Незвичайний випадок

Ерен сидів на м’якому дивані, перечитуючи черговий документ. Хлопець відчував, що от-от почне клювати носом, і втома тут ні до чого, адже страшенно нудно вже третю годину розподіляти звіти. Взагалі, замість нього мав тут сидіти Армін, чи капітан Аккерман, але сьогодні під руку командира Сміта потрапив саме Єгер, тому що Арлерт захворів, а капітан поїхав у справах. Вся робота проходила у тиші, за винятком моментів, коли Ервін спокійним голосом пояснював, що саме потрібно зробити рядовому. Робота була не важка, спочатку брюнету навіть подобалось, доки не стало зовсім одноманітно, але відмовитись було не можна, будь як працювати теж не хотілось, хлопцю і без того вистачало покарань.

Сам чоловік був здивований, що зазвичай непосидючий хлопчина терпляче виконував завдання, не витрачаючи час на зайві запитання, навіть старається. Сміт частенько вислуховував від Леві скарги на загін, а особливо на Жана та Ерена. Коли ці двоє були в одному приміщенні, про тишу взагалі мова не йде. Взаємні образи та штурханина, нехай не всерйоз, але коли подібні моменти ставалися серед робочого процесу, на очах у капітана, то виникає бажання побажати юнакам міцного здоров’я, їм воно однозначно стане в нагоді.

Поступово настали сутінки, через відкрите вікно було чути особливу мелодію цвіркунів, у кабінет проникала нічна прохолода, можна було навіть відчути солодкий запах цвіту вишні. Раптом, Ервін відчув легку важкість у себе на плечі, це змусило командира відволіктися від паперів і повернути голову, щоб поглядом натрапити на юнака, який міцно спав, обережно притулившись до старшого.  Блондин тихенько зітхнув і відклав звіт, щоб накрити Ерена своїм піджаком, все-таки не варто так навантажувати хлопця. Не в перше в житті плече військового використовували в ролі подушки,  але цього разу все було якось по іншому, тепло під боком навіяло неочікуваний затишок, здається, холодний керівник легіону Розвідки вперше розслабився поряд з кимось, не враховуючи Леві та Ханджі.

Ніч минула досить швидко. Сонце уже заглядало у вікно і промінчики падали прямо на заспане лице  Ерена, тому він одразу насупився та перевернувся на інший бік, щось притискаючи до грудей. Дуже часто, це «щось» є подушкою, чи краєм ковдри, але не цього разу. В решті решт, очі кольору смарагда відкрились і майже одразу помітили фірмову нашивку легіону. Хвилина, дві, п’ять, і Єгер в мить прийняв сидяче положення. Як так? Останнє, що пам’ятав хлопчина – черговий документ, а потом він заснув. В кінці кінців, розвідник наважився розправити піджак, який був очевидно більший за розміром.

— А най його..— прошепотів Ерен, відкинувши річ на інший край ліжка. Щоки за секунду стали кольору зрілого буряка, що там щоки, навіть кінчики вух почервоніли від думки, що командир міг принести його в кімнату.

Не встиг хлопець відійти від шоку, як в двері гучно постукали, бідолашна ледве з ліжка не впав.

— Гей ти, ледащо, вилізай з кімнати, поки капітан не прийшов і з тебе душу не вигнав.- Жан ще раз добряче постукав в двері.

— Та йду я, стулися вже накінець!— невдоволено огризнувся той і швидко сховав чужу річ, вже потім думатиме як її повернути. Схоже, день сьогодні буде не легкий, про себе легінь сподівався, що на очі командиру вийде не попадатися.