Історія одного дня у Токіо

«Сьогодні така сонячна погода. Мій рейс в Токіо прибув годину тому. Я не люблю сонячну погоду, не люблю Токіо, не люблю затори на дорогах, не люблю подорожі літаком, але я люблю Хосока.
Вчора ввечері я трішки перебрав пива з Чіміном в барі, а Хобі вирішив мене забрати. Він не кричав, просто привіз мене в квартиру, заніс на руках в ванну кімнату, помив, наче дитинку, посушив моє волосся, вклав спатки й поцілував в голівку. Зранку, коли я проснувся від жахливої мігрені, він приніс мені таблетку й сніданок: цитрусовий чізкейк й зелений чай. Поки я спав, Хосок зібрав наші речі, поприбирав в квартирі й відвіз Холлі до батьків. Іноді я дивуюсь, він взагалі реальний? Це ж не плід моєї хворої уяви? Невже й справді так сильно можна когось любити?

Я ніколи не вірив у безкорисливу любов. Кожен шукає вигоду в людині, хоче по максимуму її використати. Але Хосок не кожен. Він справді не намагається навіть використати мене у цілях заради задоволення своїх потреб. Я наївний? Мабуть.
Пам‘ятаю якось під час періоду сесії я прийшов у наша з Хобі квартиру  і відчув, що там стало пусто. Хосок в ту ніч не прийшов додому, тільки написав: «Не хвилюйся, я просто дуже зайнятий сьогодні. Батько затримав в офісі. Люблю.» Зізнаюсь чесно, я думав, що це початок кінця. Так і було. Це був початок кінця моїх сумнівів щодо щирості його почуттів.
Виявляється, він підхопив застуду і ночував в готелі, щоб не заважати мені готуватись до екзаменів, бо знав, що я пошлю все до біса й лікуватиму його.
Наступного вечора він приніс мій улюблений цитрусовий чізкейк і розповів все як є. Звісно після того, як я здав екзамен із анатомії. Він любить мене. Знаєш, як я це зрозумів? Коли любиш – зважаєш на почуття інших. Ти не ставиш їх на перше місце, ні, просто зважаєш, тобто, розумієш, що той, хто поруч – теж людина із своїм унікальним внутрішнім світом, своїми переживаннями. Здається, що це банальщина, але не всі люди це усвідомлюють, не всі розуміють, що своїми діями, хоч ненависне, але вони повільно вбивають світ всередині іншої людини. Чи погано це? Ні. Якби ти знав про глибину моїх почуттів до тебе, навряд чи, щось могло змінитись на краще. Спасибі, що розбив мою душу вщент. Без тебе я ніколи б не зміг зібрати її заново і зустріти Хосока.
Я люблю його. Справді люблю. Після всього пережитого, після усіх тріщин в моєму житті через Ханахакі, я справді навчився розрізняти істинну любов від фальшивої. Я вдячний тобі, за усю біль, яку ти мені приніс, Чон Чонгук, адже без цих смертельних ран я ніколи б не пізнав любові. Людської. Чистої. Щирої.

Моя душа – не мішень для дротика в дартс, але всі ці роки я дозволяв собі нею бути.  Перебинтовував рани, промивав їх сльозами. Завдяки тобі мені більше немає чого боятись: моя невзаємна любов до тебе страшніша будь-якого пекла. Моя любов до тебе невиліковна. Але, на щастя, з часом з’являються ліки від, на перший погляд, невиліковних хвороб. Хосок – мої ліки, мій анти дот.
Я більше нічого не відчуваю до тебе, Чон Чонгук.
Нотатку збережено.»

Юнгі вимикає телефон та кладе голову на плече Хосока. Попереду на них чекає знайомство із Мін Юною – бабусею Юнгі. Страшно уявити як та сприйме вибір внука. Але Юнгі не страшно, бо поруч він. Його дім. Його янгол. Його щастя. Його надміцніша боленепроникна стіна.
Таксі зупиняється біля будинку в спальному районі Токіо. Вже сутеніє. Затори в місті такі затори…
– Ми стояли в пробці довше ніж летіли літаком,- сміється Хо і тягнеться, щоб вирівняти спину

– Це ще досить швидко…- бурчить сонно Мін і витягує валізу із багажника.
– Що ти їй скажеш? Хто я для тебе?- Хосок бере валізи в руки

– Побачиш,- Юнгі прямує до будинку

– А як мені бути? Як мені поводитись? Я ж не…

– Тшш,- сичить той і відкриває двері,- О-ба-чан*, ми приїхали,- заходить у коридор

– О, маґо*… Юнгі, неко*… а… хто це?- вона пильно дивиться на високого мужчину в сірих спортивний штанах, білій футболці та білих кедах

– О-ба-чан… це Чон Хосок. Мій хлопець. Моя любов. Як ти знаєш не перша, але точно остання,- Хосок завмер в очікуванні реакції бабусі

– Неко… а він нічогенький,- підморгнула,- бачу, що він значно кращий ніж… ти весь світишся від щастя, неко. Ну все ходімо… я покажу вам вашу кімнату,- веде їх сходами вверх,- а ти хоча б попередив,- шепче внукові, хоча Хобі все чує.

Кімната виявилась невеликою, так як дім в бабусі не пентхаус, і Міну з Хобі доведеться ділити одне ліжко на двох(так ніби це вперше).
– Розкажи щось про себе, хлопче,- каже бабуся вже під час спільної вечері

– Мене звати Чон Хосок, мені 34, і я звичайний працівник компанії,- скромно відповідає той

– Не слухай його,- перебиває Мін,- він директор двох компаній із виготовлення меблів, однієї із розробки  технологій для приладів домашнього побуту і ще… власник гей-клубу.
– Юн…

– Що?- дивується хлопець,- не будь таким скромним.
– Я… просто не хочу виглядати в очах твоєї бабусі диким збоченцем, який шукає хлопчика для забавки,- ніяково говорить Хосок.
– Звичайно, ти думаєш, я так би й повірила, що ти якийсь… Хоча… я так розумію познайомились ви в цікавому місці,- бабця сміється й накидає у їм тарілку удон з креветками

Вечеря пройшла досить спокійно, Хобі сподобався бабусі, і вона сприйняла стосунки внука нормально.

– Юнгі, ти в душі вирішив створити акваріум чи що? Я вже почав хвилюватись,- Хосок якось по домашньому розлігся на ліжку й дивився телевізор

– Ага…- Юнгі вмощується на бедра Хосока й починає дарувати шиї й ключицям поцілунки-метелики

– Ти ж не думаєш…- шипить Хобі

– Думаю. Бабуся спить на забій, я в підлітковому віці дивився порно на максимум на канікулах, а вона не чула. Тому не хвилюйся про це,- починає погойдуватись на бедрах старшого, що викликає в того тихий стогін

– Я так розумію… ти в душі… розтягнув себе?
– Ага,- сміється Мін і скидає свої піжамні штани,- таточко сьогодні в хорошому настрої?
– Чудовому,- Хосок ніжно цілує хлопця в губи, відтягує нижню, потім проштовхує язик йому в рот і ласкає піднебіння. Юнгі мурчить і заривається руками в волосся старшого. Поцілунки на шиї, руки сплітаються, дихання збивається, метелики в животі тріпочують крилами, серце виривається із грудей. Хосок знімає футболку з Юнгі і починає вимальовувати візерунки на його сосках.
– Ммм… татку,- шепоче хлопець,- будь ласка встав мені. Татку…

– Шшш… нетерплячим хлопчикам залишається лише мучитьсь, адже їм не дозволяють кінчити, ти ж знаєш це?- дражнить його Хосок і проводить рукою по тканині боксерів, через яку добряче видніється, наскільки збуджений зараз Юнгі.

– Я чемний, таточку,- хнюкає хлопець,- будь ласка

– Ну…- Хосок ще раз проводить через тканину по збудженому членові рукою і одним ривком знімає боксери з Міна, розвертає його до себе спиною та входить різко. Юнгі голосно стогне,- тихо, котик. Ти ж не хочеш розбудити бабусю? Бачу, ти сьогодні добряче розтягнув себе, супер. Ммм… – Хосок ще не починав рухатись і лише хотів подражнити Юнгі, але раптом той перевертає таточка на спину й починає насаджуватись на член.
– Татку, тобі подобається?- цілує його в губи

– Безмежно… мені безмежно подобаєшся ти,- шепче в губи Хосок. Юнгі з такою пристрастю насаджується, що Чон не може втриматись, щоб не почати зминати сідниці молодшого до синців.
– Дозволь таткові попрацювати теж,- Хобі знімає з себе Юнгі й тепер нависає над ним зверху. Хосок входить повільно й максимально обережно, одночасно він цілує Юнгі в губи й приділяє увагу збудженому членові. Мін муркотить, комкає постіль, намагається вирватись з обіймів татка, але все марно. Хосок повільно вбивається в Юнгі, надрочує йому й продовжує заціловувати до смерті. Хвиля оргазму накриває з головою обох одночасно. Юнгі кінчає в руку Хобі, а той в нього. Мін муркотить, обціловує плечі Хосока, впивається нігтями в спину, та знову цілує в губи.
– Татку,- шепче Юнгі,- я тебе кохаю більше життя

– Я тебе теж,- цілує його в щоку Хосок,- давай я тебе занесу в ванну й помию, бо зранку болітиме животик.
– Почекай… татку, давай ще по одному колі,- Юнгі притягує до себе Хобі й знову тоне в почуттях.
Юнгі любить Хосока. Зараз. Через хвилину. Любитиме завтра, через місяць, через рік, через сотню тисяч мільярдів років. Бо Хосок його життя. Хосок його всесвіт.

* О-ба-чан(яп.)- бабуся

*Маґо(яп.)- внук

* Неко(яп.)- котик