І коли ти все згадаєш

Недільний день був сповнений звичайних домашніх турбот. Спочатку Герміона з сином поснідали. Пізніше сходили в Косий переулок, щоб прикупити Даміану нових мантій. Також вони зазирнули в книжковий.
По поверненню додому, Герміона застала сову. Це була меністерська птиця. Забравши лист Грейнджер миттю його відкрила.

” Місіс Грейнджер.
Спішу вам повідомити, що підписання договору з містером Марлоком Боузом  та містером Драко Мелфоєм переноситься на середу.

З повагою міністер магії Кінгслі Бруствер.”

Герміона видихнула, тепер не потрібно планувати понеділок так, щоб всюди встигнути.
Згодом, вирішила сісти за документи, які принесла напередодні з роботи. Вона зробила собі міцної кави та розмістилася на веранді. Панорамні вікна були відчинені, теплий літній вітерець грайливо похитував тюль. Думки її були десь дуже далеко.

“Цікаво, що принесе завтрашній день. Я вперше буду на його території. Який він бос? Його бояться підлеглі?“— Герміона роздумуючи прикусила олівець.— “напевно всі жінки, які там працюють тільки й чекають, щоб Маефой звернув на них увагу. Провів у свій темний кабінет і… Цікаво, кабінет в нього дійсно темний?
Можливо смарагдовий? Чи чорний?
Дорогі меблі ручної роботи. І чорт забирай, я можу поклястися, що в нього там є зміїна атрибутика. Тут без варіантів.”
Герміона усміхнулася.
” Скільки жінок Мелфой запрошував у свій офіс? Колись він був завзятим бабієм. Напевно не одна побувала на його столі. Герміона зупинись! Він тобі не хлопець! Чому ревнуєш його до якоїсь ефемерної хвойди? А сама ліпша? В тебе поки що є чоловік, а ти пускаєш слинку на найзавиднішого холостяка сьогодення! Робота. Потрібно сконцентруватися на роботі.”

*****
Драко ж розпочав свій день з ділової зустрічі, яка плавно перетекла у вечерю. Його діловим партнером була жінка років тридцяти. Роуз Мітчел— висока блондинка з довгим, прямим волоссям. Миле обличчя, максимум макіяжу. Мелфою ніколи не подобалося, коли жінка приховувала себе за тонною косметики.
Її компанія його доволі втомила. Попри ділові розмови, Мітчел багато патякала. Мелфоя зовсім не цікавило як звали її собаку, чи те, як вона невірно вимовила слова закляття і її шкіра на тиждень покрилася бородавками. Драко ненавидів пусті балачки за діловими зустрічами, він знав, що вони заважають стовідсотково віддаватися справі.
В результаті Роуз трішки перепила, навіть  незграбно намагалася поцілувати Мелфоя. Він вміло ухилився від настирливих губ, побажав спутниці доброї ночі і аппарував у Менор.

Нарешті Драко почував себе в безпеці. Деякі жінки, були гірші за стерв’ятників.
Нерідко йому доводилося, в прямому сенсі слова, тікати від них. На кожному другому побаченні його хотіли напоїти амортенцією. Та ще його мати, Нарциса раз у декілька місяців влаштовувала побачення наосліп з незаміжніми дівчатами. Всі вони мліли від нього. Старанно завойовували його увагу. Але все було не те, Мелфоя завжди тягнуло лише до однієї. З таким неслухняним волоссям, красивими очима, довгими ногами та апетитним задком, і ім’я її Герміона.

Драко всівся на підвіконня і закурив. Ніч була, на диво, прекрасною. Місяць освітлював доріжки в саду, а зорі палали, як ніколи, яскраво.
“Завтра все буде ідеально. Я покажу їй свій світ і ніхто не стане у мене на заваді.”

*****
Ніч у Герміони пройшла важко. Вона вовтузилася у ліжку. Їй було то жарко то холодно. Подушка ,як ніколи, жорстка. Все було не так. Заснула вона під ранок.

— Мам, ти що спиш?— просунув голову в кімнату Даміан.
Герміона привідкрила очі, яскраве сонячне світло вмить її осліпило. Вона зразу ж кинула погляд на годинник. “Трясця, вже дев’ята!”
Грейнджер вискочила з ліжка, немов обшпарена, і побігла у ванну кімнату. Зі швидкістю снітча почистила зуби та вмилася. З поспіхом вийшла та направилася в гардероб.
—Акціо, бежева сукня. — і вмить вона була в її руках. Це було плаття, яке вигідно підкреслювало округлі бедра, довжиною до коліна з невеликим вирізом і короткими рукавами, .
Герміона швиденько його одягнула. З аксесуарів вибір впав на намисто з перлів та сережки цвяшки в тій же тематиці. На ногах у неї красувалися класичні чорні туфлі . Помахом палички нанесла трішки макіяжу та вклала волосся. На довгі зачіски у неї не було часу. Кучері, доволі слухняно спадали на плечі. Відображення в дзеркалі більш менш її влаштовувало, не дивлячись на те, що вона витратила на збори 10 хвилин.
Даміан вже чекав Герміону біля виходу. Він виглядав неймовірно дорослим. Якби у неї було більше часу, вона б собі дозволила трішки сентиментів. Проте хвилинна стрілка годинника невпинно рухалася вперед.
Вони вийшли з будинку і мовчки аппарували.

*****

Величезна будівля, на якій красувалася назва “Malfoy & wizard company” була сірою, хто б подумав. Великий офіс в центрі магічного Лондона. Будівля злегка вирізнялася деякою футуристичністю, але загалом була доволі стандартною.

Герміона з Даміаном зайшли всередину.
Просторий хол, посередині якого стояла стійка рецепції .
—Доброго дня, мене звати Герміона Грейнджер, у нас зустріч з містером Мелфоєм.
Дівчина на рецепції мило усміхнулася.
—Місіс Грейнджер, доброго дня. Моя колега проведе вас до нього. Ніби нізвідки виглянула дівчина і попросила їх йти за нею
Довгі коридори, здавалося ніколи не закінчаться. Грейнджер роззиралася навкруги.
Все в цьому місці кричало про багатство, починаючи зі світильників, закінчуюючи дорогими антикварними меблями.
—Мам, я не вірю, що буду тут стажуватися. Ущіпни мене, це якийсь сон.— стверджував Даміан.
—Котику, ти в мене такий здібний, тому це місце точно для тебе.— мило промовила Герміона.
—Ма, тільки не тут, ніяких котів, я тебе благаю.
Грейнджер посміхнулася.
“Який же дорослий в мене син”
— Обіцяю, в цьому приміщенні ніяких ласкавих слів. А от дома…— вона затнулася, бо вони зупинилися.

Драко стояв спиною до них і щось вивчав. В руках у нього була пробірка з якоюсь рідиною, а збоку декілька людей в халатах.
— Торіс, ви стверджуєте що це кристально чисті витяжки з астромерії?— спокійним голосом запитав Драко.
— Містере Мелфой, клянуся— занервував чоловік.— чистіше нікуди!
—Ти ж розумієш, що такий варіант мене не влаштовує. Потрібно переробити! Задій інші алгоритми, підключи свої світлі розуми, я за що тобі платню даю?
—Звісно. Ми… Переробимо.— промямлив Торіс.

— Містере Мелфой, до вас відвідувачі, зразу провели їх до вас, як ви і просили.— голосно мовила жінка.
Драко розвернувся. Серйозний погляд, змінився зацікавленістю.
“Нехай почнеться гра! Яка ж вона приваблива в цій сукні, а розпущене волосся так і манить запустити в нього свої пальці”
Мелфой підійшов і потиснув руку Даміану.
—Містере Візлі.— і усміхнувся кутиком губ.
— Взагалі-то Візлі-Грейнджер. —Тихо відповів хлопець. — можете кликати мене Даміан.
Драко усміхнувся трішки ширше.
—Місіс Грейнджер, радий вас бачити.
—Навзаєм, містере Мелфой.
—Як вам моя скромна контора?
—Знаєш Мелфой, вражає. Дійсно вражає, така велич і розкіш, все в твоєму стилі.
Драко на мить захотів поперечитися з нею, але передумав, він займеться цим потім.
— Є два шляхи розвитку подій. Перший- я роблю вам екскурсію, і ми потім займаємося бюрократією, або підписуємо папери зараз, і Даміан мчить у відділ зіллєваріння добувати кристально-чисту витяжку з астромерії.
Що обираєш?

—Містере Мелфой, мені до душі ближче зразу взятися за справу, до того ж я знаю, який момент вони опустили.—залепетав хлопець.
—Ну тоді давайте в кабінет.— Драко рукою показав в сторону.
Даміан пройшов вперед, за ним Герміона. Малфой провів рукою, по її талії, ніби направляючи. Від такого жесту її тіло покрилося мурашками.

Кабінет Драко був розміром з добру середньостатистичну квартиру.
Величезний стіл, на якому абсолютно нічого не було. Таке ж величне, неначе трон різьблене крісло з шкіряними вставками. Над ним висіла якась абстрактна картина, яка на думку Грейнджер туди геть не вписувалася. На диво ніякої зміїної атрибутики, нічого зайвого.
З іншої сторони столу було два, м’які крісла для відвідувачів. Збоку біля панорамних вікон стояв стіл для нарад з набагато простішими стільцями. Герміона швидко порахувала, їх  було 30.

“Нічого лишнього, та тут гольф можна грати” подумала Грейнджер.

Вони вмостилися навпроти Драко. Ніби нізвідки з’явилася папка. Мелфой її розгорнув і протягнув Даміану.—  Згодом почав.
— Нічого серйозного. Це лише формальність. Одна заява на стажування , інша — договір про нерозголошення інформації. Стандартний набір документів.— прокашлявся і продовжив— Стажування триватиме з понеділка по п’ятницю. Включно до того моменту, як тобі вже потрібно буде в Гоґвортс. Робочий день починається о 8 ранку. Закінчується о 5 годині після обіду.
Головним у твоєму відділі є містер Торіс Мекк. Він буде давати тобі настанови. Якщо щось буде потрібно, я майже весь час проводжу в офісі, тому звертайся. Форму тобі видадуть. Нічого не соромся. Ми відкриті для юних талантів.
Якщо тебе цікавить щось конкретне—запитуй.—з деяким офіціозом промовив Мелфой.

Даміан без лишнього поспіху бігав очима по рядках:
“Не дозволяється з лабораторії виносити пробники для…”
“Заборонено з’являється напідпику або…”
“За спізнення штраф….”
“Випробування проводиться , коли..”
Пунктів було дуже багато, але це не лякало юного чарівника. Він швидко підписав документи і передав їх Драко.

Герміона тихо сиділа і спостерігала. Вона не може втручатися, її син вже дорослий. Це його перший серйозний досвід, навіть якщо він наламає дров, це будуть його дрова.
—От і чудово, промовив Мелфой. Я попрошу мого помічника провести тебе до лабораторії. І випустив патронуса.
—Дякую вам за шанс, містере Мелфой. Ви не пошкодуєте. — з радістю випалив хлопець.
—Я на це надіюся. Щасти.Мій помічник вже чекає тебе за дверима. А вас місіс Грейнджер я попросив би залишитися, маю до вас декілька запитань.

Даміан зачинив двері. Незручна пауза знову заполонила кабінет.
Герміона почала першою.
— То що ти хотів запитати?
—Я хотів би спершу випити кави, а тоді вже питання, ти не проти?

Звісно вона була не проти. Їй потрібно випити цієї гарячої рідини, щоб сили та  енергія заповнила її тіло.
—Залюбки вип’ю чашечку пахучого еспрессо.
—Тоді пішли, в моєму офісі кава в рази смачніша, ніж в міністерській їдальні. Сотні галлеонів в місяць ідуть на закупку якісних зерен.— похизувався Мелфой.

Довгий коридор, вони йдуть пліч-о-пліч. Герміона мимоволі задивилася на Мелфоя. Драко був одягнутий в сірий костюм та сіру сорочку в тон. Штани злегка завужені. Піджак, який ідеально сидить на плечах, розщіпнутий, що додає невимушеності…
Грейнджер зловила себе на думці, що він до біса красивий, а одяг це лише підкреслює. Драко вже не був тим юнаком, він став справжнім, мужнім чоловіком. Міцні руки. Ох, як їй хотілося відчути його руки на собі, щоб він підняв її над землею, і міцно притиснув до себе. Герміона зрозуміла, що від думок, в неї всередині все стиснулося. Табун метеликів танцював в її животі. Вона не розуміла що коїться, такі трепетні відчуття в неї ніхто ніколи не викликав.

Кафетерій, бо це місце назвати їдальнею язик не повертався, був вишуканий. Приглушене світло, темні тони в інтер’єрі. Подекуди сиділи працівники.
Драко провів Герміону до столика, ніжно доторкаючись до її поясниці. Знову цей жест, і нехай це просто ввічливіть, їй це дуже імпонувало.
Мелфой відсунув стілець, після чого Грейнджер присіла. Сам— вмостився навпроти.
Офіціант миттю підійшов до них та протягнув меню
— Бажаєте щось відразу замовити, чи мені підійти через пару хвилин?
—Я буду Еспрессо, та склянку води.— промовила Герміона
—А мені принеси, кемекс з коломбією, отою що минулого тижня прийшла.— зробив замовлення Драко.
Коли офіціант відійшов , Грейнджер заговорила.

—Це місце. Просто суцільна естетика. Я в захваті!
—Розумієш Грейнджер, коли ти стільки часу проводиш на роботі, хочеться банального затишку. Якогось місця де б ти зміг трішки відволіктися.
— Не думала, що ти так піклуєшся про своїх працівників?.
—Шшш, тільки нікому не кажи. Це велика таємниця. Мелфої не можуть бути добрими.— і засміявся, як завжди лише кутиком губ.
Герміона ж розсміялася набагато сильніше. До чого смішний момент.
—Обіцяю, що триматиму рот на замку. Розкажи ще про це місце.

Їх перервав офіціант. Розклавши замовлення, він пішов.

— Це місце особливе. Я декілька років шукав найкращих барист зі всього світу. Оплачував їм додаткові навчання в маглівських місцях. Погодься, магли набагато більше розбираються в каві, ніж ми.
—Не можу не погодитися. Мені цікавий от який момент. Коли лорд чистої крові змінив свою думку, стосовно брудності всього, до чого доторкаються не чарівники?

“Коли закохався, як останній телепень в маглонароджену”

—Знаєш Грейнджер, всі помиляються. І я не виняток. Коли тобі все життя втлумачують що біле це чорне, то ти навіть і не сумніваєшся в цьому. А потім в один момент ти ширше розплющуєш свої очі, і розумієш—все брехня. Тобі все життя брехали.— промовив Мелфой і відпив кави .
—Краще пізно ніж ніколи, чи не так?— мило запитала Герміона
—Так, краще пізно ніж ніколи— повторив за нею Драко.
—Про що ти хотів поговорити?
—Я хотів розпитати тебе більше про Даміана. Чим він взагалі дихає. Що йому подобається? Не хочу нікого образити, але він твоя копія. Від Візлі там нічого немає.
Герміона глянула на Драко. Його очі були такими знайомими, ніби вона бачила їх щодня.Згодом промовила.
—Даміан має своєрідний характер. Він дуже гордий, завжди тримає слово. Не терпить несправедливості. Навіть коли він був зовсім маленьким, завжди признавався де і як він нашкодив. А шкодив він багато. З народження стихійна магія в ньому бушувала. Одного разу я застала в повітрі над колискою кота. Ото ми перелякалися.
—Я коли був немовлям, одного разу підпалив Менор.
—Я і не сумнівалася в твоїх здібностях, підпалювати це твоє. Згадай хоча б як ти підпалив рятуй кімнату в Гоґвортсі.
—Не хочу навіть згадувати— засміявся Драко
—А до людей як він ставиться?
—Даміан відчуває людей, віддзеркалює їхні емоції. Лише з батьком він часто конфліктує. Рон з його  народження веде себе трохи відсторонено, от і виникають неприємні ситуації.
Герміона прикусила язик. Вона відчувала провину, за таку відвертість. Ніколи і нікому Грейнджер не признавалася в цій драмі її життя. А тут вона сидить перед ним,як відкрита книга.

—Грейнджер, то чому ти досі з ним? Він ж останній бовдур.— Мелфой довго в голові перебирав лайливі слова, які асоціювалися в нього з Візлі, та вибрав найменш лайливе.
— Це все важко, Драко.
“Драко, я назвала його по імені? Напевно вперше в житті”
—Ми вже 15 років разом…ми хороші друзі, партнери я б сказала.
—Ти так говориш, ніби у тебе з ним бізнес.
—У мене з ним син, я все раніше робила заради того, щоб в мого сина був батько.
“Раніше, вона сказала раніше?  Тобто зараз вона не.. ”
—Раніше?
—Раніше, але не тепер.— Герміона видихнула і усміхнулася.— Що за мелодраму я тут розвела з твоєю допомого. Одне скиглення. Кава у тебе вищий клас. Може покажеш мені компанію?
—Звісно, давай почнемо з останніх поверхів.

Драко водив Герміону кабінетами. Вони були просторі та новітні. В деяких було багато книг, в інших розмістилися лабораторії. Особливу увагу Герміона звернула на зал для випробування магічних заклинань. Купи з реквізиту, манекени та багато іншого. Розміри вражали. Вони йшли , Мелфой розказував за призначення тих чи інших речей,вони реготали, обмінювалися думками, як їх перервав тендітний голосочок.
—Драко, милий! Куди ж ти вчора так швидко втік? Навіть не попрощався як годиться. Надула губи Роуз.
—Місіс Мітчел, яка зустріч. Не знав, що ви заскочите. Я думав вам назначено на п’ятницю?

Герміона тихенько спостерігала за цими двома.

—Драко, я просто засумувала, в моєму номері так самотньо. Я подумала ти мені проведеш екскурсію по фірмі —Промовила Роуз і провела долонею по грудях Мелфоя.

“З мене годі, я не буду свідком цієї порнографії“

—Знаєте, ми якраз закінчили. Дякую Містере Мелфой за все…і …до побачення.— на одному диханні поговорила Герміона.
Драко не встиг нічого відповісти, як Грейнджер їх  покинула. Залишила його в компанії цієї дівки, яка знову буде розказувати свої безглузді історії.
А все так гарно починалося….

Запрошую вас до мене в тік ток(natalliiatopalova) баба Наталя освоює молодіжну платформу 🤣