Історія одного вбивства|Розділ 1
від мала куницяЦе місто було досить тихим. Порівнянно з сусіднім Деррімом тут завжди було спокійно. Невеликі приватні будиночки, фермерські угіддя, різномаїття природних краєвидів в найближчих лісах. В центрі міста, з досить жвавими вулицями й багатолюдними проспектами, знаходиться старовинний квартал. Його бруківки, вензелі на ліхтарях, високі шпилі – все поєднується в загальну казкову картинку. Гори, що знаходяться зовсім поруч, додають цьому місцю вийняткової чарівності.
Саме таким мені відчувається Локкет.
Це місто ще змалку зачаровувало мене, жившого в сусідньому селищі, і навідувавшого тут тітчину сім‘ю на кожне велике свято. Ще тоді я вірив, що житиму саме тут і ніде більше, і зараз я не змінив свого рішення. Це місто відчувається так, наче я є його частиною. Так, начебто кожно загадка Локкета манить саме мене.
Але в Локкеті не так багато секретів. Маленьке місто, де кримінальні події майже не відбуваються. Занадто нудне місце для детектива.
Проте я ніколи не сумнівався, що житиму й працюватиму в такому близькому моєму серцю місці, нехай навіть моя професія тут не надто необхідна.
Вже місяць я працюю в місцевому детективному агенстві. Воно єдине на весь Локкет й сусідні маленькі містечка. Тому, нехай й небагато, але робота в нас завжди є.
Власник нашого агенства, містер Візьйон, людина напрочуд зайнята. Паралельно він працює психіатром у своєму невеликому приватному диспансері. Інколи від буває дивакуватим, і дуже часто я не можу зрозуміти хід його думок. Хоча, як на мене, йому всього лише необхідно більше відпочивати, і менше часу проводити з психічнохворими. У всьому іншому він чудова людина й керівник. З ним я налаштував комунікацію найкраще.
Всього в нашому агенстві чотири детективи. Почну з себе, якщо я вже вирішив взяти на себе таку відповідальність, і повідати історію одного вбивства.
Мене всі звуть містер Коно, або по імені,Домінік. Я приєднався до агенства нещодавно. Я настільки тихий, що сер Аґо часто забуває про моє існування.
Містер Аґо, або просто старий сноб. Давній друг містера Візьйона. Працює в нас ще й як психолог, проте іноді я сумніваюся в його компетенції. Але моя довіра до нашого керівника занадто висока, аби виказувати свої сумніви вголос.
Нашу чоловічу команду трохи розбавляє вічно хмура міс Полло. За весь час своєї роботи в агенстві я про неї так нічого й не дізнався, окрім того що вона так само сильно як я любить Локкет. Інакше не поясниш, чому ця жінка (одна!) переїхала до Локкету рік тому з іншого кінця країни. До того ж я не один раз чув про її захоплення прогулянками лісом.
Останній з нашої команди – містер Гуанто. Його присутність в агенції мене завжди напружує найбільше. В минулому він був чи то лікарем, чи то розробляв ліки. Але зараз він з нами, хоча мені він більше нагадує тряпчану ляльку, що от-от розсипеться на мільйони пісчинок, а не детектива.
Іноді мені здається що всі цікаві загадки, які можна дослідити в Локкеті та його окрузі, знаходяться всередині Детективного агенства сера Візьйона. Як би це парадоксально не звучало.
Проте робота йшла не спиняючись, невеликі злочини обов‘язково розкривалися, а працівники агенства так і не розповідали багато про своє минуле. Лише сам Візьйон міг поділитися чимось незначиним про себе, або годинами висміювати маячню, яку іноді говорять його паціенти, розповідати історії з психіатричною практики, про виздоровлення й рецидиви… Але про своїх коллег я від нього нічого не дізнався, хоча й не маю сумніву, що він знає ледь не найбільше про жителів нашого міста.
Але іноді виникають такі ситуації, які й містеру Візьйону здаються непідсильно складними. Я б навіть сказав, містичними.
0 Коментарів