І коли ти все згадаєш

Ранкові промені сонця світили прямо в обличчя Драко. Він неохоче розплющив очі. Його тіло повністю заніміло, цілу ніч Мелфой оберігав сон Герміони та боявся лишній раз поворухнутися.
В кімнату хтось зайшов. Драко різко повернув голову та видихнув.

“Даміан, збирається на стажування, нічого особливого, а я — його бос, сплю в нього на дивані з його матір’ю. Ч.У.Д.О.В.О.”

Проте хлопця, ця ситуація ніяк не турбувала, ніби місце Драко завжди було тут.

—Ти вже йдеш?—тихо промовив Мелфой, щоб не розбудити Герміону. Хоч світанок проникнув у будинок, ще було достатньо рано.
—Так, маю закинути речі до нори, сьогодні я ночую там, бабуся скучає за мною.
—Я маю щось переказати твоїй мамі?
—Скажете їй, що сьогодні і завтра я буду там, і ще, я її дуже люблю. До зустрічі на роботі.
На цих словах Даміан зникнув у каміні.

Драко обережно звільнився від рук Грейнджер. Йому хотілося її здивувати, зробити кави, наприклад.
Він тихенько пройшов на кухню.
Все було гарно розставлено та підібрано зі смаком. Поглядом він знайшов потрібний апарат.
Ця кавомашина була йому незнайома, але вже з другої спроби аромат свіжозвареної кави заполонив кухню.
На порозі з’явилася Грейнджер. Повільно потягнувшись підійшла до Драко.
Він усміхнувся і протягнув їй горнятко.
—Доброго ранку.— мило промовила Герміона.
—Дуже доброго ранку.— відповів Мелфой і обійняв її.
Вони пили каву і милувалися світанком. Лише на мить відкинули свої тривоги та обов’язки. Лови момент, як співається в одній пісні.[1]

*****
В міністерство вони заходили разом.  Було байдуже на те, що їх помітять. Дорослі люди, як не як. Проте лишньої ніжності не проявляли. Ніякого тримання  за руки, обіймів, чи поцілунків.
Драко з Герміоною йшли пліч о пліч, з гордо піднятою головою, нерідко ловлячи на собі здивовані погляди.
Вони крокували прямісінько до кабінету міністра магії.

Кінгслі вже очікував на них. Люб’язно запропонував присісти.
Через декілька хвилин у двері постукали. На порозі стояв Марлок. В його очах читалася неприязнь та деяка байдужість. Проте попри свій гонор, він залишався людиною слова.

—Що ж , якщо всі на місці, ми можемо розпочинати.—промовив Кінгслі.— Я вніс деякі правки, можете ознайомитися.

Драко забігав очима по паперах. Все було чітко: щомісяця з його рахунку буде списуватися немала сума. Але порівняно з його статками, це крапля в морі.

Марлок в свою чергу, дуже уважно перечитував документ. Не було жодної деталі , до якої він міг би причепитися.

—Все вірно. У мене немає заперечень. Давайте покінчимо з цим якнайшвидше. Мої галлеони вже сьогодні поступлять на рахунок міністерства.— Порушив тишу Мелфой
—Такий поспіх? Драко ти не хочеш додати якісь особливі умови?— Запитав Боуз.
—Ні, мені здається ми все обговорили ще минулого разу. У вас є сумніви?— Недовірливо промовив Мелфой.

Йому здавалося що от от Марлок зірветься з гачка, просто вилетить з кабінету і ніколи не повернеться. Тоді все дарма, і Грейнджер знову буде розгрібати міністерське лайно.
Проте Герміона була спокійною. Від неї віяло світлом, яке наповнювало кабінет. Її впевненість вражала. Це давало Драко хоч трішки надії і оптимізму.

—Ну тоді давайте підписувати. У мене обмаль часу.—нарешті випалив Боуз.
Коли всі підписи бути на паперах, вони потиснули один одному руки.

—Дякую містере Мелфой, містере Марлок, ми чудово попрацювали на благо магічного світу.— з усмішкою промовив Кінгслі.
Боуз хотів огризнутися, але стримався. Якщо все буде добре, він ніколи більше не переступить поріг міністерства.
—Дякую вам, пане міністер. І вам місіс Грейнджер.— Мелфой усміхнувся.
Герміона ледве стрималася, щоб не зареготати.
Такий офіціоз, після того що він виробляв, було важко сприймати.

Вони покинули кабінет. Марлок зразу заговорив.
—Драко, давай повечеряємо разом. Я візьму Пенсі, а ти можеш запросити свою дівчину. Обмиємо угоду. Що скажеш?

Мелфой хотів відмовитися, але азарт в його очах запалав. Він хотів бачити зніяковілий погляд Боуза та Паркінсон, коли приведе туди Грейнджер.

—Класна думка, нехай Пенсі пришле мені сову з часом і місцем.
Треба було бачити очі Герміони, коли він погодився. Її  впевненість кудись вивітрилася, а в погляді читалося німе запитання. Він точно знав що в неї на думці.

“Якого дідька він робить? Компанія Марлока і Паркінсон? Серйозно?!”

Після цього Боуз зник за дверима.
Грейнджер зразу почала говорити.

—Драко! Що ти робиш?
—Грейнджер, а як же твоя гриффіндорська хоробрість? Дух авантюризму? Давай трішки розважимося. Та і хороша нагода розказати про наші стосунки.

“Стосунки? Він сказав стосунки? Не мовчи, потрібно щось сказати”

—Ти не боїшся за свою репутацію?— майже пошепки промовила Герміона.
В цю секунду, Драко миттєво її обійняв і палко поцілував. Прямісінько в самому центрі міністерства. На очах в її колег. Повністю розвіюючи усі сумніви. Він її, а вона його. Як аксіома, що не потребує доведення.

—Такої відповіді тобі достатньо?— лише усміхнувся Мелфой.
—Доволі змістовно.—усміхнулася Грейнджер йому у відповідь.

*****

Сова від Драко прилетіла, як тільки Герміона переступила поріг дому. В будинку все ще пахло ним.
Вона поспішно розгорнула листа.

“Сьогодні о 19:00 в “Aqua Shard”.
Чекаю з нетерпінням нашої зустрічі.

Драко .”

Грейнджер зрозуміла, що часу в неї обмаль. Вона знала яку сукню одягнути, проте макіяж і зачіска були під питанням.
Зрештою Герміона після кількох невдалих спроб, вирішила розпустити неслухняні кучері. Драко так подобалося, вона знала.
Макіяж був виразніший, ніж завжди. Стрілки і трішки тіней. Губи кольору малини. Все гармонійно доповнювало образ.
Кинувши на себе оцінюючий погляд, Герміона квапливо покинула дім. Ще трішки і вона спізниться.

*****
Драко стояв біля входу у ресторан. Чорний костюм і чорна сорочка, як завжди ефектно підкреслювали його форми. Він палив. Палив лише для того, щоб вгамувати своє хвилювання. Ніжний трепет очікування. Ще мить і вона з’явиться, як завжди красива, навіть якщо на ній буде дирявий светр.
Драко випускав дим, а з ним своє хвилювання.
Серед натовпу він помітив її. Блідо-рожева сукня-комбінація облягала струнке тіло Герміони, на ногах красувалися босоніжки на доволі високих підборах.
Він поглядом зміряв її з голови до ніг, як собі і думав, вона виглядала приголомшливо. Мелфой спускався по сходах, на обличчі сяяла усмішка.
Герміона зупинилася, зніяковіло глянула у вічі Драко. Він підійшов та ніжно поцілував її у кутик губ.
—Ти виглядаєш неймовірно.—лише прошепотів, та приобнявши за талію провів її у ресторан.

Марлок і Пенсі вже сиділи всередині. Пара трималася за руки і мило бесідувала. Проте їхні очі округлилися, коли вони побачили супутницю Драко. Неприхований подив, легкий шок, єдине що читалося на обличчях.
—Доброго вечора, Марлок, Пенсі.— чемно привітався Мелфой.— А це, моя дівчина. Герміона Грейнджер.
В цей момент Герміона відчувала себе, до дідька , незручно.
Тільки спромоглася промовити
—Вітаю вас.
—Ого, Драко, це ж Грейнджер. Оце так здивував.—вигукнула Паркінсон.
—Маєш щось проти, Пенс?—з деякою злістю промовив Мелфой.
Пенсі засміялася.
—Драко, я не хотіла нікого образити, просто ця ситуація дивна, мені потрібен час, щоб  звикнути.
—Можеш починати.—відповів Мелфой і відсунув стілець для Герміони.
Вони сиділи мовчки, кожен гортав своє меню, зрідка кидаючи один на одного погляд. Коли замовлення було зроблене, Драко порушив тишу. Він підняв келих з вином і промовив.
—Ви двоє навіть  не уявляєте, що наші стосунки розпочалися, завдяки вам. Тому пропоную тост, за Марлока і Пенсі.

Кожен припідняв свій келих і відпив.
Напруга потроху спадала, вони пробували розмовляти, Герміона зрозуміла, що Паркінсон змінилася, в ній вже не було тої жовчі, призирства, і всіх тих чеснот, які наповнювали її в шкільні роки. Перед нею сиділа успішна, усміхнена, кохана жінка.

” Ох, якими очима  Пенсі дивитися на Марлока. Це точно кохання, не інакше. “

Драко тримав свою долоню на коліні в Грейнджер. Рука скользила зверху до низу по бедрі, ніжно погладжуючи атласну тканину сукні. Від цих п’янючих доторків, по її тілу розливалася приємна напруга.

Вечеря була неймовірно смачною, сучасна англійська кухня вміла дивувати. Подача, смак, все було на висоті. Попри свою недовіру, Грейнджер добре провела час, не було ніяких незручних моментів, навіть Марлок вів себе доволі пристойно. Після декількох хвилин суперечки між чоловіками, Драко заплатив за вечерею і вони покинули заклад.
На вулиці було вже темно, Боуз і Паркінсон попрощалися з ними та взяли обіцянку, ще зустрітися, поки вони у Лондоні.

—Такий хороший вечір, я не хочу прощатися.— промовила Герміона
—Нам і не потрібно, в мене є певні плани на цю ніч.— Драко підійшов впритул і палко поцілував Герміону.— як на рахунок потанцювати?— на цих словах він обійняв Грейнджер сильніше і вони аппарували.

*****

Велика альтанка під відкритим небом. Навколо сяють ліхтарі, підвішені за гілки дерев. Музиканти грають повільну музику. Декілька закоханих пар танцюють і зачаровано дивляться один на одного. Кохання вирує у повітрі.
Драко обійняв Герміону. Вони насолоджувалися моментом спокою.
Вмить музика стала жвавішою. Мелфой усміхнувся та потягнув Грейнджер на майданчик.
Його рухи були чіткі і плавні, її трішки невпевнені та кострубаті, проте він вів танець. З пристрастю дивився їй у вічі. Вся нерішучість кудись зникала. Герміона повністю віддалася йому, бо сальса —це танець кохання, як не як.
Вони сміялися і поринали у ритм музики, яка проникала глибоко під шкіру.
Гнучкими поворотами, нахилами бедер, вони розпалювали у собі бажання близькості.
Коли танець завершився, всі поапдодували один одному.

Звідки не візьмись виник офіціант, з келихами шампанського. Саме те що потрібно. Холодний ігристий напій, швидко втамував спрагу.
—І знову, вау! Драко ти вмієш дивувати.
Я навіть не знала, що вмію танцювати сальсу.
—Ти здивуєшся, скільки всього ще ми зможемо в тобі відкрити.—грайливо підмигнув Мелфой.

Грейнджер піднялася на носочки і ніжно обхопила Драко за шию. Їхні погляди зустрілися, все чого їм хотілося, розділити цей момент наодинці. Подалі від допитливих поглядів.
Мелфой пошепки промовив.
—Давай втечемо звідси. Сьогоднішню ніч я хочу провести з тобою.
Тілом Герміони пробігли мурашки, вона чекала цих слів цілий вечір.
—Драко, це єдине, чого я хочу.

*****

Вони аппарували у вітальню Менору. За вікном глуха ніч, навколо ні душі. Та непросвітна темрява.
Драко накрив її губи поцілунком. Взяв за руку і повів довгими коридорами. Врешті решт вони увійшли в кімнату. Помахом палички, Драко запалив декілька свічок. Кімната набула деяких обрисів.
Він підійшов до Герміони ззаду, поцілував за вухом, гаряче дихання пробіглося її тілом.  Відкинув волосся з плечей, та ніжно торкнувся оголеної спини. Герміона від такого жесту голосно зітхнула. Драко обережно спустив лямки сукні, та в момент опинилася біля її ніг, залишаючи Грейнджер лише в мереживних трусиках і босоніжках. Вона акуратно її переступила та обернулася до Драко. Від її вигляду з його уст зірвався стогін. Він притиснув її до себе, і накрив її губи пристрасним поцілунком.
Підняв за сідниці та поніс до столу.
Герміона з поспіхом зірвала з нього сорочку. Подушечками пальців ніжно провела по грудях. Чим викликала у Драко тихе зітхання. Він опустився на коліна та відсунув вбік тонку матерію білизни. Язиком провів вздовж клітора.
Грейнджер прикусила губу, щоб стримати крик. Круговими рухами Малфой нарощував темп, чим доводив її до піку насолоди. Її задоволення зводило його з розуму. Хотілося слухати її трепет, розчинятися в ній. Він піднявся та швидко позбувся штанів, разом з боксерами. Притулився до її спітнілого тіла та заглянув прямо у вічі. Герміона важко дихала, його хтивий погляд змушував забувати про все на світі.
Драко ніжним поцілунком торкнувся її вуст. Легким поштовхом він увійшов в неї. Вона була така волога і гаряча. Імпульс задоволення з’єднав їх в одне ціле. Герміона підсунулася ще ближче і обхопила Драко ногами. Його рухи стали різкішими. Грейнджер цілувала тіло Малфоя, інколи кусаючи. Стогони не припинялися, з кожним новим рухом, вони ставали ще гучнішими. Драко однією рукою масував найчутливішу ділянку, іншою міцно стискав сідницю.
Йому хотілося більшого, хотілося увійти в неї повністю. Він відірвав її від столу, швидкими рухами насаджуючи на свій прутень. Свідомість Герміони затуманилася, все що вона відчувала, це неземну насолоду, яка розносилася по всьому тілу.
—Драко— викрикувала вона його ім’я.
Він відчув , що теж скоро закінчить, темп , який він обрав, став ще швидшим.
Герміона відчула хвилю ще одного оргазму, яка наповнила її тіло.
Через мить, Драко застогнав. Він ще ніколи не отримував такого задоволення від сексу. Сповільнився, і знову підніс її до столу. Ніжно покрив поцілунками  шию та груди. Згодом ледь-ледь торкнувся її вуст .
Спітнілі, втомлені, проте дуже задоволені вони ледве добралися до ліжка. Вона поклала свою голову на його мужні груди і зрозуміла : він той з ким хочеться провести все своє життя.

[1] Антитіла-Лови Момент