І коли ти все згадаєш

Волосся Герміони ніжно лоскотало обличчя Драко. Він міцно обіймав її ззаду.
Ноги були переплетені. Носом він провів по шиї Герміони та вдихнув її запах. Аромат квітів, безперечно, якби зараз йому  прийшлося нюхати амортенцію, вона б пахнула так само.
Пахнула б нею.

Мелфой неохоче випустив її з обіймів та попрямував на кухню.
На мить затримався. Цей момент хотілося просмакувати трішки довше.
Гола Грейнджер лежить на боці. Тонке чорне простирадло, злегка покриває її бедра. Волосся неслухняно розвивається по всіх подушках. Одну з яких вона міцно обіймає.
Драко усміхнувся і зник в коридорі.
Цю мить він пам’ятатиме завжди.

Герміона прокинулася, відкрила очі,  провела поглядом по великій спальні. Темно-сірі стіни, красива старовинна люстра на стелі, антикварні різьбленні меблі. Поглядом вона шукала Драко. Проте його ніде не було. Вона солодко потягнулася. Опустила ноги з ліжка на холодну дубову підлогу.
Вона закуталася в простирадло і підійшла до шафи. Її  погляд впав на білу сорочку, яку Герміона і вирішила одягнути.
Рукави були надто довгі, тому Грейнджер їх підкотила. Задоволена своїм ,злегка сексуальним виглядом, вона вислизнула зі спальні.

Заплутаними, безкінечними коридорами Менору Герміона рухалася інтуїтивно. Їй здавалося, що от от вона натрапить на Драко. Велич цього місця вражала. Суцільний вишуканий смак у всьому. Гармонія кольорів та фактур. Вона почувала себе, ніби в музеї.
Спускаючись по сходах Грейнджер помітила приміщення схоже на їдальню.

“Якщо вірити логіці, кухня має бути десь поряд”

Драко сидів на кухні, читав “пророк” та попивав каву. Свіжі плітки, декілька оголошеннь, та знову стаття про нього.
“Драко Мелфой підписав контракт з Міністерством Магії”

Він швидко забігав очима по рядках, як на газету впала тінь. Перед ним стояла Герміона, одягнена в його сорочку, яка ледве прикривала сідниці. Її волосся було злегка скуйовджене, а на вустах сяяла усмішка.
—Доброго ранку.— промовила Грейнджер та обхопила долонями обличчя Драко.
—Ага.— промовив Мелфой не відводячи зачарованого погляду—Доброго.— та всадив Герміону собі на коліна.
Долонею провів по її вилиці.

Грейнджер повторила рух його руки і сильніше притиснулася до нього.
Драко ніжно поцілував кутик її губи, рукою погладжуючи бедро.
В цей момент його переповнювало щастя. Жінка яку він кохав багато років нарешті поряд. До неї можна доторкатися, цілувати, зариватися пальцями в її волосся.
Він відкинув декілька локонів і припав губами до її шиї, палкий поцілунок і ще один і ще.
В мить йому захотілося посадити Герміону на стільницю  і оволодіти нею. Ця жінка пробуджувала в ньому бажання однією лише присутністю. Одним своїм поглядом змушувала серце вистрибувати з грудей.

—Драко, любий ти тут?— Нарциса навстіж відчинила двері кухні і оторопіла.
Її погляд був прикутий до сина і особи, яка сиділа в нього на колінах. Особи , яка напівоголена сиділа в святині її сімейного гнізда— кухні. Залившись краскою, вона обернулася і промовила.
—Драко, я б хотіла випити з вами чаю, якщо ви не проти, то я попрошу ельфів накрити нам у вітальні.— та недочекавшись відповіді вилетіла з кімнати.

Мелфой голосно розсміявся, ситуація ,до дідька, була смішною. Він любив коли люди почувалися ніяково. Герміона теж видала здавлений смішок. Хоч їх знову застукали, реакція Нарциси була дуже кумедною.
—Твоя мати завжди вривається без стуку?
—Вибач.— тихо усміхнувся Драко.— Вона не звикла, що я когось сюди запрошую.— і знову поцілував Герміону.

*****
У них було декілька хвилин, щоб привести себе в порядок.
Герміона трансфігурувала сірий костюм Драко під свої параметри. Діловий стиль виглядав на ній дуже ефектно. Піджак на голе тіло, вигідно підкреслював її форми, а завужені донизу штани, робили її ноги ще довшими. Волосся Грейнджер зібрала у високий пучок.
Драко оцінююче глянув на неї та  підмигнув. Підійшов ближче, ривком притягнув до себе. Його руки гуляли по її тілі, пробираючись під піджак.
—Ох, якби у нас було більше часу, я б вас змусив добре попрацювати над нашим договором, міс Грейнджер.— прогарчав крізь зуби Драко.
—Містере Мелфой.—Герміона поклала руку на випуклу ділянку його штанів і злегка надавила.—я думаю в нас буде вдосталь часу на доопрацювання деталей.— з уст Малфоя вирвався стогін, який він заглушив хтивим поцілунком.
Що з ним робила ця жінка?

Герміона  спускалася до вітальні на ватяних ногах, хоча Драко міцно тримав її за руку. Кроки були повільні і невпевнені. Грейнджер не боялася нікого, проте мати Малфоя вселяла в неї певний страх. Завжди ідеальна, стримана та самовпевнена. По спині пробігли мурашки…
Нарциса сиділа рівно, як натягнута струна. Бездоганна навіть у такому простому, як просто сидіти і очікувати.
Місіс Мелфой окинула їх поглядом. Очі зупинилися на руках, які міцно стискали одна одну.
Зрештою вона подарувала їм стриману посмішку та рухом руки запропонувала присісти.
Вони сіли навпроти неї. Рука Драко все ще міцно стискала руку Грейнджер

—Доброго ранку Герміона. Вибачте, що не привіталася одразу. Ця ситуація геть збила мене з пантелику.
—Мамо, якщо б ти завчасно попереджала мене про свій приїзд, ми б могли уникнути багатьох незручних ситуацій.—перебив її Драко.—Але може і краще, що ти про все дізналася спонтанно. Ніяких оглядин і званих обідів.
—Значить це правда….—Нарциса зніяковіло почала розглядати свої нігті.— коли мені прислала сову місіс Дваєр, що бачила тебе в міністерстві, я спочатку їй не повірила. Ти і міс Грейнджер, придумають ж таке. Проте тепер я бачу, що вона не брехала.
—Мам, ми з Герміоною разом.—на цих словах Драко обійняв Грейнджер.— подобається тобі це чи ні.
—Що? Ти подумав що я проти?
Драко, я вже не в тому віці, щоб вставляти тобі палки в колеса. Я вже так хочу поняньчити онуків. Мені всерівно з ким ти вирішиш зв’язати своє життя. Головне, щоб вона тебе кохала. Ви ж кохаєте мого сина Герміона?

Нарциса з ніжністю поглянула на неї. Скільки надії та тепла було у її очах.

Ця фраза вивела Грейнджер з рівноваги.

“Чи кохаю я Драко? Не так я собі уявляла цей момент. Його мати притиснула мене до стіни. Що я маю відповісти? О так місіс Мелфой, в мене до вашого сина є почуття. За мить я стану на одне коліно і попрошу його руки”

Іронізувала Герміона в своїй голові.

“Як відповісти, щоб не виглядати закоханою дурепою?  А якщо Драко не кохає мене? Якщо йому просто комфортно зі мною? Класний секс і нічого більше?”

—Мамо, твоє питання трохи недоречне. Де твої манери?— крізь зуби промовив Мелфой.
—Та ні, Драко, все добре. Питання цілком доречне. Я як мати розумію місіс Мелфой, мені б теж хотілося знати, що обраниця мого сина не лукавить. І так, у мене є почуття до Драко. Ви виховали чудового сина.—трішки зніяковіло відповіла Грейнджер. Та глянула на Мелфоя. Він дивився їй прямо у вічі. Ніжно погладжував за плече.

Нарциса самозадоволено усміхнулася. “Ці двоє просто створені один для одного. А які красиві діти у них вийдуть. Кучеряві ангелики скоро заполонять Мелфой Менор“

—Ну тоді мені пора, залишу вас наодинці. Не гоже заважати закоханим.
Герміоно, давай якось пообідаємо. Нам стільки потрібно обговорити.— тароторила Нарциса, прямуючи до каміну.— я пришлю тобі сову.— і зникла у зеленому полум’ї.

Мелфой не чув що говорила мати. Вся його увага була прикута до Грейнджер. Такої особливої, неймовірної жінки.
Він почувався підлітком. Закоханий бовдур, який досі мовчав про свої почуття.
Драко ніжно провів великим пальцем по її губі . Вона пильно вивчала кожен його рух, кожну емоцію. Всередині все стискалося від напруги.
Його губи щось беззвучно повторювали. І коли виник звук, її серце на мить зупинилося.
—Я кохаю тебе Герміона.

*****

День в міністерстві видався доволі довгим. Купа незавершених справ, декілька зустрічей, та безліч паперів, які потребували її уваги. У Герміони не було часу навіть пообідати. Все що їй хотілося, це прийти додому та відпочити. Можливо з келихом вина та прочитанням нової книжки. Проте планам не судилося здійснитися. Давня традиція сімейства Візлі— щочетверга другого тижня місяця у них святкова вечеря. Даміан ну дуже просив її прийти, а відмовити цим щирим оченятам вона не могла. Попри свої складні стосунки з Роном,  відносини з його рідними були чудові.
А ще страви, які готувала його мати, були вище від всяких похвал.
Вся справа в любові, з якою вона їх готувала. Ця жінка присвятила всю себе сім’ї, і кращого місця для неї, годі було шукати.

Герміона поспішила покинути свій кабінет, і скориставшись каміном попрямувала у Нору.

*****

Шум і гамір. Ці два слова сповна описували атмосферу в сімейному гнізді Візлі. Діти бігали і сміялися. Радість витала у повітрі.
Грейнджер привіталася з усіма, вона була така рада їх всіх бачити.
—Герміона, я така рада, що ти сьогодні прийшла. Я спекла твій улюблений пиріг.—промовила Моллі і поцілувала у щоку Грейнджер.
—Ви ж знаєте, я люблю у вас бувати, проте справи в міністерстві..
—Так, так, ти в нас ще та бджілка—Перервала її місіс Візлі—Люба, допоможи мені будь ласка піднести ще декілька страв, і ми зможемо всіх запросити до столу.
Герміона квапливо пройшла на кухню, і зіштовхнулася з Роном.
—Привіт.— тихо промовив він.
—Привіт, як ти?— з усмішкою відповіла Грейнджер. Її справді хвилювали справи колишнього чоловіка, попри все він залишався дорогою для неї людиною.
—Все як завжди, в авророраті— завал. Гаррі звалив на мене всю писанину, навіть продихнути немаю як.
Герміона з співчуттям кивнула. Вона знала, що Гаррі Поттер— суворий бос, поблажок ніколи і нікому не дає, навіть близьким .
—А ти як? Чув ви з Мелфоєм..
—Так, ми дійсно разом. І я хочу, щоб ти знав, наші стосунки почалися вже після запуску процесу розлучення. Рон, я б ніколи тебе не зрадила.

Візлі злегка усміхнувся. Десь глибоко в душі, він надіявся, що це лиш чутки. Що одного дня, все повернеться на свої місця, проте реальність була суворою.
Його колишня дружина і запеклий шкільний ворог тепер разом.
В уяві Рона виник спогад, який він волів би назавжди забути.

….
Герміона хвилиною раніше танцювала з Мелфоєм.
“Дідько, що він забув біля неї? Цей самовпевнений індик. А вона? Теж мені. Сміється, неначе не він колишній смертежер! Ну нарешті вона йде за свій стіл.”
З думок Рона витягнули хлопці, наливаючи нову порцію алкоголю.
Він випив, перекинувся з ними кількома словами. В надіії оглянув зал, проте Грейнджер вже не було, як і Мелфоя.
Миттю Рон вскочив зі свого місця і вибіг з великого залу.
Йому потрібно її знайти.
В коридорах було темно та безлюдно. Лише ехо супроводжувало кожен його крок. Він йшов, аж поки не почув тихі голоси. Це точно була Грейнджер.
Візлі підійшов ще ближче і прислухався.
Вмить голоси затихли. Цікавість взяла верх і Рон неспішно визирнув з темноти.
Герміона сиділа на підвіконні і… Чорт. Цілувалася з Мелфоєм.
Злість бурлила в його крові, руки стиснулися в кулаки. Єдиним бажанням Візлі, було відтягнути цього покидька від Герміони та розквасити йому пику. Проте він навіть не поворухнувся.

….

—Рон, все добре? Ти якось зблід?— витягнула його з роздумів Грейнджер.
—Так, давай мені ці тарілки. Віднесу їх на стіл.
Герміона чемно його послухала, після чого він зник у вітальні.

Коли всі розсілися по місцях, Джордж Візлі взяв слово.
—Як ви знаєте, ми з Анджеліною кохаємо один одного.— вмить всі заплескали в долоні.
—Так от, ми нарешті вирішили одружитися.— шум, радісний крик доносився з усіх куточків столу.
—Наступної суботи, ми раді будемо вас всіх бачити на нашому весіллі. Тільки найближчі і найрідніші люди. На тижні ви отримаєте свою сову з часом і місцем. Дякую за увагу.— чоловік усміхнувся і відсалютував келихом своїм рідним.

Більше за столом нічого не обговорювалося. Всі проблеми вмить щезли, одна радісна новина наповнила серця людей безмежним щастям.
Моллі плакала, Артур міцно обіймав її за плечі. Це останнє весілля їхніх дітей.
Остання пташка вилітає з гнізда. Але беручи до уваги досвід Рона і Герміони, можна було сказати, що інколи пташка повертається.

Грейнджер сиділа біля своєї подруги. Джинні завалювала її питаннями, та розповідала про свій побут і успіхи дітей.

—Ну що? Ти вже дозволила нашому “містеру ідеальна зачіска” стягнути з тебе трусики?
Герміонені щоки, вмить розчервонілися.
—Джинні! Ти думаєш тут місце про це поговорити?—спантеличено відповіла Грейнджер і поглядом обвела людей за столом.
—Думаєш тут є до нас комусь діло? Всі надто зайняті обговоренням весілля. То як він тобі?—не вгамовувалася Джин.
—Він чудовий, справді. Від того Мелфоя , що ми знали, залишилося лише ім’я. Драко добрий…і…романтичний..і він мені сьогодні сказав, що кохає мене.— на цих словах Грейнджер мило усміхнулася.
—Здуріти можна! Це ж виходить, мені можна купляти дві сукні. Одну на весілля Джорджа, а іншу на ваше.—засміялася Джинні.
—Ні…ти що? Яке весілля. Ми так мало часу разом. Та і не знаю, чи хочу я знову під вінець. Минулого разу це погано закінчилося.
—Раз на раз не приходиться. Ти не винувата в тому, що мій брат останній козел. У тебе немає права взяти і розчаруватися у всіх чоловіках світу. Я хочу щоб ти була щаслива. — Джинні стиснула її руку.—А Мелфой, здається, може це зробити. Та глянь на себе? Ти просто сяєш, коли говориш про нього.

І це було правдою. Герміона не могла пригадати, коли востаннє їй так легко дихалося. Її переповнювали емоції та вона дійсно сяяла з середини. Одна згадка про нього, і усмішка моментально з’являлася на обличчі.

*****

Дуже вибачаюся за затримку цього розділу.

Доречі, як вам відносини Драко і Герміони?

Не надто сопливо?

Просто душа вимагає романтики😅