після уроків і зайде до неї в кабінет.

Останній урок на сьогодні – Біологія. За знаннями її кращого друга Вала про пестик і тичинку він застряг ще у шкільній програмі за 6 клас. Як би Юля не намагалася допомогти Валері з біологією, у неї не виходило. Взагалі, то може й виходило, але Бебко зовсім не слухав дівчину і постійно жартував на різні теми, аби не вчити цей проклятий урок. Як і завжди їхня банда сиділа в середині ряду і про щось перешіптувалася. Але коли підійшла Юля, всі різко замовкли і розвернулися щоб сісти рівно.

– Хей Хлопчики, кого обговорюємо? – запитала дівчина. Повисла трунна тиша, ніхто не намішується сказати і слова.

– Хлопці ауу, ви що зависли, кажіть що вже задумали! – сказала Юлія.
Першим свою мовчанку порушив Вал, подивився на дівчину і сказав:
– Юль у тебе скоро день народження і тобі вже виповнитися всі 16 років і нікому вже не доведеться брехати.

– Взагалі-то я нікому не брехала, та до мого дня народження залишалося всього кілька днів, але ж можу я помріяти про доросле життя. – відповіла Саніна.

Почався урок, Світлана Романівна була досить веселою жінкою, завжди жартувала разом із дітьми, сміялася з ними. Але також суворо ставилася до вивчення її предмета. Якщо хтось щось не розумів вона намагалася краще пояснити ту чи іншу тему.

– Так друзі, у нас залишилося п’ять хвилин до кінця уроку, давайте можете починати  збиратися, тільки дуже тихо прошу вас. Можете посидіти ще у своїх гаджетах, я дозволяю. – сказала біологічка.

– Ех більше б таких вчителів як Світлана Романівна. – сказав Валера.

– Ну нічого собі, я від тебе такого не очікував, ти начебто ненавидиш біологію? – спитав Женя.

– Так я пам’ятаю як ти вирішив спеціально підробити записку від медсестри, щоб тебе відпустили з уроку. – сміявся з нього Клим.

– Ну не люблю я цей урок, але ось вона – свята жінка! – крикнув тихо Вал.

Продзвенів дзвінок з уроку і всі побігли в гардероб, щоб переодягтися і піти додому.

– Юль, Тебе може почекати? – питає Бебко.

– Ні не потрібно, я ще й літературу їй здаватиму, так що це на довго. Можеш іти без мене до завтра. – сказала дівчина і попрямувала до кабінету Тіни Григорівни.

Юлія постукала у двері і стала чекати на відповідь з іншого боку дверей.
– Юлечко якщо це ти не соромся проходь, я в підсобці зараз підійду.
Ось за хвилину з підсобного приміщення виходить Кароль. Юля була розвернена спиною до Тіни і дівчина вирішила обійняти її зі спини. Старша наближалася до неї і тут же уклала її в затишні обійми.

– Тіна що ви робите? – запитала Саніна.

– Всього лише обіймаю, давай постоїмо так небагато. – попросила вчителька. У цей момент Юлія могла присягнути що готова на все аби кохана дівчина обіймала її так щодня …