І все закінчується добре.

Трохи більше 2 000 слів.

Синопсис: Складно рахувати скільки він тут, по відчуттям вічність, по підрахункам близько тижня. Техно його шукає, і це робить біль у грудях, десь у районі легень, тільки сильніше. Він має вибратися звідси якомога швидше.

Або Філ виривається з полону і все добре, але не одразу

Коментар перед частиною:

Бережіть себе! 

TW: Неграфічні смерть і вбивство другорядних персонажей

Полон 

Неописуваємі, але чітко предпологаємі тортури

Матюки

Філ відчував біль.

Все його тіло нило від тупого болю. Порізи, здерта шкіра, опіки, він навіть не може сказати наскільки їх, травм, багато. Його зап’ястя натерлися від залізних оков тримаючих його, і горять, коли він намагається ними пошевелити. Дихати важко, кожен вдох повітря спричиняє біль, плече нещадно ниє від незручного положення на колінах з згорнутими вверх руками.

Крила. Філ ненавидить відчуття скованих крил позаду, відчуття голого від пір’я, зрізаних пірїнок, які не встигли навіть повністю вирости. Його свободу забрали, знов, і це пробирає легкий панічний жах можливості, що вони ніколи не відростуть.

Складно рахувати скільки він тут, по відчуттям вічність, по підрахункам близько тижня. Техно його шукає, і це робить біль у грудях, десь у районі легень, тільки сильніше. Він має вибратися звідси якомога швидше.

Його відволікає звук повільної, навіть лінивої ходьби. Філ не піднімає погляд, він чує як встає по струнці охорона, як цей безпопитний каратель, занадто самовпевнений, занадто ненавчений щоб дійсно бути для когось, хто прожив стільки сотень років, як Філ, погрозою, підходить до його клітки.

Чоловік тільки сподівається, що цей буде щось казати, перед тим як знов його топити.

Філза не рухається і закриває очі, які і так прикритті його волосям.

– Що ж, перший порадник, вже здаєшься? – в гнилому голосі його титул звучить огидно, настільки що хочеться вибити з нього все бажання просто говорити. Але Філ не рухається.

– Про вашу витримку ходять легенди, але мабуть на то вони і легенди – Філ може чути легку нервозність у голосі, можливо це може чути тільки він, а можливо цей хлопець дійсно настільки поганий актор. Це не важливо.

– Ей, пташка – він взяв світле волося і потягнув у гору. Боляче, хочеться прибрати цю руку, відірвати з тіла його карателя, щоб залишати його стікаючим у крові, тільки за огидне прізвесько, яке переслідує Філа. Видно цей помітив як на нього реагували, з іншого боку, мабуть складно забути коли тобі майже відгризли шию через це. Але ні мускул на лиці Філа не поворухнувся.

– Агов, ти що оглох? – щека Філзи загоріла від грубої пощечини – Ей, ти чуєш?

Голос все більше і більше видава нервовість. Він потрібен живий і бажано притомний. Філа боляче трясли і били нагдуючи про минулі травми, але він не іздав ні звука, не відкрив очі, і навіть не поворухнувся коли його кинули і руки боляче натянулись, коли тіло так і не змогло дістатися підлоги через окови.

– Блять – шепот паніки – Блять! – крик – Лікаря сюди, негайно! 

Філ вдячний за волосся що прикривають його легку, секундну посмішку перемоги.

Вони занадто недалекі щоб подумати що не треба знімати його з цепей. Філ стримає вдох полегшення, коли його зап’ястя вириваються з залізної муки, продовжуючи свою маленькую гру. Перевернувши його на спину вони почали грубо його переміщати і перевіряти пульс.

Вони зрізали його кігті, але занадто сильно рослабились. Філза вміє вбивати. Він взяв двоїх по боки від нього людей за голови і вдарив їх об холодний бетон встаючи. Його крила зв’язані між собою, але не прикріплені ні до чого більше. Він не відчуває біль, тільки ниючу слабкість від ран, але його тіло працює майже на автоматі.

Охорона повільна, вони не встигають навіть підняти меч, Філза вже зламав одному з них руку забираючи зброю, і протикаючи наскрізь. Один, другий, третій. Він майже біжить по коридору залишаючи за собою лише кривавий слід.

Плавним обертом він перерізав горло тому хто стоїть у нього на шляху, навіть не бачучи лице, другий, мабуть підкравшись сзаду намагається дістати до нього мечем, але Філ сотнями років плаває у битвах, він ухиляється майже не думаючи. Заділо руку, але Філ навіть не помітив, одним ударом в незахищену шию він протикає людину, після дістаючи меч і струшуючи його від крові.

Його крила зав’язані залізними ланцюгами, занадто міцними щоб перерізати їх, навіть мечем, власноруч. Коли він добрався до двері, йому знадобилося лише пара взмахів зброєю щоб зламати замок.

Філза вирвався з полону, це добре, але тепер треба зрозуміти де він. Комунікатора немає, до тих скоріше за все приїде підмога, що, навіть не враховуючи рани – погано, а враховуючи, ну, у Філа багато поранень, деякі з яких нові що досі кровоточать, і зв’язані крила.

Зогледівшись він побачив сніг. Це добре, значить він досі в Імперії.

Або настільки далеко, що це новий біом. Філ не хоче думати про цей варіант.

Він у лісі, і не сильно роздумуючи попрямував всередину дерев. Його коліна болять від занадто довгого перебування на підлозі, праве плече нещадно ниє, дихати все ще важко. “Повезло” думає Філ зупиняючи вільною від меча рукою криваву рану на руці, яку, він сподівається, не прийдеться зашивати.

***

Філ іде. Він дозволяє собі зупинитися тільки коли сонце достатньо низко, щоб він мав можливість сховатися. Холодний вітер змиває радість від факту що це зимний біом, в нього гола грудь і спина, штани рвані і не захищяють. Філза ледь не вдарив себе по лобу що не перевірив наявність комунікатора у мертвих солдат.

Він оперся на дерево, і подивився вгору. Воно достатньо товсте і густе, щоб Філ міг сховатися за гілками і не замерзнути на смерть, як напиклад лежачі на снігу. Він принані на це дуже сподівається.

А потім Філ подивився на свої руки. Його кігті обрізані, притуплені. Образа, огида, і злість, нещадна ненависть надавила на грудь, але він її придавив вдихнувши пару разів. Філза зажав меч зубами і почав братися за кору підіймаючись. Дерево дерло долоні, слабкість ніби сильніше надавлювала на плечі, холод змусив майже оніміти пальці ніг. Філ доліз до моменту, коли дерево розділялося на двоє, ніби рогатка, і сів у цей проміжок відпускаючи меч на руки.

Зв’язані заду крила заважали товком сісти на спину, так, щоб їх не пошкодити ще більше. Звичне ними укривання просто неможливе, і Філ ненавидить це відчуття безпомічності і незахищеності. Йому холодно, йому боляче і він не здатен навіть поворухнути крилами. Він вибрався, але відчуття свободи не повернулася.

Якось вмостившись і не повністю зламавши гілки з листтям, щоб його не було видно знизу, він накрив себе руками. Закривши очі Філ майже одразу провалився у блаженну пітьму втоми.

***

Перше що відчуває Філ прокинувшись – біль. Перше що чує – людей.

– Він має бути тут – гуркоче голос незнайомої людини – з такими ранами він не міг втекти далеко.

Філ майже дозволив собі сміх. З такими ранами він забрав життя мінімум шести людей і втік з полону.

Але зараз на його тіло навалили ніби тонни каміння, пальці ніг не відчуваються, руки заледеніли, щоки обдувало, він міг відчутти нездоровий жар на лиці, що йде майже до шиї, і змушує голову боліти. Це погано. Дуже-дуже погано.

Але це шанс.

Шанс забрати комунікатор, і надіслати координати Техно. Бо `якби Філ не хизувався витримкою, йому буде дуже херово у зимньому біомі, з такими ранами, майже без одягу і з зав’язаними крилами.

Якщо чесно йому б комунікатор просто щоб дізнатися свої координати.

Філза дивиться вниз, крізь густу листву. Четверо людей, ще сліди як мінімум двох, що входять у глиб лісу. Філ чекає, ніби на полюванні. Голова трохи пливе, тіло кам’яне але він не сумнівається.

Якби не жар що давить на голову, він би впорався, але зараз не час ризикувати.

– Нічого, ніяких слідів – приходить один із-за дерев.

– Ви добре перевірили?

– Так, сэр – каже другий виходячи слідом.

– Добре, тоді рухаємось далі, на схід, через пару днів ми точно його знайдемо, він навіть до кордону не дійде – помітна злоба текла у тоні. Пару солдатів сміючись погодились.

Значить він в пару діб від кордону. Філза посміхнувся, це добре.

Люди, як і сказав їх командир, направилися на схід через дерева. Філ почекав трохи після того як перестав чути кроки і голоса. Він подивився вниз на сліди. Вони навіть не намагалися приховатися.

Коли Філ злазив з дерева, він майже впав. Різка біль у грудях ніби стала тільки сильнішою, ноги оніміли від холоду, але лице горіло. Він взяв сніг і трохи омив їм обличче, прохолода була настільки ж блаженною для лиця, наскільки ж жахливою для рук, що горіли від холоду. Взявши меч, він повільно видихнув, і послідкував по крокам спираючись на зброю.

Філ йшов довго. Достатньо щоб наступила ніч, а його почало легко трясти. Єдине що йому зараз хотілося це звернутися калачиком і заснути. Він зрозумів що він поряд, коли між дерев почув звуки дихання.

Він сховався за товстим виглядаючи. Всі спали, крім одного що сидів вдивляючись у ліс, прямо в сторону Філа, але його не бачили. Філ чекав, його трясло, меч встромився у землю, тримаючи чоловіка на ногах, рани навіть майже не відчувалися від холоду. Просто дихати було важко, йому ставало гірше, але він чекав.

Пройшло пару хвилин, як солдат почав рухатися на обхід. Філ навмисне шаркнув ногою привертаючи увагу. Солдат був тихий, але його було чутно. Філ затримав дихання, сподіваючись, що його руки замерзли недостатньо сильно, щоб промахнутис.

Тільки побачивши голову ворога Філ встромив меч йому в шию, підтягуючи до себе і закриваючи рот. Іншою рукою він відкинув свій вкривавлений меч в сніг і зажав чуже зап’ястя, в якому була зброя. Він повільно поклав помираючого на сніг, не даючи змогу навіть поворухнутися.

Коли тіло перестало подавати щось схоже на життя, Філ почав шукати комунікатор. Знайшовши він майже видихнув, але не дозволив собі зайвого шуму, замість цього, дрожащими від холода руками надіслав координати зі фразою “6 -1. Я жив” Техноблейду.

Філза зняв з тіла верхній одяг прорізавши в ньому отвір для крил, але не надягаючи на себе. Він насправді не впевнений наскільки голосні ланцюги на його крилах. Також знявши чоботи і носки, які одягнув одразу, і флягу з водою. Звісно з комунікатором і мечом.

Одягнувши взуття, пальці майже боліли від тепла, його погляд почав плевти, запах крові відчувався занадто гостро. Філа вирвало до того як він встиг щось зрозуміти, це була лише прозора жидкість, яка залишила неприємну подертість у роті.

Трохи вдихнувши він встав, його штани, були в крові, судорога досі трохи ходила по тілу, голова йшла обертом, але він почав рухатися назад спираючись на меч, слідкуючи щоб не залишити за собою слідів.

Він відійшов недостатньо далеко, коли зрозумів що далі йти він не взмозі. Коє-як одягнувши верхній одяг, у спробі зберігти щось схоже на тепло, намагаючись бути тихіше, він відшукав найзручніше дерево.

Філ не мав вибора, його тіло було кам’яне, кожна спроба зачипитися за щось на дереві віддавала глухою болю, але він ліз тримаючи зброю у зубах. Він відчував кожну занозу на долонях, але був занадто втомлений, щоб щось з цим робити. Коли він нарешті дібрався до гілки, яка достатньо високо, і достатньо товста щоб його витримати, він написав нові координати Техно з фразою “Все ще жив. Дерево”

Туман покрив його свідомість, одразу після відповіді старого друга.

“скоро буду”

***

Філ отямився, коли побачив свої руки, що навели меч вниз, прямісінько у лице Техно, що стояв в снігу, протягуючи йому пусті руки у захисному жесті.

– Воу, воу, старий, це тільки я – веселий заспокійливий тон друга, не скривав його занепокоїність.

– Тех? – Філ навіть не здогадувався наскільки охрип його голос. Одразу після спроби сказати, його горло пробило дертою біллю, і він залився сухим кашлем.

– Так, тільки я друже – він дивився знизу на гору трохи нервово всміхаючись – не кажи нічого, можешь злісти сам?

Філ мовчав слухаючи пораду друга. Його тіло затекло від незручного положення, рани тільки сильніше нили, плече і колина все ще віддавали тупим болем, а жар заважав нормально мислити ще більше ніж вчора. Хоча враховуючи що досі ніч, можливо ще сьогодні.

І все ж Філ кивнув. Він не настільки безпомічний.

Чоловік привстав повертаючись до стовбура.

– Філ твої крила..? – беспокійний голос друга відкликався біллю у серці. Не бажаючи говорити Філ легко посміхнувся і показав великий палець.

Він міг бачити як на секунду зупинилося сердце товариша коли він побачив його зрізані кігті.

Але той швидко кивнув, відповідаючи на посмішку, явно не бажаючи турбувати чоловіка. Але нажаль Філ занадто добре читав людей, занадто добре читав Техно.

Коли він почав злазити по стовбуру, його зловили сильні руки до того як він впав. Все навколо почало кружляти, а в очах потемніло на декілька секунд. Коли світ перестав рухатися, він опірся рукою о стовбур дерева.

– К-крила – прохрипів Філ не знаючи як ще попросити друга якомога скоріше зняти ці прокляті ланцюги. Чоловік більше відчув, ніж побачив, що його друг кивнув.

– Не рухайся – наказав він. Філ зажмурив очі, намагаючись не відчувати замах меча. І ще. І ще.

Коли нарешті цепи було знято Філ видихнув з полегшенням, нарешті розкриваючи свої пір’я. Він подивився на них, Філу дуже закортілося заплакати.

Багато що було нерівно обрізане мечем, що доведеться виривати, навіть коли вони добре тримаються, на інших було багато крові і грязі, деякі ледве трималися, але найстрашніше було бачити залисини в деяких частинах, і відсутність багатьох основних, великих пір’їн. Його гордість, його політ, його свобода, ось так розірвана на шматки.

Він зрозумів, що з нього виривається жалібна трель тільки, коли Техно почав його заспокоювати, а голова і горло тільки більше заболіли.

– Ей, ти гориш – не навмисно перевів тему Техноблейд, коли доторкнувся до лоба друга. Філ не весело всміхнувся.

– Я- – він намагався сказати, що не думає, що зможе йти сам, але сухий кашель, що пробирався чи то з легень, чи то з самого нутра прервав його спробу.

– Зрозумів, все гаразд, беру тебе – сказав Техно підіймаючи його на руки. З Філа вирвалася блаження трель, коли він доторкнувся до тепла друга, і одразу прервалась сухим кашлем.

– Я теж радий тебе бачити, але тобі треба перестати так робити – посміявся гібрид. Філ погодився легким кивком і посмішкою, провалюючись у дрімоту.

Коментар після частини:

Як і обіцяла

Квір-платонічні стосунки [qprs] – це сибу “я люблю тебе і хочу провести з тобою все життя тримаючись за руки” тільки без романтичного контексту. Пам’ятаєте ті старі бро-анегдоти? Осьо воно. 

Сподіваюся вам сподобалося, залишайте коментарі, і просто фітбєк 🙂