І коли ти все згадаєш

Сьогодні Герміона вирішила не ризикувати і наставила будильник. Він з нав’язливим дзижчанням підняв її о 6 годині ранку. Неспішно потягнувшись у ліжку, вона вирішила почати новий день.
“Невже це все відбувається зі мною, я можу поклястися, що досі відчуваю його поцілунки”
Під час цих думок, Герміона доторкнулася до своїх вуст. Усмішка знову засяяла на її обличчі.
Грейнджер неквапно спустилася донизу. Світанок ніжно проникав крізь вікна кухні і веранди. Вона відчинила велике вікно та впустила свіже ранкове повітря.
Згодом приготувала ароматну каву, і вмостилася у зручному кріслі.
Завтра день підписання угоди, їй знову потрібно терпіти пику старого Боуза.
Проте не без приємного, Драко теж там буде.
“Досі не можу повірити, що він все спланував заздалегідь. Хто б міг подумати“

На кухню тихо хтось прошмигнув. Це був Даміан.
—Доброго ранку, син.
—Привіт ма, зробиш мені кави?
—А чи не замалий ти для кави? Кофеїн не найкраще для молодого організму.
—Треба швидко взбадьоритися. Я пів ночі вивчав маглівську травологію.
—Ого, і що? Є успіхи?
Грейнджер прийнялася готувати каву. Еспресо-машина загуділа і ароматний напій полився в красиве горнятко.
—Є , але поки я не в лабораторії, рано говорити про успіхи.

“Ну чому ти тягнеш, пора йому розповісти. Наберися впевненості. Ти зможеш!”

—Синку є розмова.
—Справді? Я думав ти розкажеш мені, що розійшлася з батьком, коли мені виповниться років зі 100.
—Звідки ти знаєш?
—Тільки дурний цього б не помітив. І опереджаю твоє наступне запитання. Ні, я не проти. Вам погано разом. А я хочу щастя вам обом.
—Даміан.— Герміона підійшла і вмить була в обіймах сина. Її переповнювала гордість. Маленький хлопчик вже дорослий, в ньому більше розуму ніж в неї з Роном разом взятих.
—Дякую.
—Мам,не сумуй. Я завжди буду поряд. Покладеш мені з собою обід?
Герміона з легкістю прийнялася за приготування. Невже її життя налагоджується?

*****

Драко повільно прогулювався офісом. Теплі спогади ніяк не йшли з його голови.

“Я пам’ятаю ці губи. Минуло вже більше п’ятнадцяти років, а я ще досі згадую її смак. Як пристрасно вона мене цілувала. Її тонкі пальці ніжно куйовдили моє волосся, а з вуст зривався тихий стогін. Очі. Які чудові в неї очі, кольору бурштину. В них можна тонути вічність.  Я хочу її побачити. Знову відчути тепло, яке вона випромінює. Вона стала моїм сонцем, яке так палко мене зігріває зсередини”

Крізь прозорі стіни лабораторії Малфой помітив Даміана. Хлопець був зосереджений на роботі. Гострі вилиці, підкреслювали його серйозність. Рухи паличкою, були бездоганні. Він впізнав у ньому себе.

Малфой любив уроки зіллєваріння. Його навіть не лякав професор Снейп, чого не можна було сказати про його однокурсників. Та й чого гріха таїти, він був його улюбленим викладачем. Стриманість, чіткість, впевненість. Ці всі риси характеру Драко перейняв від нього. Саме Снейп був його наставником, і саме завдяки йому Малфой досягнув таких вершин.
Вмить він відчув нестримне бажання поговорити з Даміаном. Він ніколи не звертав уваги на стажерів, за винятком певних субординаційних моментів. Проте син Грейнджер був іншим. Від нього віяло впевненістю, і це на хвилинку йому лише 15.
Драко зайшов всередину.
—Вітаю Даміан. Чим сьогодні здивуєш старших колег?
—Доброго дня, містере Малфой. Та тут нічим дивувати, стандартні схеми, чіткі формули. Ми працюємо над новою формулою заживляючого зілля.
В маглівському світі існує така рослина, як подорожник. Мій проект передбачає внесення цієї рослини в склад. Я впевнений, що на вірному шляху. Подорожник проявляє себе як чудовий кровоспинний препарат, і містить велику кількість бактерицидних ферментів.

Драко усміхнувся.
“Ходяча енциклопедія, весь в свою матір“

—Тобто ти хочеш сказати, що раніше до такого ніхто не додумався?
—В книжках були згадки про спроби. Але подорожника, як самостійного препарату. Моя ідея, додати його до звичного нам складу. Я більш ніж впевнений, що ефективність буде підвищена в рази.
—Вражає. Ні справді, ти чудово справляєшся, як на другий день стажування.
—Приємно розуміти, що я не протираю тут штани.— трішки знітився Даміан.
— А взагалі як справи? Не сумуєш за вільними днями? Згадую себе в 15, в мене на думці були лише дівчата і квідич.
—Насправді ні, в мене достатньо часу на особисте життя. Моя дівчина дуже рада за мене. Її не дуже цікавлять зілля, проте вона сильна у трансфігурації.
—Ото ти красень, всюди встигаєш.
І хто ж ця щасливиця? Зуб даю що вона неймовірна дівчина.— вмить Малфой відчув неймовірну гордість за хлопця, йому захотілося засипати Даміана порадами, бо в свій час Драко міг покластися лише на себе. В його сім’ї не було прийнято обговорювати почуття. Проте він прийняв рішення не влазити, бо хто він такий? Шеф, от і все.

“В хлопця є батько, напевно він вже дав йому всі можливі настанови. Хоча знаючи Візлі, поради напевно були такі ж нікчемні як і він.”
—Вона неймовірна.— засоромився Даміан.— Її звати Меліса. Вона моя однокурсниця. Хоча ми на різних факультетах, це нічого не змінює.
Драко усміхнувся.
” Звичайно не змінює, я покохав маглонароджену гриффіндорку, коли це ще не було мейнстрімом”

Тільки вимовив
—Звісно це нічого не змінить, ці всі стереотипи давно в минулому, в наш час все куди прогресивніше.—стверджував Драко.
—Я дуже радий, що живу саме в цьому часі, мені подобається все що відбувається, і я знаю, далі— краще.— фантазував Даміан.
Драко постукав його по плечу, і наостанок промовив.
—Тільки так, бувай малий. Якщо що, заходь. Мої двері завжди для тебе відкриті. Ну там може пораду якусь захочеш, або просто..—та покинув стіни лабораторії.

“Цікаво Грейнджер знає, що в нього є дівчина? Напевно знає, здається вони близькі.”
Драко зайшов в кабінет. Надворі було похмуро. Його думки знову заполонила вона. Йому хотілося знову викликати в неї усмішку. І він знав, яким чином це зробити.

*****
Герміона перечитувала завтрашній договір.
Не можна упустити жодної деталі, все має бути бездоганно. Вона не мала жодного бажання бачити Марлока хоч ще раз у своєму житті.

” Пережити завтрашній день. Просто потерпіти його присутність. Цього старого бовдура. І як тільки Пенсі з ним зійшлася? Напевно гроші в цьому світі важливіші за кохання”

Згодом Грейнджер почула гамір в приймальні. Вона піднялася зі стільця і пройшла до виходу. В приміщенні її помічниця Тері дискутувала з хлопцем.

—Повторюю вам ще раз. Місіс Грейнджер просила її не турбувати. Ви можете залишити це в мене, я їй передам. — розпиналася помічниця.

—Тері, я тут.— мовила Герміона, і зловила на собі їхні погляди. Хлопець оминув помічницю, та швидко наблизився до неї.
—Місіс Грейнджер, в мене для вас сюрприз .— вмить з маленького  тюльпана ,хлопчина трансфігурував величезний букет. Тюльпани ніжних рожевих, фіолетових та білих кольорів перев’язані темно-зеленою стрічкою.
—Підпишіть будь ласка отут..— мовив протягуючи Герміоні папір з її ім’ям.
—Що? Від кого це?— здивовано запитала Грейнджер.
—Всередині є листівка. Всього доброго місіс Грейнджер.— після цих слів кур’єр зник за дверима.
—Які красиві, їх тут більше сотні.— захопливо сказала Тері.— ваш чоловік ще той романтик. От мені би так…

Герміона кивнула і швидко зайшла в кабінет. Помахом палички, вона прикликала вазу , наповнила її водою. Тері була права, тут більше сотні квітів.
Рука потягнулася за карткою.

“Герміона, твоя усмішка не йде з моїх думок.
І якщо цей букет змусить тебе усміхнутися знову, я буду найщасливішим чоловіком у всесвіті.

Драко Малфой.”

Коротко і локанічно. Герміона обіймала букет і сміялася. Їй вже дуже давно ніхто не дарував квітів. Усмішка була такою щирою, а на очах бриніли сльози. Сльози щастя, не інакше.

Малфой пробуджував в ній почуття, які вона вважала, вже давно поховані. Їй і на думку не спадало, що кохання постукає в двері. Отак безцеремонно вірветься в її звичне, сіре життя. Як багато змінює одна лише людина, своєю присутністю, своїми вологими вустами.
Шкіра вмить покрилася мурашками.
“Я жива, я відчуваю що жива.”

Тільки но ваза торкнулася стола, в кабінет хтось зайшов. Герміона обернулася.
— Гаррі, привіт. Яким вітром тебе сюди занесло?
— Привіт. Ого від кого це? Невже від Рона?— запитав Поттер вказуючи на букет.
— Нажаль, чи на щастя ні. Не від Рона. Я б не змогла знову боротися за нас.
—Як ти себе почуваєш? Я знаю, що ви вирішили розійтися. Мені так шкода Герміона.—з цими словами Гаррі обійняв подругу.
— В родині Візлі новини швидко розносяться, чи не так? Я добре. Ти ж знаєш, що ми вже давно не були  щасливі. Цей шлюб був помилкою з самого початку.
— Тоді ти так не думала.
—Думала, ….не думала… Яка вже різниця? Ми згаяли 15 років нашого життя. Одного разу переспали , і все… життя змінилося. Я дійсно думала, що з дружби може вирости щось більше, але ще  ніколи так не помилялася. Я втратила друга, я так і не змогла його покохати, та і він мене. — майже ридаючи голосила Грейнджер.
Гаррі сильніше її обійняв. Він був її найкращим другом. Завжди опорою і підтримкою.
—Ну все, перестань, тихіше Герміона. Заспокійся. Дихай глибоко. Ти ж знаєш що все буде добре. Ти будеш щасливою. Я обіцяю.
—Я знаю. П..просто накипіло.
—Я знаю. Ти сильніша за нас всіх разом взятих.
Герміона усміхнулася. Гаррі опинився тут в потрібний час.
Коли вона оговталася, Поттер знову вирішив запитати.
— То від кого квіти? В тебе з’явився шанувальник?
—Можна і так сказати. Це нічого не означає, просто…. Просто прояв уваги.
—Від кого вони, Герміона?
— Пообіцяй мені , що не будеш біситися!
—Ти мене лякаєш.
—Вони від Малфоя.— майже пошепки промовила Грейнджер.
—Дідько. Значить це правда. Рон казав мені, але я йому не вірив . Ти і Малфой. Здуріти можна!
—Те що Рон собі понапридумував— його особисті проблеми. Можу тільки уявити що він тобі наплів.
—Нічого такого, просто все це дивно, не знаходиш? Ви тільки но розійшлися, я думав, що ти в депресії, а тут навпаки. Ти сяєш. Давно тебе такою не бачив. Ви з Роном мої друзі, ними і залишитеся, не дивлячись на те, разом ви чи ні.

Обличчя Герміони залилося рум’янцем. Невже всім помітна її радість?
Більшість жінок, на правду, важко переносять розрив, заїдають своє горе м’ятний морозивом, або тонуть в алкоголі. Проте вона не така. Герміона знала, що стосунки тихенько рухаються в нікуди, тому прийняття ситуації було найкращим рішенням.
—Дякую , Гаррі, ти навіть не уявляєш, як мені стало легко після нашої розмови. Чесно кажучи я думала, що ти приймеш сторону Рона.
—Не мели дурні, ти моя найкраща подруга. Як я можу від тебе відмовитися. — на цих словах Поттер знову обійняв Герміону.
Вони перекинулися ще парою слів, і Гаррі покинув її наодинці з власними думками.

*****
“Це все не правильно. Не можна просто взяти і завалитися до неї на роботу. Плітки в міністерстві поширюються надзвичайно швидко. Зранку кожен щур буде знати, що я був у Грейнджер. Насправді це мені на руку. Вона моя! Весь світ має знати, що Герміона Грейнджер моя дівчина. Щоб у жодного телепня навіть бажання не виникало підкотити до неї свої яйця!”

Двері приймальні прочинилися. Впевненими кроками Малфой прямував до її дверей. Але його дорогу перегородила мініатюрна дівчина.
— Перепрошую, вам призначено?
— Ні, але я впевнений, що місіс Грейнджер виділить мені декілька хвилин свого дорогоцінного часу.
—Але, місіс….
—Так так, вона зайнята, я чув вже це сотні разів…
Драко обійшов спантеличену Тері, спочатку постукав у двері, і прочинив їх.
Герміона сиділа у своєму кріслі. В руках у неї були документи. Сказати що вона була спантеличена, це нічого не сказати.

—Драко…Що ти тут робиш?—здивовано запитала Грейнджер.
—Гуляв поблизу, дай думаю, заскочу.— з цими словами він підійшов до неї і протягнув руку.
Герміона встала, пристально дивлячись йому у вічі. Без лишніх роздумів, Драко притиснув її до столу і ніжно поцілував.
Його руки ковзали по її спині, з вуст зірвалося тихе ричання. Грейнджер ж в свою чергу торкалася його грудей. Від її доторків кожен м’яз Драко напружувася.
Хімія між ними парила в повітрі. Вони були такі спраглі по емоціях, по компанії один одного. Ніби підліткова закоханість, від якої зносить дах.
Вона розірвала поцілунок і з хтивістю глянула в його очі, на мить їй здалося, що в них танцюють вогники.
Малфой припідняв тендітне тіло Герміони та посадив на стіл. При цьому підійшов ще ближче і розсунув в сторони її бедра. Цей рух дозволив йому бути ще ближче. Спідниця Грейнджер ледве прикривала пікантні місця. Драко провів долонею по стегну вверх, оголяючи ще більшу ділянку ноги. Іншою рукою він відкинув неслухняні кучері. Палким поцілунком Малфой припав до її тендітної шиї.
Герміона простогнала його ім’я. Ніби солодкий мед воно зірвалося з її губ.
—Драко…
—Тобі подобається?— запитав Малфой і поцілував її за вухом.
—Ттак.. Драко, ми не можемо….тут….— переривчасто говорити Герміона.
—Хмм, і чому ж…хто нам завадить?— пошепки промуркав Малфой, та рукою піднявся ще вище, доторкаючись до ніжної тканини трусиків. Ніжними доторками він змушував Герміону стогнати ще дужче.
—Нас можуть побачити..
На цьому моменті Драко припав до її губ. Накрив їх шаленим поцілунком. Рука відсунула тканину трусиків, наскрізь промокших від задоволення . Одним пальцем він ввійшов в неї. З її губ зірвався черговий стогін.В його штанах стало затісно. Малфой покусував її губи, а іншою рукою прослизнув під бюстгальтер. Від голосу Грейнджер його дихання збилося. Йому хотілося більшого.
Хотілося взяти її на цьому столі. Посеред цих паперів.
—Герміона, якщо ти не хочеш я ..
Але Грейнджер перервала його монолог ще одним поцілунком. Його пальці ніжно пестили її між бедрами. Інша рука стискала груди. Теплі хвилі задоволення розливалися по її тілу.
Вона мимоволі потягнулася до ременя, і з легкістю  розщіпнула його. Долонею вона прослизнула в білизну. Намацавши твердого великого члена, схопила його і витягнула з трусів. Рукою обхопила голівку, поступальні рухи змушували Драко загарчати їй на вухо.
—Герміона, ти…що ти робиш…зі мною.—зі збитим диханням ледве вимовив Малфой.
Грейнджер ніжно прикусила мочку його вуха, і пошепки промовила.
—Драко, я теж граю в цю гру.

Малфой тримався з останніх сил. Задоволення сконцентрувалося в низу живота. Ще трішки і він не стримається.
“До біса все. Я хочу її тут і зараз!”

Він вийняв з неї палець. Ніжно провів зверху до низу по губах.
Вийняв з її рук свого прутня та приспустив штани.
Щоки Герміони палали від збудження. Вона була така красива.
Драко ніжно голівкою доторкнувся до її входу. Рукою притримуючи трусики.
“Така волога, і це все для мене”
Легко провів членом  від клітора до низу , чим викликав у Грейнджер черговий стогін.
—Драко, будь ласка!— вмовляла його Герміона.
—Ти хочеш його відчути?—ніби дразнився
—Так.
—Ти хочеш щоб я ввійшов просто зараз?
—О , Мерлін, так.
—Ти будеш стогнати для мене, щоб почуло все міністерство?— продовжував Драко, проводячи прутнем по її клітору.
—Драко..— зірвалося з її губ.
Він вже був готовий ввійти, як в кабінет постукали.
Обоє зірвалися на ноги. Драко швидко почав заправляти штани. Герміона поправила спідницю і паличкою вклала волосся.
В двері постукали ще раз.
Коли Малфой сидів в кріслі для відвідувачів а Герміона в своєму, вона вигукнула.
—Увійдіть.

На порозі стояв Візлі. В його очах виднілася огида. Він точно знав, що тут відбувалося декількома хвилинами раніше.
Герміони щоки досі палали, а на шиї  виднілися свіжі сліди похоті. Волосся Малфоя було скуйовджене, а губи досі припухлі від поцілунків.

—Рон, привіт. Що ти тут робиш?— порушила тишу Герміона
—Я хотів…що тут робить Малфой?
—Рональд, це не твоя справа. В тебе є конкретне запитання?
—Я не буду розмовляти в присутності цього..—візлі хотів продовжити, але його обірвав Драко.
—Ну давай, продовжи речення. Чи ти навіть на таке не здатен?
—Що? Ти взагалі заткнися. Я не до тебе прийшов.
Герміона не хотіла бути свідком нової перепалки, тому вирішила вислухати Рона наодинці.
—Драко, будь ласка зачекай мене в приймальні.
Мовчки Малфой покинув кабінет, тільки кинув свій фірмовий злий погляд в сторону Візлі.

—Так що в тебе за справа?
—Гнрміона, що він тут робив? Цей тхір…він.
—Дрстатньо. Зі своїм особистим життям я розберуся сама.
—Він тебе не гідний.
—А хто гідний, Рональд. Ти?— Герміона не хотіла спорити з Роном, але він сам підливав масла у вогонь.
Зрозумівши, що колишня не в дусі його слухати, Візлі вирішив все ж таки повернутися до питання з яким прийшов.
—Я приніс документи на розлучення. Тут все за стандартним планом…і.
Ти думаєш ми правильно вирішили?
—Думаю так, ми зможемо бути щасливими , але окремо. Згодом я думаю ми зможемо навіть стати друзями. Знову.
—Тоді ознайомся, і пришли мені совою підписані документи, або правки.
—Дякую Рон.
Після цих слів Візлі покинув її кабінет.

За мить знову зайшов Драко.
—Герміона, все добре? Цей телепень нічого тобі не зробив?— з турботою в голосі Малфой підійшов до її крісла ззаді і міцно обійняв.
—Все добре, він приніс папери на розлучення. І мені стало так сумно. —Вона обернулася до Драко, на її очах застигли сльози.
—Проведеш мене додому?
—Звісно. Давай допоможу накинути мантію