Інша історія

Частина 1

Початок п’ятого курсу, в школу Магії та Чародійства прибувають нові учні, дюжина першокурсників дріботить ніжками, аби встигнути за ключником напів-велетом. Та цей рік буде трохи незвичайним для усього Хогвартсу адже серед малюків прибувають трохи незвичні нові учні.

Всі учні сидять в столовій та обговорюють чи багато цього року буде гриффіндорців, слизерінців, рейвенкловців та гаффлпафців. Як завжди дуже сильно гудить стіл левів, всі активно спілкуються та обговорюють нові предмети котрі в них з’явились.

Двері шкільної їдальні відчинились, і за лісником тягнувся ланцюжок першокурсників, столи почали гудіти вітаючи малих, та раптом стихли, адже поміж малечі були юнаки і дівчата старші на кілька років. Всі новоприбувші встали в кілька рядів перед професорським столом, і сивий директор почав промову. – Любі учні Хогвартсу. Ось і розпочався новий навчальний рік, всі ми отримаємо новий досвід та знання. А нові учні знайдуть своє місце саме тут. Тож привітаємо гучними оплесками новеньких! – Їдальня вибухнула оплесками та добрим свистом – Кхм кхм, прошу хвилинку ще уваги. Хотів додати що цей навчальний рік бути відрізнятись від попередніх, через те що в нас є учні котрим більше 11 років. Минулого року у деяких підлітків Парижу з’явились магічні здібності і їм відправили сов. Ці учні весь час поглиблено вчили магію попередніх років, і тому Я, разом з деканами чотирьох факультетів прийняв рішення щодо того щоб їх прийняли одразу на 5 курс, адже вони доволі талановиті, і їм місце біля однолітків.  А також в нас з’явився новий викладач – Долорес Амбрідж. Підстаркувата жіночка уся в гидотно рожевому привітала учнів. І представилась новою вчителькою Захисту від Темних Чар. Директор викрикнув – отож привітайте їх оплесками!-

Весь зал сидів без єдиного звуку кілька секунд, а потім загув криками «Ура!» «Вітаємо!» та оплесками.

–  Тож, щоб першокурсники не боялись, ми почнемо з новеньких п’ятикурсників!- Взяла слово місіс Макгонагал.  – Йдемо по списку: Адріан Агрест!.

Високий сорм’язливий блондин з зеленими очима сів на стілець очікуючи рішення Капелюха . – Гммм, відважний, з добрим серцем, завжди турбується про почуття інших, цінує свою сім’ю та друзів… ХАФФЛПАФ! – стіл борсуків радісно зашептав та вибухнув оплесками. Мантія юнака стала чорно-жовтою, і він приєднався до них.

–  Наступна! – Алья Сезар!

Висока дівчина індійської зовнішності та в окулярах сіла на крісло, та посміхнулась –Допитлива, відважна, друзів рятує із халеп, тут і думати не треба- До Левів тобі шлях!- гриффіндорці загули так що можна було втратити слух

–  Наступна! – Джулека Куффен!

Несміливо вийшовши на сцену та прикриваючись волоссям, дівчина зажмурилась коли Капелюх натягнули на її голову. Десь із залу почулось – Джу, я в  тебе вірю!-

Капелюх мовив – Цінуєш вроду душі, а не тіла. Читати любиш, та все чорне. Любиш писати та науку- РЕЙВЕНКЛО твій дім. Круки голосно заплескали і прийняли нову ученицю в свій дім.

–  Наступний Лука Куффен! – хлопець з чорно блакитним волоссям видихнув і піднявся на сцену. Капелюх задумався – Гмм, юначе, ти доволі цікавий учень… Амбції та холодний розум як у змій але інтелект як у круків, куди ж тебе відправити. – Весь зал затих очікуючи рішення – СЛИЗЕРІН!- зелений стіл вибухнув оплесками

–   Наступна Марі Вінс! Невеликого зросту дівчина видряпалсь на сцену (бо це був дуже короткий шлях) та сіла на стілець. Капелюх приземлився на її голову та ледве на збив окуляри – Хмм, ви відважні та любите друзів, але амбіції та кар’єра переважають. За рідну людину будь що зробити ладні – СЛИЗЕРІН! –

–   Ура, ще одна кобра в сім’ї!!! – загудів зелений стіл.

–  Наступна Марінетт Дюпен- Чен! – дівчина з хвостиками вибігла до професорки – Тут і думати не варто, відважна, сильна, борець за справедливість – ГРИФФІНДОР!- ура, в нас поповнення…

–  Марк Ансель – зашпортнувшись зеленоокий юнак ледве не впав, але дістався на сцену, і як тільки хотів присісти як капелюх закричав – ХАФФЛПАФ!- нещасний таки впав, та йому допомогли піднятись. І вже спокійно зітхнувши сів  за свій стіл.

–  Наступний Натанієль Курцберг – рудий хлопець підійшов. І з залу почулось, – А це хіба не Візлі? Та легкий сміх – Капелюх довго не роздумуючи крикнув – на цьому факультеті є дорога йому людина, ХАФФЛПАФ!- Почервонівши гірше помідора, юнак доєднався до борсуків, котрі кинулись його обіймати.

–  Наступний-  Ніно Лейф, хлопець схожої національності до Алі доєднався за стіл левів і червоний факультет гудів від радості!

–  І Остання з старших нових учнів – Роуз Лоувілен! Тендітна дівчина з волоссям кольору блонд піднялась на сцену та Капелюх закричав РЕЙВЕНКЛО. Круки радісно перемовлялись між собою. Та й дівчина була дуже щасливою.

–  Отже поділ підлітків на факультети вже завершився. Всі вже посідали за свої столи та чекали оголошення про розподіл дітей…

Марі прихопивши свою гітару сіла за слизерінським столом біля Луки і мабуть популярної трійці. – Куффен, мої вітання ми на одному факультеті! – хлопець всміхнувся – Вас я теж вітаю місс Вінс, зелена мантія Вам до очей- повисла тиша, і вони вибухнули сміхом. З іншої сторони почувся шепіт та невдоволене цокання. Мері зиркнула на трійцю дорахувала до п’яти та видихнула. Все її це більше не хвилює.

Біля стола викладачів почулось «Марко Вінс – ГРИФФІНДОР!» – Так тримати малий!- почулись крики з-за стола змій, їдальня почала шепотіти. «Матео Вінс – ХАФФЛПАФ!» -Обожнюю вас! – голосно сказала дівчина.

На цей раз блондин (мабуть голова даної компанії) цокнув язиком голосніше, та з під лоба глянув на новеньку.

-Якісь проблеми?- запитала дівчина. – Ммм знаєш, так, проблеми. Розумієш люба, ти поступила на Слизерін, ми стримані, амбітні та хитрі. А ТИ, ведеш себе як якась неотесана гриффіндурка. Второпала? Я тут головний, якщо хочеш вчитись спокійно, то ходи на мій бік. Якщо відмовишся – буде гірше.

– Знаєш що?!- дівчина піднялась та зробивши японську усмішку мовила – Мені потрібен час, щоб обдумати твою пропозицію, гаразд?

Блондин самовдоволено посміхнувся – доречі, співчуваю тобі. Твій один брат вчиться на  факультеті дурних, а інший на факультеті слабаків. О і доречі в тебе дуже огидний інструмент, начебто він маглівський, так? О, а твої батьки сильні чарівники чи ні? Бо мені цікаво чи ти взагалі вмієш чаклувати, всі поступають в 11, а ти в 15. Відстала якась?- Перше!- дівчина різко встала – мені абсолютно чхати якої ти думки про інші факультети, але моїх малих не смій ображати. Друге! Інструмент називається «Гітара» і він не огидний, а чудесний. Мої батьки не чарівники, я  маглороджена. Третє! Я вмію чаклувати, і досить потужну магію. Я не відстала, а просто накопичувала силу. Є ще якісь питання?!- Лука вже тормосив дівчину за руку з проханням заспокоїтись, хоча його очі горіли гнівом.  Не вистачало ще проблеми мати в перший ж день.

– То ти маглороджена?

– так

– Бруднокровка- виплюнув цю образу прямо в лице, і задоволений собою юнак сів назад за лавку.

– Яке твоє ім’я?

– Малфой, Драко Малфой- повертаючись до дівчини мовив

– Пішов НАХУЙ Малфой! – і зі всієї сили Мері дала йому кулаком по морді – Ей народ! Сьогодні проллється кров одного нахабного гівнюка! –крикнула новенька. Драко в  паніці витирав носа з котрого так і лилась кров – Ти божевільна, бруднокровка!- О,  я бачу ти не засвоїв урок, так? – Марі, зупинись прошу, ВОНО того не варте.  В тебе в сім’ї кажуть «не чіпай гівно щоб не смерділо» – Хах, ще одна бруднокровка обізвалась-

злосно виплюнув блондин кров і зі всієї сили накинувся на дівчину. Явно цього не очікуючи слизерінка не втрималась та вони впали на кам’яний кафель. – ЯК ти смієш мене обзивати, Опудало бліде!- Пішла до Мордредової бороди- сквіб – Я тобі зараз всю сорочку твоє кров’ю залл’ю Хам білобрисий!- хтось із учнів побіг до вчительського столу і за кілька секунд розлючений декан розборонив п’ятикурсників – Що ви собі дозволяєте  – кричав голова Слизеріну

Драко піднявся і вказуючи пальцем на Вінс крикнув – Вона, роз’юшила мені носа.  Вимагаю те щоб її виключили зі школи, вона небезпечна. – І гордо став, стираючи долонею кров з лиця.

–  Тьху, знаєте що, мені всерівно на те що він мене обзивав бруднокровкою та сквібом, але коли він зачепив мою сім’ю то кулаки самі вже засвербіли на одну білобрису пику.

–  Хаах- потерши переносницю, стомлено зітхнув Снейп- Марі Вінс. В перший ж день ви влаштували побоїще, та побили містера Малфоя, виключати зі школи я вас не буду. Але ви отримаєте покарання. Зараз ми йдемо в кабінет Директора. Хочете щось додати?

–  Так, я не шкодую що дала йому по морді, і все-

Снейп взяв її за передпліччя та хотів вже розкрити рота, та його випередив Малфой – БРУДНОКРОВКА! МІСЦЕ ТВОЄ В АЗКАБАНІ!!!-

І перш ніж хтось щось зрозумів Драко сидів на підлозі стогнучи від болю та тримався за щоку, а з носа йшла кров. А над ним стояла розгнівана дівчина стискаючи кулак  з котрого капала кров

–  До директора! ОБОЄ!- гаркнув зіллєвар

*Через 10 хв*

-Любі мої, ви ж від сьогоднішнього дня сім’я, велика та згуртована, чому це сталось ? Розкажіть, я не тисну

Першою відповідала нападаюча, через кілька хвилин директор погладжуючи бороду і киваючи головою сказав що досить. Видихнувши дівчина почала протирати свої окуляри як тільки почулось

–  Вона бреше, я такого ніколи не казав, МОЇ однокурсники все підтвердять. Вона магл і тому заздрить Мені!

–  Директор- почувся тихий голос декана- як на рахунок Верітасерума? Тоді ми впевнимось хто каже правду. І хоча я не одразу виказую комусь свою прихильність. Якби дивно це не звучало, зараз я на стороні новенької

–  -Хресн… Містер Снейп- у блондина округлились очі – Чому Ви їй вірите. Вона ж бруд… маглороджена. Напевно вона бреше-

–  Я тобі слова не давав- прошипів злий декан

-Кхм, дуже шкода вас переривати. Але хочу сказати лише те що вони вже взяли Верітасерум. Той чай яким я на початку вас пригостив, був з сироваткою правди. –

Всі шоковано глянули на директора.

-Так мої любі. Місс Вінс розповіла чистісіньку правду. А містер Малфой на превеликий жаль збрехав. Тож на Вашому місці містер Снейп. Я б не давав новенькій сильного покарання, а на рахунок Драко вирішуйте самі.

– З превеликим задоволенням прошипів зіллєвар. За мною- учні вийшли з кабінету і мовчки очікували на декана який затримався у Дамблдора.

– Директор, ви ж нічого не давали їм у чай, так? Це ж була маніпуляція, чи краще сказати брехня? – поцікавився професор

-Ех Северус, це все для їхнього блага, будеш лимонну дольку?

– Ні дякую, як ви дізнались що новенька не бреше? Вони ж двоє на слизеріні, хитрість у їхній крові.

-Не думаю що місс Вінс знала такі слова як «бруднокровка» «сквіб» та іншу образливу лексику. Хоча містер Малфой талановитий та розумний учень, він дуже грубий та недоброзичливий на свій вік, шкода що його батько спускає йому все з рук. Юна Вінс має дуже бурхливий характер та гостре почуття справедливості, думаю що з нею великих проблем не буде.

– Щось мені видається що Марі і Драко ще не раз посваряться, треба буде за ними спостерігати- мовив декан потираючи скроні

– Гаразд, Северус. Треба вертатись у зал доки інші учні не натворили проблем. Проведеш наших «хуліганів»

– Із задоволенням

Вийшовши з кабінету декан побачив таку картину: двоє однокурсників стоять відвернувшись один від одного, Драко поливає новеньку словесним брудом, а вона натомість ледве стримується щоб не вмазати йому і мовчки показує третій палець. Зітхнувши Снейп прокашлявся – «Зараз йдемо до мадам Помфрі та вертаємось в банкетний зал. Адже через те що комусь важко тримати язик за зубами – Малфой гордо відвернувся – а в когось кулаки чешуться – Вінс витерла кров з розбитої губи та глянула спідлоба-  тепер побиті та голодні.

–  Через 15 хвилин учні вернулись у зал та хотіли вже швидко сісти за свою лавку, але до Марі відразу підбігло двоє рудоволосих близнюків які були трохи старші за неї але набагато вищі. Один із них оглянув її і мовив – Йой, Джордже, це що ж виходить. Така тендітна, а тхорик так кричав ніби його Круціатосом вдарили.

–  Йой,  Фреде ця новенька побила синка самого лорда Малфоя. Ти вже третя особа яка втерла йому носа за ці останні 5 років. А я то думав що всі змії бояться Тхоря.

Дівчина здивовано на них глянула вирячивши очі.

–  Я Фред а це Джордж. Ми близнята Візлі. І ми капець як не любимо слизерінців, але ти якась не така…як інші змії. Тож якщо хочеш можеш завтра завітати до Гриффіндорської вітальні, ми тебе знайдемо і дамо пароль від неї. Заодно і розпитаємо тебе про все. Окей?-

–  Лааадно. Я не проти, ви наче веселі- відповіла Мері

–  О, ми ще й які ВЕСЕЛІ!- підмигнув один із близнюків

Дівчина чомусь розсміялась і хотіла щось сказати але прозвучали слова Директора який закликав продовжити банкет. І вона вже потиснувши плечами пішла до свого столу. Розгублено намагалась відшукати знайому синю голову. – Марі!- почувся крик, дівчина глянула у бік звуку і побачивши свого друга, поспішила до нього.

–  Марі, ти як?

–  Терпимо. Навіть сказала б що чудово

–  А тебе сильно покарали?

–  Ще незнаю. Декан пообіцяв що завтра мені дасть покарання. Але сказав що легке

–  Фух, я собі вже місця не знаходив, доречі що вони сказали про поведінку цього зазнайки?

–  Нуу,  мені здається йому жопа- радісно хіхкнула новенька, і почула тихе гарчання з лівої сторони, обернувшись вона побачила сірого від злості Малфоя який мучив нещасний стейк проколюючи його раз за разом виделкою.

–  Та ну його в сраку- відмахнулась дівчина- я голодна як вовк, чую що сьогодні я капець як наїмся – із захватом її очі бігали по стравах думаючи що вибрати першим.

Лука мило посміхнувся і почав розповідати про свої враження від нової школи .А Марі набивала свої щоки запашним м’ясом.

–  Плебеї- тихо мовив блондин – Я їй ще покажу, цій бруднокровці- злісно виплюнувши ці слова він продовжив їсти.

Всі вони зараз такі безтурботні, та вони ще не знають що їх чекатиме в майбутньому…