І коли ти все згадаєш

Вечірнє ,літнє сонце повільно рухалося за горизонт. Драко відчував пекельну втому. День видався важчим, ніж того хотілося. Мелфою потрібно було керувати роботою лабораторії власноруч, бо її очільник захворів. Драко любив дослідження проте , напевно ,вже відвикнув від титанічної праці. Йому було простіше довірити практичну роботу Торісу, який відмінно справлявся, а самому лиш делегувати обов’язки.

Але і без плюсів цей день не минув. Він мав нагоду поспостерігати за Даміаном. Хлопець вражав своїми вміннями, не дивлячись на юний вік. Щось у ньому було таке знайоме, в його чітких рухах та зосередженості.

Але попри те, Драко мав що йому показати. Йому хотілося, щоб хлопець знав: у нього є наставник. І це точно не через зв’язок з його матір’ю. Виключно через талант та жагу до знань.

 

В обідній час він отримав листа від матері. Нарциса просила його завітати на вечерю. Драко знав, що матері самотньо, що їй бракує уваги та спілкування. Він неодноразово просив її повернутися у Менор, проте всі спроби вона  обрубувала на корені.

 

Мелфой прибув за 5 хвилин до призначеного часу. Перед очима стояв

доволі великий особняк, який навіть віддалено не був схожий на Мелфой Менор. Він вабив своєю привітністю і гостинністю. Багато вікон, декілька симетричних балконів, великі парадні двері. По стіні розростався декоративний виноград, а на підвіконнях красувалися квіти. У всьому виднівся вишуканий смак його матері.Драко купив їй цей будинок, після смерті батька.

Це місце стало її новим домом, її відрадою. Майже весь свій час вона проводила в саду, доглядаючи за квітами. Зокрема це були троянди всіх можливо-неможливих сортів. Вони , навіть, декілька разів відвідували Голландію, щоб придбати деякі рідкісні види. Драко оминув будинок, йому відкрився неймовірний вид із заднього двору.

 

Нарциса сиділа в альтанці на березі озера, і милувалася заходом сонця. Таке спокійне і дивовижне місце.

В її обличчі читався спокій. Побачивши сина, вона усміхнулася. Любов до нього була єдиним , що у неї залишилося.

—Мама!— доволі стримано промовив Мелфой і поцілував її у щоку.

—Драко, синку. Я така рада , що ти завітав на вечерю. У ельфів все вже готово. Зараз я попрошу накрити нам тут. Цей захід надто гарний, щоб просидіти його в приміщенні.

—Ти ж знаєш мою любов до їжі, яку готують наші ельфи. —Мелфой усміхнувся, та додав.—Яких ти тихцем вивезла з Менору.

—Але я тобі залишила Тінкі, вона чудово з усім справляється. Міппі— на цих словах біля Нарциси матеріалізувалася мила ельфійка.

—Міппі, можна подавати вечерю.

 

Ельфійка кивнула та клацнула пальцями.

Вмить стіл наповнився смачнезними стравами. Драко був правий. Їхні ельфи були чудовими кухарями.

Вони всілися за стіл, попри вечерю мило бесідували. Мелфой навіть почав думати, що цей вечір не буде схожий, на всі попередні. Де мати намагається його засватати , чи ба, ще гірше, запросити невідому гостю без його відома.

 

Коли він майже розправився зі стейком, Нарциса почала.

—То як довго ти хотів приховувати від мене міс Грейнджер?

—Мамо, ми зустрічаємося приблизно два тижні, це ще не довгий строк. Чи я мав її на перше побачення до тебе привести, а?—з деяким роздратуванням відповів Драко.

—Не потрібно блазнювати, ти розумієш про що я. В мене таке відчуття, що ти зовсім не хотів мені розказувати про неї.

—Так і немає чого розказувати. Ми просто разом. Поки все.—Мелфой відчував, як починає злитися. Від цього він сильніше стиснув прибори у своїх руках.

Нарциса ж, навпаки була розслабленою, елегантно відпивала вино зі свого келиху, та продовжувала стріляти запитаннями.

—Розкажи мені про неї більше. Чим вона тебе зацікавила? Вона ж ніби заміжня була? У неї є діти?

—Вона промінь, який освітлює моє  життя. Поряд з нею, я розумію, що живий. Розумієш?

—Розумію.—сумно промовила його мати.—коли Люциус помер, моє життя окутала суцільна темрява. —вона сумно видихнула.

—Пробач. Не хотів нагадувати про батька.

—Це не твоя вина. Я бачу його скрізь. У всьому. Інколи мені здається, що він от от зайде до вітальні. Вип’є зі мною чаю. —На очах Нарциси виступили сльози.

 

Драко вирішив перевести тему, дуже боляче було бачити матір у такому відчаї. І найкращими ліками було, задовільнити її цікавість

—І так, вона була одружена. Але вже розлучена. Також у неї є син.

—Син? Як цікаво.—перебила його мати.— і скільки йому?

—П’ятнадцять.—стримано відповів Драко.

—Такий чудовий вік. Ніби вже дорослий, але все ще потребує батьківського плеча.

Доречі, ти пам’ятаєш, що першими у Мелфоїв завжди народжуються світловолосі хлопчики?

 

Драко поперхнувся.

 

“Дійсно, як я міг забути, що у Мелфоїв завжди першими народжуються хлопчики?  Чому я відразу не зрозумів?

Чи не хотів розуміти? Ну так, Грейнджер зразу ж вийшла заміж за рудого телепня. Я вирішив дати їй спокій. Але дідько! Я завжди говорив, що буду найкращим батьком. Не таким як мій. І що в результаті? Мій гіпотетичний син провів без мене 15 років свого життя. Мене не було поряд. Ніколи!”

 

—Справді. Я і забув.  А завжди світловолосі?— майже невимушено промовив Драко

—Зазвичай, але інколи бувало, якщо магічний відбиток матері сильніший, то дитя переймало її колір волосся.

Таке траплялося лиш раз. Хочеш я пошукаю інформацію в нашій родовій книзі?

 

Було б чудово, мам.— з вдячністю промовив Драко піднімаючись зі стільця.— Я вже маю бігти. В мене є ще деякі справи.

—Не смію тебе затримувати. Але ми ще не договорили.— швидко промовила Нарциса. — І якщо ти з міс Грейнджер не будете тягнути, то можливо я ще дочекаюся внуків.— кинула наостанок його мати.

 

“Дочекаєшся, ще й як дочекаєшся. У тебе вже є внук. І якби не твій син, бовдур і боягуз , ти б няньчила його з пелюшок.”

 

Драко міцно обійняв матір, наостанок поцілув у щоку.

 

“Я тебе люблю, мамо”

 

*****

Мелфой аппарував на заднє подвір’я будинку Грейнджер. Розмова з матір’ю не давала йому спокою.

Він нервово закурив. В його голові складалися фрагменти, яких він ніколи не визнавав. Всі пазлики складалися. Залишалося взнати, коли у Даміана день народження.

 

Раптово засвітилося світло на задньому дворі і до нього вийшла Герміона. Одягнена вона була в піжамний комплект, що складався з тонких, коротких атласних шортів та топу на бретельках. На її обличчі читалося занепокоєння.

—Драко, що ти тут робиш посеред ночі?

—Я скучив. І вирішив , якщо світло в будинку буде горіти, то напроситися на горнятко чаю.

—Точно все добре? Ти трохи схвильований?— промовила Грейнджер і підійшла впритул. Її губи ніжно торкнулися його щоки.

—Точніше не буває. То що? Напоїш спраглого мандрівника? Чи мені пошукати інший прихисток?— грайливо відповів Драко, очима оглядаючи будинки навколо.

Герміона легенько стукнула його кулаком у груди.

—Тільки спробуй!—з цими словами, вона за руку потягнула його у будинок.

 

Минувши вітальню, вони зупинилися на кухні. Мелфой сперся об стільницю і спостерігав за спритними рухами Грейнджер.

 

“В цих шортах вона до дідька сексуальна, а з якою грацією вона стає на носочки, щоб дотягнутися до верхньої полички.”

 

Мимоволі він облизнув губи та підійшов ближче. Міцно обійняв її ззаду.

Від несподіванки Герміона пискнула.

—Драко, що ти робиш?

—Обіймаю тебе.— ніжно муркнув на вухо і прикусив його.

—Ти мені заважаєш робити чай.—спробувала протестувати Грейнджер.

—До дідька чай, ходи сюди.—мовив Мелфой і розвернув її до себе.

Його губи миттю припали до її. Вони розчинялися в палкому поцілунку. Її руки блукали по його спині, малюючи узори, та злегка подряпуючи крізь сорочку.

Він прикусував її нижню губу, чим викликав приглушений стогін.

—Драко, не тут. Даміан може зайти. Давай піднімемося в спальню.

 

Мелфой кивнув, та попрямував за Герміоною. Вони йшли тихо, неначе закохані підлітки, яких от от спіймають на гарячому.

Опинившись в спальні вони відразу продовжили почате. Драко повільно прослизнув рукою під тоненький топ і стиснув одну з грудей. Паралельно цілуючи Грейнджер в шию.

Герміона ж ніяк не могла справитися з ґудзиками на сорочці, та просто розірвала її. Вони з брязкотом розсипалися по підлозі, вивільнивши красиве молоде тіло Драко.

Грейнджер поцілувала його груди, повільно спускаючись до пупка. Руки вже вправно розщіпали ремінь, коли поцілунки наблизилися до краю білизни. Герміона опустилася на коліна, та спустила штани разом з трусами, вивільнивши красивий, збуджений член.

Вона ніжно торкнулася губами головки, та облизала її. З вуст Драко вирвався глухий стогін. Його руки зарилися в її неслухняні  кучері. Вона дивилася на нього, і відчувала, як в трусиках стає волого. Приносити задоволення коханій людині, значить приносити задоволення собі.

Герміона язиком провела по всій довжині прутня та погрузила його в рот. Плавними рухами вона зводила Мелфоя з розуму.

—Грейнджер, що ти робиш зі мною.—стогнав Драко, поки вона повністю заковтувала його плоть. Її вилиці злегка тремтіли, і вона вирішила допомогти собі рукою, чим викликала у Мелфоя черговий вир невиразних слів.

—Мерлін…добре…так…ще трохи…

Тихі стогони заполонили кімнату.

Вона старанно рухала язиком по голівці, паралельно посмоктуючи його. Рухи стали швидшими і різкішими. Драко рухав бедрами, погружаючись на всю довжину.

Вмить член в її роті напружився, та гіркувате сім’я вивільнилося з нього.

Мелфой простогнав її ім’я та феєрично закінчив. Ноги підкошувалися від задоволення. Але йому хотілося більшого.

 

Герміона піднялася з колін. Драко різким поцілунком накрив її губи.

Розвернув спиною та підштовхув до ліжка.

—Хороша дівчинка. А тепер я візьму тебе ззаду.— шепотів на вухо, рукою прогинаючи спину Грейнджер. Стягнув з неї шорти та відкрив для себе чудовий вид. Вона була така мокра. Завжди готова, завжди готова для нього. Пальцями провів вздовж складок, чим викликав черговий стогін.

“Яка сексуальна, і вся моя”

Мелфой загарчав та різко увійшов в неї.

Герміона від неочікуваності пискнула .

Задоволення розповсюджувалося по тілу. Їй хотілося , щоб він ніколи не зупинявся. Вона викрикувала його ім’я, поки він паралельно пестив її груди.

Темп був швидкий. Драко стискав її сідниці,та насаджував на свій член.

—Якщо ти будеш так стогнати, то я не зможу довго себе контролювати.— прошепотів на вухо.

—Драко, я майже.— простогнала Герміона.

Він потягнув її за волосся, чим змусив відірвати руки від ліжка та стати разом з ним на коліна. Його груди були міцно притиснуті до її спини. Драко продовжував рухатися, паралельно погладжуючи її клітор.

—Ти така солодка— шепотів Мелфой покусуючи шию Грейнджер.

—Зроби це для мене.

Герміона знову викрикнула його ім’я, та затрусилася в оргазмі. Він накрив її з головою. Хвиля за хвилею. Драко продовжував рухатися та згодом сам закінчив.

Спітнілі тіла тремтіли від задоволення.

Вони перемістилися в ліжко.

Герміона примостилася на грудях Драко.

Ніжно гладила його груди.

—Це було вау.—

—Ага, ти була на висоті. Мені ще ніколи стільки задоволення не приносив мінет. На Ґрифіндорі і цьому навчають?

—Дурак.— штовхнула його Грейнджер.— ні щоб насолодитися моментом, ти мусиш пускати оці свої хтиві жартики?

—Та добре, а що дійсно навчають?— засміявся Драко і получив подушкою по голові.

Кімната наповнилася сміхом. Вони товкли один одного подушками та реготали, як діти.

 

—Розкажи мені щось? Щось таке чого я не знаю.— промовила Герміона.

—Герміона Грейнджер чогось не знає? Ну це завдання з зірочкою.— усміхнувся Мелфой кутиком губ.

—У нашому роді завжди першими народжуються хлопчики, уявляєш?

—Ого, це доволі цікаво. Напевно це зв’язано з вашим древнім родом?

—І як завжди ти права. Щоб рід не перервався. І зазвичай це світловолосі хлопчики.— не встиг Мелфой закінчити, як його перебили.

—Уявляєш, Даміан народився світловолосим. Але згодом потемнів. Він був таким милим. Як ангел. Кучерявий, з сірими очима, правда бешкетував так, що волосся дибки ставало.

 

“Даміан, світловолосий, трясця, все сходиться, мама говорила, що інколи таке трапляється, якщо магічний відбиток матері сильніший. Подумати тільки. Я щойно став батьком”

 

—Драко, ти слухаєш?

—Звісно, а тепер ти мені розкажи щось чого я не знаю.—промовив Мелфой ,сильніше стискаючи її долоню

—Ти ідеш зі мною на весілля Джорджа Візлі.

—Ага, то ти вирішила мене позбутися отаким методом. Кинути мене на розтерзання сімейству Візлі?— Драко вигнув одну брову.

—Вони милі люди, і дуже люблять мене.— знітилася Герміона.

—Тебе, але не мене.

—Ну будь ласка, Драко. А я тобі віддячу.

Наприклад як сьогодні?—загадково усміхнулася Герміона.

—А ти вмієш вмовляти. Думаю я зможу перетерпіти декілька годин, заради тебе.

—От і домовилися. В наступну суботу. Деталі згодом.— залепетала Грейнджер і залишила поцілунок на його щоці