– І тобі доброго раночку

Ранок. Сонце гріло лоба сонному блондину. З просоння він рефлекторно полапав постіль поруч. Холодна та пуста.

“Це все був сон? та ну нахер..”

Аж раптом гуркіт з іншої кімнати

-Бляха! ну шо за ранок?! – вскрикнув Женя сам собі, десь на кухні.

“А нє, все як треба” Спартак потянув посмішку до вух та піднявся з ліжка.

– І тобі добрий ранок, світ мій.

– О, доброго раночку, я тебе розбудив?

Женя світився як друге сонце, посмішка та сковорідка в руках, котра щойно впала на весь готель…

– Ні, все добре. Ти щось готуєшь?

– От поки сковорідка не впала – хотів!

Суббота засміявся від душі, його так розвеселив роздратований Янович, що той ніби від дурості сміявся без перестану.

– Чого ригочешь? Зараз голодний будешь!

– Ну так не чесно

Крізь сміх Психолог не міг і слова вимовити. Роздратований кучерявий чоловік зі сковорідкою не втримався та почав заливатися сміхом, дивлячись на посміхненого перед собою Спартака..

Ранок видався на славу, посміялися та зарядилися позитивом на весь день. Все ж приготувавши легкий сніданок, хлопці поїли та першим почав розмову Суббота.

– Жень, то ти виходить і справді мене любишь..? Я вчора так розхвилювався, що взагалі загубився десь у хмарах після твоїх слів..

– Ох ти і дурнику, звісно що люблю!

– Ти-мій світ, сонце моїх очей. Запам’ятай це..

– Я зараз розкисну від твоїх слів..

Охопивши голову Спартака, Женя заглянув в очі та притягнув до себе. Гарячий подих, секунда, губи знову злилися в райському поцілунку, тіло ніби розвалюється, голова пустішає з кожним рухом, серцебиття пришвидшується. Поступові хвилі насолоди, лагідний та водночас жадібний поцілунок так манив та кликав. Час зупинитися.

“Я зараз просто розвалюся на цьому стільці, ох..” – подумав психолог, як губи вже не такі гарячі, до них дійшов поток прохолодного кисню, Женя відсторонився.

– Мені чи здасться, чи я і справді все більше і більше закохуюсь в тебе. Спаа-а-а-артак, ну як так можно вкрадати серця?

Лінива, грайлива посмішка у відповідь.

– Може прогуляємося?

– Ой, давай! Хоч голову провітрю

Хлопці швидко зібралися та вийшли прогулятися по парку. На газонах бігали різноманітні цуцики, їх було так багато. На обличчі Яновича розтягувалась посмішка, здається, що вона ставала ширше з кожним песиком на горизонті. Спартак, йшовши на крок позаду теж посміхався. Він був щасливий бути поряд, бачити його і розуміти, що він більше може не ховатися. Тепер він може підійти і обійняти коли захоче, взяти за руку, поринути у густі кучері, прильнути вночі до теплого плеча. Бо нічого вже не заважає. Та чи так це?

Вони обійшли майже весь парк, звернули на Січ та продовжили крокувати.

– Яке ж Дніпро чудове, Господи

Женя лагідно розвів руки у сонячному прозорому повітрі. Всі алеї закінчувались так непомітно. Разом з ним час коротався легко й головне, що весело.

-Я находився на два дні вперед, підемо в номер та замовимо щось?

– Ага. І катку в доту.

– Суббота! я тобі дам доту.

– жорстоко…

Чоловіки вирушили до номеру.

Чуєте, може завітаєте до мене на канал? там ми зможемо обговорювати всі новини, спілкуватись, будуть також новини про мої фанфіки та взагалі усе на світі! Буде цікаво, обіцяю.(телеграм)

залітайте: nastearsvv2

посиденьки у дурної діви.

P.s.чекаю вподобайки та коментарі!!!